Презентація на тему:
В.Сухомлинський

Народна педагогіка в педагогічній спадщині Василя Сухомлинського

Василь Сухомлинський (1918-1970) — український радянський педагог, публіцист, письменник, поет. Народився В. Сухомлинський в селі Василівці в бідній селянській сім’ї. В родині було 4 дітей, і всі стали вчителями. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку.

У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. На фронті Василь Олександрович був двічі поранений, довго лікувався в евакогоспіталях. Після одужання з червня 1942 року В.О.Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР

2 вересня 1970 року серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Йому судилося народитися і померти у вересні, і це символічно, бо вересень – це початок нового навчального року. З легкої руки В.О.Сухомлинського в педагогіці з’явилося поняття «уроки мислення» – уроки, які змушували дітей молодшого шкільного віку дивитися на світ і розкривати його найскладніші взаємозалежності тощо.

«Народна педагогіка — це зосередження духовного життя народу, в ній розкриваються особливості національного характеру».

Мудрість народної педагогіки стала одним із найважливіших джерел його педагогічної творчості. Власне педагогіка В. О. Сухомлинського орієнтована на виховання у дітей і молоді відданості Батьківщині, любові до рідної матері, батька, рідних, поваги до старших, до людей праці, старанності в роботі тощо. У своїх працях, а також у процесі практичної навчально-виховної роботи В. О. Сухомлинський використовував перла народної творчості — казки, прислів’я, легенди, бувальщини, прикмети, гумористичні етюди та мініатюри.

В.Сухомлинський, проектуючи формування гуманізму, патріотизму, виховував школярів на засадах народної мудрості й моралі, національних й загальнолюдських цінностей. Використання етновиховного досвіду, народної моралі, звичаїв і традицій, прагнення до добра й краси зробило сьогодні педагогічну скарбницю великого вчителя ХХ століття особливо актуальною.

Народна педагогіка - це постійний і дієвий фактор впливу на формування багатьох педагогічних концепцій В. Сухомлинського. Педагог був упевнений у тому, що наша школа - духовна колиска народу, а народ - це живе вічне джерело педагогічної мудрості.

Народна педагогіка постійно надихала В.О. Сухомлинського, орієнтувала його на пропаганду ідей виховання в дітей і молоді любові до Батьківщини, до матері, батька, рідних, поваги до старших, чуйності, готовності надати людині допомогу, старанності, трудової майстерності й кмітливості, дбайливого ставлення до природи, її багатств, милосердя, гуманності, почуття честі і гідності, щедрості, скромності, правдивості, совісті, доброти, співпереживання, обов'язку і відповідальності.

Педагог чітко орієнтувався у визначенні свого ідеалу на мудре народне узагальнення - виховати людину, про яку говорять, що вона і муху не образить. Задля вирішення окреслених завдань педагог широко використовував у практичній роботі народну творчість: прислів’я, приказки, етичні повчання, задачі на кмітливість, казки, думи, притчі, легенди та інше.

У руслі народної мудрості В.О. Сухомлинський звеличував і освячував людське коріння - сам народ і його працю, рідну землю, хліб. Це коріння потрібно берегти в кожній людині, створювати умови для його зміцнення, розвитку й інтенсивного росту. Виходячи із народної мудрості: «Життя прожити - не поле перейти», педагог учив дітей жити повноцінним життям.

Усе своє життя педагог прагнув зробити духовним надбанням людей усі ті цінності, які створив трудовий народ протягом століть. Він був глибоко переконаним, що постійне духовне спілкування з людьми - необхідна умова успішного виховання і навчання молодого покоління в українській національній школі. Він був переконаний, що з родини йде життя людини. У сім'ї шліфуються найтонші грані людини, із сім'ї починається суспільне виховання, наполягав на тій думці, що «сім'я - це джерело, водами якого живиться повноводна річка народної держави» . Світ прекрасного для дитини, на його думку ,починається в сім’ї: «Витонченість відчуттів, емоційне сприйняття, вразливість, чуйність, співпереживання, проникнення в духовний світ іншої людини - все це пізнається насамперед у родині»

Василь Сухомлинський переконливо научає вічним цінностям своїх учнів: «Не перекладай своєї праці на батька й матір. Поважай їхню працю і відпочинок справами, вчинками... Не допускай, щоб все краще вони віддавали тобі» . І далі: «Найсвятіше й найпрекрасніше в житті людини - мати . Бережіть своїх матерів.».

