Презентація на тему:
Міграційна політика

Міграційна політика Виконала роботу студентка групи УП-871: Лутай К.С. Керівник роботи:Ракова Л.Н.

Цілью даної роботи : є вивчення і освоєння всіх аспектів трудової міграції і міграційної політики. Для досягнення даної мети потрібно було вирішити такі завдання: 1.Розглянути теоретико-методологічні основи трудової міграції; 2.Дослідити аналіз тенденцій світових міграційних потоків на сучасному етапі; 3.Познати шляхи вдосконалення міграційної політики в Україні.

Зміст РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ.. 1.1.Сутність, показники трудової міграції. Теорії дослідження міграційних процесів. 1.2.Поняття державного регулювання зовнішньої міграції робочої сили. 1.3.Міграційна політика як фактор регулювання міжнародного ринку праці. Міжнародно-правові основи міграційної політики.   РОЗДІЛ2.аналіз тенденцій світових міграційних потоків на сучасному етапі. 2.1.Трудова міграція населення в умовах глобалізації. 2.2. Особливості державного регулювання міграції робочої сили в Україні. 2.3.Особливості міграційних процесів в країнах європейського союзу.   РОЗДІЛ3.ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ. 3.1.Пріоритетні напрямки формування міграційної політики в Україні. 3.2. Вплив інтеграційних процесів на міжнародну трудову міграцію і регулювання трудової міграції в Україні. 3.3.Вдосконалення механізму інтеграції України у міжнародний ринок праці.

РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ.

Якщо міграція населення — це переміщення людей (сімей) у міжнародному територіальному просторі з метою пошуку нового місця постійного проживання, то міграція трудових ресурсів — це переміщення людей у міжнародному територіальному просторі з метою пошуку місця роботи без зміни місця постійного проживання. Міжнародну трудову міграцію можна також розглядати як форму міжнародних економічних відносин, яка полягає в переливанні трудових ресурсів з одних країн в інші і виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.

Аналіз підходів різних наукових шкіл щодо визначення понять “міграція”, “робоча сила”, “міграція робочої сили”, “державне регулювання”, “механізм державного регулювання зовнішньої міграції робочої сили” дозволив уточнити поняття “трудова міграція”, яке є вужчим від поняття “міграція робочої сили” і є його складовою. Під міграцією робочої сили слід розуміти процес територіального переміщення економічно активного населення, обумовлений потребами самореалізації особистості, а трудова міграція – це процес територіального переміщення робочої сили з конкретною метою працевлаштування людей на визначений термін. Державне регулювання міграції робочої сили розглядається як цілеспрямована діяльність органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації пріоритетів міграційної політики, регламентації чисельності та якості робочої сили в країні шляхом запровадження відповідних юридично-правових, економічних, фінансових, організаційних, інформаційних і соціальних заходів.

Міжнародні організації, пов'язані з регулюванням міграційних процесів, можливо поділити на дві групи: 1)інституції, які вирішують міграційні проблеми в аспектах своєї основної функциональної компетенції: МОТ, ПРООН, ЮНЕСКО, ВООЗ та інші. 2) міжнародні органи, пов'язані метою міжурядової кооперації з упорядкування саме міграційних процесів та статусу мігранта: Міжнародна організація міграції, Управління Верховного Коміссара ЯООН з справ біженців, міждежавний фонд допомоги біженцям і вимушеним переселенцям (на рівні СНД). Універсальний і глобальний характер проблеми регламентації міграційних процесів обумовлює разширення іституційного співробітництва всіх сфер і відповідно укладання більшості міжнароднх угод по міграції в рамках і під егидою міжнароднх організацій.

РОЗДІЛ2.аналіз тенденцій світових міграційних потоків на сучасному етапі.

Міжнародна міграція набула особливої актуальності з кінця 80 — початку 90-х рр. Пояснюється це, передусім, її глобальними масштабами, регіональним характером вияву та щільним взаємозв'язком сучасної міграції з інтеграційними процесами. Міграційна проблема є глобальною, її глобальність визначається тим, що переміщення населення між державами стосується всіх континентів земної кулі, її розв'язання можливе за умови поєднання зусиль усієї міжнародної спільноти.Активізація міграції є складовою процесів глобалізації.

