Презентація на тему:
Основні проблеми державної служби

Управлінське лідерство на державній службі: утопія чи реальна необхідність? Пашко Л.А.

Чиновник-професіонал як передумова кадрової безпеки Держави Пашко Л.А.

Завдання Держави полягає не в тому, щоб будувати рай на землі, а в тому, щоб не перетворювати земне життя на пекло (П.Чаадаєв) Пашко Л.А.

Професіоналізм професійної діяльності – - інтегральна характеристика індивідуальних, особистісних та суб’єктивно-діяльнісних рис, які уможливлюють максимально успішне вирішування завдань професійної діяльності. Професіоналізм управлінської діяльності – готовність та здатність СУ застосовувати сукупність загальних, спеціальних управлінських, психологічних знань, умінь і навичок, необхідних для ефективного здійснення керівництва підлеглими співробітниками. Пашко Л.А.

Основні ілюзії СУ щодо УД: Керівник може все. NB !!! Усвідомлювати реальну ціну слова й діла. 2. Всі іспити складено. NB !!! Проявляти постійну готовність та здатність до самовдосконалення, самоосвіти, саморозвитку. 3. Влада – це можливість відчутного та суттєвого впливу на вчинки й поведінку підлеглих. NB !!! Пам'ятати: влада та управляючий вплив чітко структуровані формальними обмежувачами: розпорядком, функціональними обов'язками, вимогами до посади. 4. Керівна посада – це нагорода. NB !!! Усвідомлювати феномен нагороди: сприймаючись як фініш, вона розслабляє СУ та руйнує його особистість. Пашко Л.А.

Пріоритетні виклики сьогодення: Перехід до людиноцентричного підходу: Визнання людини найвищою цінністю та метою функціонування системи державного управління. Підхід до управлінської взаємодії як до двостороннього процесу взаємозацікавленого соціального партнерства. Створення Системою сприятливих умов для функціонування та розвитку держслужбовця як творчої неповторної О. Підхід до ОДВ як соціальної мікросистеми. Управління меритократичними “ кар'єрними ліфтами ” для неординарних та високоморальних професіоналів-державних службовців. Пашко Л.А.

Необхідність усвідомлення та розуміння чиновником-професіоналом: Власних ресурсів. Власних зусиль. Власної відповідальності. Власного лідерського потенціалу та статусу. Власної готовності вигравати та програвати. Власної готовності розумно ризикувати. Власного творчого потенціалу. Пашко Л.А.

Безперервна професіоналізація людських ресурсів: Недопущення непрофесіоналів до системи управління. Безперервність процесу професійно-професіонально-особистісного вдосконалення чиновника. Перетворення кожного ОДВ на організацію, що безперервно навчається. Акмеологізація процесу безперервної професійної освіти державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Визнання керівної діяльності професією, що потребує спеціальної підготовки. Пашко Л.А.

Офіційне визнання безперервної професійної освіти державного службовця як: - динамічного процесу безперервного, послідовного професійно-професіонального удосконалення та особистісного розвитку кожного службовця - ретроспективно-перспективного процесу особистісного “ розгортання ” людини адміністративної - безперервного процесу самовдосконалення та самореалізації крізь призму результатів навчання - постійного процесу взаємодії неподільних соціально-особистісних складових держслужбовця: а) професійність-професіональність. Прояви - ділова результативність та професійна продуктивність б) реалізація творчого потенціалу і професійної успішності. Прояв - персональна ефективність Пашко Л.А.

Офіційне визнання основним змістом сучасної безперервної професійної освіти чиновника-професіонала – НАВЧИТИСЯ ВЧИТИСЯ, тобто займатися впродовж усього професійного життя : самоосвітою саморозвитком самовдосконаленням самореалізацією самоактуалізацією. Перетворення слухача-службовця з пасивного споживача освітніх послуг (підхід до навчання з позиції “ Здивуйте мене ”) на активного суб’єкта навчального процесу, зацікавленого в професійно-професіонально-особистісному удосконаленні як передумові кар’єрного зростання. Пашко Л.А.

Гуманізація внутрішньо-організаційних відносин: Олюднення відносин у форматі “ СУ – ОУ ”. Активізація особистісного потенціалу кожного співробітника. Підтримання інституційної пам'яті та корпоративізму між співробітниками. Удосконалення внутрішнього соціального середовища в мікросистемі колективу співробітників. Створення конструктивного мікроклімату. Врахування реординаційних відносин: (ініціативних/реактивних). Поєднання керівництва та управлінського лідерства. Пашко Л.А.

