Презентація на тему:
презентація 3

Ми українські діти Любимо трави, квіти. З квітів не тільки букетик Зробимо й альфабетик.

От пригадаємо трошки: Айстри, Барвінок, Волошки, Далі Пахучі Гвоздички, Дзвонять Дзвіночки з травички. Вище Бузковії грона, Як фіалкова корона, Є в нас і пишна Жоржина, Зірка, Іриси, Калина... Є ще Петунії різні, Пахне Любисток з алеї, Мак, Нагідки, Орхідеї... Рожі пахучі і ніжні.

Ще й синьоокі Сокирки - Треба тюльпанів тільки. Гурт Чорнобривців шаліє... Цинія й жовта Шавлія. Флокси й зелені Хвощі Стебла купають в дощі. Юру від вітру боронить Явір, що віти клонить.

Опівночі айстри в саду розцвіли... Умились росою, вінки одягли, І стали рожевого ранку чекать. І в райдугу барвів життя убирать... І марили айстри в розкішнім півсні Про трави шовкові, по сонячні дні, - І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в'януть, де вічна весна... Так марили айстри в саду восени, Так марили айстри і ждали весни... А ранок стрівав їх холодним дощем, І плакав десь вітер в саду за кущем. О. Олесь Айстри

Ти поглянь: акацій ряд Розсіває аромат. Бджілки дружно прилітають, Мед з акації збирають. Акація

Будяк Йой, Пухнастик зажурився – Він у полі загубився. Наче йорж, будяк крислатий, Наколов і хвіст, і п’яти! Зайчик плаче: – Де, я де? – Хто ж маленького знайде? Як знайти йому стежину, Що веде в його хатину?

Безсмертник А в безсмертників золотих Квіточки сухенькі. І не в'януть без води, Завжди, як свіженькі. Люблять сонце і пісок, Діти це вже знають. І як треба на вінок Враз їх відшукають.

Барвінок Барвінок стелиться низенько, Не клякне в призимку стебло. Чи не тому в барвінка, ненько, І взимку листя зелененьке, Що від землі бере тепло.

Волошка А в стерні - волошки, Сині, неозорі, І такі дрібненькі - Слізки росяні, Назривав їх трошки. Це волошки-зорі! Ниточки тоненькі - Мрії весняні. В. Чумак

Гвоздика Є у мене чорні брівці І гвоздики - чорнобривці. Я вечірньою порою Полила квітник водою, Щоб не в'янули гвоздики, А росли собі великі... У сукеночці червоній Між індиками стою; Не шиплять вони на мене, А приймають, як свою... Поясніть, чому гвоздики Називають ще й індики?! В. Лучук

Горицвіт Горицвіт, горицвіт – Це степів весняний цвіт. Він, мов сонечко, сміється, Він лікує хворе серце.

Глечики На блакитних заплавах широких Жовті глечики рясно цвітуть. Молоко із тих глечиків жовтих Вранці окуні нахильці п'ють.

Ґринделія ҐРИНДЕЛІЯ – квітка чаруюча, мила. Ворона аж дзьоба від щастя розкрила! Та от – незадача! Придумайте, діти, Вороні куди цю красу причепити? Старанно Ворона весь день придивлялась. На жаль, окулярів нема – поламались.

Дзвіночок На тонких бринять стеблинках Між травинок і пеньочків, Сині-сині, звуться дзвінко Лісові квітки - дзвіночки.

Деревій Деревій у лузі й полі Носить білі парасолі – Щоб листочки не згоріли, Щоб їх сонце не спалило.

Ехінацея Ось біжить ехінацея: "Вам потрібен лікар? Це я! Щоби горло не боліло, Я усіх-усіх навчила, Я допомагаю людям Проганяти грип, застуду”.

Едельвейс – ЕДЕЛЬВЕЙС росте в Карпатах. Це ви знаєте, малята? – Научає мама Квочка Доньок двох та двох синочків. – Це гірська красуня-квітка. Подивіться, любі дітки! Ось і ми сімейним рейсом Повернулись з ЕДЕЛЬВЕЙСОМ.

Євшан-зілля Євшан-зілля в козацькім степу, Його вітер весняний колише. І шепоче воно про красу Все тихіше, тихіше, тихіше...

Жоржина Стоять жоржини мокрі-мокрі, Сплять діамантові жуки. Під грушею у дикій моркві До ранку ходять їжаки. Л. Костенко

Зозулинець Зозулинців так багато! От якби їх змалювати: Є рожеві, є бузкові, Білі в цятках, пурпурові!

Золототисячник ЗОЛОТОТИСЯЧНИК розцвів. Його квітки, мов зорі в небі. В понадвечір’ї лине спів, І сумувати нам не треба. Сопілка й скрипочка вели Мелодію веселу, ясну, І зорі з квітами пішли В таночок зоряно-квітчастий.

