Презентація на тему:
Природа Хмельницької області

Природа Хмельницької області

План Загальна характеристика області. 2. Внутрішні води: а) річка Горинь; б) річка Случ; в) річка Дністер; г) річка Південний Буг. 3. Геологічні цінності. 4. Рельєф: а) Верхньобузька височина; б) Горинь-Слуцька височина, Теофіпольська і Старокостянтинівська рівнини; в) Шепетівська рівнина; г) Придністровська височина; д) Товтровий кряж. 5. Національний парк «Подільські Товтри». 6. Печера «Атлантида».

Загальна характеристика області Хмельни цька о бласть — область на заході України. Утворена 22 вересня 1937 року постановою ЦВК СРСР з центром у місті Кам'янці-Подільському.Площа області становить 20,6 тисячі км² (3,4 % площі території України). Населення — 1 401,14 тисячі осіб (на 1 січня 2004 року). Центр області — місто Хмельницький. Хмельни цький (до 1954 року — Проскурів) — адміністративний центр Хмельницької області і Хмельницького району, значний історичний (осередок Центрального Поділля) та сучасний економічний і культурний центр. Населення 290 000 мешканців (станом на 2010).Місто розташоване у центральному Поділлі, на берегах Південного Бугу, за 376 км (автомобільний шлях) від Києва. Залізничний вузол (станції Хмельницький, Гречани і Ракове). Через місто проходять автошляхи Чернівці — Старокостянтинів і Львів — Кіровоград — Донецьк.

Сучасний вигляд міста ТЦ «Оазис» м-р Озерна Театр ім. Старицького ТЦ «Либідь Плаза» Стадіон «Поділля» Готель «Поділля»

Внутрішні води Хмельницька область має значнi запаси пiдземних вод, якi складаються з грунтових i власне пiдземних вод. Грунтовi води знаходяться на глибинi 4-10 м. Пiдземнi залягають в трьох водоносних горизонтах: на глибинi 5-16 м, 30-40 м i 60-80 м. Вони забезпечують водою населенi пункти, промисловi i сiльськогосподарськi пiдприємства. В областi є також мiнеральнi води, якi виявлено в околицях селища Сатанiв та мiст Кам'янець-Подiльський i Полонне. Їх використовують для лiкування шлунково-кишкового тракту. Територією області течуть 120 річок завдовжки понад 10 км кожна. Найбільшими є Дністер (довжина в межах області 160 км) із притоками Збруч, Смотрич, Ушиця; Південний Буг (довжина в межах області 120 км) із притоками Бужок, Вовк, Іква; річки Дніпровського басейну — Горинь, Случ, Хомора. Озер мало. Зустрічаються переважно в басейні Горині. Найбільше водосховище — Дністровське. Споруджено 1858 ставків і водосховищ, головним чином у басейнах Горині та Південного Бугу, зокрема Щедрівське (1258 га), Новоставське (1168 га), Кузьминське (765 га). По території області протікає понад 3 тисячі річок і потічків. Найбільші ріки - Дністер, Південний Буг, Горинь, Случ, Збруч, Смотрич, Хомора. Область має 60 водосховищ з обсягом води 153 млн.куб.м, 1799 ставків. Найбільші водосховища - Дністровське та Щедрівське на Південному Бузі. По запасах водних ресурсів регіон займає 6 місце в країні.

Річка Горинь Ріка Горинь бере початок із джерела, що виходить на денну поверхню в с. Волиця на висоті 345 м над рівнем моря. Тече вона з південного-заходу на північний схід і впадає в р. Прип'ять із правого берега на 412 км від її устя, в 14 км нижче м. Давид-Городок, на висоті 127 м над рівнем моря. У межах плато основними породами є крейдові піски, мергелі, вапняки й крейда, що зустрічаються у вигляді виступів у долинах рік, що підстилають древніми кристалічними породами, головним чином гранітами, і перекриті товщею третинних пісків, глин, мергелів і черепашкових вапняків. Четвертинні утворення представлені флювіогляціальними пісками й суглинками, а також лесами, на яких розвинені родючі сірі лісові ґрунти й чорноземи. В верхній течії ріки заплава заболочена, покрита найчастіше лучно-болотною рослинністю, рідше чагарником і окремими деревами. На інших ділянках вона переважно суха, лугова, сильно пересічена старицями, балками й озерами, по берегах яких є густі зарості очерету й чагарнику (верба, плакуча верба). Зустрічаються піщані гряди й окремі пагорби, висотою від 1 до 8 м. Біля схилів, найбільш знижена частина її заболочена і являє собою мокрий луг. Ґрунти мулисто-піщані й глинисті, на заболочених ділянках торф'янисті. Річка Горинь біля с. Полянь Річка Горинь біля Ізяслава