Подолання негативних явищ: у поведінці СУ: бюрократичного чванства – зарозумілого ставлення до підлеглих адміністративного боягузтва – готовність до будь-якого компромісу заради “ спокою ” вищестоящого керівництва у поведінці ОУ: адміністративного трепету перед вищестоящим керівництвом. Врахування 2-х дилем: а) чесності: скільки правди говорять СУ та ОУ б) довіри: наскільки СУ та ОУ довіряють один одному. Пашко Л.А.

Визнання управлінської культури: сукупністю наявних і характерних для даного етапу професійної діяльності СУ: управлінських знань почуттів, цінностей управлінських та організаційних відносин творчої управлінської діяльності одночасним поєднанням: мистецтвом управління мистецтвом виконання. Пашко Л.А.

Визнання значимості організаційної культури: Культури влади Культури завдання Культури ролі Культури особистості. Пашко Л.А.

Тенденції керівника-термінатора: гальмує чітку постановку управлінських цілей; не проявляє управлінських здібностей; мислить стереотипно, демонструючи інерцію мислення; не проявляє позитивну індивідуальну мотивацію до праці; незадовільно інформує співробітників; не створює нормальний психологічний клімат у колективі; не вміє завоювати справжній авторитет серед підлеглих; нездатний створити імідж креативного управлінця серед співробітників; використовує переважно санкції для «заохочування» співробітників; намагається позбутися компетентних працівників; зацікавлений в існуванні кліки. Пашко Л.А.

Термінаторне (руйнівне) керівництво = лідерство Складність цього явища полягає у складності діагностики і малопомітності симптомів; життєвий досвід і неабиякі розумові здібності дають можливість “ вбивці ідей ” вміло приховувати свою підлу сутність за зовнішньою доброзичливістю, лояльністю, професійністю. Начальник-руйнівник діє на основі власного розуміння посадових інструкцій та законів і створює навколо себе своєрідний інтелектуальний вакуум – постійно витискає здібні, творчі особистості; їх місце займає догідлива посередність, і на цьому фоні керівник набуває репутації незамінного. Психологів інтригує складність і суперечливість духовного обличчя, потайливість дій і, безсумнівно, високий інтелектуальний потенціал такої особистості; а спеціалісти з управління занепокоєні тяжкими наслідками термінаторного менеджменту, адже він призводить до дезорганізації, руйнування колективу і придушення творчої ініціативи. Ця патологічна схильність до інтелектуального садизму, заздрісного безпліддя, духовної імпотенції поширена серед вищого та середнього керівного складу значно більшою мірою, ніж вважається (В.І. Кноррінг). Пашко Л.А.

Визнання керівної діяльності мистецтвом, менеджерською діяльністю: Мистецтво бути рівним Мистецтво бути лідером Мистецтво конструктивної взаємодії з окремим ОУ та з колективом в цілому Мистецтво обробляти інформацію Мистецтво розподіляти ресурси Мистецтво самоаналізу Мистецтво виправданого ризику Мистецтво творчої поведінки Пашко Л.А.

Офіційне визнання видів управлінської майстерності: Концептуальна – здатність розуміти перспективу та розробляти відповідні стратегії для організації. Адміністративна – здатність дотримуватися правил ОК. Аналітична – здатність правильно використовувати наукові підходи, технічні,інформаційні засоби. Технічна – здатність вирішувати робочі завдання за допомогою спеціальних знань, умінь, навичок. Майстерність приймати рішення – здатність вибирати оптимальний варіант управлінського рішення серед низки існуючих альтернатив. Комунікативна – уміння організовувати ефективну, результативну комунікативну взаємодію з підлеглими. Соціально-психологічна – здатність ефективно управляти колективом з урахуванням індивідуально-психологічних рис співробітників, потреб, законів соц. управління та соц. психології. Пашко Л.А.

Проведення ефективної та результативної державної кадрової політики на усіх рівнях: національний, регіональний, місцевий, організаційний. Пашко Л.А.

Розробка чіткої стратегії щодо чиновника-професіонала. Менеджмент людських ресурсів – специфічна підсистема соціального управління, яка включає професійну діяльність спеціалістів, спеціально підготовлених до ефективного використання та координації людських ресурсів з метою: забезпечення успішної діяльності організації досягнення заданих цілей з максимальною ефективністю та результативністю. Мистецтво управління – уміння: - ефективно застосовувати наукові знання з управління, - творчо використовувати накопичений досвід, отримані навички у конкретній управлінській ситуації. Пашко Л.А.