Материнка сокирки В полі жито, в полі просо, І пшениця золота, І ячмінь своїм колоссям В полі кожного віта. А волошок, маку скільки! Материнка і сокирки. І дзвіночки, й васильки - Все нам добре на вінки!

Іван-чай ІВАН-ЧАЙ, рожева квітка, Вища хлопчика Микитки! Той конячку запряга І до вечора зника. Де Микитка наш гуляє? Він сховався в ІВАН-ЧАЇ І роздумує із ранку: – Чому чай цей п'є Іванко?

Їжачник ЇЖАЧІ ГОЛІВКИ зустрів Їжачок – Стирчить безліч синіх страшних колючок! ЇЖАЧІ ГОЛІВКИ зустрів він нівроку І далі не може ступити ні кроку. Стоїть і стоїть, догадатися хоче – А як колючки ті сховати у кошик? Стояв та роздумував цілу годину ЇЖАЧІ ГОЛІВКИ красива рослина! Їжачник не чіпайте, діти, Бо він вас може отруїти.

Звіробій Йшов до річки звіробій, Похвалявся: "Я такий – Наче сонце, золотий, Всім люблю допомагати, Вмію добре лікувати,

Крокус Гарно, тепло у садку, Снігу вже немає... Із-під листу у кутку Крокус виглядає. Наче золотом горять Пелюстки жовтенькі, І листочки мерехтять Ніжні, зелененькі.

Кульбаба Кожен зна ці квітки, мабуть, Називаються - кульбаби. Ну, а я вам признаюся, Зву їх ніжно - кульбабусі!

Конюшина Ось рожева конюшина, А на ній і комашина, Що, не дивлячись на ранок, Їсть солодке на сніданок. Г. Черінь

Конвалія У конвалій личка білі, Їх дощі квітневі вмили.

Лілія У цариці ЛІЛІЇ Вишукані лінії. Незрівнянний аромат Так приваблює комах!

Мак Як без вишні - не садок, Так без маку - не вінок. А його, ось як на те, Скільки в полі тут росте! І червоний, і стрункий, І свіженький все який! Цілу купу нарвемо - Вам віночки сплетемо.

Мальва Мальви стали біля хати: "Ми йдемо гостей стрічати, Ми вітаємо усіх – І дорослих, і малих”. Мальви білі й малинові, І рожеві, й пурпурові, Й жовті, й чорні аж неначе. Хто блакитну мальву бачив?

Материнка А суцвіття МАТЕРИНКИ – Наче пачка в балеринки, Що танцює на лужку У рожевому вінку.

Маргаритка Запитала в мами Ритка: "Чому зветься маргаритка Ця маленька ніжна квітка? На пелюсточці росинка, А пелюстка - мов перлинка", Каже мама їй: "Дитино, Слово це прийшло з латини - Маргарита - це перлина, А на неї схожа квітка, Так і зветься - маргаритка".

Медунка У лісі веснянім Цікава рослина: Ось тільки червона. Тепер уже - синя! Це мова про мене - Медунку.

М’ята Під віконцем пахне м'ята, Оксамитна, пелехата. І барвінок невеличкий - На весілля для сестрички. Ось стоїть, мов на сторожі, Соняшник стрункий та гожий, Рожа по драбині пнеться, Біля неї бджілка в'ється. І. Савицька

Нарцис От шукає сина Киця: – Де ти, Мурчик, озовися! Бачу білих два НАРЦИСИ. Де сховався ти від Киці?

Нагідки На городі – нагідочки, На голівках в них віночки, А в пелюсточках – без ліку Нам несуть цілющі ліки.

Незабудка Незабудки голубенькі, Дуже ніжні і малі, На лужку при самій річці Між травою розцвіли. І такі вони несмілі, Налякав їх хтось, мабуть, Що усім шепочуть тихо: "Любий друже! Не забудь!".

Орлики Орлики цвітуть у лісі. Ой, як гарно – подивися: Мов дзвіночки, тихо дзвонять – Білі, сині, фіалкові І рожеві – поряд, тут. Не зривай їх – хай ростуть!

Орхідея Кошеня сховалось в кошик. Кличе: – Мамо, де я? Хай вам квітка допоможе – Ніжна ОРХІДЕЯ.

Пролісок ПРОЛІСОК хоробрий Рано навесні Вибився з-під снігу: – Холодно мені! Каже Горобчиха Сину Горобцю: – Як сховать від лиха Квітоньку оцю?

Первоцвіт Первоцвіти стали в ряд: Подивіться, в нас – парад!

