Презентація на тему:
Етичний принцип ахімси

Етичний принцип ахімси

Гармонізація взаємовідносин людини і природи цінна не тільки у власне екологічному значенні але і для розв’язання інших проблем. Екологічно виправдані рішення є в той же час і соціально — позитивними,оскільки сама  людина і суспільство загалом є частиною природи в широкому значенні слова.

Завдання гармонізації відноситься до тих ще далеких етапів розвитку взаємодії людини з природою, коли в противагу нинішньому глибокому конфлікту з природою буде створена реальна основа для єдності людини з природою.

Ахімса – неспричинення шкоди всьому живому у фізичному , ментальному, емоціональному та моральному планах. Центральна поведінкова норма у джайнізмі, суттєва в буддизмі, важлива в індуїзмі.

Ахімса розуміється як дисциплінуючий елемент нормативної поведінки окремої людини, від початку здатного на насильство. Ахімса ніколи не висувалася в Індії як норма міжнародних стосунків; право держави на покарання порушника дхарми завжди визнавалося легітимним.

Экологічно-соціальні кризи вимагають практичного гуманізму, але ж за короткий час вони змушують людство підняти нову теоретичну щабель. Шлях до справді глобальної свідомості і всесвітньої культури лежить не через придушення одних культур іншими чи раціональне конструювання якихось нових систем, а ще через об'єднання покупців, безліч націй з урахуванням загальнолюдської моральної мудрості. За таким самим шляхом, напевно, йшло колись об'єднання людей племена і нації.

Нова екологічна думка повинна з'єднуватися із традиційним гуманізмом, основа якого ненасильство. Етика екологічного гуманізму — етика ахімси, розповсюджена на весь світ. Екологічний гуманізм вимагає зміни ставлення до природи (захист тварин, охорона середовища від забруднення тощо.) та до людей (збереження культурного і індивідуального розмаїття). Екологічний гуманізм з'єднує ставлення до людини і тварин, долаючи той парадокс, що можуть виборювати права тварин і не зважаючи на насильство людей.

Екологічний гуманізм ґрунтується на принципі гармонії людини і природи і визнання рівноцінності всього живого.

Щоб позбутися влади природи, людина вдавалася до насильства. Тепер вільна (скоріш, думає так), а природа переможена, й подальше насильство небезпечне. Люди починають розуміти, що насильство над природою вертається проти них самих. А гуманність стосовно природи буде ще одним аргументом в обґрунтованій необхідності відмовитися від насильства в міжособистісних стосунках.

Отже, боротьба за існування однаково веде як до поліпшення так і до погіршення природи. Нині людина досить сильна, щоб зробити з дикою природою все що заманеться, й тому вона несе відповідальність за природу встановлення гармонії із нею.

Все що нам дано природою потрібно цінити !!!

Дякую за увагу