Визнання структурованості компетентності сучасного Керівника: Усвідомлення, розуміння, готовність, здатність виражати державні інтереси: - уміння узгоджувати публічні та особисті інтереси відповідно до вимог Конституції України та вітчизняного законодавства, висока професійна етика; - почуття громадянської відповідальності; - профільні професійні знання, - володіння теорією управління, - уміння оцінювати (національні, регіональні, світові) тенденції суспільного розвитку. Пашко Л.А.

Компетентність щодо стратегії та методології управління: - уміння користуватися інструментарієм стратегічного цілепокладання та мислення; - здатність розробляти стратегію розвитку, виходячи з урахування наявних альтернатив та оцінювання наслідків можливих і реально прийнятих рішень; - володіння методами дидактики для реалізації поставлених цілей; - раціональне налагодження системи інформації та комунікації. Пашко Л.А.

Управлінська компетентність в соціальних питаннях: - уміння роз’яснити ОУ цілі, зміст роботи, залучення їх до участі у розробці стратегії розвитку; - здатність управляти процесами комунікації шляхом координаційних та інтеграційних дій, підтримки процесів самоорганізації колективу співробітників; - уміння вирішувати кадрові питання, нести за це відповідальність, сприяти підвищенню кваліфікації та росту професіоналізму підлеглих; - почуття суспільно-політичної відповідальності за діяльність власну та очолюваного підрозділу; - уміння представляти цілі й цінності підрозділу у ньому самому та за його межами. Пашко Л.А.

Особистісна компетентність: - духовність та моральність, воля і громадянська мужність, - різностороння та глибока освіченість, - уміння розбиратися в людях, - здатність до співробітництва та колективної роботи, - бажання створювати нове і творчо працювати, - володіння інтуїцією та візуалізацією (здатність прогностичного бачення), - сила особистого впливу й особистого шарму. Пашко Л.А.

Сучасне управлінське лідерство – - сфера взаємодії (а не особистісних рис); - продукт взаємовідносин СУ та ОУ - послідовників; - міжособистісний (а не особистісний) феномен; - подія (а не риса характеру). Сучасне керівництво = реальне управлінське лідерство - обов’язкове поєднання офіційного та соціального лідерства СУ: К=РУЛ = ОфЛ + СоЛ, де К – керівництво, РУЛ – реальне управлінське лідерство, ОфЛ - офіційне лідерство (посадове Л.), СоЛ - соціальне лідерство (особистісне Л.). Пашко Л.А.

Складові лідерського потенціалу: Компетентність – досвід, знання, навички, уміння працювати з людьми. Особистісні особливості та ділові риси – впевненість у собі, енергійність, комунікативність, готовність брати відповідальність, самостійність. Здібності – інтелект, пам’ять, творчі здібності. Установки, цінності, пріоритети – визначають відношення до роботи і пріоритети СУ в роботі з підлеглими, у процесі сприймання та передавання інформації, прийняття рішень. Пашко Л.А.

ПРИНЦИП-ЦЕНТРИЧНЕ ЛІДЕРСТВО: І-й рівень: ОСОБИСТІСНИЙ (головне - особистість) - Ключовий принцип – НАДІЙНІСТЬ. ІІ-й рівень: МІЖОСОБИСТІСНИЙ (головне - співробітники) - Ключовий принцип – ДОВІРА. ІІІ-й рівень: УПРАВЛІНСЬКИЙ (головне – стиль, навички) - Ключовий принцип – ДЕЛЕГУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ. IV-й рівень: ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ (головне – стратегія, система) - Ключовий принцип – УЗГОДЖЕННЯ, КОНСЕНСУС. Пашко Л.А.

ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЛІДЕРСТВО (складові): СУ-Лідер = Відповідальна Особистість Керівника-Лідера Діяльність СУ = Ролі відповідального Керівника-Лідера Етика діяльності СУ = Сфери відповідальності Керівника-Лідера Етика відносин “СУ-Лідер – ОУ-послідовник” = Взаємовідносини Керівника-Лідера Пашко Л.А.

