Презентація на тему:
Асептика і антисептика

Асептика і антисептика В ДІЯЛЬНОСТІ лаборанта-бакалавра

ШЛЯХИ ПОПАДАННЯ ІНФЕКЦІЇ В ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ЕНДОГЕННИЙ Контактний Лімфогенний Гематогенний ЕКЗОГЕННИЙ Повітряний (повітряно-пиловий, повітряно-крапельний) Контактний Імплантаційний

Історія становлення антисептики Тривалий час одним із найпотужніших моментів, які гальмували розвиток хірургії була і в певній мірі, до тепер залишається гнійна інфекція. Ідея безгнилісного лікування ран по справжньому знайшла своє рішення лише в другій половині ХІХ ст. Угорський акушер Ігнац Земмельвейс (1818-1865). В 1846 р. був прийнятий асистентом в акушерську клініку у Відні. Його гнітило те, що майже кожна п'ята, а по даних за 1841р., кожна третя породілля помирала на 2-ий - 3 -ій день після пологової гарячки. В іншому акушерському відділенні клініки летальність в породіль була втричі нижчою. В першому відділі пологи приймали лікарі та студенти, які часто відвідували прозекторську та анатомічні театри, в той час, як в другому проводили всю роботу акушерки, які не мали справи з трупами. Відмічено також, що післяпологова гарячка не виникала у жінок, які рожали вдома, іноді навіть в гірших умовах. Земмельвейс не сумнівався, що в кровоносну систему попала, так звана “трупна отрута”, і що заносили цю отруту в пологові шляхи жінок студенти, які приходили в акушерську клініку після відвідування моргу.

Л.Лістер дійшов до переконання, що руки хірурга, перев”язувальний матеріал є джерелом зараження хворого. Природа створила надійний захист для мікроорганізмів - шкіру. Тільки при її пошкодженні у глибину тканин проникають мікроби і починається боротьба між макро- та мікроорганізмами. Метод Лістера був розроблений в 1867 р. Суть його полягала в тому, що після розрізу рану орошували 3% розчином (водним) карболової кислоти, після цього накладали 8-шарову марлеву пов’язку, змочену ти самим розчином. Зверху пов’язку закривали вологостійкою тканиною. Тим самим розчином обробляли інструменти, шовний матеріал та руки хірурга. Для знешкодження мікроорганізмів в повітрі був запропонований пульвелізатор, який розбризкував в операційній дезінфікуючий розчин.

Результати перших дослідів були блискучими. В 9 з 11 оперованих хворих з відкритими пораненнями не було жодних ознак нагноєння. З цього моменту вважається, що антисептика, як метод, довічно війшла в хірургію. В цьому значна роль наших вітчизняних вчених і перш за все М.І Пірогова, який вперше з метою антисептики застосував йод, спирт, ляпіс (азотнокисле срібло). Його учні М.В. Скліфосовський (1836-1904) та В.А. Караваєв (1811-1892) широко впроваджували та вдосконалювали метод Д.Лістера. Поряд з цим в хірургію почали проникати ідеї про те, що треба знезаражувати не тільки рану та оточуюче повітря, але й інструменти, перев’язувальний матеріал, тобто все, що контактує з раною. Наукове обгрунтування цього методу репрезентував Е. Бергман та його учень К. Шиммельбуш, в 1890 році . Він отримав назву асептики. Отже в ХІХ ст. були розроблені та впроваджені антисептика та асептика.

Антисептика Комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямова-них на ліквідацію мікробів у рані, патологічному вогнищі і в організмі в цілому.

Види антисептики Механічна антисептика – комплекс механічних способів, спрямованих на повне знищення інфекції в рані або зменшення її популяції. Фізична антисептика – створення несприятливих умов для розвитку і розмноження мікроорганізмів у рані за допомогою різних фізичних засобів. Хімічна антисептика – це основний вид антисептики, при якому для знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі або в організмі в цілому застосовуються різні хімічні засоби. Біологічна антисептика – це вид антисептики, при якому для знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі або в організмі в цілому застосовуються різні біологічні засоби (антибіотики, пробіотики, бактеріофаги та ін.

