Презентація на тему:
Загальна схема наукового дослідження та форма представлення його результатів

Лекція №1 Загальна схема наукового дослідження та форма представлення його результатів Викладач: Громовий О.А. – кандидат технічних систем, доцент, докторант кафедри технології машинобудування і конструювання технічних систем ЖДТУ

Загальна схема наукового дослідження Хід наукового дослідження можна представити у вигляді такої логічної схеми: 1. Назва наукової роботи. 2. Обґрунтування актуальності обраної теми. 3. Постановка мети і конкретних завдань дослідження. 4. Визначення об'єкта і предмета дослідження. 5. Вибір методів (методики) проведення дослідження. 6. Опис процесу дослідження. 7. Формулювання висновків і оцінка одержаних результатів. 8. Обговорення результатів дослідження.

Назва наукової роботи Назва наукової роботи має бути якомога коротшою, відповідати обраній спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (задачі), вказувати на мету дослідження і його завершеність.

Обґрунтування актуальності обраної теми Обґрунтування актуальності обраної теми — початковий етап будь-якого дослідження. Поняття "актуальність" має особливе значення, адже те, як автор уміє обрати тему і наскільки правильно він цю тему розуміє й оцінює з точки зору своєчасності та соціальної значущості, характеризує його наукову зрілість і підготовленість. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне - сутність проблеми, з чого й випливе актуальність теми. Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже виявило свою неспроможність, а нове ще не набуло розвинутої форми. Таким чином, проблема в науці - це суперечлива ситуація, котра вимагає свого вирішення. Така ситуація найчастіше виникає в результаті відкриття нових фактів, які явно не вкладаються у рамки колишніх теоретичних уявлень, тобто коли жодна з теорій не може пояснити щойно виявлені факти. Правильна постановка та ясне формулювання нових проблем часом має не менше значення, ніж їх вирішення. По суті, саме вибір проблеми, якщо не цілком, то дуже великою мірою визначає як стратегію дослідження взагалі, так і напрямок наукового пошуку зокрема. Не випадково вважається, що сформулювати наукову проблему - означає показати вміння відокремити головне від другорядного, виявити те, що вже відомо і що поки невідомо науці з предмету дослідження.

Постановка мети і конкретних завдань дослідження Від доведення актуальності обраної теми логічно перейти до формулювання мети дослідження, а також вказати конкретні завдання, які мають бути вирішені відповідно до цієї мети. Це звичайно робиться у формі перерахування (вивчити..., описати..., встановити..., вияснити..., вивести формулу... і т.ін.). Формулювання цих завдань необхідно робити якомога ретельніше, оскільки опис їх вирішення складатиме зміст розділів дослідної роботи. Це важливо також і тому, що назви таких розділів з'являються саме з формулювання завдань дослідження.

Постановка мети і конкретних завдань дослідження Метою будь-якої наукової праці є виявлення нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або ж уточнення відомих раніше, але недостаньо досліджених.

Визначення об'єкта і предмета дослідження Надалі формулюються об'єкт і предмет дослідження. Об'єкт - це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію і обрані для вивчення. Предмет міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, котра є предметом дослідження. Саме на нього і спрямована основна увага дослідника, саме предмет дослідження визначає тему роботи, яка виноситься на титульний аркуш як заголовок.

Вибір методів (методики) проведення дослідження Важливим етапом наукової праці є вибір методів дослідження - інструменту отримання фактичного матеріалу і необхідної умови досягнення поставленої в роботі мети.

Опис процесу дослідження Опис процесу дослідження - основна частина наукової роботи, де висвітлюються методика і техніка дослідження з використанням логічних законів і правил.

Формулювання висновків і оцінка одержаних результатів Заключним етапом ходу наукового дослідження є висновки, котрі містять те нове і суттєве, що складає наукові і практичні результати проведеної науково-дослідної роботи Науковий результат - це знання, відповідні вимогам новизни, достовірності і практичної цінності. Науковий результат, як правило, - творчий продукт. Сутність наукового результату формулюється у висновках. Формулювання сутності повинне бути коротким, зрозумілим, конкретним, без загальних слів і термінів, які потребують додаткового пояснення. Наукові результати можна поділити на два види: теоретико-методологічні (для глибоких теоретичних досліджень), у тому числі: концепція, гіпотеза, класифікація, закон, метод; та інструментальні (для прикладних та емпіричних досліджень), зокрема: спосіб, технологія, методика, алгоритм, речовина. Зрозуміло, що учнівській науковій роботі відповідає рівень прикладних та емпіричних досліджень.

