Презентація на тему:
Кохання Шевченка - Жінки в житті Тараса Шевченка

Презентація На тему Кохані жінки Тараса Шевченка

Кохані жінки Тараса Шевченка І жінок я любив і вони Теж мене до безтями любили, Наді мною мій геній котивсь, А в душі я дитиною квилив… Т.Г. Шевченко Шевченко був глибоко нещасним в особистому житті. Пекуча мрія кобзаря про дружину, дітей, про родинне щастя залишилася маревом. Але кохав він, кохали його.

Перше кохання Тараса Оксана Коваленко Першим коханням, першою дитячою захопленістю Шевченка стала дівчина-кріпачка Оксана Коваленко, яка мешкала по сусідству і була на три роки молодшою від майбутнього поета. Їхні матері, думали, що вони одружаться в майбутньому, але для цього забракло часу — їх дитяча симпатія та підліткова зацікавленість один в одному не переросли у справжні глибокі почуття. Спочатку пан Енгельгард забирає з собою до Вільно Тараса у ролі козачка, а потім, в січні 1840 року видає Оксану заміж за кріпака К. М. Сороку, із сусіднього села. Про це Тарас вже дізнається коли через чотирнадцять років повертається до Кирилівки вільною людиною.  Тарас Шевченко зберіг образ Оксани в своїй душі і подалі не раз відтворить його у своїх творах.

Юнацька Захопленість Ядвіга Гусиковська Другою юнацькою захопленістю та коханням Тараса Шевченка стала вільна польська дівчина, яка працювала швачкою,- Ядвіга або Дуня Гусиковська. Вона була схожа на його перше кохання – Оксану, така ж чорноброва і мила. Вона не лише навчила Тараса польської мови, а й дала відчути різницю між вільною людиною та кріпаком. Та переїзди пана Енгельгардта знову стали на заваді щастю молодого поета. 1831 року Тараса забирають із собою до Петербурга. Ядвігу він більше ніколи не бачив.

Юна Натурщиця Амалія Клоберг Наступне захоплення Шевченка теж було цілком юнацьким. Було це ще до навчання в Академії мистецтв у Петербурзі. Юний Шевченко "відбив" 15-річну натурщицю німецького походження Амалію Клоберг у свого вчителя Івана Сошенка. Її оголений портрет у ліжку з розпущеним волоссям Тарас підписав "Чевченко". За припущенням дослідників, саме так дівчина вимовляла прізвище художника. У повісті "Художник" Шевченко виводить Амалію під іменем Паша. 30-річною вона ще раз зайде у майстерню Кобзаря. Однак пари з них так і не вийшло.

Заміжня пані Ганна Закревська На одному з балів в селі Мойсівці Шевченко познайомився з дружиною поміщика Платона Закревського, Анной Закревськой. Між молодою дружиною господаря та молодим поетом спалахує палка пристрасть, але, коли Тарасу через справи довелося залишити садибу, зв'язок між ними обірвався. Не дивлячись на те, що їх стосунки не мали майбутнього, вони дуже вплинули на Шевченка. Саме після знайомства з Анною у поета з’являється бажання, яке вже буде супроводжувати його все життя,- одружитися, мати свій дім та дітей. Ганну він згадує не в одному вірші. Однак більше їхні долі не переплелися, а в 35 років Закревська пішла з життя.

Варвара Рєпніна Варвара Рєпніна Коли ж Шевченко вже був столичним художником і знаною людиною, спалахнуло нове кохання, на цей раз з княжною. Він щойно закінчив художню академію в Петербурзі і приїхав з візитом в Україну. Тоді й зустрів княжну Варвару Репніну. Цілий рік Шевченко прожив у родині князя і генерала Миколи Репніна-Волконського. Варвара ж була його донькою. На той час їй було вже 35 років. Жінка закохалася в Шевченка і всіляко допомагала йому. Сам Шевченко сприймав її не як коханку чи кохану жінку, а як опікунку чи сестру. Вони підтримували зв'язок усе життя. Пізніше Шевченко присвятить їй поему «Тризна», а вона напише про поета повість. По смерті поета, Варвара виділила частину грошей на пам’ятник Шевченкові з власних заощаджень. 

Дочка попа Коли Шевченко перший раз відвідував Україну, Кирилівку, як вільна людина, йому сподобалася донька місцевого попа – Феодосія Кошиць. Але під час сватання отримав гарбуза – не сподобався батькам попівни. Феодосія Кошиць Сама ж дівчина не витримала і, за місцевими переказами, збожеволіла та померла в 1884 році.

Кохання під час заслання Агата Ускова Під час тяжкого заслання, яке тривало десять років, Шевченко не залишився без жіночої підтримки. В цей час він закохується в дружину коменданта Новопетрівської фортеці, Агату Ускову. Агата здавалася йому вершиною досконалості, вона була його справжньою платонічною любов’ю, але плітки і осуд перервали їх приятельські розмови.. Та не звертаючи на це уваги вони продовжували підтримувати дружні стосунки впродовж багатьох років

Катерина Піунова Катерина Піунова Коли поету йшов 44ий рік, почуття самотності та пригніченості заполонили його душу. Саме тоді він остаточно вирішив одружитися, щоб поруч з молодою та коханою жінкою повернути собі втрачені на каторзі роки. Деякі обставини в дорозі з Петербурга до Москви змусили Тараса Шевченка зупинитися в Нижньому Новгороді. Відвідуючи театр, він побачив її на сцені, і знову закохався. Катя Піунова – молода шістнадцятирічна актриса здалася йому ідеалом. Щоб допомогти дівчині з її театральною кар’єрою, він навіть викликав свого знайомого – знаменитого актора Михайла Щепкіна, щоб той зіграв з Катериною у спектаклях декілька днів. Але, на жаль, актриса лише скористалася поетом – її батьки відмовили у проханні поета віддати за нього дочку, аргументувавши тим, що він на тридцять років старший за неї і це занадто, а сама акторка переїхала з 25-ти річним Максиміліаном Шмідтом до Казані, де й одружилася з ним.

Марія - кохана Муза Шевченка Марія Максимович Потім були приятельські стосунки з Марією Максимович, які дуже скидалися на чергове поетове кохання, проте його біографи не припускають, що Шевченко дав волю своїм почуттям. Марія була дружиною давнього друга поета, українського вченого, історика і фольклориста Михайла Максимовича, а Тарас Григорович на схилі свого життя дуже високо цінував тих, хто залишався з ним поруч попри всі негаразди… Впродовж свого перебування в Москві, Тарас неодноразово бачився з Марією і саме їй був подарований автограф вірша «Садок вишневий коло хати…». Хоча вони й листувалися, але їхні розмови стосувалися вибору нареченої.

Останнє кохання Шевченка  Лукерія Полусмак Колишня наймичка, кріпачка, українка Лукерія Полусмак – останнє кохання поета. Лукерія уявлялася для Тараса, як остання соломинка, як особистий порятунок від самотності та надія на створення теплого сімейного щастя, але, на жаль, все виявилося не так просто. Шевченко домовляється з друзями про звільнення Лукерії з кріпацтва, пропонує їй одружитися і переїхати в Україну, але Лукерія виходить заміж за Яковлева, який був звичайним перукарем. З ним у шлюбі вона щасливою не була, тому, коли їх діти підросли, Лукерія перебралася з Петербурга у Канів, щоб до кінця своїх днів каятися про помилку молодості і доглядати за могилою Тараса на Чернечій горі.