Презентація на тему:
Конюктивіт

ТЕМА: ДІАГНОСТИКА ЗАПАЛЕННЯ КОН’ЮНКТИВИ ТА ОБОЛОНОК ОКА ( ‘ ЧЕРВОНЕ ОКО ’ - КОН’ЮКТИВІТИ, ІРИДОЦИКЛІТИ, УВЕЇТИ, ЕНДОФТАЛЬМІТИ, ПАНОФТАЛЬМІТИ). ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ. ПРОФІЛАКТИКА.

Запальні захворювання переднього відділу оболонок ока та кон'юнктиви: І.Кон’юнктивіти 2.Кератити З.Епісклерити , склерити 4.Іридоцикліти 5.Увеїти 6.Ендофтальміти 7.Панофтальміт.

1 2 3

Кон’юнктивіти : I. Екзогенні: А) гострі і хронічні інфекційної природи (бактеріальні, вірусні, грибкові, паразитарні та ін.); Б) кон’юнктивіти викликані фізичними та хімічними шкідливостями; В) алергічні екзогенні кон’юнктивіти. ІІ. Ендогенні: А) кон’юнктивіти при запальних захворюваннях; Б) аутоалергічні кон'юнктивіти.

ЗАГАЛЬНІ КЛІНІЧНІ СИМПТОМИ КОН’ЮНКТИВІТІВ: - кон’юнктивальна ін’єкція, - слизисто-гнійні виділення, - свербіння, - відчуття стороннього тіла в оці. Діагностика окремих клінічних форм здійснюється шляхом бактеріоскопічних та бактеріологічних досліджень, а також врахуванням особливостей клінічної картини окремих видів кон’юнктивітів.

ГОСТРИЙ БАКТЕРІЙНИЙ КОН’ЮНКТИВІТ

2.Дифтеpійний кон’юнктивіт Викликається паличкою Лефлера і зустрічається, як правило, у дітей. Протікає важко, з вираженими явищами інтоксикації, може приводити до летальних наслідків. Клініка: на кон'юнктиві повік і міжреберного простору спостерігаються крововиливи і сірувато-брудні плівки , які важко відділяються від кон’юнктиви та кровоточать. Часто в процес втягується рогівка. Діагностика - бактеріологічне обстеження мазка на наявність палички Лефлера. При підозрі на дифтерію кон'юнктиви необхідно ізолювати хворого, повідомити санепідемстанцію і спеціальними транспортом відправити хворого в інфекційне відділення.

ДИФТЕРІЙНИЙ КОН’ЮНКТИВІТ

Епідемічний вірусний кон'юнктивіт

Гонобленорея Викликається гонококом Нейсера. Розрізняють гонобленорею новонароджених, дітей і дорослих. Клініка. На початку захворювання набряк і ущільнення повік, різка гіперемія і набряк кон'юнктиви повік і перехідних складок. Виділення серозно - кров'янисті, через 2-3 дні стають значними і гнійними. Часто в процес втягується рогівка і райдужка. Діагностика: до початку лікування необхідно взяти мазок із гною для виявлення збудника. Лікування. у шкірвендиспансері. Промивання кон'юнктивальної порожнини кожні 2-3 години р-ном перманганату калію, закапування дезінфікуючих крапель, загальна антибактеріальна терапія, сульфаніламідні препарати. При втягуванні в процес райдужки - мідріатики.

ГОНОБЛЕНОРЕЯ

Епідемічний кон'юнктивіт Коха - Уікса. Викликається грамнегативною паличкою Коха - Уікса. Зустрічається у середній Азії, Закавказзі. Клініка. Початок гострий, процес як правило двобічний, наявні точкові крововиливи по ходу судин кон’юнктиви. У відкритих частинах кон’юнктиви очного яблука блідо-сірі трикутники, обернені основою до лімба. Виділення слизисто-гнійні, невелика кількість. Лікування: Амбулаторне. Часті закапування дезінфікуючих крапель. Пов’язка не накладається, як і при інших кон'юнктивітах.

ВЕСНЯНИЙ КАТАР

МЕДИКАМЕНТОЗНИЙ АЛЕРГІЧНИЙ КОН'ЮНКТИВІТ

Кератити. І. Екзогенні: - травматичні; - бактерійні (гнійні); - вірусні; - грибкові; кератокон’юнктивіти (внаслідок кон'юнктивітів, блефаритів). ІІ. Ендогенні: -інфекційні (сифіліс , ТВС, ревматизм, грип, бруцельоз) -нейропаралітичні; авітамінозні. ІІІ. Кератити невизначеної етіології.

Загальні клінічні симптоми кератитів: - синдром ‘червоного ока’ (перикорнеальна або змішана ін’єкція); - рогівковий синдром; - зниження гостроти зору; - біль. Типове: інфільтрат в рогівці. Інфільтрат - втрата прозорості, дзеркальності частини рогівки з нечіткими межами. Поверхня рогівки над ним тьмяна, шершава. Чутливість рогівки в ділянці інфільтрату знижена. Позитивні фарбуючі проби. Можливі ерозії, виразки.

Клінічні особливості окремих видів кератитів. І. Гнійний кератит – повзуча виразка рогівки. Виникає в дорослих, частіше у людей похилого віку, з послабленим імунітетом, у людей з хронічним дакріоциститом, при непрохідності слізних шляхів. Це професійне захворювання селян, яке виникає під час польових робіт влітку, восени. В анамнезі - мікротравма епітелію рогівки стеблинами сухих рослин, листям, гілочками дерев, під час якої в ерозію потрапляють мікроорганізми.

КЛІНІКА: - Гострий початок; - Різко виражений рогівковий синдром; - Перикорнеальна ін'єкція; - Спочатку в центрі рогівки виникає жовтуватий круглий інфільтрат, який швидко розпадається; - Виникає виразка з підритим прогресуючим краєм (з гноєм), а протилежний край - вологий , чистий - з цього боку йде епітелізація. - Швидко приєднується іридоцикліт з гіпопіоном. - Виразка поглиблюється. Коли досягає десцеметової оболонки, то остання під впливом ВОТ починає вибухати у вигляді чорного прозорого пухирця - десцеметоцеле, яке є передвісником перфорації рогівки;

УСКЛАДНЕННЯ ПОВЗУЧОЇ ВИРАЗКИ: -перфорація рогівки; -панувеїт; -ендофтальміт; -панофтальміт; -флегмона орбіти; НАСЛІДКИ: -центральне більмо; -зрощене центральне більмо; -вторинна глаукома; -атрофія ока; ПРОФІЛАКТИКА: - захисні окуляри при польових роботах; - своєчасна санація кон'юнктиви, слізних органів.

ЛІКУВАННЯ: І.Госпіталізація. 2.Баканаліз. 3.Місцево: - часте закапування, субкон’юнктивальні, парабульбарні ін’єкції антибіотиків широкого спектру дії і сульфаніламідів, на ніч – їх мазі. Порошки на виразку. - поширення зіниці (скополомін , гомотропін); - обробка дна виразки бриліантовим зеленим, йодною настойкою; - для регенерації епітелію - хінін, тауфон, емоксипін, солкосерил; - при загрозі перфорації – лікувальна тектонічна кератопластика; - після епітелізації - кортикостероїди, розсмоктуюча терапія (КІ, діонін, тканинні препарати, протеолітичні ферменти). Пов’язка на око не накладається. 4. Загальне лікування: - сульфаніламіди, антибіотики – в/м; - імунотерапія.

ВІРУСНІ КЕРАТИТИ. ЗБУДНИКИ: вірус герпесу, аденовіруси, вірус повітряної віспи. ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ: -виникають на фоні загальної реакції організму на вірусну інфекцію (підвищення температури тіла, нездужання, головний біль); -регіонарний лімфаденіт; -зниження чутливості рогівки; -відсутнє витікання гною, виділення незначні, серозні; -наявність фолікулів; -характерні інфільтрати в рогівці.

Герпетичний кератит. Може бути двох видів: - поверхневий (везикульозний, деревовидний) - глибокий ( дископодібний, метагерпетичний, дифузний) Типові загальні симптоми: - слабкий рогівковий синдром; - значне зниження чутливості рогівки; - однобічність; - дуже повільна регенерація; -схильність до рецидивів.

Основні принципи лікування: І. Противірусні препарати місцево; 2. Попередження вторинної інфекції; З. Мідріатики; 4. Імунотерапія; 5. Десенсибилізуючі; б. Стимулятори регенерації епітелію (хінін, тауфон); 7. Розсмоктуюча терапія; 8. Протирецидивне лікування; 9. Операція кератопластики.