Обговорення результатів дослідження Дуже важливий етап ходу наукового дослідження - обговорення його результатів на засіданнях наукових семінарів, під час проведення науково-практичних конференцій з попередньою оцінкою теоретичної та практичної цінності роботи, що є першим колективним відзивом.

Форми представлення результатів науково-дослідної роботи учнів У ході реалізації науково-дослідної роботи учні виконують різні за своїм характером, рівнем складності та змістом наукові роботи, серед яких реферат, науково-дослідна творча робота, стаття тощо. Розглянемо більш детально методику їх виконання.

Реферативна робота Реферат - це: 1) короткий виклад головного змісту певної роботи чи узагальнення ряду праць, які розкривають певну тему; 2) доповідь, заснована на огляді споріднених літературних чи наукових джерел. Основна функція реферативної роботи полягає в акцентуванні уваги учнів на конкретних фактах, явищах, подіях, у створенні умов для оволодіння прийомами наукової аргументації і доказу. Як правило, реферат виконується у письмовій формі і може бути використаним для виголошення доповідей, підготовки наукового звіту, написання статті, а також для накопичення інформаційного фонду для подальшої дослідницької роботи. В тому випадку, коли йдеться про результати власного пошуку, він називається авторефератом. Підготовка рефератів є важливим засобом формування у учнів способів та прийомів опрацювання літературних джерел. Це вибір теми та ракурсу її розгляду з урахуванням елементів проблемності й актуальності, засвоєння правил послідовності пошуку літератури, систематизації матеріалу.

Структура реферату Особливості джерел, обраних для реферату, визначають його структуру. Наприклад, огляд наукової літератури повинен складатися з таких структурних компонентів: – вступу, який дає уявлення про актуальність теми і завдання учня; – основної частини, що містить стислий огляд і критичну оцінку наукових видань, їх порівняльне зіставлення, аргументацію положень, які автор вважає найвагомішими; – висновків про можливість використання набутих знань у науковій чи практичній роботі; – списку використаної літератури. Якщо реферат відображає результати виконання наукової роботи, наведена структура доповнюється компонентами розкриття експериментальної частини дослідження, його теоретичної та практичної вагомості, а також рекомендаціями щодо доцільності використання у практичній діяльності.

Критерії оцінки якості реферату Головними вимогами до написання реферату є: осмислення теми дослідження, усвідомлення логіки викладання реферату, врахування вимог до оформлення (тема, керівник, план та зміст за схемою: вступна частина, головна та заключна, список використаної літератури з урахуванням бібліографічних вимог). Критеріями оцінки якості складання реферату є: 1. Формулювання мети реферативної роботи. 2. Складання плану реферативної роботи. 3.Виділення головного, суттєвого при розкритті теми. 4. Виділення головного при роботі з літературними джерелами. 5. Висловлення особистого ставлення до явищ та подій, що вивчаються, 6. Використання логічних прийомів мислення. 7. Наукова аргументованість викладеного матеріалу. 8. Підведення підсумків та написання висновків. 9. Дотримання умов оформлення реферативної роботи.

Обговорення і захист Важливим етапом роботи учнів над рефератами є їх обговорення чи захист. У цьому випадку учень має змогу відстоювати свою точку зору, ділитися власними думками. Суттєвим недоліком в організації цієї роботи є дослівне читання реферату та його обговорення без попереднього ознайомлення з ним опонентів. Повідомлення головних положень реферату (до 10 хв.) - більш ефективна форма, підведення підсумків. Вона сприяє глибокому осмисленню змісту проблеми, розкриттю найбільш важливих положень: студент вчиться вільно володіти матеріалом, використовувати різноманітні форми наочності, ТЗН тощо.

