Презентація на тему:
ЛЮДИНА У ЖИТТЄВИХ ВИПРОБУВАННЯХ

ЛЮДИНА У ЖИТТЄВИХ ВИПРОБУВАННЯХ Один питає: ”Далі що робити?” А другий: “Що пошле судьба?” Отак і можна відрізнити Людину від раба. Георг Шторм Тисячі років тому давньогрецький філософ Діоген Синопський, відомий тим, що жив у діжці, ходив удень, під яскравим сонцем, із запаленим ліхтарем. Коли здивовані громадяни цікавилися, що він загубив, він відповідав: “Шукаю людину!”

Справжня людина пам”ятає минуле і дбає про майбутнє. Людина надає перевагу духовним цінностям над матеріальними. Душа людини відкрита для прекрасного. Людина здатна відчувати чужий біль, як свій власний. Людину ЛЮДИНОЮ робить не зовнішність, а внутрішня сутність, яка називається ДУШЕЮ.

Лише життєві випробування, яких не уникає жодна людина, здатні виявити її справжню, глибинну сутність. “Усі наші нарікання на те, чого ми позбавлені, виникають від недостатньої вдячності за те, що ми маємо”. Даніель Дефо.

Даніель Фо народився 1660 р. у сім”ї торговця. Батько хотів бачити сина священиком. Але юнак хотів розбагатіти. Він став комерсантом і виготовляв панчохи. Був посередником у торгівлі з Англією та Іспанією. Працював страховим поручителем англійського флоту. Створив агенцію, що віщувала землетруси…

Маючи гострий розум та неабиякий талант публіциста, він писав памфлети, сатиричні твори. Але справжню славу великому комерсанту приніс роман “Пригоди Робінзона Крузо”. Дефо потрібні були гроші на весілля дочки, от він і вирішив написати суто комерційну книгу.

Дефо написав гімн на честь ЛЮДИНИ нового часу – цілеспрямованої, вольової, наполегливої, енергійної, винахідливої, яка прагне вижити за будь – яких умов і ніколи не впадає у розпач. Реальною основою для створення книги став випадок з матросом Олександром Селькірком, який провів на безлюдному острові 4 роки і 4 місяці.

“Робінзон Крузо народився 1632 року у англійському місті Йорку в родині середняків. Батько дав синові пристойну освіту і хотів бачити його юристом”. Та юнак мріяв лише про море. 1ВЕРЕСНЯ 1651 року він втік з дому.

З 1вересня 1651 року і протягом 8 років він потрапив у полон до піратів, був рабом, мало не потонув. А 1ВЕРЕСНЯ 1659 року він сів на корабель, який взяв курс до Африки. 30 вересня ураган розбив корабель та перекинув шлюпку з матросами. Хвилі винесли Робінзона на берег.

У нього не було нічого, крім ножа, люльки та тютюну. Першу ніч він провів на дереві, яке було подібне до ялини, але з колючками. “А коли прийде ранок, - сказав я собі, - я зможу подумати про те, якою смертю краще померти, тому що жити тут неможливо”.

Коли ранком Робінзон прокинувся, море вже не лютувало. Корабель принесло припливом близько до берега, і він зміг дістатися до нього вплав. Змайструвавши пліт, перевіз речі з корабля.

“На пліт я поставив три матроських скриньки. У одну склав: рис, сухарі, сир, в”ялену козлятину, ячмінь, пшеницю. У другу поклав ящик з інструментами, одяг, перо, чорнило, папір. У третю: три бритви, великі ножиці, ножі, виделка та “непотрібний мотлох” у європейській та бразильській золотих монетах. У кают – компанії знайшов дві рушниці. У трюмі – три бочки пороху. На палубі – два коти і собаку.

Щоб не загубити рахунок дням, Робінзон поставив чималий стовп на тому місці, куди його викинуло море. Він вирізьбив на дошці: ”Тут я ступив на берег 30 вересня 1659 року”. На стовпі кожного дня він робив більші та менші зарубки.

“Настав час, коли я почав серйозно думати над своїм становищем: Мене закинуло на безлюдний острів, але я живий, а мої товариші потонули. Я відокремлений від усього світу, але смерть помилувала мене. У мене мало одягу, але клімат тут теплий. Я беззахисний, але на моєму острові немає ні людей, ні хижих звірів. Мені немає з ким поговорити, але я маю непогані запаси харчів, два коти та собаку”.

“Тепер потрібно було подумати, де жити. Має бути: здорова місцина і прісна вода. Захисток від спеки. Безпека від непрошених гостей. З оселі має бути видно море. Після довгих пошуків Крузо знайшов таке місце.

“Я нещасний Робінзон Крузо назвав свій острів – островом Розпуки. Робота у мене забирала багато часу, але у мене він був. Мій час і моя праця коштували мені дуже мало, і було однаково, на що їх витрачати”.

З третього січня до 14 квітня Робінзон будував огорожу. З 4 до 16 квітня майстрував драбину. За цей час зробив стіл, стілець, ліжко, полиці для інструментів. На прилаштованій до стіни дошці понабивав кілочків й розвісив усе, що можна було повісити.

Одного разу, нишпорячи у своїх речах, Робінзон знайшов невеличкий мішок із зерном, зіпсований пацюками. Він витрусив його на землю під скелею. Приблизно через місяць Крузо побачив колоски ячменю та рису. Тільки на четвертий рік зважився узяти частину врожаю собі на їжу.

15 липня Робінзон почав обстеження острова. 16 липня знайшов виноград. 19 липня облаштував дачу. 30 вересня 1660 року. ”Я прожив на острові 365 днів. Я присвятив цей день суворому посту й молитвам. Я впав на землю, висповідався перед Богом за гріхи і визнав справедливість Божого присуду для мене”.

Після чергових дощів Робінзон пішов до дачі. Подвійна огорожа, яку він поставив, була ціла. Кілки пустили довгі паростки. Робінзон підстриг усі деревця, і вийшов гарний живопліт. Такі ж кілки він закопав і у загорожу біля свого “будинку”. Для винограду Крузо наплів багато кошиків.

Мрія про повернення додому ніколи не покидала Крузо. 18 липня він знайшов залізне дерево і спробував зробити човен. Та Робінзон не розрахував ні відстані до моря, ні своїх сил. Човен залишився там, де був зроблений.

Робінзону потрібен був посуд для води. З глини він навчився робити глечики, миски, які потім випікав на вогні. Посуд ставав твердий, як камінь, і червоний, як черепиця. Через деякий час Крузо зробив жорна, сито, решето і навчився пекти паляниці.

За багато років його одежа дуже зносилася. Робінзону прийшлося попробувати себе і у ролі кравця. Із шкір тварин Крузо пошив велику шапку, штани, куртку. Найкраще у нього вийшла парасолька.

“Життя моє пливло тихо й мирно. Я був володарем острова. У мене не було суперників. Я міг би навантажити зерном цілі кораблі. У мене було стільки лісу, що я міг би збудувати цілий флот. Я був ситий і щасливий”.

“Сідаючи їсти, я дякував Богові за його щедрість”

27 грудня Робінзон поранив козеня , виходив його. Воно стало ручним. На 11 році життя на острові Крузо впіймав козу з козенятами. Зробив для них загін і розвів ціле стадо. Тепер він мав ще й молоко.

Одного разу, обходячи острів, Робінзон Крузо побачив слід людської ноги. “Я спинився, ніби вражений громом. Прислухався, але нічого не почув. Роздивлявся навкруги, але нічого не бачив”.

На 23 році життя у п”ятницю Робінзон врятував від канібалів тубільця. Це був найщасливіший рік у житті Робінзона на острові. П”ятниця навчився говорити англійською мовою й дуже любив розмовляти із своїм рятівником.

“Ми часто гуляли разом, полювали. Спочатку хлопець не наважувався навіть підійти до рушниці. Він розмовляв з нею, як з живою істотою”.

На 26 році життя на острові Робінзон врятував від дикунів іспанського моряка. Згодом їм вдалося врятувати і батька П”ятниці. Вони всі дружно жили і працювали.

На 27 році життя біля острова стало на якір англійське судно. Бунтівники висадили на берег трьох полонених. Робінзон їх врятував, а потім допоміг повернути й корабель.

Попрощавшись з островом, Робінзон взяв із собою на спомин величезну шапку, парасольку й одного з папуг. Крузо покинув острів 19 грудня 1686 року, пробувши на ньому 28 років, 2 місяці, 19 днів.

“Книжка Дефо, мабуть, найбадьоріша, найбільш життєствердна серед усіх книжок світу. Недаремно її так люблять дорослі та діти”. С. Артамонов. “Роман Даніеля Дефо – заклик до простоти і єднання з природою”. Жан Жак Руссо. Роман “Робінзон Крузо” започаткував новий жанр літератури – “робінзонаду”.