Суть механічної антисептики полягає у видаленні з рани сторонніх тіл та пошкоджених тканин, промиванні її та висіченні країв з метою ліквідації нежиттєздатних ділянок. Всі ці заходи є компонентами первинної хірургічної обробки рани. На жаль і до цього часу деякі хірурги нехтують основними правилами хірургічної обробки, що негативно впливає на перебіг ранового процесу.

Фізична антисептика це комплекс фізичних заходів спрямованих на знищення інфекції в рані, або створення умов несприятливих для її розвитку. Стосування фізичних методів антисептики датується 1894 роком, коли професор М.Я.Преображенський запропонував марлеві дренажі, які, завдяки гігроскопічності та капілярності забезпечували вихід вмісту рани назовні. Сьогодні ми знаємо, що марля зберігає вище згадані властивості лише 6-12 годин. Тому доцільно марлеві дренажі змочувати середниками, які підсилюють її осмотичні властивості. З цією метою дуже широко застосовувався і до цього часу інколи застосовується гіпертонічний розчин хлориду натрію. Але в наш час є більш потужні речовини, які поєднують в собі і гідрофільність, і антисептичну хіміотерапевтичну дію. Це мазі на гідрофільній основі, основний компонент яких поліетіленгліколь має осмотичну активність в 40 разів вищу за 10% розчин хлориду натрію. Хірурги досить широко користуються дренуючими властивостями гумових стрічок, поліхлорвінілових та силіконових трубок різної конструкції, діаметра, які також, завдяки капілярності забезпечують відток гною з рани. Слід відмітити, що з удосконаленням методів лікування ран свою перевагу довели засоби активного дренування, такі як , проточно-промивний дренаж та вакуум-аспірація.

До фізичних методів антисептики належить і ультразвукова кавітація ран, механізм дії якої полягає в гальмуванні окисно-відновних процесів в мікробних клітинах. Антимікробна дія властива лазерному опроміненню, що з одного боку руйнують мікробну клітину, а з іншого - сприяють процесам регенерації. В останнє десятиріччя доведена клінічна ефективність використання керованого абактеріального середовища для лікування гнійних ран. Ефект досягається завдяки ізоляції рани в просторі, куди подається, з відповідними параметрами тиску, температури та вологості, стерильне повітря. Важко переоцінити такий метод фізичної антисептики, як гіпербарична оксигенація (ГБО), який завдяки підвищеному тиску кисню створює ситуацію, в якій гинуть анаеробні мікроорганізми. Широкої популярності в хірургії набули і сорбенти, які завдяки своїй гідрофільності сприяють швидкому очищенню гнійних ран. Крім того вони використовуються для екстра- та інтракорпоральних методів детоксикації (гемосорбція, лімфосорбція, ентеросорбція).

Хімічна антисептика Представниками її можна назвати сотні хімічних сполук. За сучасними уявами існують такі механізми протимікробної дії антисептиків: 1.деструктивний; 2. Окислювальний; 3. Мембраноатакуючий; 4. Антиметаболічний та антиферментний.

До хімічних речовин, які викликають деструкцію молекул належать 95% етанол, високі концентрації фенолів, галогенів, деяких солей важких металів, тобто старі антисептики ( карболова кислота, спирт, йод, сулема). Ці антисептики деструктори, поряд з мікробами, викликають пошкодження тканин, куди вноситься антисептик. Окислювальною дією володіють перекис водню, перманганат калію, галогени. Але, якщо перші два представники цієї групи діють швидко та короткочасно, то антисептики галогенної природи ( сполуки хлору, і особливо, йоду з полімерами - йодофори) звільняють кисень повільно і діють на протязі тривалого періоду. Мембраноатакуючі антисептики викликають двоякі зміни. Одні препарати руйнують полімери, що входять в склад мембран, тим самим лізують мікробну клітину, інші викликають тільки порушення функції мембран ( підвищення проникливості, інгібіцію метаболічних процесів, гальмування ділення клітин). Найбільш яскравими представниками антиметаболітів та антиферментів є сульфаніламідні препарати. Із сучасних антисептиків згаданої дії широке застосування знайшов дикаметоксін та тріметопрім.

