Презентація на тему:
Свято чайної церемонії

с ПРЕОБРАЖЕНКА 2012 РІК Головне управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації Відділ освіти Межівської райдержадміністрації Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти РКЗО “ Преображенська середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів” В.М.Самотуга

С.Преображенка 2012рік Самотуга В.М. Директор РКЗО “Преображенська СЗШ І – ІІІ ступенів ” Вчитель зарубіжної літератури ( Свято чайної церемонії )

Самотуга Валентина Миколаївна Вчитель української мови та літератури Преображенської середньої загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів Межівського району Дніпропетровської області У посібнику міститься практичний матеріал для проведення позакласної роботи з зарубіжної літератури. Особлива увага приділяється особистості школяра, створення на уроці атмосфери довіри, емоційного сприйняття матеріалу і забезпечення оптимальних умов для засвоєння нових знань і розширення кругозору учнів .

Японія 3

Хочеш пізнати Японію – відвідай сад. Сади та парки Японії найкраще відтворюють риси національного характеру, що ввібрали в себе східну філософію і традиції тисячоліть. Ці острівці природи – ідеальне місце для відпочинку. “ Людина, яка не побуває в японському саду, не бачила і самої Японії” – люблять повторювати її мешканці. Неодмінний атрибут саду – камені. Розкидані в удаваному безладді, створюють ілюзію витвору самої природи. У гармонії з природою - прагнення до досконалості. Японці – це люди, які мають свою систему цінностей. Серед них перше місце посідає поклоніння природі і “суцегека” – це милування квітами, місяцем, і снігом. Національними символами країни є сакура і клен, сосна і бамбук, які символізують довголіття, силу духу, стійкість. А слива є символом чистоти і юної краси. “ Тому, хто не сприймає красу природи,не можна довіряти ні в чому “ , - говорять японці. Квітування слив і вишень, червоне листя кленів, перший сніг – оспівані в поезіях і поемах Японії. Японія – країна контрастів. На півночі лежить сніг, а на півжді дозрівають цитрусові. Самі японці з давних давен називають свою країну Ниппон. Ця назва складається з двох ієрогліфічних знаків, що означають “сонце” і “ основа”. Звідци і піщла назва Японія - країна сонця , що сходить. На японському прапорі червоне сонячне коло і кругла хризантема – національна квітка Японії 4

З хризантемою пов'язана легенда про походження японського народу. Жив у давнину китайський цар. Він був дуже жорстокий і жадібний. Одного разу він дізнався, що в далекій країні на острові в океані є чудодійна золота квітка, яка приносить щастя. Цар викликав 100 дівчат і юнаків і наказав дістатися далекої країни та привезти квітку щастя. Дівчата гірко плакали, вирушаючи в путь. Та нічого робити. Скорилися юнаки та дівчата долі й рушили на далекі острови. Коли вони припливли у незнайому країну, виявилося, що квітка та – хризантема. А країна дуже сподобалась молодим. Вони вирішили не повертатися до злого царя. Залишилися юнаки та дівчата на новій землі, стали жити щасливо, а квітку що принесла їм щастя, шанують і досі 5

Творчі роботи учнів 9 класу Учень – не чаша, яку потрібно наповнити, а факел , який слід запалити . Б.Паскаль Традиційний одяг японців – кімоно. Вони бувають жіночі і чоловічі, домашні і спальні, верхні і нижні. Кімоно відповідає кліматичним умовам Японії. В холодну погоду широкий пояс зберігає тепло, а в спеку широкий рукав забезпечує прохолоду. Кімоно не мало кишень і японці запозичили у китайців звичай носити дрібні речі на поясі на шнурку. Щоб закріпити його на поясі використовували брелок - ґудзик нецке, розміром від 2,5 до 15см. Популярним в Японії є такий вид мистецтва як мініатюрна скульптурна пластика або нецке. Нецке це своєрідний брелок, скульптурний підвісок до поясу чоловічого кімоно. В 17 столітті цей вид скульптури починає самостійний розвиток. 6