Науково-дослідна робота Всі види наукових робіт мають таку загальну структуру: ВСТУП (обґрунтування теми дослідження, визначення її актуальності; об'єкта, предмета, мети, завдань, гіпотези пошукової роботи, методів дослідження; характеристика його новизни, теоретичного та практичного значення). ОСНОВНА ЧАСТИНА (теоретичний аналіз літератури і практичної діяльності у обраному напрямі, висвітлення організації та результатів експерименту). Кількість розділів залежить від складності теми та специфіки змісту дослідження. Оптимальною є структура, що складається з двох розділів, кожен з яких включає два чи три параграфи. В окремих випадках може застосовуватися простий структурний поділ на 5-6 розділів. ВИСНОВКИ (висновки на основі проведеного дослідження, які мають відповідати визначеним завданням). СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. ДОДАТКИ (таблиці, схеми, ілюстрації тощо). Загальний обсяг наукової роботи має не перевищувати 30 сторінок машинописного тексту.

Обговорення і захист наукової роботи Важливим етапом представлення результату науково-дослідної діяльності учнів є обговорення чи захист наукової роботи. Повідомлення її основних положень (до 10 хв.) -більш ефективна форма підведення підсумків. Вона сприяє глибокому осмисленню змісту проблеми, розкриттю найбільш важливих питань: учні вчаться вільно володіти матеріалом, використовувати різноманітні форми наочності, ТЗН тощо. У цьому випадку вони мають змогу відстоювати свою точку зору, ділитися власними спостереженнями та думками. Аналіз представлених виступів здійснювався за такими критеріями: а) вільне володіння матеріалом; б) виділення головного, суттєвого при розкритті теми; в) висловлення особистого ставлення до явищ та подій, що вивчаються; г) використання логічних прийомів мислення; д) наукова аргументованість викладеного матеріалу; є) точність мови; ж) використання наочності та ТЗН. Суттєвим недоліком в організації цього етапу роботи є дослівне читання підготовленого виступу (68 % учнів).

Лекція №2 Методи обробки наукової інформації. Основні вимоги до оформлення науково-дослідницьких робіт членів МАН України, її структури та змісту

Методи обробки наукової інформації Наукові документи та видання Структурною одиницею, що характеризує інформаційні ресурси та інформаційні продукти з кількісної сторони, є науковий документ, під яким розуміється матеріальний об'єкт, що містить науково-технічну інформацію й призначений для її зберігання й икористання. Залежно від способу подання інформації розрізняють документи: текстові (книги, журнали, звіти й ін.), графічні (креслення, схеми, діаграми), аудіовізуальні (звукозаписи, кіно- і відеофільми), машинозалежні (наприклад, що утворять базу даних, на мікрофотоносіях) і ін. Крім того, документи підрозділяються на первинні (утримуючі безпосередні результати наукових досліджень і розробок, нові наукові відомості або нове осмислення відомих ідей і фактів) і вторинні (утримуючі результати аналітико-синтетичної й логічної переробки одного або декількох первинних документів або відомості про їх).

Методи обробки наукової інформації Первинні документи й видання. У числі первинних документів - книги (неперіодичні текстові видання обсягом понад 48 сторінок); брошури (неперіодичні текстові видання обсягом понад чотири, але не більше 48 сторінок). Серед книг і брошур важливе наукове значення мають монографії, що містять всебічне дослідження однієї проблеми або теми й приналежні одному або декільком авторам, і потім збірники наукових праць, що містять ряд добутків одного або декількох авторів, реферати й офіційні різні або наукові матеріали. Для навчальних цілей видаються підручники й навчальні посібники (навчальні видання). Це неперіодичні 'видання, що містять систематизовані відомості наукового й прикладного характеру, викладені у формі, зручної для викладання й вивчення. До спеціальних видів технічних видань прийнято відносити нормативно-технічну документацію, що регламентує науково-технічний рівень і якість випускаємої продукції (стандарти, інструкції, типові положення, методичні вказівки та ін.).

Методи обробки наукової інформації Патентна документація Важливе значення для постановки науково-дослідних робіт має патентна документація, що представляє собою сукупність документів, що містять відомості про відкриття, винаходи й інші види промислової власності, а також відомості про охорону прав винахідників. Патентна документація має високий ступінь вірогідності, тому що піддається ретельній експертизі на новизну й корисність. До основних видів первинних документів, які не публікуються, відносяться науково-технічні звіти, дисертації, депоновані рукописи, наукові переклади, конструкторська документація, інформаційні повідомлення про проведені науково-технічні конференції й т.д.

