Презентація на тему:
Київський національний університет Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут журналістики Шевченко В. Е. Історія шрифтів презентація лекції з дисципліни “Шрифтознавство”

Зображення оленів, биків і коней в печері Ласко на Півдні Франції.

Один а найдавніших написів — шиферна таблиця Нармера.

Один з найдавніших єгипетських, написів — набалдашник палиці «царя» Скорпіона.

Збирання папірусу в Стародавньому Єгипті, 1475 р. до н. е.

Єгипетські скриби за роботою.

На папірусах не застосовувалось первинне ієрогліфічне письмо, вживалася зручніша скорописна форма так зване ієратичне письмо. Назва походить від грецького сербе; «священний». Запровадив цю назву Климент Олександрійський.

Єгипетські фонетичні ієрогліфи. Вживаються на кам'яних стінах єгипетських храмів і в папірусових сувоях. Тут і знаки, що відбивають цілі слова або означають склади, і справжні літери.

Демотичні написи на камені, знайденому в Розетті.

Пенал-палета єгипетського скриба.

Найдавніша китайська друкована книжка «Діамантова Сутра» (868 p.), зроблена у вигляді сувою, яка складається з семи клаптів пергаменту; довжина книги 2 м, ширина — 0,35 м.

Розетський камінь з написом постанови єгипетських жсриів 196 р. до н. с. трьома видами письма (Британський музей).

Книжка-сувій. До середини сувою прикріплений титулюс. За живописом з м. Помпеї.

Ієрогліфічний напис імен «Птолемей» і «Клеопатра», знайдений У 1815 р. на острові Філе.

Рельєф з клинястим написом на Беїістунській скелі. Дарій перемагає заколотників.

Угаритський клинописний алфавіт XV—X/// сг. до н. е. (за 3. Кулунджичем).

Вавілонське силабічне письмо — силаби, близько 3000—2700 pp. до н. е.

Фрагмент протоеламського письма; рядки читаються зверху донизу (послідовність рядків — справа наліво).

Порівняльна таблиця еламського та вавілонського письма.

Розгортка циліндричної печатки Урзана, УIII ст, до н. е.

Перехідні форми ассіровавілонського клинопису. Такий перехід розпочався до 2700 р. до н. е.; остаточне завершення зазначеного переходу сталося до 2350 р. до н. е.

Основні типи китайської писемності: 1 чжуань; 2 шан-фан-та-чжуань; 3 лі-шу; 4 цао-шу; 5 сун-пан; 6 сін-шу.

Еволюція форми китайської книжки: ліворуч книжка «му-цзянь», з дошечок для письма; знизу в кутку праворуч — шовковий сувій; знизу в кутку ліворуч — паперовий сувій; угорі — складчаста книжка, вживається з IX ст. і до наших днів; знизу — посередині в центрі — шита книжка з дерев'яною палітуркою.

Зразок фігурного письма (малюнок з історичною кодексу Ботуріні).

Угорі—абетка письма майя (за Дією де Ланда); унизу—фрагмент письма майя, прочитаний радянськими ученими за допомогою комп'ютера.

Правитель інків Тупак Юпангі слухає повідомлення одного з своїх намісників, який «читає» його по «кіпу».

Печатки з Мохенджо-Даро із зображеннями тварин і піктографічними написами.

Письмена з о. Пасхи (цифри, позначені збоку, показують черговість і напрям читання рядків).

Диск з Фесту.

Нова фінікійська абетка, близько IХ. ст. до н. е.

Вапняковий саркофаг царя Гебаля (стара назва м. Бібл) Ахірама з найдавнішим фінікійським написом, близько XIII ст.; знизу прорис напису на саркофазі царя Axipa.

Уламки бронзових посудин з фінікійським написом, близько 750 р. до н. е.

Найдавніші грецькі написи, знайдеш на о. Санторін, VII ст. до н. е. Напрям письма справа наліво.

Зразок письма — бустрофедон, напис знайдено поблизу м. Мілет, 550 р. до н. е. Форма літер пристосовувалась до напряму письма, всі літери в парних рядках були повернуті в бік, протилежний до того напряму, який вони мають в непарних рядках. Бустрофедонний спосіб проіснував недовго, і греки почали писати всі рядки зліва направо, а літери в них були розташовані однаково.

Західногрецьке письмо: узагальнений вигляд (за В. Иончевим).

Один з характерних написів західногрецьким письмом на металевій плитці.

Найдавніший зразок грецького унціалу IV ст. (зберігається в Британському музеї в Лондоні).

Зразки прототиренського письма, (давньоіталійського),знайденi на узбережжі Тиренського моря.

Стародавні пам'ятки етруського письма.

Фрагмент напису на кам'яній стіні етруського поховання; «алфавіт Марсиліани», близько 700 р. до н. е.

Перехідні форми від західногрецького до латинського письма.

Найдавніші пам'ятки латинського письма: на камені з римського Форуму, спосіб написання— бустрофедон, близько 600 р. до н. е.

Напис на жертовній посудині Дуеноса (V—IV ст. до н. е.), знайденій у 1880 р. біля підніжжя римського Квіріналу.

Латинський напис на колоні Траяна на честь перемоги над даками.

Римський капітально-квадратовий шрифт.

Римське капітально-рустичне письмо.

Унціальне письмо (латинське), 700 р.

Римський унціал (угорі). Римський напівунціал початку VI ст. (унизу).

Меровінзький мінускул VIII ст.

Вестготське толеданське письмо, з рукопису «Про непорочність Марії».

