Презентація на тему:
Т.Г.Шевченко. «Плач Ярославни»

Т.Г.Шевченко. «Плач Ярославни»

В.Фаворський. “Плач Ярославни”

Довідкове бюро. Єфросинія Ярославна – давньоруська князівна, донька галицького князя Ярослава Осмомисла, дружина Ігоря Святославича, князя путивльського, курського, новгород-сіверського, згодом чернігівського. За описаними подіями у творі «Слово про похід Ігорів», 23 квітня 1185 р. князь Ігор Святославич вирушив у похід проти половців. Застереження сил природи і вмовляння дружини Єфросинії, яка передчувала біду, не спинили його. Військо Ігоря зазнало поразки, а сам князь був поранений і потрапив у полон до ворога. Землі Ігоря Святославича, як і володіння залежних від нього князів, були спустошені половецькою навалою. Ярославна полишає Новгород-Сіверський і перебирається до Путивля, де на міській стіні плаче-побивається за своїм чоловіком-ладо, звертаючись до сил природи за допомогою. Її вірність і любов, що, немов оберіг, охороняє у біді, визволяє від смерті та творить диво. Молитвами своєї вірної дружини того ж року князь утік із полону і повернув свої волості та міста.

І.Глазунов. “Ярославна”

Л. Кузнєцова. "Ярославна"

Лексична робота. Град – це архаїзм; від повідник йому – місто. Зигзиця – зозуля; стара назва, яка використовується і в народній творчості.

К.Коровін .”Терем Ярославни”

Лірична хвилинка. О. Стефанович. «Плач Ярославни» Мури якісь, хтось ридає на мурах, А перед мурами степ… Де б це, скажи мені, вірний мій джуро, Ми опинилися, де б? Мрія далека про соняшний виплив Пасмуга світла бліда. Хто це отрути смертельної випив, Хто це так рано рида? Чуєш? Зозулею хоче злетіти, Хоче у далеч кудись… Чув те квиління жіноче, що вітер, З мурів здійнявшись, доніс? "Я б, — каже, — в зелень його перенесла, В зелень з кривавих калюж! Дайте мені ви для синяви весла! О, не даєте… Чому ж?.." Чуєш? Ридає до вітра, до сонця… Впала на камінь, ячить… О, який сумний, заплаканий сон це! О, яка гірка це мить!