Річка Случ Случ — річка в Україні, права притока Горині; довжина 451 км, басейн — 13 900 км. Починається на Подільській височині, поблизу села Червоний Случ Гальчинецької сільради Теофіпольського району; в пониззі тече Поліською низовиною. Ширина долини від 0,2 — 0,8 км у верхів'ї, до 5 км у нижній течії, річища — від 5 до 50 м, найбільша — 110 м. Живлення переважно снігове і дощове. Замерзає в грудні, скресає в березні. Серед річок, що може приміряти на себе будь-яку з перерахованих ознак до впізнання є досить невеличка за українськими мірками Случ. Вона починається в Теофіпольському районі на Хмельниччині, витікаючи з невеликого озера поблизу с. Червоний Случ. І хоча звідси до Дніпра, куди згодом потрапляють случанські води, навпростець близько трьохсот кілометрів, природа для своїх поверхневих вод, на щастя, вибирає більш складні і привабливіші шляхи, ніж людина для рукотворних каналів. Загальна довжина Случі складає 451 км (відстань автошляхом між Києвом і Одесою) – це вісімнадцятий показник за протяжністю серед річок України, а за площею басейну (13.8 тис.км2) вона посідає місце у третьому десятку. Але є показник за яким Случ передує серед інших подібних водотоків країни – це найдовша річка України четвертого порядку (до Дніпра її води потрапляють спочатку у Горинь, а потім у Прип’ять). Судноплавна на 290 км. Річка Случ біля с. Маринене Річка Случ біля с. Устя Вид на фортецю з річки Случ

Річка Дністер Дністер - найбільша ріка в межах Хмельницької області. Вона бере початок на північних схилах українських Карпат з гори Розлуч поблизу с. Вовчого Львівської області. У верхній частині Дністер - типова гірська ріка, що пробивається на північ між стрімкими скелястими берегами. Вийшовши на рівнинні простори, спочатку тече заболоченою долиною, а потім врізається в Подільське плато. Довжина ріки - 1362 кілометри, в межах Хмельницької області (Кам'янець-Подільського і Новоушицького районів) - 160 кілометрів. У середній течії долина Дністра неширока, звивиста, багата на мальовничі краєвиди. Відомий письменник і етнограф О.С. Афанасьєв (Чужбинський), який у середині XIX ст. об'їздив всю Росію і побував на Кам'янеччині, в своїх "Нарисах Дністра", виданих 1863 року, писав, що вій не знає нічого більш мальовничого, ніж долина цієї ріки. "Кам'яні скелі різноманітних форм і дерева в незлічених комбінаціях безперервно змінюють ландшафт, - читаємо в нарисі, - і чи нависне над кручею дикий ліс, чи стеляться виноградники, всюди бачиш закінче ну картину, що має свій особливий колорит... Деякі місця на Дністрі такі гарні, що просяться на полотно і з нетерпінням чекають талановитого пейзажиста".

Південний Буг Південний Буг – річка в Україні (Хмельницька, Вінницька, Кіровоградська та Миколаївська обл.). Бере початок на Поділлі і впадає до Бузького лиману Чорного моря. Це третя за довжиною (після Дніпра та Дністра) річка України і найбільша, яка тече виключно територією України (довжина її 806 км)[1]. Протікає центральними і південними областями держави через фізико-географічні зони лісостепу і степу. Тут на поверхню виходить найдавніше в Україні геологічне утворення — Український кристалічний щит, завдяки якому Південний Буг відомий своїми порогами. В басейні річки Південний Буг окремі невеликі озера зустрічаються в Хмельницькій, Черкаській, Одеській, Кіровоградській і Миколаївській областях. Загальна площа озер в басейні складає 274 га.

Геологічні цінності Вся територія Хмельниччини – це припіднята рівнина, проте на ній зустрічаються різні форми рельєфу. Серед них плоскі й хвилясті височини, широкі долини і вузькі каньйони, пологі схили та круті уступи, окремі пагорби, горбогірні масиви. Така різноманітність рельєфу зумовлена особливостями тектонічної будови і геологічного розвитку території, поширенням різних гірських пород. Хмельницька область розташована в південно-західній частині Східно-Європейської (Руської) платформи на межі двох її тектонічних структур – Українського щита і Волино-Подільської плити. Український щит є найдавнішою ділянкою земної кори на території України і найбільш піднятою частиною фундаменту платформи. Він складений сильно зміненими магматичними і метаморфічними кристалічними породами, які утворились в архейській і протерозойській ерах (т.з. докембрійський час) і мають вік 3,5 - 0, 57 млрд. років. Гірські породи щита дуже зім'яті в складки і розчленовані численними розломами на блоки різної величини. Найдавніші (протерозойські) розломи розкололи щит на п'ять найбільших блоків, крайній західний з яких – Волино-Подільський – лежить в основі східної частини області. У свою чергу він розділений на два менші блоки – Подільський і Волинський – пізнішим розломом, який проходить у широтному напрямку дещо південніше Шепетівки.