Методи обробки наукової інформації Вторинні документи та видання. Вторинні документи й видання підрозділяють на довідкові, оглядові, реферативні та бібліографічні. У довідкових виданнях (довідники, словники) знаходяться результати теоретичних узагальнень, різні величини і їхні значення, матеріали виробничого характеру. В оглядових виданнях зберігається концентрована інформація, отримана в результаті відбору, систематизації й логічного узагальнення відомостей з великої кількості першоджерел по певній темі за певний проміжок часу. Реферативні видання (реферативні журнали, реферативні збірники) містять скорочений виклад первинного документа або його частини з основними фактичними відомостями й виводами. Бібліографічні покажчики є виданнями книжкового або журнального типу, що містять бібліографічні описи видань, що вийшли. Залежно від принципу розташування бібліографічних описів покажчики підрозділяються на систематичні (описи розташовуються по галузях науки й техніки відповідно до тої або іншої системи класифікації) і предметні (описи розташовуються в порядку перерахування найважливіших предметів відповідно до предметних рубрик, розташованими за абеткою).

Методи обробки наукової інформації Вторинні документи, які не публікуються. Включають реєстраційні й інформаційні карти, облікові картки дисертацій, покажчики депонованих рукописів і перекладів. Документные класифікації. Традиційним засобом упорядкування документальних фондів є библиотечно-библиографические (документные) класифікації. Найбільше поширення одержала Універсальна десяткова класифікація (УДК), що використається більш ніж в 50 країнах миру і юридично є власністю Міжнародної федерації по документації (МФД), відповідальний за подальшу розробку таблиць УДК, їхній стан івидання. У СРСР УДК уведена з 1963р. як єдина система класифікації всіх публікацій по точних, природничих науках і техніці. УДК є міжнародною універсальною системою, що дозволяє детально представити зміст документальних фондів і забезпечити оперативний пошук інформації, має можливість подальшого розвитку й удосконалювання.

Організація роботи з науковою літературою Кожному дослідникові необхідно вміти шукати й відбирати потрібну літературу для своєї роботи, тобто мати знання основ бібліографії. Бібліографія ставить завдання інформувати читача про наявні друковані видання, для чого складаються покажчики, каталоги, огляди та т.і. Процес ознайомлення з літературними джерелами по проблематиці, що цікавить, необхідно починати з ознайомлення з довідковою літературою (універсальні й спеціальні енциклопедії, словники, довідники), потім проглядаються обліково-реєстраційні видання органів НТЕИ й бібліографічні покажчики фундаментальних бібліотек. Основним у бібліотеках є систематичний каталог. Картки в ньому розташовані по галузях знань. Цей каталог дозволяє підібрати літературу по певних галузях знань, причому з його допомогою можна поступово звужувати границі питань, що цікавлять дослідника.

Організація роботи з науковою літературою Каталог дозволяє також визначити книги, наявні в бібліотеці по тій або іншій темі, або довідатися автора й точну назву книги, якщо відомо тільки її зміст. Ключем до систематичного каталогу є алфавітно-предметний каталог. У ньому за абеткою перераховуються найменування галузей знань, окремих питань і тим, по яких у відділах і підвідділах систематичного каталогу зібрана література, наявна в бібліотеці. При складанні власної бібліографії по проблемі необхідно уважно переглядати списки літератури, що перебувають наприкінці книг, статей і т.д., або літературу, зазначену у виносках у вже знайдених літературних джерелах.

Організація роботи з науковою літературою Бібліографія - це: а) перелік книжок, статей, стосовно певної проблеми чи питання; б) науковий, систематизований за певною ознакою перелік і описання книг та інших видань. Складання бібліографії здійснюється з метою: а)оволодіння бібліографічною культурою, яка включає в себе вміння користуватися алфавітним та систематичним каталогами, різноманітними картотеками в бібліотеках, а також довідниками, посібниками; б) самостійного пошуку літератури, що сприяє використанню більш широкого за тематикою кола видань. До критеріїв оцінювання якості складання бібліографії належить, перш за все, правильність опису книги, який передбачає вказування автора, назви, року і місця видання, сторінок, на яких викладене питання, що вивчається, викладення сутності даного питання.