Підсніжник У проміннях сонця ніжних Край веселого струмка Білий, росяний підсніжник Раптом блиснув з-під листка. Отакий малий неначе, Ледь прокинувся від сну. Тихий-тихий, а одначе, Він привів до нас Весну. В.Бичко

Ромени Золотенька середина, І біленькі пелюстки, - Це ромени. Всі їх знають І плетуть із них вінки. І як хочеться нарвати - Швидше в поле, на лужок. Вони рідко зацвітають, Так, не прохані в садок.

Ромашка Ранкові й сонцю радіє ромашка, Не рви пелюсток – буде їй тяжко, І буде їй сумно, і буде боліти. Ромашку жалійте, любіть її, діти.

Сон-трава СОН-трава м'якенька, мила, Лагідний пухнастий цвіт. СОН-трава Крота зморила – Спить в норі трудяга Кріт. Сни солодкі навіва На малого СОН-трава. Бігла Мишка по садку, Бачить квітку отаку: Листя в боки, наче пан.

Стокротки У траві густій, зеленій Квіточки біленькі. Дуже схожі на ромени, Тільки що дрібненькі. І листочків мало мають, Ніжки в них короткі... Ну, та всі напевно знають - Це малі стокротки.

Тюльпан Весна - неначе карусель, На каруселі - білі коні. Гірське село, в садах морель, І місяць, мов тюльпан, червоний. Б. І. Антонич

Троянда У саду троянда красувалась В платті з оксамиту і парчі, В сонечку веселому купалась, Умивалась росами вночі.

Усаня Усаня жовта – айстрам подружка, Ще називається мишаче вушко, Нечуйвітер волохатий – Можна й так її назвати. – Нумо синку, скинь ушанку! Вже на дворі тепло зранку. Час збиратися до школи. Шапку скинеш, чи ніколи? – Так благала Жаба дітку, Обіцяла кращу квітку, Бо розквітла в лісі зрання Квітка жовтая УСАНЯ.

Фіалка Приблудилися фіалки в грудень, Облягли підвіконня цвітом. І ураз мій засніжений будень Освітився ласкавим літом. О. Матійко

Хризантема Хризантема тайну знає - Аж під осінь зацвітає, Щоб її красою ми Милувались до зими. А. Костецький

Цикорій В серпні найщедріше літо. Розпустив ЦИКОРІЙ квіти. Звуть його Петрів батіг. Пес Дружок сюди прибіг – На метелика полює, За ЦИКОРІЄМ пильнує, Щоб квітки його кудлаті Ненароком не зламати.

Чорнобривець Чорнобровий чорнобривець чепурився: Дощовою краплею умився, Втерся теплим вітром - рушником Та й накрився парасолькою - листком. І стоїть це диво золоте, Щоб ласкаво зустрічать гостей.

Чебрець Це курчатко-молодець Знає квітоньку ЧЕБРЕЦЬ. І тендітну, і духм’яну, Ніжну квітоньку рум’яну, Що лікує від застуди. Та росте ЧЕБРЕЦЬ не всюди: На галявинці в ліску Стрінеш квітку отаку.

Шипшина Ось квітучий кущ. ШИПШИНА – Це притулок комашиний. Рада всім віддати в дар Свій солодкий сік-нектар. І гудуть над нею бджоли Та не сваряться ніколи. І метелики, й жуки Біля квітки залюбки Випивають чашку чаю. Всіх ШИПШИНА пригощає.

Шавлія Шепотіла шавлія: "Лікувати вмію я”.

Хвощ Дощик теплий, дощик синій Цілий день співа в долині. І під цей весняний спів Зелений хвощик звеселів.

Щемелина Щемелина – медуниця, Повна меду аж по вінця. Щоб узимку не хворіти, Треба чай із медом пити.

Щириця Каже друзям Порося: –Тільки подивіться! Он яка росте краса – Щирая ЩИРИЦЯ. Бач, насіннячко сповна Щедро розсипає, Пташенят малих вона Щиро пригощає.

Красолька Чисто помилися Мальви в росі - Личенька круглі, рожеві усі. Ніжні під ними Красольки дрібні - У квітнику засвітили вогні.

Юринея Чудова квітка ЮРИНЕЯ! А пахощі які від неЇ! Руденька Білочка пухнаста Закрила оченьки від щастя. Напевне, Білочка гадає, Що кращих пахощів немає!

Юка Юка з юрком говорить, Юка любить сонце й море. А юрок – пташина мила – Свої крильця розпустила.

Якірець Як побачиш квіти ці, Знай: їх звати якірці.

Ясенець ЯСЕНЕЦЬ біленький Лисеня знайшло, Принесло до неньки У своє село. Що ж Лисичка каже На такі дива? Син запам‘ятає Мамині слова.

Все, що росте в садочку, Стало для нас у рядочку. Там, за абеткою квіти Вам посилають привіти.

Використані джерела 1. Сайт « Весела абетка» В.Кравчук « Азбука квітів» В.І. Куріпта «Абетка з квітів» 2. Ресурси Інтернет.