7

Первые нэцкэ по форме были очень просты и маловыразительны, обычно они делались в виде декоративной пуговицы или палочки. Но в дальнейшем формы нэцкэ стали изменяться и становились все замысловатее, утонченнее и изысканнее. Золотой век в развитии японских нэцкэ - вторая половина XVIII и начало XIX века, когда увлечение ими приняло необычайно широкие масштабы. Нэцкэ изготовлялись из самых разных материалов: слоновой кости, оленьего рога, рогов буйвола и носорога, клыков вепря и медведя, волка и даже тигра, из моржовой кости, а также из древесных корней. Отсюда и произошло название нэцкэ ("нэ" - корень и "цкэ" - прикреплять). Изящно вырезанные деревянные нэцкэ носили мелкие торговцы, ремесленники, крестьяне, а нэцкэ тончайшей работы в виде зверька или фигурки из слоновой кости можно было увидеть только на поясе богача. Потом появились изделия фарфоровые и лаковые, из коралла и нефрита, окаменевшего дерева и янтаря, из панциря черепахи и стекла. А еще в качестве нэцкэ использовались маленькие тыквы-горлянки, красивые раковины и другие предметы, у которых ранее было совсем другое назначение (например, детали оправы ножей и мечей). Однако самые знаменитые фигурки вырезались все-таки из дерева и слоновой кости. 8

9

Принято различать три вида (или формы) нэцкэ. Наиболее многочисленный вид - катабори (фигурные нэцкэ), которые представляют собой скульптурные изображения людей, животных, птиц, Цветов, плодов и т.д. Все сюжеты, на которые были созданы нэцкэ, перечислить просто невозможно. Прежде всего мастера изображали национальных литературных и сказочных героев, и в первую очередь персонажами нэцкэ были семь богов счастья... Были фигурки, изображающие борьбу народных героев с демонами, изображались известные архаты - ученики Будды, нэцкэ в форме любимого народного героя Кинтаро - очень сильного ребенка... А некоторые нэцкэ запечатлели бытовые городские сценки: на приеме у массажиста, детские игры, образы смешных иностранцев, например, фигурка голландца в коротком плаще и с тощими ножками... Изображались и злые демоны, бог ада Яма, рыба-сом, от которой, по народным поверьям, и происходят все землетрясения. Животные и люди нередко изображались с большим юмором. 10

Усі національні види спорту зародилися в Японії ще в середньовіччі. В основі карате лежать прийоми боротьби без зброї, які застосовували японські селяни проти самураїв, тому головною в ньому є не сила, а спритність. Назва дзюдо складається із двох слів: дзю перекладається як “шлях”, а до – “ вміння триматися ”. Айкідо – єдиноборство. Що означає життя в злагоді та в гармонії з собою і світом. Джиу – джицу – рукопашний бій. Кендо – це вид фехтування, в якому замість шпаг використовується бамбукові палиці. Одяг кендоїстів – довгі чорні спідниці, рукавички та шоломи. Борці сумо мають незвичайний зовнішній вигляд. Особливо вражає їхня вага, яка перевищує 120 – 170 кг 11

Самураї – це японські вояки. Вони несли службу в знатних феодалів, яким присягали на вірність. За хоробрість їх нагороджували землею, але при цьому вони мали бути готовими в будь – який момент віддати життя за свого хазяїна. Наприклад, якщо в бою гинув хазяїн, якому служив самурай, той вважав своїм обов'язком заподіяти собі смерть, тобто здійснити харакірі. Найбільше самурай боявся проявити слабкість. 12

Мацуо Басьо народився у родині небагатого самурая в містечку Уено. У 28 років він вирушив до столиці в міст Едо ( теперешнє Токіо). Там він стає вчителем поезії. Отримуючи за це невеликі гроші, постійно перебуває у скруті. Та поет був переконаний, що справжній митець має бути чуйним да краси і байдужим до матеріальних благ. Дістанено із сумки Мацуо Басьо поетичні замальовки – хоку – неримований трирядковий вірш і, мандруючи разом з ним різними порами року, спробуємо створити чарівні картини Серед безлічі персиків Уже пишно вбраних у квіття – Перша сакура розквітла 13