До біологічних антисептиків належить група препаратів, які діють безпосередньо на мікробну клітину, або її токсини. І першими в ряду цих чинників називають антибіотики. Антибіотики мають такі властивості: у лікувальних дозах не токсичні не ушкоджують тканин і органів проникаючи в клітину порушують її основні життєві функції мають специфічну дію лише на певні мікроорганізми не мають кумулятивної дії До біологічних засобів антисептики відносять препарати, які містять живі особи бактеріофагів та бактерій, що проявляють конкретну активність до патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів. Власне до біологічних антисептиків належать: колібактерін, лактобактерін, біфідумбактерін, бактісутіл; бактеріофаги - черевнотифозний, дизентерійний, колі-протейний, стафілококовий, синегнійний, комбінований. Останні три широко використовуються для лікування хірургічної інфекції.

Наприкінці ХІХ ст. був розроблений метод асептики - все , що має безпосередній контакт з раною повинно бути стерильним. Завдяки цьому різко впала летальність та поліпшились результати оперативних втручань. Хоча і до цього часу хірургічна інфекція залишається чи не найважливішою проблемою в хірургії. Асептика - система заходів спрямованих на попередження попадання збудників інфекції в рану, тканини, органи, порожнини тіла хворого при хірургічних операціях або лікувально-діагностичних маніпуляціях. Ця аксіома була відома серед лікарів Палестини, Греції, Індії. Ще Гіпократ при перев”язках використовував кип”яченну воду, чисті і гарно всмоктуючі, просякнуті вином полотняні пов”язки. Нагноєння ран стало звичайною реальністю. Навіть у таких великих хірургів. як Т. Більрот, М.І.Пірогов та інші гинуло більше половини оперованих хворих від піємії, гангрени, дифтерії, бешихового запалення. Навіть від нескладних операцій смертність була надзвичайно великою, а при ампутаціях нижніх кінцівок , особливо стегна, досягала 80-90%.

Д.Лістер запропонував свою систему дезинфекції за допомогою карболової кислоти, не тільки для лікування, й для попередження попадання мікробів до майбутньої рани (знезараження повітря операційної, рук, операційного поля, інструментів). Із історії вітчизняної хірургії відомо, що В.Ф.Грубе в Харківській хірургічній клініці використовував раніше за Д.Лістера фенільну кислоту для асептичних цілей, М.І.Пірогов пропонував для запобігання зараження під час операції і перев”язок мити руки хлорною водою. Пізніше багато нового і цікавого внесли Українські хірурги К.М.Сапежко, В.Л.Покотило, М.П.Тринклер, М.М.Волкович та інші, які запропонували свої способи обробки операційного поля, рук, нові антисептичні середники. На І, ІІ з”їздах хірургів України С.А.Бокаллом були запропоновані: розчини малахітової та брильянтової зелені як антисептиків, В.Л.Покотило розробив спосіб обробки рук цими середниками, стерилізацію шовного матеріалу в розчині малахітової зелені,

Асептика базується на двох китах: стерилізації та дезинфекції. Стерилізація (лат. sterilis - безплідний) - повне знешкодження речовини або предмета медичного призначення від мікроорганізмів за допомогою фізичних або хімічних методів. До перших з них належить: Термічна обробка - досягається за допомогою текучого пару під тиском. Як правило, за допомогою цього методу стерилізують перев”язувальний матеріал, білизну, інструменти, гумові, скляні та синтетичні предмети, закриті ампули або ємкості з водорозчиненими препаратами, використовують такий режим стерилізації: 1 ат. - 120С, 1,5˚ ат. - 127˚С, 2 ат. - 134˚С; сухожарова стерилізація - здійснюється при температурі 180-200˚С. За допомогою сухожарової стерилізації обробляють всі термостабільні, негорючі матеріали зі скла, металу або порцеляни; променева стерилізація - знезараження здійснюється за допомогою іонізуючого промінення великої енергетичної потужності, використовується в промислових умовах для стерилізації медичних матеріалів одноразового користування ( шприци, шовний матеріал, інструменти, рідини, тощо).