Рельєф Хмельниччина лежить в межах центрально-східної частини Подільської і крайньої східної частини Волинської височин. Перша з них займає середню і південну частини області (понад 4/5 її території), високо піднята над рівнем моря і має переважно плоску або хвилясту поверхню. Цю частину височини називають ще Подільським плато. Волинська височина займає весь Славутський та північні частини Ізяславського, Шепетівського і Полонського районів і відзначається меншими абсолютними висотами.

Верхньобузька височина Середню частину Хмельниччини від Збруча до її східних меж займає Верхньобузька височина. Північна межа її проходить від верхів’я Збруча до витоку Случа, долиною останнього до м. Красилів і далі на схід – приблизно посередині межиріччя Случа та Ікви. Південну межу проводять по річці Бовинець (ліва притока Збруча, гирло якої знаходиться південніше Волочиська), через верхів'я рік Смотрич і Вовчок до р. Рівець і по ній до межі з Вінничиною. Верхньобузька височина є найвищою ділянкою області: абсолютні висоти часто перевищують 350 м, піднімаючись у ряді місць до 380-396 м . Західна частина її має найбільш рівну поверхню, це – т.з. Авратинська височина. Тут беруть початок найбільші ріки області – Збруч, Случ і Південний Буг, які разом з притоками останнього (Бужком, Іквою, Плоскою, Вовком) розчленовують Верхньобузьку височину. Долини рік неглибокі, мають пологі схили і широкі заболочені заплави. В центральній і східній частинах височини до схилів прив’язана густа мережа глибоких балок, що надає її поверхні горбогірного вигляду. Лише в розширеній долині Південного Бугу, на схід від Меджибожа, поверхня вирівнюється; цю рівнину називають Летичівською.

Горинь-Слуцька височина, теофіпольська і старокостянтинівська рівнини На північ від Верхньобузької лежить дещо нижча Горинь-Слуцька (або Північноподільська) височина з середніми абсолютними висотами 280-300 м (максимальна 350 м). Її поверхня має загальний похил із заходу і півдня на схід і північ, що підтверджується напрямком течії р. Случ з притоками Ікопоть, Деревичка, Хомора та р. Горинь з Полквою і Вілією. На півночі Горинь-Слуцька височина опускається уступом висотою 20-30 м до Шепетівської рівнини.  Рельєф даної височини подібний до Верхньобузької – широкі річкові долини, густа мережа балок. Поверхня має, здебільшого, горбисто-хвилястий вигляд, а між річками Случ і Деревичка навіть горбогірний. Найменше розчленована поверхня Теофіпольської (в межах Теофіпольського та південної частини Білогірського районів) і Старокостянтинівської (у вузькому трикутнику між р. Случ та залізницею Старокостянтинів-Хмільник) рівнин.

Шепетівська рівнина Шепетівська рівнина займає найпівнічнішу частину області і відзначається нижчими абсолютними висотами поверхні (в середньому 220-240 м). Горинь та ріки її басейну мають в межах рівнини широкі, неглибокі долини. Тут відсутні балочні форми рельєфу, рідко зустрічаються яри, зате в умовах поширення пісків і супісків вітри сформували бархани і дюни (між Шепетівкою і Славутою), які пізніше були закріплені лісом. У зв'язку з переважно плоскою поверхнею Шепетівську рівнину називають ще Ганнопільським плато.

Придністровська височина Між південною межею Верхньобузької височини і Дністром знаходиться Придністровська височина. Її поверхня знижується у південному напрямку, однак дуже повільно. Якщо поблизу Верхньобузької височини у верхів'ях приток Дністра (Смотрича, Ушиці) та інших річок абсолютні висоти становлять 350-355 м, то на відстані 15 км від Дністра вододільні ділянки мають висоти 300-310 м, тобто поверхня Придністров'я знижується лише на 40-50 м на 80-кілометровій відстані. Зате русло Дністра врізається в поверхню Придністров'я на 180-200 м. Глибокий вріз головної ріки зумовив відповідний вріз усіх її приток, котрі теж виробили глибокі, часто каньйоноподібні, дуже мальовничі долини. Стрімкі скелясті схили в притоках Дністра з’являються південніше лінії с. Тарноруда (на Збручі) – с. Кузьмин (на Смотричі) – с. Соколівка (на Ушиці) – смт. Віньківці (на Калюсі), тобто тоді, коли річки досягають твердих силурійських вапняків. Висоти вертикальних стінок долин зростають від 10-20 до 60-80 м у їх гирлах.

