Презентація на тему:
Т. Г. Шевченко поема "Катерина"

Поема “Катерина”

Поема «Катерина» — перший твір, у якому поет звернувся до теми жінки-покритки і ширше – жінки-матері. Ця тема стала наскрізною в подальшій поетичній і прозовій творчості Т.Шевченка («Слепая», «Відьма», «Наймичка»).

Рік створення: 1838. Збірка:  «Кобзар» (1840).

За спогадами І. М. Сошенка (записаними М. К. Чалим), Шевченко працював над поемою під час їхнього спільного проживання з 24 листопада 1838 р. до 18 лютого 1839 р. на Васильєвському острові у Петербурзі (будинок № 47 на четвертій лінії):Шевченко «то співає, то пише собі щось та все до мене пристає: „А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде?“ Та й почне читать свою „Катерину“.

Присвята: «Василію Андреевичу Жуковскому на память 22 апреля 1838 года».

Поема написана незабаром після викупу Т. Шевченка з кріпацтва. На допиті в ІІІ відділі поет сказав: "Первое мое стихотворение под названием "Катерина" посвящено Жуковскому, которое возбудило энтузиазм в малороссиянах, и я стал продолжать писать стихи, не оставляя живописи".

Рід: лірика (ліро-епос). Жанр:  ліро-епічна соціально-побутова поема.

Напрям:  романтизм (сильні почуття, винятковість жінки, трагізм її долі) із елементами реалізму (соціальна нерівність, типова жінка).

Тема: доля жінки-покритки в умовах занепаду традиційної (патріархальної, народної) моралі й формування нового (імперського) суспільства, засновками якого є далекі від моралі принципи й норми.

Ідея: гнівний осуд панської розбещеності, захист знедолених, співчуття жінці-матері; засудження аморальності панівного класу, представникам якого байдужа доля простих людей.

У творі одна сюжетна лінія, що час від часу переривається авторськими відступами різного характеру: філософськими, дидактичними, автобіографічними. Назвали «байроновою поемою» за раптовий початок і кінець.

Проблематика: любов і страждання; батьки і діти; моральні закони тогочасного суспільства, їх порушення; честь і безвідповідальність; крах ілюзій

Композиція: твір має 5 розділів, кожен із яких відзначається композиційною завершеністю.

Композиція вступ-звернення до дівчат-селянок любовний епізод і народження нешлюбного сина вигнання зганьбленої з дому поневіряння Катерини на чужині зустріч із спокусником-офіцером і самогубство героїні

Особливістю сюжету поеми є підбір надзвичайно гострих драматичних ситуацій, завдяки чому стисло і водночас глибоко розкриваються характери персонажів. Сюжет

Пролог – звернення ліричного героя до дівчат, щоб не кохалися з москалями — злими людьми.

Експозиція – розповідь про непослух Катерини

Зав’язка – Катерина, не зважаючи на поради батьків, таємно зустрічається з Іваном-москалем.

Розвиток дії – Іван вирушає в похід, обіцяє повернутися — Катерина вагітна, народжує — батьки змушені її вигнати, бо вона порушила норми моралі — Катерина, голодна, холодна, зневажена людьми, іде на північ, зустрічає москалів, які сміються з неї — зима, Катерина знаходить прихисток у хаті лісничих-карбівничих — зранку чує, що проходять повз москалі.

Кульмінація – зустріч Катерини з Іваном-москалем, який від неї відвертається.

Розв’язка – Катерина залишає малого сина на поталу й кидається в ополонку.

Епілог - випадкова зустріч сліпого кобзаря й сироти Івася (син Катерини) з батьком-москалем, який відвертається, упізнавши в малому себе.

Система віршування: поєднання силабіки й силабо-тоніки, так званий «шевченківський вірш», коли в одному творі змінюються розміри, ритми, довжина рядків та ін. Строфа: нестрофічна будова.  Римування: непослідовне.

Отаке-то на сім світі Роблять людям люде! Того в'яжуть, того ріжуть, Той сам себе губить... А за віщо? Святий знає. Світ, бачся, широкий, Та нема де прихилитись В світі одиноким. Тому доля запродала Од краю до краю, А другому оставила Те, де заховають. Де ж ті люде, де ж ті добрі, Що серце збиралось З ними жити, їх любити? Пропали, пропали! Велику роль у “Катерині” відіграють ліричні відступи,завдяки яким громадянська схвильованість поета мимоволі передається читачам. Катерино, серце моє! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінешся З малим сиротою? Хто спитає, привітає Без милого в світі? Батько, мати – чужі люде, Тяжко з ними жити!