Фрактура, друкарський шрифт з Аугсбурга. 1708.

Гуманістичний маюскул і мінускул XVI ст.

Гуманістичний курсив X.V1 ст.

Нюрнберзька друкарня XVII ст., гравюра А. Вердт.

Ренесансний маюскульний шрифт Фелічо Фелічіано, близько 1463 р.

Ренесансний маюскул конструкції Даміано да Мойла, близько 1480 р.

Алфавіт літер, побудованих на основі геометричних схем; з книжки Луки Пачолі «Божественна пропорція», 1509.

Аналіз побудови знака G, розробка якого приписується Леонардо да Вінчі, зроблений О. М. Коробковою.

Ренесансний маюскул Франческо Торнієлло, 1517.

Літери, побудовані на основі геометричних схем Альбрехта Дюрера, 1524.

Зразки шрифтів Ерхарда Ратдольта, Аугсбург, 1486р.

Друкарський шрифт Ніколи Иєнсона. Старовинна антиква. Венеція, 1470р.

Літери Жоффруа Торі з книжки «Квітуча лука», Париж, 1529р.

Перший друкарський курсивний шрифт, створений Франческо да Болонья (Гріффо) для А. Мануція.

Титульний аркуш книжки Хуана де Ісіара «Мистецтво письма», виданої в Сарагосі, /550 р.

Сторінка з кн. «Hypnerotomachia Poliphili», друкованої 1499 p. в друкарні Альда Мануція.

Бастарда Франиіска Лукаса з книжки «Мистецтво письма Франціска Лукаса», Мадрід, 1577 р.

Абетка орнаментованих капітальних літер.

Шрифт Палатіно, розроблений Германом Цапфом 1951 р. на основі венеційської антикви майстрів Відродження.

Єгипетські шрифти (з засічками): єгипетський вузький жирний шрифт у варіанті італіка, тобто з побільшеними витягнутими вертикально засічками. Ці засічки при переході до основного штриха заокруглені (ознака «англійського» єгипетського шрифту); єгипетські літери французької шрифтоливарні (засічки сполучені з основними штрихами під прямим кутом) ознака «французького» єгипетського шрифту.

Шрифт кларендон, перекладений В. Иончевим на кириличну основу.

Шрифт Уїльяма Морріса: т. зв. золотий шрифт, 1890; «троянський шрифт», вперше застосований до складання «Історії Трої».

Писані шрифти, тобто такі, що імітують характер писаних від руки.

Найдавніші кирилично-глаголичні написи кінця IX — початку X ст., знайдені в м, Преславі (Болгарія).

Дохристиянський руський напис, відтворений Ібн-ель-Недімом, 987 р.

Порівняльна таблиця загальної кількості додаткових слов'янських літер в азбуках грецькій, Софії Київської та в початковій кирилиці.

Слов'янські абетки — кирилиця і глаголиця.

Зразок першодрукованої глаголиці, 1485 р.

Слов'янський кириличний напис з Київської златоверхої церкви архангела Михайла, 1108 р.

Шиферне прясло а написом, Київ, XI—XII ст.

Фрагмент з «Повісті временних літ», за Лаврентіївським списком, /377 р.

«Ізборник» Святослава, 1073 р, арк. 122.

Дереворіз, надрукований у львівському «Апостолі» 1574 р. із зображенням Луки за писанням.

Зведена абетка літер, застосовуваних у «Пересопниуькому євангелії».

Зразок українського скоропису. Універсал Богдана Хмельницького, ЗО березня 1652 р.

Абетка з граматики І. Ужевича з пояснювальним текстом до неї.

Накреслення окремих, літер та їх сполучень в письмі в'язь.

Зразок російської в'язі XVI ст., зверху — з лицевого літописного зведення; унизу — -з «Новгородського євангелія».

Фрагмент з колофона книжки «Осмогласник», 1491 р.

Приклад застосування «гражданських» літер у книзі «Тріодь це'бтная», 63 р.

Титульна сторінка «Геометрії», 1708 р.

Перша сторінка гражданської абетки з виправленнями, зробленими Петром1 29 січня 1710 р.

Друга сторінка гражданської абетки.

Фрагмент з газети «Ведомости», 1711 р.

Шрифт малий канон з «Пробної книги...» Петербурзької друкарні Академії наук, 1748 р.

Шрифт канон малий з книжки зразків друкарні Московського університету, 1826 р.

Комплект літер алфавітів народів СРСР на російській графічній основі.

Мальований шрифт художника В. Н. Хоменка.

Мальований шрифт художника В. Г. Кричевського.

Мальований шрифт художника В. К. Стеценка.

Мальований шрифт художників О. І. Юнак і В. Д. Фатальчука.

Шрифтове оформлення аркуша «А хто там идет...», художник Ф, Ш. Тагіров.

Титул до книжки «Давній український гумор і сатира», художник В. К. Стеиенко.

«Витязь в тигровой шкуре», авантитул, художник Я. Д. Єгоров, 1945 р.

Українська абетка, художник М. Кірнарський.

Шрифт художника В. Лазурською.

Літери української абетки, художник Г. Нарбут.

Літери квітчастого сплетіння, художник Г. Нарбут.

Розподіл друкарських шрифтів на групи за ГОСТ 3489.1—71.

Сторінки «Молитовника» християн, текст кінцівки: «Складено в друкарні Тер Ова-неса Карматанени,а у Львові в березні 1618 p.».

Геродіанівський спосіб написання чисел.