Презентація на тему:
Расизм і ксенофобія

Психологія особистості «Індивідом народжуються, особистістю стають, а індивідуальність відстоюють» А.Г.Асмолов

Особистість походить від лат. persona, що означає маска Поняття «особистість» було пов’язане із зовнішнім соціальним образом, який приймає людина, коли вона виконує певні життєві ролі – це обличчя звернене до навколишніх, соціальна маска.

Варіанти тлумачення поняття Х.Вольф, 1734. “ Особистість-це те, що зберігає спогади про самого себе і сприймає себе як того самого і раніше і тепер” Г.Оллпорт, 1937. “ Особистість- це щось і вона щось робить, це те, що лежить за конкретними вчинками всередині самого індивідуума”

Р.Кеттел, 1965. ” Особистість – це те, що дозволяє прогнозувати поведінку людини в будь-якій заданій ситуації ” В.М.Бехтєрєв, 1923. “Особистість є ніщо інше, як самодіяльна особа зі своїм психічним складом й індивідуальним ставленням до навколишнього світу” Петровський А.В., 1986. “ Особистість – це людина як суб’єкт активної діяльності перетворює світ, а отже, носій свідомості та самосвідомості”

Методи дослідження особистості 16-факторний особистісний питальник Р.Кеттела; Особистісний питальник Айзенка (EPQ); Міннесотський багатоаспектний особистісний питальник(MMPI); Проективні методики діагностування особистості; Нетестові методи діагностики

Людина – істота природна, але біологічне в процесі історичного розвитку під впливом соціальних умов змінилося,набуло своєрідних специфічно людських особливостей. Індивід ––це окремий самостійний організм, біологічна істота, представник людської спільноти, носій індивідуально своєрідних природних властивостей. У понятті «індивід» окреслено природне тілесне буття людини.

Індивідуальність – своєрідне, неповторне поєднання таких психологічних особливостей людини як темперамент, характер тощо. Особистість - це конкретний індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Соціальна істота, активний діяч суспільного розвитку.

Структура особистості

Структура особистості

За С.Рубінштейном, особистість - це: те, що людина хоче (її потреби), що людина може (її здібності і можливості) і що вона собою являє (її спрямованість, характер і ступінь зрілості).

Психологічна сутність складових особистості 1. Спрямованість – це її стержень і включає в себе потреби, мотиви, інтереси, світогляд, переконання, ідеали, неусвідомлені потяги Світогляд – це система поглядів на природу, суспільство. Переконання – це суб'єктивна віра у правильність вчинку. Усвідомлені потреби – це мотив, тобто це вже акт діяльності. Ідеал – це те, до чого ми прагнемо. Потяги – неусвідомлені спонуки саморозвитку.

2. Можливості (потенції) – це здібності, які формуються із задатків і складають передумови вмінь та навичок 3. Характер (елементи характеру: інтелектуальний, емоційно-вольовий, морально-етичний). 4. Темперамент. 5. Психічні процеси (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява, тобто пізнавальні), властивості (спостережливість, працелюбство, дисциплінованість, наполегливість, рішучість тощо), стани (тривоги, страху, піднесеного чи пониженого настрою тощо). 6. Система саморегуляції (система “Я”) – самовизначення, самовдосконалення, рефлексія (самоаналіз).

Психологічні характеристики особистості: Мінливість – пластичність, здатність враховувати зміни середовища Єдність – кожна риса нерозривно пов'язана з іншими Активність – загальний життєвий тонус, спрямованість Стійкість – постійність психічного складу

Основою розуміння психічного розвитку особистості є принцип розвитку особистості “Розвиток людської особистості - це безперервний процес, що виявляється у кількісних та якісних змінах людської істоти. Ці зміни відбуваються протягом всіх етапів онтогенезу” Григорій Костюк, укр. психолог

Психічний розвиток особистості проходить низку періодів. Кожен період є певним ступенем розвитку особистості, відбитком її життєвого шляху. Фаза новонародженості (до 2-х місяців) Стадія немовляти (від 2-х місяців до 1 року) Раннє дитинство (1-3 рр.) Дошкільне дитинство (3-7 рр.) Молодше шкільне дитинство (7-12 рр.) Підлітковий вік (12-17 рр.) Юнацький вік (17-23 рр.) Молодість (24-30 рр.) Розквіт (31- 40 рр.) Зрілість (41- 55 рр.) Старість (похилий вік (55-75 рр.); старечий вік (75-90 рр.); довголіття (понад 90 рр.)

Критерії зрілості особистості Незріла особистість намагається змінити інших людей, пристосувати їх до себе. Зріла особистість намагається змінити в першу чергу себе і переходить на гармонійну саморегуляцію у взаємовідносинах. Незріла особистість понад усе намагається змінити обставини. Зріла, в першу чергу, пристосуватись до них. В кожному мінусі вона намагається знайти і долю позитивного. Незріла особистість намагається влаштувати в першу чергу своє особисте життя, а потім справи. В результаті не влаштовується ні те, ні інше і така людина попадає в залежність від інших людей. Зріла особистість в першу чергу влаштовує свої справи і отримує незалежність. Особисте життя влаштовується само по собі на основі саморегуляції.

Незріла особистість хоче зайняти високе положення, не займаючись самовдосконаленням. Зріла особистість турбується про самовдосконалення, особистісний ріст. Високе положення приходить саме по собі. Незріла особистість часто знає, але не вміє. Зріла не лише знає, але і вміє. Ось чому незріла особистість, в основному, критикує, а зріла робить справу (хоч інколи при цьому мовчить або злиться). При конфліктах незріла особистість говорить: “З мене знущаються”. Зріла особистість самокритично оцінює: “Я сам дозволив познущатись над собою”. Незріла особисть надіється, зріла діє.

Найбільш важливою особою для людини є її власна особистість. Людина сама повинна здобувати блага, уміти ними користуватись, турбуватись про задоволення своїх потреб.

Друге місце займають партнери, які допомагають людині здобувати блага і захищатись, ті особи, які допомагають їй заробляти на життя, тобто співробітники. У незрілих особистостей місце співробітника займають батьки, у яких вони сидять на шиї до їх смерті, або інші особи, на яких незрілі особистості паразитують.

Третє місце в градації ціннісних осіб займають сексуальні партнери. Не друге, а третє. Коли людина голодна, їй не до сексу. Якщо сексуальний партнер одночасно є і співпрацівником (на роботі, в сімейному бізнесі і т.п.) ця особа стає найбільш близькою і потрібною людиною.

Діти. Діти попадають на четверте місце. Це здається дикістю, але це є дійсно так. Якщо моє “Я” для мене є в центрі уваги, якщо я живу в першу чергу для себе, то що потрібно робити з дітьми? Потрібно виховувати їх так, щоб вони якнайшвидше стали незалежними від мене і я знову міг би зайнятись своїми справами.

Батьки. Психологи ставлять їх на 5 місце. Проте з цим не погоджуються люди зрілошо віку.