Презентація на тему:
"Особливості українського народного костюма"

Особливості українського народного костюма: Наддніпрянщина

Чоловік у зразковому одязі. Сорочка з вишитою манишкою і відкритим рукавом; шаровари сині матові з вовняної тканини; широкий червоний пояс зав’язаний збоку; свита з брунатної вовняної тканини, обведена чорним шнуром; шапка з сивого смушку; темночервоні сап’янці.

Дівчина у зразковому одязі. Сорочка вишита (узір з Київщини), ткана плахта і фартушок; керсетка, обведена чорним оксамитом; вінок середньої величини зі стрічками; намисто - добрі коралі, низка за низкою.

Наддніпрянщина. Узір для чоловічої сорочки. Манишка, ковнір і манжети вишиті настилом з обкидкою та хрестиками.

Наддніпрянщина. Узір на рукави жіночої сорочки. Занизування, настил та хрестикові стібки.

Жіноче вбрання

Зачіска й убір голови Звичайно дівчата заплітали волосся в одну косу і спускали її на спину. У свята й неділі заплітали дві коси, часом закладали їх довколаголови. До роботи дівчата пов’язували голову хустиною доморобною або фабричною. Доморобна була з тонкого білого полотна з гарно викінченими краями та вишивкою в одному куті. Зав’язували хустку ,,з дашком” щоб захистити обличчя від сонця.

Намисто Найчастіше носили червоні коралі, різані або точені. Кількість разків коралів визначала маєтне становище. Вони були родинний скарб і переходили з покоління в покоління. Дівчата кожен разок намиста зав’язували ззаду кольоровою стрічкою, кінці якої спускались уздовж спини. До кожного разканамиста дочіплювали дукачі й образки. А коли їх не стало, вживали якунебудь монету, доробивши вушко. До роботи того намиста не носили, лишень два-три разки імітації.

Сорочка Українська сорочка постала в давнину. На думку етнографа Федора Вовка, вона була зформована вже за княжих часів, а може й раніше. Виразна її прикмета— білість, хоча справді білою може бути тільки льняна сорочка, а конопляна завжди маєлегкий сіруватий відтінок. В нашій усній словесності про сорочку є багато казок, приказок,пісень. У кожній частині України постали зразки, що різнилися частинно кроєм, композицією, кольорами і стібками вишивки. Можна сказати, що сорочка віддзеркалила найкращі мистецькі здібності української жінки. Вишиття сорочок подано в описі кожної околиці.

Поясний одяг До роботи жінка вгорталася в дергу або вбирала спідницю. Дерга— це прямокутний кусень чорного чи брунатного тонкого сукна, підрублений довкола.

Фартушок (запаска) До спідниці і плахти вбирали запаску. У давнину запаска була ткана з тонкої вовни й мала геометричний взір. Пізніше запаски шили до спідниць із ситцю, а до плахти — з шовку. Ситцева запаска до роботи, а шовкова для свята. Звичайно шовкова була вишита у квітчасті смуги. Колір запаски вибирали контрасний до керсетки.

Верхній одяг Юпка — це плечевий одяг на переходову пору року, пошита з тонкого сукна чи іншого фабричного матеріалу.

Капота — пошита з простого сукна. Мала виложистий комір, відрізану спинку, зібрану в збирки або складки, над якими були пришиті два ґудзики. Такі ж ґудзики пришивали спереду й ними застібали.

Чоловіче вбрання

Убір голови Селяни стриглися „під макітру” або „під ворота” . Для першого типу розчісували волосся рівно довкола, обстригали спереду до половини чола й понад вуха аж до потилиці. Стрижка „під ворота” вимагала більшої уваги, бо спереду лишали тільки чубок, вистригаючи залисини.

Сорочка У давнину крій чоловічої сорочки різнився від жіночої тільки довжиною. Так само шили її з льняного полотна на свято, а з конопляного до роботи. Також прикрашали її вишивкою, тільки скромніше від жіночої. Чоловіча сорочка зчасом більше змінилася, як жіноча. Причиною була різнородність праці чоловіків (чумацтво, лоцманство й ін.).

Штани Штани відомі в Україні ще зі скітських часів. Спершу вони були з вузькими ногавицями, що з’єднувались угорі вставкою. Такими залишились у народному одязі на заході України. На Наддніпрянщині в ХУ ст. переважали широкі штани — шаровари, пошиті з фарбованого полотна (синього або червоного), чи з тонкої вовни. Шаровари були дуже зручні для їзди верхи й тому стали частиною запорізького одягу.

Взуття На Наддніпрянщині носили чоботи у будень і свято. Халяви чобіт були доволі широкі, м’які, злегка морщились, сягали під коліно й охоплювали кінці шароварів, що спадали трохи поверх них.

Верхнє вбрання Найдавнішим верхнім одягом були свита й кожух. Свиту шили з домашнього сукна білої, сірої або чорної барви, а кожух — з овечого хутра. Звичайно не було різниці у крої чоловічого чи жіночого верхнього одягу, хібащо жіночий мав більше прикрас. Свити й кожухи шили кушніри. Свити у давнину шили з білого сукна, а пізніше — жіночі з білого, а чоловічі з чорного або сірого.

Кожух — зимове верхнє вбрання — шили однаково для чоловіків і жінок, з тією різницею, що жіночий мав більше прикрас. Та й комір у чоловічих кожухах стоячий, а в жіночих виложистий.

Підготувала учениця групи К-013 КЗ МНВК ЛМР Севонюк Катерина Луцьк 2014