Презентація на тему:
"Григорій Квітка-Основ’яненко – батько української прози"

Григорій Квітка-Основ’яненко – батько української прози. ...А ти, батьку, Як сам здоров знаєш; Тебе люде поважають, Добрий голос маєш... Утни, батьку, щоб нехотя На весь світ почули, Що діялось в Україні... Т.Шевченко про Г.Квітка-Основ’янко

Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко -український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Засновник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Твори письменника утверджували високі морально-етичні якості людини з народу, відіграли помітну роль у розвитку української мови. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист виступав в оборону художніх можливостей української літературної мови.

Літературознавчий словник: Іронія - художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. Сатира - гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов'язковими принципами чи встановленими ідеалами.

Конотопська відьма — сатирично-реалістична повість Григорія Квітки-Основ'яненка, написана в 1833, а опублікована в 1837 році у другій книзі «Малоросійських оповідань» письменника. Повість розповідає про козацьку старшину, сотника славної конотопської сотні Микиту Уласовича Забрьоху, його писаря Прокопа Ригоровича Пістряка та відьму Явдоху Зубиху. Твір складається з 14 розділів і має закінчення («закінченіє»). Кожен розділ повісті починається словами смутний і невеселий, які набули в українській мові статусу крилатих.

Один з найвідоміших творів Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма”

Головні герої: Микита Уласович Забрьоха — сотник конотопський; Олена Йосиповна — хорунжівна; Прокіп Ригорович Пістряк — сотенний конотопський писар, розумний, хитрий; Явдоха Зубиха — «конотопська відьма»; Халявський Дем'ян Омелянович — судденко, коханий Олени; Солоха — дружина Забрьохи.

Григорій Квітка -Основ'яненко майстерно володіє засобами зображення комічного, прийомами гумору й сатири в художньому творі. Повість «Конотопська відьма» можна вважати зразком для практичного засвоєння цих понять.

Маруся — сентиментально-реалістична повість Григорія Квітки-Основ'яненка, написана у 1832 та опублікована в 1834 році. Перший прозовий твір нової української літератури.

Головні герої: Маруся — головна героїня, донька Наума Дрота; Наум Дрот — багатий селянин, батько Марусі; Настя Дрот — мати Марусі, дружина Наума Дрота; Василь — наречений Марусі.

Висловлювання про твір Я написав «Марусю» і довів, що від малоросійської мови можна розчулитися. Г.Квітка-Основ’яненко Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як може ніхто на всім світі. Ваша «Маруся» мені так розказала. Т.Шевченко , з листа до Г.Квітки-Основ’яненка

Український сентименталізм у творчості Г. Квітки-Основ'яненка Сентименталізм - мистецький напрям в європейській літературі другої пол. 18 ст. Назва виникла від «Сентиментальної подорожі» Лоренса Стерна. Г. Квітка-Основ'яненко є найяскравішим представником українського сентименталізму. Його повість «Маруся» відома багатьом читачам в Україні та за її межами.

Сучасник Г. Квітки-Основ'яненка, Й. Бодянський, у рецензії на перше видання «Малороссийских повестей» підкреслював визначальну роль письменника в створенні прози українською мовою:  «До цього малоросіяни не мали жодного твору суто літературного, писаного прозою, своєю рідною мовою... Хвала панові Грицькові, що перший так сміливо і так живописно увірвався на баскому коні в царину нині всіма любимого розповідного роду». З появою повістей Г. Квітки-Основ'яненка починається розвиток української художньої прози.