Міжнародна трудова міграція в сучасних умовах набула характеру глобального процесу. Міграцією охоплено більшість країн світу. На кінець XX ст. кількість країн, залучених до міжнародного міграційного процесу, істотно зростає, насамперед, за рахунок Центральної та Східної Європи, а також СНД. Кількість мігрантів, за даними ООН у 2002 р. становила 175 млн чол., у тому числі понад 30 млн чол. стали мігрантами внаслідок розпаду СРСР та Югославії. За прогнозами експертів, у найближче десятиліття кількість мігрантів, що приймаються розвинутими країнами, зберігатиметься на високому рівні (близько 2 млн чол. щороку). Це складає приблизно 3 % світового населення

Позитивні тенденції в розвитку українського суспільства останнім часом (зростання економічної активності населення, підвищення заробітної плати, скорочення безробіття) помітно позначаються як на ринку праці, так і на міграційній ситуації. Україна стає пунктом призначення для трудових мігрантів з інших країн. Але рівень заробітної плати тут набагато нижчий, ніж у країнах ЄС, тому еміграція української робочої сили залишається на високому рівні. Такий стан речей негативно впливає на демографічну ситуацію, що ускладнюється перевищенням рівня смертності населення над рівнем народжуваності. Аналіз офіційних статистичних даних та результатів загальнонаціональних та регіональних соціологічних досліджень дозволяє оцінити масштаби трудової еміграції робочої сили з України, в обсязі 2,5-3 млн. чол. У той же час в Україні за даними ООН налічується понад 6,8 млн. іммігрантів, переважно з країн СНД.

Динаміка міграції населення України у 2000-2007 рр.

Динаміку міграції населення України у 2000-2007 рр. наведено на рис. 1, з якого видно, що починаючи з 2005 р. міграційна ситуація в Україні почала поліпшуватись, але у 2006-2007 рр. число вибулих все ще складало близько 30 тис. осіб щорічно. Однією із суттєвих перепон на шляху забезпечення сталого соціально-економічного зростання є перманентне скорочення чисельності населення та його значний відплив за кордон.

РОЗДІЛ3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ.

Стратегічною метою міграційної політики України повинно стати збереження та поповнення трудових ресурсів. Потреба у цьому обумовлена демографічною кризою, несприятливими прогнозами майбутнього демографічного розвитку, за якого у разі позитивної динаміки економіки дефіцит робочої сили обмежуватиме економічне зростання. Тактичні цілі, які випливають із стратегічної мети, полягають у скороченні еміграції, стимулюванні повернення емігрантів на батьківщину, в першу чергу тих, хто виїхав тимчасово із трудовими цілями, робітників, спеціалістів, науковців, а також сприянні в залученні робочої сили із зарубіжних країн на основі селективного відбору.

Нагальною потребою є створення єдиної міграційної служби України шляхом перерозподілу повноважень і функцій державних органів, що займаються вирішенням проблем міграції, біженців, громадянства. У її складі пропонується виокремити Департамент зовнішньої міграції робочої сили (для забезпечення розвитку легітимних форм залучення і використання іноземної робочої сили на території України, а також здійснення програм трудової міграції українських громадян за кордон).

Для координації діяльності суб’єктів регулювання міграції робочої сили в Україні та реалізації єдиної державної міграційної політики доцільно створити при Кабінеті Міністрів України Національну комісію з міграційної політики

Існування зазначених міграційних процесів в умовах прискорення євроінтеграції України призводить до таких негативних соціально-економічних наслідків. 1. Погіршення демографічної ситуації в країні внаслідок переважання еміграції. 2. Погіршення вікової та статевої структури населення України через зростання міграційних потоків за кордон. 3. Втрата економічно активної частки населення серед її загальної кількості. 4. Нестача на вітчизняному ринку праці висококваліфікованих фахівців. 5.Еміграція робочої сили за межі країни як наслідок існування неконкурентних робочих місць.