14

Одна з цікавих японських традицій – чайна церемонія, яка зовсім не схожа на наше чаювання. Відбувається ця традиція у чайній кімнаті, де панують сутінки. Посередині кімнати – квадратна заглибина, де у керамічній корчазі жевріє деревне вугілля. Тут стоїть посудина з окропом. Дерев'яним черпаком господиня набирає воду і ополіскує фарфорову піалу, потім ретельно витирає її край білосніжною лляною серветкою. Кладе в піалу розтертий в найтоншу пудру порошок зеленого чаю. По краплинах наливає окріп і починає збивати бамбуковою мітелкою, аж поки зеленувата, схожа на крем піна не підніметься до країв піали. Міцність такого чаю декілька десятків разів більша за звичну для нас. Чайна церемонія з суворо визначеними рухами, її красою і розмірністю, заспокоює душу, виховує стриманість і врівноваженість 15

Одного разу, свідчить легенда, під час медитації, Бодхидхарма відчув, що очі його закриваються і проти волі його хилить до сну. Тоді, розсердившись на себе, він вирвав свої віка і кинув їх на землю. На цьому місці незабаром виріс незвичайний кущ з соковитим листям, яке згодом учні Бодхидхарми стали заварювати. Завдяки тісному зв'язку чаювання з дзен-буддіз-мом, чайна церемонія стала невід'ємною частиною миру місцевої богеми - поетів, філософів і художників. 16

У японців існує легенда про майстра чайної церемонії Рікю, що любив квіти. Одного разу всі дізналися, що в садку Рікю ростуть найкращі квіти березки. Подивитися на них вирішив сьогун Хідейосі. Коли ж прийшов у призначений час до саду, то побачив, що всі квіти зрізані. Сьогун почав гніватись, але, зайшовши до чайної кімнати, побачив ікебану з одного стебла березки. Рікю приніс у жертву всі квіти свого саду, щоб підкреслити красу найкращої. У Японії мистецтво складання букетів називають ікебана. У японському є три основні гілки, які розташовані так: одна в середині – найвища, висота другої дорівнює ¼ висоти першої, а висота третьої дорівнює ½ висоти другої. Що символізують ці три гілки? Найвища символізує небо, середня – людину, а найнижча – землю. 17

18

19

Японці намагаються кожне чаювання перетворити у свято. «Тоді напій буде корисний не тільки для тіла, а й для душі», - вважають вони. Не дивно, що в Японії чаювання сприймають як внутрішнє очищення, яке допомагає досягти гармонії, спокою й душевної рівноваги. «Кожним ковтком потрібно насолоджуватися, - радять японці. - Це допомагає швидше забути про неприємності й налаштуватися на краще». І зараз, у цю осінню грипозну пору, фахівці радять пити більше цілющих чаїв, щоб швидко зігрітися, вивести з організму продукти інтоксикації. Тут кожен вживає те, що більше любить, – звичайний чорний або зелений чай з лимоном чи різні фіточаї. Знаний український фітотерапевт Євген Товстуха вважає, що українцям краще заварювати чаї з цілющих трав, які споконвіку були найдоступнішими лікарськими засобами. Аби не хворіти взимку, пийте чаї з липового цвіту, м’яти, конюшини, квіток бузини чорної та листя подорожника, радить він. 20 Якщо ти змерз, чай тебе зігріє; Якщо тобі гаряче, чай тебе охолодить; Якщо ти пригнічений, чай тебе підбадьорить; Якщо ти у відчаї, чай тебе заспокоїть. - Вільям Гладстон

21

22 Це цікаво. 1. Дійсно, вчені встановили, що чай містить корисні біологічно активні речовини: кофеїн, танін, мінеральні солі, майже всі вітаміни, ефірні масла. Вони зміцнюють судини мозку, покращують роботу серця, обмін речовин, підвищують розумову та фізичну працездатність людини. З чаєм легко засвоюються білки, жири, вуглеводи. Навіть при надмірному харчуванні не буває ожиріння, якщо воно супроводжується чаюванням. Бідне харчування, але з чаєм підтримує сили людини. 2. Чай посилює протидію застуді, інфекційним хворобам, різним запаленням. Чай знімає головний біль. Танін, що міститься в чаї, запобігає розладу шлунку. При отруєнні дається настій міцного чаю. Настій зеленого чаю нормалізує підвищений артеріальний тиск. При запаленнях очей, їх промивають міцним охолодженим розчином чорного та зеленого чаю, взятих порівну, або кладуть чайний компрес. При сонячних опіках допомагають компреси та примочки із теплого чаю. 3. Китайські вчені довели, що люди, які регулярно п΄ють зелений чай, рідше хворіють на рак шлунку. Чай також знімає шкідливий вплив радіоактивних речовин на організм. Лікарі та вчені