Швидкий розвиток медицини пов'язаний з використанням штучних матеріалів, апаратів, які стерилізували традиційним методом важко, спонукав необхідність використання хімічної (холодної) стерилізації. “Холодною” її назвали тому, що вона не перевищує температури коагуляції білка (45-60 0С), стерилізація проводиться в герметичних контейнерах. До неї належать: стерилізація окисом етилену - бактерицидна дія відбувається за рахунок розрушення протеїнів бактерій. Стерилізують: катетери із штучних матеріалів, шланги, протези, ендоскопи, кардіостимулятори, окремі вузли апарату штучного кровообігу, наркозну, дихальну апаратуру; хімічна стерилізація - за допомогою розчинів формалінетил-алкоголя або формалін-ізопропанола; механічна стерилізація - пропускання повітря або розчини через бактерицидні фільтри та обробка приміщення ламінарним потоком стерильного повітря. Дезінфекція - сукупність засобів повного, часткового або селективного знищення потенційно патогенних для людини мікроорганізмів на об”єктах зовнішнього середовища. Дезинфекція в хірургічному відділенні проводиться з метою різкого зменшення числа популяцій всіх потенційно патогенних для людини мікробів на всіх об’єктах приміщення. Фізична дезинфекція здійснюється методами спалювання (перев”язочний матеріал, малоцінні відходи, мусор), прожарювання на вогні, дією ультразвука, сухого жару, водяного пару, кип”ятіння, в парових дезинфекційних камерах, УФО, опромінення гама і бета променями.

Механічна дезінфекція - це очистка, прання, протирання, провітрювання, витряхування та інші методи, які спроможні знизити масивність мікробної контамінації. Хімічна дезинфекція виконується всіма дезінфікуючими середниками, які допущені до використання факмокопеєю. Серед них перевагу треба надати препаратам йоду (йодопирон, йодонат, йодофор, йодінол, р-н Люголя, повідон-йод), розчину хлоргексидіна-біглюконата, суміші перекису водню і мурашинної кислоти, розчину дегміну. Кількість їх в останні роки зростає. Розрізняють два шляхи попадання хірургічної інфекції: екзогенний та ендогенний. Екзогенною вважається інфекція, яка попадає в рану із зовнішнього середовища, що оточує хворого: повітряна - наявність мікробної інфекції всіх підрозділів хірургічної служби ( палати, перев”язочні, операційні блоки та інш.); крапельна - хворі, обслуговуючий персонал, студенти та інш.; контактна - наявність інфекції на предметах, які контактують з рановими поверхнями ( шовний матеріал, дренажі, штучні пластичні матеріали, полімерні вироби та інш.). Ендогенна - інфекція , носієм якої є сам хворий. Вона може розташовуватись поверхнево ( шкіра, слизові), або у внутрішніх органах і розповсюджуватись ( під час оперативних втручань та травм), або гематогенно, чи лімфогенно, із будь-якого запального вогнища ( абсцесс, флегмона, остеомієліт та ін.)

Значне місце в поширенні гнійно-запальних захворювань займає госпітальна інфекція. Під цим терміном розуміють інфікування хворих в лікувальному закладі, флорою, яка вірулентна і стійка до антисептиків. Заходи боротьби з госпітальною інфекцією ретельно викладені в нормативних документах МОЗ України складаються з: заходів знищення інфекції в оточуючому хворого середовищі, шляхом відомої нам дезінфекції; попередження переносу бактерій перехресним шляхом; підтримки суворого гігієнічного режиму в усіх підрозділах лікарні; використання одноразової білизни, рушників, рукавичок, душа ( а не ванни) тощо; обов’язкового відокремлення “чистих” і “гнійних” палат, відділів, перев’язочних, операційних , устаткувань; гігієнічної дезінфекції рук персоналу перед кожним прямим контактом з хворим і після нього ; дезинфекція матраців, подушок, ковдр та білизни для кожного хворого; суворих заходів з профілактики госпітальної інфекції повинні дотримуватись в відділеннях інтенсивної терапії, особливо для хворих з низьким імунобіологічним захистом.

Профілактика повітряної інфекції - знезараження повітря до можливого мінімуму кількості мікробів, особливо в підрозділах де є контакт з рановою поверхнею (операційні, перев'язочні, палати та інше). Це досягається щоденною вологою дезинфекцією, кондиціонуванням повітря, нічним УФО, Дотримання суворої професіональної дисципліни всіх присутніх незалежно від рангу. Це наші з вами одяг, маски, шапочки , бахіли, волосся , борода, вуса, розмови під час операцій. Для виконання особливо чистих операцій використовуються операційні з ламінарним плином стерильного повітря. Профілактика крапельної інфекції - джерело інфекції видихаєме повітря кашель, розмови в операційній, перев'язувальній та ін. Джерелом інфікування можуть бути не тільки хворі, та хворий медперсонал, але і бацилоносії (персонал, студенти, викладачі), перехресне інфікування особливо серед хворих на бронхо-легеневу інфекцію. Засоби, попередження: дотримання суворих вимог, масочне прикриття носа та рота, використання спеціальних пластикових ковпаків на обличчя з під яких відсмоктується видихаєме повітря. Операційно-перев’язочний блок повинен бути ізольованим від інших приміщень відділення.

Прибирання операційної проводиться вологим методом: поточне прибирання в процесі операції прибирання після кожної операції прибирання після закінчення робочого дня генеральне прибирання Після гнійної операції необхідне позачергове генеральне прибирання, а в разі особливо небезпечних забруднень – дезінфекція розчином формальдегіду. Кожен працівник, який поступає на роботу в відділах хірургічного профілю повинен пройти: повний медичний огляд, бакобстеження зі слизової носоглотки; весь склад відділу підлягає диспансерному нагляду для виявлення бацилоносійства; заввідділом організує 1 раз в квартал обстеження персоналу на бацилоносійство та послідуючу санацію. Стерилізація є основою асептики. Це комплекс заходів спрямованих на звільнення різних об’єктів від усіх форм життя. Профілактика контактної інфекції - спеціальна підготовка, обробка рук, рукавичок, операційного поля, інструментів, перев'язочного матеріалу, білизни, та всього того, що може контактувати з раною чи майбутньою раною в операційній, перев’язочній, палаті.

Підготовка рук хірурга та інших осіб, які приймають участь в операційному втручанні виконується для попередження заносу в операційну рану мікроорганізмів і розвиток пов’язаних з цим ускладнень. Відомо, що на кистях рук, особливо на кінцевих фалангах пальців та міжпальцевих проміжках є багато епідермальних стафілококів, золотистого стафілокока, кишкової палички, клебсієли та ін. На сьогодні існує більше 300 різних антисептиків, які використовуються для обробки рук, як правило це спиртові препарати різних хімічних сполук. Найбільш розповсюджені це комбінація спиртів (етанол, пропанол, ізопропанол) з іншими антисептиками: йод, хлоргексидин, триклозан. Хочу акцентувати увагу, що при найкращому методі обробки рук частина мікробів залишається в шкірі, волосяних мішечках, в сальних залозах. Тому кожні 3 години обробка повинна повторюватись, а при використанні рукавичок, їх необхідно замінити. Підготовка операційного поля. Напередодні операції хворий приймає душ, йому міняють білизну. Зранку в день оперативного втручання голять волосся в ділянці операційного поля. Хімічну обробку проводять за допомогою спиртів (40-60% пропанола, 60-70% ізопропанола, 70-80% етанола), препаратів йода (йодонат, йодопирон, повідон-йод бетадин та інші йодофори); поверхнево-активних речовин (хлоргексидин, цетавлон, цетримід, роккал, дегміцид та інші) Іноді операційне поле закривають бактерицидним пластиром, або антисептичною плівкою.

