Презентація на тему:
Медицина античної Греції та Риму

Медицина античної Греції та Риму

Розквіт медицини стародавньої Греції припадає на перше тисячоліття до н.е. Головими джерелами вивчення медицини стародавньої Греції - письмові.

Богом медицини був Асклепій, внук Зевса і син Аполлона. Мав двох синів - Махаона і Подалірія та двох дочок - Гігією і Панакею. До нас дійшло зображення Асклепія з палицею, обвитою змією. Змія - давній символ мудрості. Знатоками лікувальних трав були богині Артеміда і Афіна.

Асклепій і Гігея. Антична скульптура. За L. Р. Еntralgo Рим. Ватикан

Панакея — покровительниця медикаментозного лікування

Медичні емблеми ХVI ст. ХIХ ст.

Лікарів готовили в асклепіонах і в приватних сімейних школах. Мистецтво лікування передавалося з одного покоління до іншого. Самим видатним лікарем стародавньої Греції в 17-ому коліні був Гіппократ (450-370 до н.е.).

Гіппократ. Бюст. Рим. Капітолій

Люба хвороба, за Гіппократом, є наслідком боротьби між оздоровчими силами организму та шкідливими природніми причинами - розміщенням грунтових вод, станом повітря, кліматом, станом харчування, способом життя. Головне завдання лікаря - максимально можливо підвищити оздоровчі властивості організму.

Відповідно до вчення Гіппократа, людське тіло містить чотири соки: кров, слизь, чорну та жовту жовч. Переважання одного із соків визначає темперамент людини: сангвіничний (кров), флегматичний (слиз), холеричний (жовта жовч), меланхолічний (чорна жовч). Благоприємне перемішування соків забезпечує ейкразію, неблагоприємне - дискразію.

Модель печінки, яка використовувалася для гадання в античному Римі. За R. Margotta

Хирургия Гиппократа (вправление вывиха методом вытяжения).

Аппарат для растяжения плеча конструкції Гиппократа

Терапия заболеваний базировалась на таком принципе: противоположное лечить противоположным (сontraria contrariis) - переполнение опорож-нением, труд отдыхом, покой движением. При лечении рекомен-довалось назначать средства, которые бы усиливали целебные силы природы, - Vis medicatrix naturae. Считалось, что врач должен прежде всего не навредить больному - Primum non nocere.

Медичні інструменти елліністичного періоду, з колекції Т. Мейер-Штейнега

інструменти хірурга косской школи: а - катетер; б — ложка; в — скальпель; г — кісткові щипці; д — пінцет

Самим выдатним лікарем античного Риму був Клавдій Гален (131-210). Згідно теоретичним уявленням Галена основу людського организму складає душа, яка є частиною всесвітньої душі - пневми. Ця пневма з повітрям поступає до в легень, далі до серця, звідки розноситься по тілу артеріями. Кров утворюється в печінці.

Гален. Рисунок Рубенса. Відень. Національна бібліотека

Гален полав початок експериментам на тваринах - свинях та мавпах, завдяки чому він зміг класифікувати кістки (плоскі та довгі), відкрити і описати чутливі та рухові нерви, відкрити сім черепно-мозкових нервів, описати м”язи, сухожилки, будову стінок артерій, кишок, матки. Для збереження здоров”я і при лікуванні хвороб Ґален дотримувався гіппократових принципів.

Гален виготовляв та застосовував такі лікувальні форми: порошки, пілюлі, болюси, мазі, пластирі, гірчичники, настої, відвари, розчини, мікстури, рослинні соки, рослинні масла, ефірні масла, вина, оцет, компреси, примочки, припарки. Гален развив лікувальний асортимент за рахунок сумішей і складних рецептів. Один із його рецептів складався із 23 інгредієнтів. Він застосував вагові та об’ємні співвідношення при виготовленні настоїв, екстрактів, відварів із росли, які з тих часів отримали назву галенових препаратів.

Зубні протези етруссков. VII ст. до н.е. За R. Margotta

Зубний протез етруссков. VII-VI ст. до н.е.

Дякую за увагу !