Презентація на тему:
Проблема деградації природних компонентів

Проблема деградації природних компонентів

Поняття деградації природи. Причини і наслідки деградації природних компонентів. Під деградацією розуміють природне або антропогенне спрощення, зниження господарського й естетичного потенціалу ландшафту або його компонентів. Через надмірний антропогенний вплив природне середовище деградується, тобто погіршується природне середовище життєдіяльності людини. Деградації природного середовища сприяє погіршення якості його атмосфері відбувається внаслідок її газового, аерозольного, пилового, шумового, радіаційного, електромагнітного забруднення. Деякі забруднювальні речовини перебувають в атмосфері у завислому стані впродовж кількох місяців. Вони спричиняють погіршення прозорості атмосфери, зміни її газового складу, руйнування озонового екрану, зміни теплового балансу тощо. Причинами деградації водного середовища є механічне, фізичне, хімічне і біологічне види забруднення, що погіршують хімічний склад води, її прозорість, насиченість природними газами, наявність завислих речовин, змінюють смакові якості, геофізичні і геохімічні властивості. Погіршення якісних параметрів води спричинює негативні явища у функціонуванні водних екосистем або гідробіоценозів. Причиною деградації грунтів є прояв несприятливих природно-антропогенних процесів спричинених неправильною агротехнікою, забрудненням, порушенням структури грунту, сзниженням родючості, зменшенням вмісту гумусу в грунтах. Найменш стійкими компоненнтами природного середовища до деградаційних процесів вважають тваринне населеня і рослинний світ, оскільки більшість тварин важко адаптується до параметрів антропогенного і саморегуляції за умов, що деградаційні процеси не досягли порогових значень.

Типологія геосистем за співвідношенням природних і антропогенних угідь. Ф.М. Мільков запровадив типологію геосистем за співвідношенням природних і деградованих угідь: Антропогенні (антропогенних угідь більше 75-20 %) Антропогенно-природні (50-25 %) Природні (25-0 % антропогенних угідь). Залежно від зонального типу геосистем їх змінність одним видом угіддя різна. Так, у лісових геосистемах їі змінність ріллею слід вважати більшою, ніж орних лучних і степових геосистем. Тому бали антропізації визначаються в межах установлених градацій Прийнято такі їх значення: природоохоронні території – 1-10, ліси – 11-20, заболочені землі – 21-30, луки, пасовища – 31-40, сади й виноградники – 41-50, канали, стави – 81-90, кар’єрно-відвальні утворення – 91-100.

Типологія компонентів природного середовища за стійкістю до деградаційних процесів. До стійких “консервантних” компонентів навколишнього середовища відносять літогенну основу ландшафту, атмосферу. До нестійких “прогерсивних” компонентів навколишнього середовища відносять живі організми та грунтовий покрив. Водний компонент займає пограничне положення між стійкими і не стійкими компонентами геосфери Землі. У результаті тривалого господарського впливу природні ландшафти зазнали антропогенного перетворення й деградації.(мал. 25) Нормативні показники якості природного середовища. У практиці господарювання запроваджені певні нормативи і норми викидів і концентрації забруднювальних речовин у природньому середовищі , дотримання яких не призводить до деградації природних компонентів і геосистем.

ГДК – гранично допустима концентрації шкідливої речовини в одиниці об’єму окремих компонентів природи ГДК р.з. – гранично допустима концентрація хімічної речовини в повітрі робочої зони. Ця концентрація за щоденної роботи не має спричинювати захворювань чи відхилень у стані здоров’я. ГДК м.р. – гранично допустима максимальна разова концентрація хімічної речовини у повітрі населених пунктів. Ця концентрація при вдиханні впродовж 30 хвилин не має викликати рефлекторних реакцій в організмі. ГДК с.д. – гранично допустима середньодобова концентрація хімічної сполуки в повітрі населених пунктів. Ця концентрація не повинна чинити прямої чи опосередкованої дії за необмежено тривалого вдихання.

ГДВ – гранично допустимий викид в атмосферу, за якого забезпечується дотримання гігієнічних нормативів у повітрі населених пунктів за найбільш несприятливих умов розсіювання. ГДК в. – це концентрація шкідливої речовини у воді, яка не повинна чинити негативної дії на організм людини протягом усього її життя. НДК гр. – це концентрація шкідливої речовини у верхньому орному шарі грунту, яка не повинна негативно впливати на середовища, що контактують з грунтом.

Порівняння деяких ГДКр.з. у США і Україіні.

Сумарний канцерогенний ризик забруднення повітря міст, 1991–2007 рр.

Класифікація рівнів канцерогенного ризику.