Всі рідинні методи обробки операційного поля грунтуються на принципі Гросіха-Філончикова. Суть його полягає в тому, що операційне поле обробляють чотири рази: перед накриттям хворого стерильною білизною, перед розрізом, перед накладанням швів і після з’єднання країв рани швами. Післяопераційна рана - шов закривається стерильною пов’язкою. Стерилізація перев’язочного матеріалу і білизни здійснювалась за допомогою текучої пари при температурі 100 °С (зараз не приміняється), а зараз парою під тиском. Стерилізація шовного матеріалу досягається різними методами: термічним, хімічним, гамма опроміненням. По своїй будові кращий шовний матеріал монофіламентний, ніж кручений чи плетений, тому що перший не має “фітільного” ефекту, що дуже важливо в плані розповсюдження інфекції при формуванні швів особливо на шлунково-кишковому тракті. Найбільш розповсюдженими є: нерозсмоктуючі штучні синтетичні волокна із поліаміду (нейлон, капрон, дедерон та інші) або полістера (дакрон, мерсілен, тефлон); розсмоктуючі: кетгут із підслизової кишки барана, нитки гліколевої кислоти (дексон), поліпропілену (пролен), вікрил.

Широкого використання в практичній хірургії здобули: медичні клеї (цианокрилатні, поліуретанові, фібринові). Контроль за стерильністю здійснюється кількома методами: хімічним (за Мікулічем), фізичним (розплавлення речовин), бактеріологічним. Стерилізація хірургічних інструментів здійснюється : кип’ятінням (зараз практично не використовується), в сухо жарових шафах при температурі 180-200 °С 40 – 60 хв., хімічними методами, занурення в 6-ти процентний розчин перекису водню. На профілактику ендогенної інфекції спрямовані засоби направлені на боротьбу з збудником інфекції в організмі людини (хімічна та біологічна антисептика), гнійно-запальним вогнищем (хімічна, механічна, фізична, біологічна антисептика), стимуляція імунних реакцій організму, неспецифічна стимуляція імунної системи та регенерації, корекція захворювань групи ризику (авітамінози, гіпопротеінемії, онкологічні захворювання, ожиріння , та інші), атравматичність операцій та багато іншого.

ПРОФІЛАКТИКА ПОВІТРЯНОЇ ІНФЕКЦІЇ Організація роботи хірургічних стаціонарів; Розмежування потоків хворих; Санітарно-гігієнічний режим відділення; Носіння масок персоналом; Використання бактерицидних ламп; Організація вентиляції приміщень з застосуванням фільтруючих пристроїв; Дотримання особистої гігієни медичним персоналом та хворими.

ПРОФІЛАКТИКА КОНТАКТНОЇ ТА ІМПЛАНТАЦІЙНОЇ ІНФЕКЦІЇ ІНФЕКЦІЇ В основі профілактики контактної та імплантаційної інфекції лежить ряд послідовних дій, які спрямовані на знищення інфекції на предметах, які контактують з раною. До останніх належать очистка, дезінфекція та стерилізація

ОЧИСТКА Процес видалення видимих забруднень (пилу, бруду, органічних та інших сторонніх матеріалів). Дозволяє видалити більшість мікроорганізмів з поверхонь що обробляються і повинна завжди передувати дезінфекції та стерилізації. ОСНОВНІ ЕТАПИ ОЧИСТКИ: - Сортування - Замочування - Миття - Полоскання - Висушування

ДЕЗІНФЕКЦІЯ ДЕЗІНФЕКЦІЯ – процес знищення більшості патогенних мікроорганізмів ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕЗІНФЕКЦІЇ КОНЦЕНТРАЦІЯ ДЕЗІНФІКУЮЧОГО РОЗЧИНУ ТИП І КОНЦЕНТРАЦІЯ МІКРОБНОЇ КОНТАМІНАЦІЇ ЯКІСТЬ ПОПЕРЕДНЬОЇ ОЧИСТКИ ЕФЕКТИВНЕ ВИДАЛЕННЯ ДЕЗІНФІКУЮЧОГО РОЗЧИНУ ОСНОВНІ МЕТОДИ ДЕЗІНФЕКЦІЇ Фізична – спалювання, прожарювання, кип’ятіння, в дезкамерах, УФО; Механічна – очистка, прання, протирання, провітрювання; Хімічна – використання дезінфікуючих розчинів.

