Презентація на тему:
Т.Ш І Л.У

Значення творчості Тараса Шевченка та Лесі Українки

Яке ж значення мала їх творчість для відродження української державності? Загальновідомо, що поети, письменники, художники відіграють важливу роль у формуванні громадської думки суспільства. В Україні історично склалося так, що інтелігенція повинна була боронити українські звичаї, культуру, релігію і українське слово. Поет – це щей та людина, яка підримує морально і духовно свій народ, коли той найбільше цього потребує. У наш час письменник теж повинен поєднувати у собі якості як і митця, так і громадського діяча. «Я не знаю іншого поета, який би так повно поєднав у собі поета національного і поета народного, як шевченко». Ці рядки російського письменника Вікентія Вересаєва влучно і точно характеризують постать великого Кобзаря і його значимість для України. Найбільшою проблемою суспільства у ХІХ столітті була кріпаччина. Кріпосництво трималося на самодержавстві, яке глушило будь-які прояви демократизму.Співцем національної свободи став для народу Тарас Шевченко. Саме Кобзар вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Завдяки його творчості українська література, пройнята гуманістичними ідеалами, вивела із забуття всю націю. У своїх творах великий поет пристрасно ставав на захист гноблених, викриваючи й засуджуючи тих, хто знущався з народів, принижував їх. Поеми «Сон» і «Кавказ» є свідченням великої громадянської сміливості Шевченка. Поет одним із перших наважився публічно осудити великого царя Миколу І і його політичну діяльність. Кобзар розумів, що не лише український народ страждає, а й інші нації Російської імперії пригноблені, де все вирішується насильством. Поезія Тараса Шевченка була могутньою і грізною зброєю в руках пригнобленого народу, вона кликала маси на боротьбу, вселяла смертельний страх у ворогів:

вставайте Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте.

Ці рядки із Кобзаревого «Заповіту» згуртовували народ,загартували його волю до боротьби. Можна впевнено сказати,що понад усе любив Тарас Шевченко свою неньку, свою Україну. Присвятив їй чимало віршів, глибина і проникливість яких не залишають нікого байдужим. Повністю осягнути велич генія кобзаря неможливо. Можна лише наблизитися до його розуміння, і кожен читач бачить лише його частку – те, що на цьому етапі свого розвитку спроможний побачити. 10 березня 2014 року українці святкуватимуть 200 річницю від дня народження поета-революціонера Тараса Григоровича Шевченка. У зв’язку з цією подією проводитиметься низка заходів для ушанування пам’яті безсмертного поета. Прекрасною наступницею Тараса Григоровича стала Леся Українка. Незламність тендітної жінки є справжнім прикладом терпимості та героїзму. Леся не впала ниць перед хворобою і труднощами життя. Більше того, вона вчить кожного українця боротися за своє щастя, вірити у краще майбутнє. Її твори сповнені оптимізму і незламної віри у життя. Іван Франко визначив Лесю Українку послідовницею Т.Г.Шевченка і наймужнішим поетом України. Вона була не лише прекрасним ліриком, драматургом, прозаїком, літературним критиком, публіцистом і фольклористом, але й воістину політичним письменником. Поетеса володіла вогнистим, гарячим словом, яке закликало: «Повстаньте гнані і голодні!». Іван Франко мав підстави ще в 1898 р. сказати: “Від часу Шевченкового “Поховайге та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини… Україна, на наш погляд, не має поета, щоб міг силою і різносторонністю свого таланту зрівнятися з Лесею Українкою”. А нам, сучасним українцям, потрібно завжди пам’ятати слова дочки Прометея:

Думи мої, думи мої, ви мої єдині. Тарас Шевченко Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині. Прилітайте, сизокрилі Мої голуб'ята, Із-за Дніпра широкого У степ погуляти З киргизами убогими. Вони вже убогі, Уже голі... Та на волі Ще моляться богу. Прилітайте ж, мої любі, Тихими речами Привітаю вас, як діток, І заплачу з вами.

Хотіла б я піснею стати. Леся Українка Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне