Презентація на тему:
Стійкість природного середовища

Стійкість природного середовища Стійкість природних компонентів геосистеми до антропогенних забруднень

Вступ Зміни, спричинені виробничою діяльністю суспільства, залежать від здатності природи до самоочищення. Стійкість природного середовища до техногенного навантаження - це властивість природних систем зберігати свою структуру і характер функціонування за умови діяння зовнішніх чинників. У дослідженнях доцільно використовувати не “стійкість”, а “потенціал стійкості” тобто характеристики його міри, величини.

Цей потенціал може бути відповідною реакцією природного середовища на антропогенний вплив. Він характеризує здатність природи відновлювати втрачені екологічний і природно-ресурсний потенціали, є дуже важливим критерієм для нормування різних господарських навантажень, може бути основою раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища. До потенціалу стійкості природного середовища віднесено метеорологічний потенціал атмосфери, потенціали стійкості природних вод, грунтів і біотичний потенціал.

Форми стійкості геосистем 1) інертність-здатність геосистеми у разі дії зовнішніх чинників не виходити із заданої області станів упродовж певного часу 2) відновлюваність-здатність геосистеми повертатись до області станів після виходу з неї під впливом певного чинника 3) пластичність-наявність у геосистемі кількох областей станів та її здатність переходити у разі дії зовнішніх чинників з однієї такої області до інших

Отже,стійкість геосистеми полягає в її здатності у разі дії зовнішніх чинників перебувати в одній області станів і повертатись до неї завдяки інертності й відновлюваності,а також переходити завдяки пластичності з однієї області станів до інших,не виходячи при цьому за рамки інваріантних змін упродовж заданого інтервалу часу

Забруднення повітря Найактивніше забруднюється атмосферне повітря, через яке небезпечні речовини поширюються на інші компоненти, підвищуючи тим самим уже існуючий в них рівень забруднення. Найбільша їх кількість припадає на підприємства енергетики, чорної металургії, вугільної, нафтогазової, харчової промисловості. Ці підприємства зумовлюють високий рівень забруднення атмосферного повітря в багатьох регіонах країни.

Дуже гостро стоїть проблема забруднення атмосферного повітря автотранспортом, на який припадає понад 1/3 загального обсягу викидів в атмосферу. Вже тепер у Києві та багатьох інших великих містах викиди автотранспорту перевищують 70 % у загальному обсязі викидів.

Забрудення вод Основним джерелом забруднення поверхневих вод є стічні води житлово-комунального господарства, металургії, хімічної, нафтохімічної та інших галузей промисловості . Залишається гострою проблема малих річок, яких налічується в країні понад 22,5 тис. Майже 25 тис, км їх русел потребують розчищення. Орієнтовна вартість робіт оцінюється в 3 млрд. грн., малі річки інтенсивно забруднюються пестицидами, мінеральними добривами, а також стоками тваринницьких комплексів, забруднення підземних вод України.

Забруднення ґрунтів Складною залишається ситуація із забрудненням ґрунтів, головне джерело якого - нераціональне використання в процесі сільськогосподарського виробництва пестицидів і мінеральних добрив. Останнім часом намітилася тенденція до зниження їх використання в сільському господарстві, що пов'язано з економічним спадом у цій галузі. Але залишкова кількість пестицидів спостерігається в грунтах усіх областей України нерідко у концентраціях, що перевищують допустимі норми.

Радіаційне забруднення середовища Велику небезпеку для проживання населення створює радіаційне забруднення території, викликане наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. За оцінкою фахівців, лише в об'єкті "Укриття", збудованому над руїнами четвертого блоку АЕС, міститься близько 200 тонн радіактивних матеріалів. У нинішньому стані об'єкт "Укриття" є радіологічне небезпечним. Оскільки він не є герметичний, то можлива взаємодія з навколишнім природнім середовищем та грунтовими водами. Питання ліквідації залишається відкритим і досі.

Метеорологічний потенціал атмосфери Метеорологічний потенціал атмосфери характеризує переважання і атмосфері тих чи інших процесів (нагромадження або розсіювання) за рік на певній території. Якщо він є більшим від 1, то переважають процесі нагромадження, якщо менший від 1 - мають місце процеси самоочищенню атмосфери. Цей показник визначається за клімато-погодними умовами, як сприяють даним процесам: повторюваність днів з малими і великимі швидкостями вітрів, з туманами, опадами тощо. Процеси нагромадженю переважають у гірських районах, на рівнинній місцевості характерними є процеси самоочищення атмосфери.

Стійкість водних об'єктів Стійкість водних об'єктів - це складні біохімічні і фізичні процеси, в яких можна виділити окремі групи факторів, що значною мірою впливають на процеси самоочищення води (температурний режим, забарвлення води і гідрологічні характеристики). Температурний режим значною мірою зумовлює процес біотичного самоочищення через мінералізацію природних і антропогенних домішок у воді.

Поняття “кольоровості вод” Рівень кольоровості води, в основному, характеризується концентрацією, які здебільшого надходять до водних об'єктів шляхом їх винесення з грунтів, їх концентрація пропорційна збільшенню кольоровості води.

Самоочищення води На величину механічного самоочищення води впливають гідрологічні характеристики, які визначають величину розбавлення забруднювачів. До таких характеристик належить середній багаторічний стік води. Надчутливішими до техногенного навантаження є малі річки України. Саме тому на їх охорону і відтворення необхідно насамперед спрямовувати зусилля державних органів.

Стійкість ґрунтів Під стійкістю грунтів розуміється їх властивість зберігати нормальне функціонування і структуру незалежно від різноманітних природних і антропогенних впливів. Потенціал стійкості грунтів визначався за таким величинами: сума активних температур, крутизна схилів, кам'янистість, структурність, питомий опір, механічний склад, вміст гумусу, тип водного режиму, реакція рН, залісення, вміст іонів, розораність, господарська освоєність земель. Більш родючим грунтам властива і більша стійкість до техногенного навантаження.

Біотичний потенціал Біотичний потенціал - це властивість ландшафтів (особливо-природних заповідних об'єктів) зберігати або відновлювати генофонд, біологічне різноманіття.

Розв'язок проблеми ресурсів і екомомічної кризи тісно пов'язані між собою: це дві сторони однієї проблеми. Наскільки б важливими не були безвідходні технології, нові методи переробки відходів, підвищення норм охорони здоров'я - вони можуть лише полегшити кризу, відкласти термін її наростання. У цих умовах треба програмувати і регулювати суспільне виробництво на збереження природних ресурсів. Принциповим є питання про міру можливості заміни природних ресурсів штучно створеними засобами виробництва, міри заміни природного капіталу штучним 

Розвиток картографування Розвиток картографування здатності території до самоочищення у складі проблеми стійкості природного середовища є необхідним на тлі сучасного загострення у відносинах системи „людина-господарство-природа”.

Саме здатність території до самовідновлення визначає перспективи подальшого використання всіх компонентів природного середовища. Головна умова цього – раціональне природокористування та активна природоохоронна діяльність, а в багатьох випадках – негайне гальмування ніщивного антропогенового впливу, нормування навантажень на територію, оцінка екологічних ризиків.

Важливе прогнозування інтенсивності та строків очищення території від забруднюючих речовин, але тільки за умови зниження (повне їх зупинення неможливе) темпів та потужності забруднення навколишнього середовища. 

Створення та подальший аналіз карт самоочисної здатності водойм може дати підґрунтя для вирішення завдання щодо керування процесами самоочищення водойм, зокрема – процесами заростання (вміти підсилювати їх де це потрібно), чітко знати найбільш ефективні для цього види рослин.

Доцільно було б створювати й карти цих факторів, аналіз яких дозволив би шляхом природоохоронних заходів послабити ці процеси, таким чином підвищуючи здатність водних систем до самоочищення.

Актуальність Найактуальнішою екологічною проблемою для України залишається забруднення природного середовища, що проявляється в надмірній концентрації тих чи інших компонентів або енергії - вищій від фонових або допустимих норм внаслідок зведення в обіг речовин, які в природі не існують. Виникнення джерел забруднення пов'язане з діяльністю суспільства, спрямованою на виробництво матеріальних благ. Наслідки цієї діяльності викликають зміну характеристик усіх природних компонентів та їх складових, що негативно впливає на життєдіяльність суспільства, особливо - на здоров'я людей.

Висновки Підсумовуючи короткий огляд техногенно-екологічної ситуації України, можна зробити висновок, що сучасний стан навколишноьго середовища є критичним. Зростаюча інтенсивність експлуатації природних ресурсів і криза в економіці, які супроводжуються підвищенням частки застарілих технологій та устаткування, зниженням рівня модернізації та оновлення основних фондів, збільшують ризик винекнення техногенних катастроф.

Різного ступеня антропогенізовані ландшафти в Україні охоплюють до 70% території,а отже,і стійкість їх до антропогенних навантажень є невисоким . Водночас антропогенні ландшафти є місцями проживання населення і низька їх стійкість до зовнішнього впливу є проблемою,яка потребує вирішення як на регіональному,так і національному рівнях.

Запитання та завдання для самоконтролю 1 Чому не існує єдиного підходу до визначення стійкості геосистеми? 2 Проаналізуйте підходи до оцінки стійкості геосистем? 3 Охарактеризуйте загальні форми стійкості геосистем? 4 Наведіть узагальнене визначення стійкості?