Зміст Зміст - це короткий послідовний перелік головних питань чи тем тексту. До цієї форми запису прочитаного звертаються за умови необхідності розуміння структури та фіксування головних тем книги чи статті. План передує тезуванню та конспектуванню - більш складним формам запису прочитаного. Разом з тим, і план, і тези, і конспект - аналітичні форми запису (на відміну від виписок, наприклад, цитат) і потребують відповідного аналізу та перекодування інформації. Якщо в плані перелічені лише головні питання, що висвітлені в тексті, то такого роду плани називають простими. Якщо головні пункти плану потребують уточнення, то їх доповнюють підпунктами, які розкривають зміст головних пунктів, а план у цьому випадку називають розгорнутим чи складним. Вступний і заключний пункти такого плану слід формулювати таким чином, щоб вони не потребували уточнень.

Зміст Під час нотування прочитаного у формі плану необхідно дотримуватися таких загальних правил: 1. Попередньо розгляньте текст, з'ясуйте неясності, що заважають зрозуміти прочитане. 2. Уважно прочитайте текст, визначте головну думку. 3. Поділіть текст на смислові частини, визначте усі мікротеми. 4. Сформулюйте пункти плану, логічно пов'язавши їх між собою. Критерії оцінки якості складання плану: 1. Інформативна повнота. 2.Логічність та чіткість викладання матеріалу. 3. Уміння формулювати питання до кожного фрагмента навчальної інформації 4.Уміння робити висновки та узагальнення. 5. Відсутність двозначних формулювань.

Методи досліджень Визначаються в залежності від напряму досліджень. Наприклад, дослідження по спеціальності: 05.03.01 «Процеси механічної обробки, верстати та інструменти»: Виконуються теоретичні та експериментальні дослідження, розробка практичних рекомендацій проводиться на основі використання положень технології машинобудування, теорії різання металів, засобів математичного і комп'ютерного моделювання на ЕОМ. Експериментальні дослідження проводяться з використанням сучасної вимірювальної апаратури.

Методи досліджень У кожному науковому дослідженні можна виділити два рівні: емпіричний, на якому відбувається процес накопичування фактів; теоретичний – досягнення синтезу знань

Методи емпіричного і теоретичного дослідження Спостереження – систематичне цілеспрямоване вивчення об’єкта. Порівняння – процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом, або кільком об’єктам. Вимірювання – визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Вимірювання передбачає наявність об’єкта вимірювання, еталона, вимірювальних приладів, методу вимірювання.

Методи емпіричного і теоретичного дослідження Експеримент – метод вивчення об’єкта, за яким дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості. Абстрагування – це відхід у думці від несуттєвих властивостей, звязків, відношень предметів і виділення декількох рис, котрі цікавлять дослідника.

Методи емпіричного і теоретичного дослідження Аналіз і синтез Аналіз - метод пізнання, який дає змогу поділяти предмети дослідження на складові частини (природні елементи об’єкта або його властивості і відношення). Синтез, навпаки, припускає з’єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле.

Методи емпіричного і теоретичного дослідження Моделювання – метод, який грунтується на використанні моделі як засобу дослідження явищ і процесів природи. Під моделями розуміють системи, що замінюють об’єкт пізнання і служать джерелом інформації стосовно нього. Моделі поділяють на два види: матеріальні та ідеальні. Матеріальні моделі втілюються у певному матеріалі – дереві, металі, склі і т.ін. Ідеальні моделі фіксуються в таких наочних елементах, як креслення, рисунок, схема, комп’ютерна програма і т.ін.

Основні вимоги до оформлення науково-дослідницьких робіт 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Назва наукової роботи повинна бути лаконічною, короткою, відповідати змісту розв'язаної наукової проблеми (завдання), вказувати на мету дослідження та його завершеність. У назві не слід використовувати ускладнену термінологію. 1.2. При оформленні результатів наукової роботи (звіту) необхідно посилатися на джерела, окремі матеріали яких використано. У випадку використання матеріалів, запозичених з наукових праць, досліджень, без посилання на них науково-дослідницька робота знімається з конкурсу-захисту незалежно від стану проходження. 1.3. Зміст наукової роботи необхідно викладати стисло, аргументовано, уникати бездоказових тверджень. 1.4. Роботу подають на Всеукраїнський конкурс наукових робіт членів МАН України (І—III етапи) у вигляді спеціально підготовленого рукопису з твердою палітуркою.