23 Якість чайного напою залежить не тільки від сорту чаю, але й від способу його приготування. Необхідно кип΄ятити лише відстояну холодну воду, щоб вивітрився запах хлорки. Знімати чайник з вогню необхідно в той момент, як тільки вода закипить. У передержаному кип΄ятку аромат чаю зникає. Холодна кип΄ячена вода також не годиться. Зігрівши чайник для заварки або сполоснувши його окропом, в нього висипають суху заварку. Потім чайник заливають окропом на дві третини, а зверху прикривають полотняною серветкою. Отвір на кришці та носик повинні бути закритими, щоб разом з паром не вивітрювався аромат. Настоюють чорний чай 5 хвилин, а зелений – 8 хвилин. Якщо чай довго настоювати, то його якість погіршується. Чайник із заваркою не можна ставити на вогонь і кип΄ятити. Не треба його також закутувати, бо від цього він псується. Чай необхідно заварювати поодаль від риби, сирого м΄яса та інших продуктів із специфічними запахами. З чаю не можна знімати піну, бо у верхньому прошарку збираються ефірні масла, які створюють аромат. Можна перелити частину чаю із заварника і залити його знов, щоб він краще перемішався. Залишати чай на кілька годин, а тим більше на другий день не можна. При тривалому охолодженні чаю зникає аромат та погіршується смак. П΄ють чай маленькими ковтками. Приготування напою.

Який же шлях чаю від плантації до столу? Чайний кущ – вічнозелена рослина висотою близько метра. Він потребує догляду. Цілий рік біля чайних кущів клопочуть люди: копають землю, додають добрива, знищують бур΄яни, підрізають кущі, оточують плантації вітрозахисними смугами, дренажними каналами. Але основна робота – збір листя протягом семи місяців: з квітня до жовтня. З чайних кущів зривають верхівки молодих пагінців з двома-трьома листочками (їх називають флешами). Збирачі з кошиками обходять всі кущі, цінуючи кожну хвилину: чайне листя, що гарне сьогодні, завтра не годиться. Із 100 кг зеленого листя отримують 25 кг чаю. Зараз на допомогу людям прийшла техніка, але збиральні машини не можуть упоратися, тому збір чаю частково ведеться вручну. - Зірване листя відправляють на фабрику для первинної обробки. Там майже все роблять машини, а ними керують люди. Спочатку листя чаю розсортовують і в΄ялять за допомогою теплого повітря. Потім в особливих машинах вони скручуються і потрапляють в камери для сушіння. Висушена маса чаїнок стає чорним байховим чаєм. Готовий байховий чай у спеціальній тарі перевозять на чаєрозвісну фабрику. Там його фасують, а потім він поступає до магазинів. - Товарний чай поділяють на байховий, тобто листковий, чорний або зелений та пресований – цегловидний і плитковий. Байховий виробляють із сортового листя, а пресований – з дрібняку і висівок, що утворилися при сортуванні байхового.

Чай для селян був недоступним. Вони пили його лише за особливих обставин. Тому й виник вираз “Чайком побалувати”. Більшість бідних не знали, як його заварити. У народі співали таку жартівливу пісню: Раз прислав пан мені чаю із наказом заварить ! А я зроду ще не знала Як проклятий чай той пить. Узяла тоді водички Висипала чай в чавун Додала туди цибулі Та ще й перчика стручок, Хорошенько розмішала Охолонути дала, та В миски порозливавши На стіл панський подала.] Гості з паном всі плювались, - Сам він просто озвірів. І відправив на конюшню Мене висікти звелів. Довго думала я з дива, Чим могла не догодить, Ну а потім здогадалась, Що забула посолить.