СТЕРИЛІЗАЦІЯ СТЕРИЛІЗАЦІЯ (ФІЗИЧНА ТА ХІМІЧНА)– повне знищення всіх форм мікробного життя ФЗИЧНА СТЕРИЛІЗАЦІЯ: Стерилізація гарячим повітрям (сухим жаром). Здійснюється в сухожарових шафах при пемпературі 180° С протягом 1 години Стерилізація паром під тиском (автоклавування). Режим стерилізації: при тиску 1,1 атм, температура 120° С, протягом 1 години; при тиску 1,5 атм, температура 127° С, протягом 45 хв; при тиску 2 атм, температура 134° С, протягом 30 хв. ПРОМЕНЕВА СТЕРИЛІЗАЦІЯ- за допомогою іонізуючого випромінювання

ХІМІЧНА СТЕРИЛІЗАЦІЯ ГАЗОВА СТЕРИЛІЗАЦІЯ – здійснюється в спеціальних контейнерах, стерилізація оксидом етилену, парами формаліну (протягом 6-48 год) СТЕРИЛІЗАЦІЯ РОЗЧИНАМИ АНТИСЕПТИКІВ: потрійний розчин, 96° етиловий спирт, 6 % розчин перекису водню, первомур тощо; НИЗЬКОТЕМПЕРАТУРНІ МЕТОДИ СТЕРИЛІЗАЦІЇ- широко не використовуються. Прикладом може слугувати стерилізація рідкою надоцтовою кислотою, так звана плазменна стерилізація, озонова стерилізація

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ СТЕРИЛІЗАЦІЇ Механічні індикатори (запис часу, температури, тиску); Індикатори з фіксованою точкою плавлення; Хімічні індикатори (хімічні імпреговані паперові полоски, які міняють забарвлення при певній температурі); Біологічні індикатори (стандартні полоски з бактеріальними спорами); Біологічний контроль за стерильністю шляхом прямого бактеріологічного дослідження.

СТЕРИЛІЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ Обеззаражування – занурення інструменту в дезінфікуючий розчин; Замочування в миючому розчині на 15-20 хв при температурі 50-60° С; Миття в миючому розчині щіткою; Промивання в проточній воді; Промивання в дистильованій воді; Висушування в сухожаровій шафі при температурі 80° С протягом 30 хв; Проби на залишки миючого засобу та крові (гемотест, азопірам, факел-2, амідопіринова, бензидинова, фенофталеїнова).

СТЕРИЛІЗАЦІЯ ПЕРЕВ’ЯЗУВАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ТА БІЛИЗНИ Виготовлення матеріалу Укладка матеріалу в бікси або подвійні полотняні мішки (універсальна, цілеспрямована, видова); Стерилізація матеріалу в автоклаві Зберігання стерильного матеріалу

ПРОФІЛАКТИКА ІМПЛАНТАЦІЙНОЇ ІНФЕКЦІЇ Стерилізація шовного матеріалу, імплантатів досягається різними методами: термічним, хімічним, гамма випромінюванням. Метод стерилізації залежить від матеріалу з якого виготовлено імплантат та його характеристик.

ПРОФІЛАКТИКА ЕНДОГЕННОЇ ІНФЕКЦІЇ Ендогенна інфекція поширюється в організмі гематогенним, лімфогенним та контактним шляхом. Профілактика заключається в виявленні та санації вогнищ ендогенної інфекції (антибіотики, сулфаніламіди та ін.), підготовки органів і систем до оперативних втручань (наприклад шлунково-кишковий тракт), імуностимуляції.