Основні вимоги до оформлення науково-дослідницьких робіт 2. СТРУКТУРА НАУКОВОЇ РОБОТИ 2.1. Наукова робота повинна мати наступні складові: ТИТУЛЬНА СТОРІНКА ЗМІСТ ВСТУП (обґрунтування теми дослідження, визначення її актуальності; об'єкта, предмета, мети, завдань, гіпотези пошукової роботи, методів дослідження; характеристика його новизни, теоретичного та практичного значення). ОСНОВНА ЧАСТИНА (теоретичний аналіз літератури і практичної діяльності у обраному напрямі, висвітлення організації та результатів експерименту). Кількість розділів залежить від складності теми та специфіки змісту дослідження. Оптимальною є структура, що складається з двох розділів, кожен з яких включає два чи три параграфи. В окремих випадках може застосовуватися простий структурний поділ на 5-6 розділів. ВИСНОВКИ (висновки на основі проведеного дослідження, які мають відповідати визначеним завданням). СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. ДОДАТКИ (таблиці, схеми, ілюстрації тощо).

Основні вимоги до оформлення науково-дослідницьких робіт 3. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ НАУКОВИХ РОБІТ 3.1. Титульний аркуш містить назви Міністерства, територіального відділення МАН, а також відомості про базовий науковий, вищий або середній навчальний заклад (школа, позашкільний заклад), у якому виконана наукова робота, прізвище, ім'я, по батькові автора, його звання (кандидат у члени МАН, дійсний член МАН України), назву наукової роботи, науковий ступінь, учене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника (чи консультанта), село, місто (область), форму навчання (очна, змішана, заочна), рік подання роботи на конкурс. 3.2. Зміст Зміст — це друга після титульного аркуша сторінка, де визначено структуру (план) наукової роботи з назвами розділів, підрозділів та номери початкових сторінок. 3.3. Ілюстрації Ілюстрації (карти, схеми, фотографії, діаграми, креслення) і таблиці необхідно подавати після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Основні вимоги до оформлення науково-дослідницьких робіт Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: «Рис. 1.2» (другий рисунок першого розділу). Номер рисунка, його назва та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. 3.4. Таблиці Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу), та розміщують цей напис у правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці. 3.5. Формули Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Рівняння та формули треба виділяти в тексті вільними рядками (вище та нижче кожної формули). Якщо рівняння не вміщається в один рядок, його слід перенести після знака рівності („=") або після знаків плюс („+"), мінус („-„), множення („•") і ділення („:").

Основні вимоги до оформлення науково-дослідницьких робіт 3.6. Посилання Під час написання наукової роботи необхідно посилатися на джерела, документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа. Посилатися слід на останні публікації. У тексті наукової роботи посилання на джерела слід позначати порядковим номером за списком джерел, що виділений квадратними дужками, наприклад: .... в роботах [1-4...]". Можливе посилання у виносках, при цьому оформлення посилань також повинне відповідати бібліографічному списку за переліком посилань із зазначенням номера.

Основні вимоги до оформлення науково-дослідницьких робіт 3.7. Список використаних джерел Список використаних джерел необхідно складати згідно з державним стандартом у порядку появи посилань у тексті (або в алфавітному порядку прізвищ авторів чи заголовків, якщо авторів більш ніж троє). 3.8. Додатки Додатки слід оформляти на наступних після списку використаних джерел сторінках, при цьому кожний додаток необхідно наводити з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, який друкується вгорі (симетрично до тексту сторінки) з великої літери.

Основні вимоги до оформлення науково-дослідницьких робіт Тематика науково-дослідницьких та експериментальних робіт не обмежується. Робота оформляється за схемою курсової (дипломної) роботи вищих закладів освіти. Кожна робота повинна ґрунтуватись на певній науковій та експериментальній базі (посилання на відповідну літературу, її перелік) і відображати власну позицію дослідника. Наукова база зазначається в кінці роботи у вигляді списку використаної літератури. Обсяг науково-дослідницької роботи не повинен перевищувати 30 друкованих сторінок. Оригінал роботи друкується на папері формату А4. Роботи, подані іноземною мовою, повинні мати переклад, виконаний державною мовою. Роботи повинні бути виконані державною мовою. Тема і зміст роботи повинні відповідати профілю секцій. По закінченні конкурсу роботи не повертаються.