Культ матері, взагалі жінки, виховує в учнях тендітне ставлення до старості, сім'ї, жінки, формує розуміння свого призначення й соціальної ролі у житті. Сутність материнського культу вчений вбачав у тому, щоб, слухаючи казки, легенди про матір кожен вихованець змалку брав на себе частину нелегкої роботи матері. «Менше шуму про добрі вчинки для людей і більше турботи про рідну матір» - провідна ідея виховної роботи Павлиської школи.

Народна педагогіка доводить, що предмети, які оточують людину і які вона сприймає, є найпершими її вчителями. В. О.Сухомлинський зауважує: «Гармонія речей, які оточують дитину, створює загальний естетичний дух обстановки за тієї умови, коли окремі речі не кричать про себе, коли їх ніби не помічаєш» . З особливою увагою народ ставився до естетизації помешкання, прикрашаючи його вишивками, декоративними виробами з дерева, лози, металу, шкіри, глини, скла тощо.

З усіх засобів виховання найдієвішим В. О. Сухомлинський вважає рідне слово. Педагог вважав, що за допомогою слова дитина стає сином народу. Настільки захопленим було ставлення В. О. Сухомлинського до народних прислів'їв як до педагогічних мініатюр, що за їхніми зразками він створював свої афоризми. Він вважав ефективними народні форми збереження й поширення педагогічної мудрості. Педагог вважав, що школа стає справжнім вогнищем культури лише тоді, коли в ній панують чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книги й культ рідного слова.

У своїх творах, а також у практичній навчально-виховній роботі педагог часто використовував: прислів'я, приказки, народні афоризми, етичні повчання, задачі на кмітливість, вдало, яскраво переказував створені трудовим народом казки, думи, притчі, легенди.

Виходячи із глибин народної мудрості, В.О. Сухомлинський утверджував у свідомості дітей народні погляди на працю як джерело матеріальних і моральних цінностей. Українське народне прислів'я «По колоску пшениці пізнають людину, яка виростила цю пшеницю» привело педагога до висновків: а) дитині треба працювати з того моменту, коли вона навчилася тримати ложку в руці і нести їжу з тарілки до рота; б) кожен вихованець повинен пишатися тим, що він робить для людей; в) кожна чесна людина повинна залишати свою частку у своєму пшеничному колосі.

Поєднання педагогом наукової педагогіки (як навчати та виховувати дітей) з ідеями народного виховання (народним дитинознавством, деонтологією, дидактикою, козацькою педагогікою та родинним вихованням) привело до створення системи із складовими компонентами, які об'єдналися в єдине ціле гуманістичну, демократичну педагогіку з активним використанням ідей народної педагогіки (народної мудрості, народної моралі, національних та загальнолюдських цінностей).

Таким чином, у систему форм, прийомів і методів народного виховання В.О. Сухомлинського входять культ матері, культ книги, культ рідного слова, використання оповідей про людей, легенд, казок, прислів'їв, народних ігор, обрядів, традицій, навчання дітей осмисленої праці, прищеплення поваги до праці їхніх батьків й інших людей, добір трудового завдання з таким розрахунком, щоб робота починалася в раннім отроцтві й закінчувалася в ранній юності, виховання ніжного й чуйного ставлення до природи, розуміння й відчуття навколишньої краси, прагнення примножити її внеском своєї праці тощо

Ефективність системи навчання та виховання, запропонованої В.О. Сухомлинським, у тому, що педагог, використовуючи досвід народного виховання, збагатив наукову педагогіку; розвинув та гармонійно поєднав ідею дбайливого ставлення до дитини, реалізував принципи народного виховання, запровадив у школі народні методи впливу на дітей

На жаль, написати книжку про народну педагогіку В. О. Сухомлинський не встиг. Та народна педагогіка стала одним з найжиттєдайніших джерел його творчості. У передмові до п'ятитомного зібрання творів В. О. Сухомлинського справедливо зазначено: «Багатим джерелом творчості В. О. Сухомлинського була народна педагогічна мудрість, найкращі виховні традиції трудових мас...»

Cписок використаної літератури 1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 т. / В.О. Сухомлинський. - К.: Рад. школа, 1976. - Т. 1. - 663 с. 2. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 т. / В.О. Сухомлинський. - К.: Радянська школа, 1977. - Т. 4 .-6 3 8 с. 3. Сухомлинський В.О. О воспитании / В.О. Сухомлинський. - М.: Политиздат, 1973. -272 с. 4. Сухомлинський В.О. Родительская педагогика / В.О. Сухомлинський. // Избр. пед. соч.: В 3 т. - М., 1981.-Т . 3 .-С .436. 5. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський. -К ., 1972. -2 4 4 с.