Емоційне лідерство (емоційний інтелект, емоційна компетентність, резонансне лідерство) - здатність СУ управляти власними емоціями і на їх основі - відносинами з підлеглими: Самосвідомість = оцінка власних емоцій - здатність не лише визначати, а й розуміти власні почуття у будь-який момент часу. 2. Самоконтроль = управління власними емоціями - уміння контролювати власні позитивні і особливо негативні емоції. 3. Самомотивація - здатність пробуджувати чи «гасити» емоції залежно від поставлених цілей, бажань, ситуації. 4. Емпатія = співчутливе ставлення до емоцій ОУ – розуміння емоцій ОУ, погляд на проблему очима підлеглого. 5. Комунікативна компетентність = комунікативний інтелект - володіння навичками ефективних взаємовідносин, здатність правильно "читати" емоції ОУ, управляти ними для конструктивної взаємодії. Пашко Л.А.

NB!!! Пам'ятка справжньому керівнику-лідеру Основна відмінність справжнього керівника-лідера – наявність послідовників = союзників серед підлеглих співробітників. Справжнє управлінське лідерство та страх підлеглих – поняття несумісні. Справжнє управлінське лідерство завжди веде до: - розкріпачення внутрішніх резервів людських ресурсів, - розкриття унікальних особливостей співробітників, пригнічуваних в умовах бюрократії. Чим більше лідерів в організації, тим: - вищі темпи її зростання, - динамічніший розвиток, - масштабніші успіхи. Керівники-лідери мають: - власну систему внутрішніх цінностей, - свою модель світу, розвитку своєї Особистості, інтереси, мотиви. Пашко Л.А.

Компактний курс керівництва = лідерства 6 найважливіших слів: “ Я визнаю, що я припустився помилки ”. 5 найважливіших слів: “ Горджусь тим, чого ви досягли ”. 4 найважливіших слова: “ Будь ласка, будьте добрі ”. 3 найважливіших слова: “А ваша думка?”. 2 найважливіших слова: “ Дякую вам ”. 1 найважливіше слово: “ Ми ”. Найнепотрібніше слово для СУ: “Я ”. Пашко Л.А.

Алгоритми взаємодії у форматі “ СУ – ОУ ”: “ ПЕРЕМОГА – ПОРАЗКА ”: - нульова сума результативності - порушення принципів соціального партнерства та взаємодії інтересів. “ ПОРАЗКА – ПОРАЗКА ”: - нульова сума результативності - руйнування принципів соціального партнерства, взаємодії інтересів. “ ПЕРЕМОГА – ПЕРЕМОГА ”: - позитивна взаємна результативність дотримання принципів соціального партнерства, взаємодії інтересів. ВЗАЄМНЕ ПОГОДЖЕННЯ, КОНСЕНСУС: максимальна результативність обох сторін ефективне та результативне соціальне партнерство міжособистісна взаємодія інтересів. Пашко Л.А.

Найважливіші риси СУ як суперлідера: проникливість – здатність створювати привабливу картину бажаного стану справ, яка надихає людей на дію; комунікативність – здатність чітко представляти своє бачення ситуації таким чином, щоб воно знайшло підтримку у підлеглих, та споживачів; наполегливість – здатність йти обраним курсом, незважаючи на перепони, які зустрічаються на шляху; натхнення – здатність створювати структуру, яка використовує енергію підлеглих для досягнення бажаних результатів; організаторські здібності – уміння спрямовувати діяльність груп, вчитися на помилках і використовувати одержані з цього досвіду знання для удосконалення діяльності колективу. Пашко Л.А.

Основні якості, необхідні СУ для ефективного здійснення управлінських функцій: 1) здатність управляти собою; 2) наявність розумних особистих цілей; 3) чіткість особистих цілей; 4) спирання на постійне особистісне зростання; 5) навички вирішування проблем; 6) винахідливість та здатність до інновацій; 7) висока здатність впливати на оточуючих; 8) здатність керувати; 9) знання сучасних управлінських підходів; 10) вміння навчати підлеглих; 11) здатність розвивати та формувати ефективні робочі групи. Пашко Л.А.

СОБІ – ІМ’Я, ВІТЧИЗНІ – ПРОЦВІТАННЯ (З Кодексу благородного Кар'єриста) Підлеглий – це не людина, а роль, і підлеглих від керівників відрізняє не інтелект чи характер, а роль, яку вони грають. Ефективні підлеглі та ефективні керівники – це часто одні й ті ж люди, які грають різні ролі в різний час протягом робочого дня (Р.Келлі) Управляти людьми – значить вміти посміхатися (Один з лозунгів Гарвардської школи бізнесу) Пашко Л.А.

Дякую за увагу!!! Пашко Людмила Андріївна, доктор наук з державного управління, професор кафедри парламентаризму та політичного менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України 050-20.90.113 ludmyla_pashko@ukr.net Пашко Л.А.