Стан нормативно-правової урегульованості проблеми. В Україні прийнято “Стратегію демографічного розвитку України на 2006-2015 роки”, де одним із засобів уповільнення темпів депопуляції в країні розглядалося регулювання міграції, а саме скорочення нелегальної міграції, просування українських кваліфікованих фахівців на ринки праці країн, з якими підписані двохсторонні угоди, а також розроблення програм адаптації трудових реемігрантів шляхом розвитку малого бізнесу; Указ Президента України від 20 липня 2007 р., в якому ставиться завдання концептуально визначитись щодо міграційної політики в Україні, де однією із загроз національній безпеці України визначено зростання трудової міграції, яка негативно впливає на демографічну ситуацію та має необоротний характер; “Про Державну програму протидії торгівлі людьми на період до 2010 року” (№ 410 від 7 березня 2007 р.).

Обсяги міжнародної трудової міграції продовжують зростати, що свідчить про те, що рівень вітчизняного нормативно-правового врегулювання проблеми міжнародної трудової міграції є вкрай недостатнім, а норми вищезазначених правових актів є малодоступними та недоведеними належним чином до громадян.

Висновки та пропозиції

Враховуючи як негативні прояви, так і позитивні аспекти вітчизняної міжнародної трудової міграції видається доцільним ініціювати перед Міністерством закордонних справ України реалізувати заходи, спрямовані на досягнення наступних стратегічних цілей політики регулювання міжнародної трудової міграції:

1) легалізація працевлаштування українських трудових мігрантів за кордоном має бути пріоритетним напрямком регулювання процесами міжнародної трудової міграції та здійснюватись за рахунок укладання двохсторонніх угод із країнами призначення, при цьому пріоритет має надаватися розвинутим європейським країнам; 2) контроль над зайнятістю трудових мігрантів за кордоном, а саме виконання українськими трудовими мігрантами сезонних робіт, має бути основним видом діяльності, оскільки саме цей вид трудової діяльності є офіційним та найбільш врегульованим згідно законодавства, про що свідчить сприяння ЄС циркулярній трудовій міграції з третіх країн;

3) вирішення проблем соціального захисту трудових мігрантів; з огляду на те, що у деяких країнах трудові мігранти з України складають досить значну частку населення, необхідним видається забезпечення соціального захисту громадян та нарахування пенсійних виплат шляхом укладення відповідних міждержавних угод; 4) активізація зусиль щодо введення в дію спрощеного візового режиму, особливо стосовно виїзду українських трудових мігрантів до європейських країн; необхідно прискорити проходження ратифікаційних процедур підписаної угоди між Україною та ЄС про спрощення візового режиму;

5) сприяння поверненню українських трудових мігрантів на батьківщину за рахунок державної підтримки трудових мігрантів, що сприятиме поглибленню європейської інтеграції України шляхом використання набутими ним під час здійснення трудової діяльності навичок та знань у веденні бізнесу та ставленні до здійснюваної праці, а також використання приватних трансфертів мігрантів та зароблених за кордоном коштів для здійснення економічної діяльності в нашій країні. Таке сприяння євроінтеграційному вектору розвитку економіки із залученням державної підтримки слід використовувати як засіб розвитку окремих регіонів країни, які є найбільш охопленими трудової міграцією; 6) посилення співпраці із ЄС у сфері регулювання міжнародних міграційних процесів, посилення співпраці між країнами призначення та походження трудових мігрантів; необхідним є спільне вирішення проблем у цій сфері, зокрема спільне інвестування у розвиток малого бізнесу, заснованого на коштах трудових мігрантів.

Регіональним органам державної влади слід сприяти формуванню інституційного середовища регулювання міжнародної трудової міграції: активізації діяльності агенцій регіонального розвитку, бізнес-асоціацій і бізнес-інкубаторів, громадських організацій, у тому числі і організацій захисту інтересів трудових мігрантів, торгово-промислових палат та їхніх філій тощо, а також розвитку підприємництва.

Спасибо за внимание