ГРИБКОВИЙ КЕРАТИТ (кератомікоз) Рідкісна форма кератитів. Виникає внаслідок дії плісневих грибків. КЛІНІКА: - В центрі рогівки з’являється інфільтрат великого розміру, круглої форми у вигляді твердої промінуючої сухої маси, оточений демаркаційною борозною розплавленої рогівки з судинами. Через декілька тижнів інфільтрат розпадається і виникає виразка з гіпопіоном. ЛІКУВАННЯ: 1.Видалення сухих мас з обробкою поверхні інфільтрату йодним настоєм 2.Препарати: акроміцин - краплі актинолізат - в/м, краплі ністатін - амфотарицин В – п/б, краплі З.Попередження вторинної інфекції (антибіотики, сульфацил Na) 4.Кератопластика при відсутності ефекту від консервативного лікування при загрозі перфорації рогівки.

Ендогенні кератити - викликаються різними загальними інфекціями (ТВС, сифіліс, малярія) Туберкульозний кератит може бути двох типів: а) гематогенний або метастатичний - внаслідок метастазів мікобактерій в око; б)токсико-алергічний - внаслідок сенсибілізації.

1. Туберкульозний метастатичний кератит - характеризується тривалим перебігом із загостреннями і ремісіями і важкими наслідками. Етіологія встановлюється по загальних ознаках: ТВС - зміни в легенях, лімфовузлах, температурна крива, позитивні специфічні серологічні реакції. Характерні ознаки ТBC метастатичного кератиту: - зниження зору; - помірно виражені рогівковий синдром, змішана ін’єкція; - Вростання глибоких і поверхневих судин, васкуляризація рогівки; - жовтуваті інфільтрати в середніх і глибоких шарах (цей вид кератиту належить до паренхіматозних).

Види ТВС метастатичного кератиту: В залежності від особливостей змін в рогівці виділяють 3 види ТВС метастатичного кератиту: 1) Глибокий дифузний ТВС кератит -клінічно дуже подібний на сифілітичний типове : – однобічний (завжди); - в середніх і глибоких шарах на грані дифузної інфільтрації рогівки. типове - жовтувато-сірі ізольовані інфільтрати, які ніколи не зливаються; типове - вростання в рогівку поверхневих і глибоких судин, останні не прямі, а звивисті і поділяються на гілочки; -десцеметит, препицітати. 2.Глибокий обмежений ТВС кератит або глибокий інфільтративний -клініка така сама як при дифузному, але немає тотальної інфільтра ції рогівки. Окремі незливні інфільтрати в задніх глибоких шарах на фоні прозорої рогівки. Васкудяризація значно менша. З.ТВС склерозуючий кератит - розвивається на фоні глибокого скле риту : -набряк, гіперемія лімба склери біля лімба, -в глибоких шарах рогівки від запального фокусу в лімбі і склері повільно поширюється інфільтрат трикутної форми, основою до лімба, немовби склера насувається на рогівку. -судин в рогівці мало; -набряк епітелію над інфільтратом баз виразкування склерозуючий може бути при ревматизмі, при порушенні сольового обміну. Лікування усіх форм ТВС метастатичного кератиту - це лікування ТВС.

Б)ТВС токсико-алергічний скрофульозний кератит. Виникає у дітей 2-3 років до 14 років, або у підлітків, людей молодого віку. Симптоми: -зовнішний вигляд - скрофульозне обличчя; -різко виражений рогівковий синдром; -біль; -в поверхневих шарах біля лімба або на лімбі з'являються рожево-жовті або сіруваті напівпрозорі, виступаючі інфільтрати-фоліктени. Гіпократ рахував їх пузирцями, 100 років тому А.Іванов довів, що це - вузлики схожі на туберкульому, але без бактерій. (І - ). Особливість фліктени - здатність до міграції і наявність пучка поширених поверхневих судин, які тягнуться за нею з кон’юнктиви через лімб в рогівку, -коли флітен багато, то рухаючись по рогівці вони утворюють скрофульозний панус; -значна перикорнеальна ін'єкція з боку фліктени.

Дифдіагноз ТВС алергічного і ТВС метастичного

Лікування ТВС токсико-алергічного скрофульозного кератиту: - кортикостероїди (дексаметазон, дексон, гідрокортизон, софрадекс); - десенсибілізація місцева і загальна: дімедрол, супрастин, глюконат Са; - дієта.

Сифілітичний паренхіматозний кератит. Має 3 періоди: І. Інфільтрація - особливість - інфільтрат із окремих точок,рисочок,штрихів (3-4 тижні(направлені від лімба до центру ). Рогівка потовщується, стає як матове скло. ІІ.Васкуляризація: - рогівка маз вигляд несвіжого м’яса. Глибока васкуляризація у вигляді щітки -прямі не розглядаються.(6-7 тижінів). Десцеметит радіарними складками, рубеоз райдужки, не буває виразкування. IІІ.Регресії, розсмоктування – починає відновлюватися прозо рість, йде від периферії, від лімба до центра.(1-2 роки). Залишаються спорожнілі судини, помутніння центру рогівки. Прогноз сприятливий. Лікування - у венерологічному стаціонарі. Лікування сіфілісу. -антибіотики, сульфаніламіди; -мідріатики, -кортикостероїди. НЕЙРОПАРАЛІТИЧНИЙ КЕРАТИТ N. TRIGEMINIS. (симпатичних нервів В комплекс лікування додати реополіглюкін, гемодез, солкосерил,тауфон, тіамінову мазь,

Авітамвнозні кератити. Виникають внаслідок гіповітамінозів А, В1, В2 С, РР. Авітаміноз А має 3 стадії: прексероз, ксероз, кератомаляція. Авітаміноз В1 -дисковидний кератит на фоні хв. бері - бері Авітаміноз В2 -виразковій кератит (паренхіматозний) з васку ляризацією. Авітаміноз РР - на фоні пелагри,епітеліальна десвамація, глибокий кератит, виразки. Причини гіповітамінозів - недостача вітамінів в їжі, хвороби печінки, шлунково-кишкового тракту. Частіше гіповітаміноз А. Лікування: -корекція дієти; -препарати вітамінів в краплях, мазях,цитраль 0.01%, 0.02% рібофлавін, з віт. С і глюкозою, 0.5% тіамінова мазь, розчин полівітамінів, емоксіпін, тауфон, гемодез. Необхідно підкреслити, що герпетичні, скрофульозні, ревматоїдні кератити можуть бути рецидивуючими. Тому у таких хворих необхідно вживати протирецидивні заходи: -загальне оздоровлення організму; -підвишеннг імунітету; -при герпетичному - протирецидивна вакцинації; -при скрофульозному, ревматоїдному протирецидивні курси лікування восени і навесні.

Паренхіматозні кератити Паренхіматозні кератити - глибокі кератити. Їх ускладнення: -перфорація рогівки; -увеїти; -панувеїти; -вторинна глаукома; -гіпотонія з поступовою атрофією ока.

Запальні процеси в склері Склерити. Етіологія – ТВС, ревматизм, колагенози, грип, хр. інфекції, сифіліс, алергія, подагра. Склерити бувають 2-х видів: А) Епісклерити- запалення поверхневих шарів склери. Клініка: -скарги на почервоніння, болючість ока при пальпації, -немає рогівкового синдрому; -на склері промінюче вогнище без чітких меж яскраво-червоного кольору з фіолетевим відтінком; -болючість при натисканні скляною паличкою або пальцем через повіку; Перебіг - хронічний рецидивуючий. Прогноз – благоприємний, без наслідків.

Б) Склерит - ураження глибоких шарів еклери: -виражена болючість постійна і без пальпації -завжди протікає у вигляді кератосклерозу або склеро - та ірідоцикліту Лікування. 1.Етіологічне. 2.Кортикостероїди. З.Десенсибілізація. 4.Сухе тепло, УВЧ.

Увеїти. Етіологія: І)Будь-яка загальна інфекція - грип, ТВС, бруцельоз, токсоплазмоз, стрептококові і стафілококові фокальні, кишкова паличка, ревматизм, сифіліс. Немає майже жодної інфекційної хвороби, при якій не виник ло би запального процесу в увеальному тракті. 2)Порушення загальних обмінних процесів – остеохондроз, діабет, подагра; 3)алергія; 4)У 50-70% хворих етіологія залишається невстановленою. Можливість заносу бактерій і їх токсинів в судинний тракт ока з будь-якого органу людини обумовлена тим, що загальний просвіт ар терій та вен , якими поступає та відводиться кров з кожного відділу значно менший, ніж загальний просвіт судин, на які вони розгалу жуються. Тому течія крові в них дуже сповільнена. В наслідок цього має місце дуже тривалій і тісний контакт між масою крові і тканиною при якому в останній поселяються мікроби, токсини. Крім того, існує щільний зв’язок між судинами ока та судинною системою щелеп, зубів, додаткових порожнин носа. Цими анастомозами інфекція також може потрапити в судинний тракт.

Запалення судинної оболонки за морфологічними ознаками поді ляються на: -грануломатозні, метастатичні, гематогенні, - токсико-алергічні , негрануломатозні. -за перебігом: - гострі -хронічні -за локалізацією: -передні увеїти: -Ірит -Цикліт -Іридоцикліт - задні увеїти: - хоріоідит - панувеїт

Диференціальний, діагноз переднього і заднього увеїтів можливий вже за скаргами хворого: при передньому увеїті: - рогівковий синдром (болі вночі); - синдром червоного ока - перикорнеальна або змішана ін’єкція; - зниження зору у віддалених стадіях хвороби; при задньому увеїті; - відразу зниження зору або порушення поля зору (скотома); - метаморфопсії; - порушення темнової адаптації; Частіше виникає передній увеїт , тому якісно пов’язані з рогівкою; кон’юнктивою, частіше травмується. Об’єктивні дані при передніх увеїтах : Є всі 5 ознак запалення. Завжди в ексудація, тому що багато судин. В залежності від харак теру ексудату передні увеїти можуть бути: серозні , фіброзно-еластичні, гнійні, геморагічні. Слід звернути увагу на специфічні ознаки.

Ірит. - посилення болю при освітлені ока; - набряк райдужки - стушованість її малюнку; - зміна кольору райдужки: голуба - зелена сіра – темно- зелена кара - ржава - міоз, млява реакція зіниці на світло; - поява судин в товщі райдужки; - утворення задніх синехій (спаювання зіничного краю з сумкою кришталика)

Цикліт. Клініка. - посилення болю при акомодації (зміна погляду з далекої на близьку відстань); - біль при пальпації ока - преципітати ( гіпопіон, гіфема ) ; - часто при передньому увеїті так багато ексудату, що він збирається, осідає на дно передньої камери при гнійних при геморагічних - помутніння склистого тіла - порушення ВОТ ( підвищення в гострій стадії, гіпотонія при наявному хр. перебігу). Іридоцикліт: Є всі ознаки іриту і цикліту

Метастатичні передні увеїти Мають ознаки фіброзно-пластичного або гнійного увеїту : - густий зеленувато-жовтуватий гіпопіон; - грубі міцні синехії ; - інтенсивне помутніння вологи передньої камери у вигляді комків . Токсико-алергічні передні увеїти мають ознаки серозних запалень з дрібними прозорими преципітатами. - ніжними тонкими задніми синехіями ; - ніжним дифузним помутнінням вологи передньої камери; Взагалі за клінічними ознаками етіологію переднього увеїту встановити дуже важко. Якщо є ознаки гнійного запалення, слід думати про бактеріальну інфекцію. При наявності геморагічного ексудату - про вірусну етіологію.

Для ревматизму властиве: - однобічність; - виникає на фоні приступу ревматизму; - біль, рогівковий синдром; перекорнеальна ін'єкція; - дрібні світлі нестійкі преципітати; - пігментні синехії; - желатинозний ексудат в передній камері; - набряк ендотелію, десцементу вигляді решітки. ТВС. - преципітати у вигляді шматочків сала (сальні преципітати) - пушки, ‘клапті вати’ по зіничному краю - біль, рогівковий синдром, перикорнеальна реакція; Діабет: - рубез райдужки Найважче і найдовше з важкими наслідками проходять увеїти ревматоїдної і туберкульозної етіології.

Для встановлення етіології увеїту необхідне комплексне обсте ження хворого: - загальні аналізи крові, сечі; - біохімічній аналіз крові, - Р - графія грудної клітини, додаткових порожнин носа - проби на ревматизм - імунологічні дослідження - шкірні проби з алергенами (ТВС, токсиплазмін ) У дітей етіологія увеїтів в основному - коллагенози , ТВС, грип, стрепто- і стафілококові фокальні інфекції, дитячі інфекції. Особливості клініки увеїтів у дітей: - малопомітній початок - двобічність процесу - генералізація процесу - значна ексудація при слабкій гіперемії - часті рецидиви - тяжкі наслідки

Особливості хронічного переднього увеїту : - слабке незначне подразнення, гіперемія ока, слабкий рогівковий синдром - атрофія райдужки - багато синехій , майже кругове зарощення зіниці - преципітати старі і свіжі разом Наслідки переднього увеїту: - глаукома - гіпотонія атрофія ока - катаракта - помутніння склистого тіла - панувеїт

ХОРІОЇДІТ (частіше хоріоретиніт )

Диференційний діагноз гострого хоpіоретиніту і його наслідку

Етіологію хоріоретиніту встановити ще складніше ніж переднього увеїту. Клінічні симптоми характерні тільки для природженого сифілісу - по очному дні часто розсіяні дрібні чорні і білі маленькі крапкові вогнища у вигляді суміші ‘ солі і перцю’. Ускладнення І. Ендофтальміт - гнійний абсцес з склистому тілі. Перикорнеальна ін’єкція. Жовте світіння зіниці. Різке зниження зору. Гіпопіон . 2.Панувеїт - всі ознаки іриту + цикліту з гіпопіоном, абсцесом в склистому тілі, яке є дуже добрим середовищем для бактерій. 3. Панофтальміт - гнійне запалення всіх оболонок ока. - висока температура , змішана ін'єкція, набряк повік. Різке зниження зору. Гіпопіон. Хемоз кон’юнктиви. Екзофтальм, порушення рухомості очного яблука. 4.Атрофія очного яблука. 5. Вторинна глаукома. 6.Ускладнена катаракта.

Лікування увеїтів. Принципи: - комплексне (загальне + місцеве) - етіологічна спрямованість - при грануломатозних - бактероцидні і бактеріостатичні ліки - при ТВС , ревматизмі, діабеті остохондрозі , сифілісі, вірусній етіології - специфічна терапія -при токсико-алергічних (негранулематозних) - дезінтоксикаційна терапія, імунокорекція .

І. ПЕРША ДОПОМОГА. І.При передніх: 1.Закапати атропін, кортикостероїди 2.Якшо ВОТ підвищений - осмотерапія, діуретіки З. Госпіталізація. Стаціонарне лікування. Місцеве: 1. Етіологічне лікування. 2.Мідріатики при передньому увеїті в краплях, мазях, ін’єкціях с/к і п/б , електрофорезі для максим. мідріазу ( для профілактики синехій, зарощення зіниці, + спокій внутрішньоочних м’язів + зменшення ексудації). 3.Кортикостероїди - краплі, п/к , п/б 4. Протеолітичні ферменти. Загальне: - санація організму - осмотерапія - десенсибілізація - імунокоррекція

Ендофтальміт. Це гостре гнійне запалення внутрішньоочних структур очного яблу ка. Розвивається внаслідок гематогенного метастазування мікроорга нізмів із первинного гнійного вогнища в хоріоідею або при інфікуванні проникаючих поранень очного яблука. Продромальний період 2-3 дні. При цьому спостерігається виражені дані , значне зниження гостроти зору до світловідчуття. Помірний набряк повік і кон’юнктиви очного яблука, змішана ін’єкція, рогівка - набряк на ендотелії дрібні преципітати в передній камері гіпопіон або фібринний ексу дат. Райдужка - набряк інфільтрація, гіперемія, кришталик в нормі ,в склистому тілі плаваючі помутніння, які мають жовтуватий відблиск. Рефлекс ж очного дна жовтувато - сірий або жовто-зелений, дуже рідко відсутній. ВОТ понижений, екзофтальму, обмеження рухів очного яблука немає.

Наслідки: І. Панофтальміт. 2.Фіброз склистого тіла. З.Тракційне відшарування сітківки. 4.Субатрофія очного яблука. Лікування: Можлива антибактеріальна терапія в/в або в/м ретробульбарне введення антибіотиків у склисте тіло неоміцин, 0.1 (2000 ОД) 1 мг стрептоміцину 8 мкг 1 мл гентоміцину. Кортикостероїди - ретробульбарно , дезінтоксикаційна,протизапальна терапія .

Панофтальміт. Гнійне запалення всіх оболонок і тканин ока, тобто рогівки, склери, тенонової капсули і орбітальної клітковини. Продромальний період 1-2 дні. Болі в оці посилюються, виражені явища інтоксикації, температура, блювота , озноб, слабкість. Різко виражений набряк і гіперемія повік, хемоз кон’юнктиви, екзофтальм, обмеження рухомості очного яблука, болі при рухах. Рогівка набрякла , мутна, рідко кератит або абсцес в передній камері, гіпопіон, іріт , в склистому тілі , гнійний ексудат, рефлекс не проглядається, ВОТ підвищенний. Лікування як при ендофтальміті. Наслідок - атрофія очного яблука, енуклікація, інколи може бути пер форація очного яблука, гнійне розправлення склери.