Товтровий кряж Рівномірний похил поверхні Придністров'я порушує Товтровий кряж, який простягається навскоси від Збруча по лінії сіл Іванківці (Городоцький район) – Вишнівчик (Чемеровецький район) – Нігин – Вербка – Врублівці (Кам'янець-Подільський район) до Дністра. Довжина його в межах Хмельниччини становить 80 км. Це – лише частина Товтр, які починаються на Львівщині, перетинають також Тернопільську та Чернівецьку області і заходять у Молдову.  У Товтрах дуже поширений карст. Переважають дрібні форми – тріщини, борозни, комірки тощо, які утворюють на головному кряжі іноді справжні карстові поля. Зрідка трапляються і печери, наприклад Кармелюкова в с. Привороття.  

Національний парк «Подільські Товтри» Національний природний парк «Подільські То втри» (НПП «Подільські Товтри») — національний парк, розташований в Україні на території Городоцького, Кам'янець-Подільського та Чемеровецького районів Хмельницької області. Територія НПП за геологічним районуванням відповідає Подільському виступу кристалічного фундаменту Східноєвропейської платформи, внаслідок чого тільки тут, на значній території відслонені відклади верхнього докембрію, палеозою (кембрію, ордовик, силур), мезозою (крейда), кайнозою (неоген) та антропогену

Печера «Атландида» Атлантида — карстова печера біля села Завалля Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Відкрито 1969. Довжина 2400 м, площа 3120 м². Єдина в межах Поділля печера з чітко вираженою триповерховою будовою. Нижній (перший) поверх представлено високими та широкими галереями, другий — звуженими до 1—1,5 м порожнинами, третій — двома невеликими ходами заввишки 5 м. На перетині галерей першого та другого поверхів є великі зали (заввишки до 12 м). На стінках, склепіннях і підніжжях печери поширені натічні форми гіпсу різного забарвлення. Трапляються волокнисті кристали завдовжки до 1,5 м. У галереях магістрального поверху є товща пухкого наповнювача потужністю до 6 м. У печері є сталактити та сталагміти, які утворюють білі, жовтуваті, рожеві, прозорі за кольором і різноманітні за формою квіти, зірочки та бурульки.

Сквер ім. Тараса Шевченка Сквер імені Тараса Шевченка в місті Хмельницькому — один із наймальовничих куточків нашого обласного центра, улюблене місце відпочинку багатьох хмельничан, особливо молоді та дітей. Вже понад ста років його тінисті алеї і доглянуті квітники милують око городян. За генеральним планом забудови Проскурова 1824 року, місце, де розташовувався гайок, відвели під “велику торгову площу”. Частину дубів спиляли, по периметру площі побудували торгові крамниці й складські приміщення, а в центрі залишили місце для торгівлі з возів. Площа одержала найменування Хлібна і стала основним місцем проведення торгів і ярмарків у Проскурові. Торги проходили щотижня по п’ятницях і неділях, одноденні ярмарки — 14 разів на рік, і, нарешті, так званий “річний ярмарок” улаштовувався з 5 по 12 червня. Проскурів поступово розростався, і незабаром Хлібна площа стала занадто малою для проведення ярмарків. У 1888 році міська влада прийняла рішення перенести головну торгову площу ближче до вокзалу — на пустир, де нині розташовані корпуси міської лікарні. Хлібну площу віддали для розквартирування підрозділів 46-го Дніпровського піхотного полку. Торгові крамниці і склади переобладнали під казарми, а простору ярмаркову площу пристосували під плац. Саме на цьому плацу довелося марширувати молодому підпоручику, майбутньому видатному російському письменнику Олександру Купріну.

Парк ім. І. Франка Парк імені Івана Франка в місті Хмельницькому знаходиться в центральній частині міста і займає територію, обмежену вулицями: Проскурівською, І.Франка та залізничною колією. Це один із найдавніших й найулюбленіших парків хмельничан, який має славу спортивного та книжкового.   Загальна площа парку 2,12 га. Від середини XIX століття ця місцевість являла болотяну заводь. Розповідають, що саме тут відпочивали міські мешканці, і можна було навіть у деяких, розчищених від очерету місцях, покупатись. В середині 1920-х років болото висушили та заклали парк, який був створений за культурно-спортивним напрямком. Тому на його території збудували чисельні спортивні майданчики.   У післявоєнні роки парк упорядкували: спорудили спортивну базу “Авангард” із спортзалами, тиром, спортшколою, збудували літній кінотеатр на 800 місць, облаштували алею письменників із скульптурами провідних літераторів країни..   В останні роки парк став більш привабливим – тут відкрили дитячі майданчики, упорядкували алеї, встановили памятник Івану Франку.

Дякую за увагу! Роботу виконала учениця 8-А класу Зінько Ольга