Презентація на тему:
"Друзі та недруги Т. Г. Шевченка"

Друзі та недруги Т. Г. Шевченка Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає. "Сон"

Великий Кобзар був щирим співцем волі людського духу. Хто відає, чи знав би світ про феномен Шевченка, якби не було 22 квітня 1838 року — дня підписання знаменитої відпускної.

Історія викупу Тараса Шевченка з кріпацтва відома всім. Однак значення цієї події у його житті надзвичайно велике. На жаль, нині не до кінця з’ясовано чимало питань. Хто саме був ініціатором викупу Шевченка з кріпацької неволі? Що спонукало людей взятися за цю справу? Де нині зберігається оригінал портрета та копія з нього? Отож, поміркуймо над деякими з цих питань, уважно вчитую чись у кожне слово свідчень поета та його сучасників, незалежно від того, ким вони для нього були: друзями чи недругами.

У 1837 році І. Сошенко представив Тараса Григоровича конференц-секретарю Академії художеств В. Григоровичу з проханням допомогти звільнити поета з кріпацтва. Карл Брюллов розпочав роботу над портретом В. Жуковського, призначеним для викупу Шевченка з кріпацтва.

В первісному варіанті автобіографії, написаної рукою Шевченка, читаємо, що портрет Жуковського малювався "для імператорської фамілії, щоб розіграти його в лотерею в царському сімействі". Дехто з шевченкознаців і до сьогодні ототожнює участь окремих осіб в лотереї і викуп Шевченка з неволі. Вони з прагнуть довести, що в лотереї брали участь не тільки члени царської родини, а й передова інтелігенція, і що саме за її гроші було куплено волю поета.

Є свідчення, що Жуковський спочатку робив спробу вирішити справу Шевченка через безпосереднє втручання у неї імператриці. Такі записи зробив очевидець цих подій художник Микола Биков, що в 1904 році опублікував часопис "Русская старина": "Добра душа Жуковського брала гарячу участь у звільненні Шевченка, і він перш за все просив імператрицю Олександру Федорівну через посередництво свого вихованця, але це йому не вдалося".

На десятому році заслання Шевченко записав до свого щоденника: "Бездушному сатрапові й повірнику царя примарилося, що я звільнений від кріпосного стану і вихований за рахунок царя і на знак вдячности намалював карикатуру на свого благодійника... Відкіля оця безглузда байка — не відаю. Знаю тільки, що вона мені не дешево обійшлася. Очевидно, байка ця сплелася на конфірмації, де в кінці вироку сказано: "Найсуворіше заборонити писати й малювати".

Понад півтора століття минуло від дня викупу. І хочеться добрим словом пом’янути тих інтелігентів духу, що не дали до кінця затягти зашморг Шевченкової неволі. Варто згадати й про Г.Честахівського (маляра, автора спогадів про Шевченка та його приятеля), братів О. і М. Лазаревських, які підтримували Тараса Шевченка під час перебування поета в Петербурзі і протягом усіх десяти років його заслання в Оренбурзі та за Каспієм, та про П.Якушкіна.

Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте. І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом.

Джерела інформації: http://ridna.ua t-shevchenko.name http://skripnikmarina.ucoz.ua/ https://www.google.com.ua Підготувала: Купин Лілія-Марія