Презентація на тему:
Театральна революція Бернарда Шоу

Театральна революція Бернарда Шоу Великое произведение искусства - это мучительная победа гениального ума над гениальным воображением. Джордж Бернард Шоу Наташа: Письмо пришло от: Юсипович І.В. Київ irina_us@meta.ua ----------------------------------------------------------------- Куда вносить изменения: ІІІ Полные уроки В какой предмет: Зарубежная литература класс: 11 Тема: Б.Шоу - творець соціальної драми-дискусії. Урок: Опция: презентація уроку Что не так: презентація до уроку Поступившее предложение это: Дополнение к основному уроку Ссылка на лучшие учебники Юсипович І.В.:

Джордж Бернард Шоу Видатний англійський драматург, критик і громадський діяч. Натхнений новаторством Г. Ібсена, створив власну, цілком оригінальну театральну естетику – інтелектуальний проблемний реалістичний театр. Одним із улюблених засобів впливу Шоу на свідомість читачів та глядачів був парадокс.

Дитинство Джордж Бернард Шоу народився у 1856 році у Дубліні, столиці Ірландії. Батько Шоу був комерсантом-невдахою. Мати, обдарована жінка, мала непоганий голос, але відчувала себе нещасливою за таким чоловіком. Родина жила бідно, батьки часто сварилися і не приділяли належної уваги своїм дітям. Будинок, де народився Бернард Шоу

15-річний Бернард Шоу залишився із хворим батьком і змушений був дбати про шматок хліба. Покинувши школу, він почав працювати клерком, потім касиром у земельній конторі. Ті перші роки самостійного життя виховали незалежність його духу, вміння витримувати удари долі.

Світогляд У Лондоні він продовжив самоосвіту, його душа і розум відкриваються всім інтелектуальним та естетичним впливам “кінця століття”. Його друг і меценат У. Арчер згадує, як уперше побачив Шоу в бібліотеці Британського музею. Перед ним лежали “Капітал” К. Маркса і партитура опери “Золота Рейна” Р. Вагнера. Він по черзі читав обидва твори. Цей епізод дуже типовий для Шоу, який завжди збагачувався найрізноманітнішими здобутками у науці, філософії, мистецтві. Приваблювала його політична та громадська діяльність. Ще у Дубліні Шоу зіткнувся з несправедливостями сучасного світу. Свої надії він покладав на модний тоді соціалізм, але не революційний, а реформаторський.

Поява у літературному світі Бернард Шоу ввійшов у літературу зрілою людиною. Його першими творами були газетні статті, критичні праці з питань музики, які він підписував псевдонімом Corno di Bassetto, а також театральні резенції, що виходили під ініціалами G. B. S. В літературі він дебютував п’ятьма романами, які не принесли йому успіху. Значною подією в історії театрального мистецтва всієї Європи було видання критичного нарису “Квінтесенція ібсенізму”. “Порушник спокою”, “соціаліст” і “марксист” Шоу включився в боротьбу за “нову драму”. Пам’ятник Шоу

“Квінтесенція ібсенізму” Центральна тема нарису – суть театральної революції Г.Ібсена. Шоу свідомо намагався привернути увагу до постаті норвезького митця, аби сприяти радикальному оновленню англійського театру, де переважали водевілі, дешеві мелодрами чи розважальні “добре зроблені” п’єси В. Сарду або Е. Скріба. Шоу вірив, що настав час для нової проблемної драматургії, основоположником якої був автор “Лялькового дому” і “Будівничого Сольнеса”. “Квінтесеція ібсенізму” – це не науковий трактат, який відтворено розглядає внесок Ібсена в розвиток світової драматургії, а виклад власного кредо Шоу-драматурга. Після цього він ще неодноразово повертався до теорії драми протягом усього свого тривалого життя.

Персонаж Людей та персонажів своїх п’єс Шоу поділяв на філістерів і бунтівників. Він запропонував й іншу класифікацію людей та персонажів : ідеалісти – ті, які живуть неперевіреними, фальшивими ідеалами, і “реалісти”, які скептично споглядають на навколишній світ, скоряються критичному розумові, добре розуміють хвороби і вади світу, але ці знання не вбивають їхнього прагнення до кращого облаштування світу.

Завдання театру. “Дискусія” Театр для Шоу – засіб виховання свідомості людей не розтлумаченням готових істин, а постановкою проблем. П’єса повинна мати “відкритий” фінал, спонукати читача до відповіді на поставленні запитання. Саме такий фінал має “Ляльковий дім” Г.Ібсена. Сучасна драма обов’язково повинна бути з дискусією, а не будуватись на емоційній ситуації. Під “дискусією” Шоу розумів ідейний конфлікт, наявність у п’єсі носіїв протилежних, але однаково добре обґрунтованих поглядів.

Парадокс Надзвичайно велика роль у п’єсах Шоу відводиться парадоксу, як основному засобові постановки проблеми. Парадокси Шоу не тільки словесні. Парадокс в основі ситуації, навколо якої розгортається дія п’єси. Шоу говорив, що його парадокси відбивають дійсність, що парадоксальні не його п’єси, а саме життя, а він лише розкриває людям на це очі. пересувний будиночок, в якому Шоу написав більшість своїх робіт

Проблема жанру Трагікомедія Ще один засіб загострення проблеми , який Шоу теж проголосив відкриттям Ібсена, - повне змішування комедії і трагедії. Сучасна п’єса може бути тільки трагікомедією, причому, як комедія, так і трагедія виконують зовсім інші завдання. Трагедія “більш не залякує”, не намагається підкорити емоції глядача жахливими чи катастрофічними подіями заради досягнення очищення. Комедія більше не повчає, розважаючи, не виправляє звичаї, сміючись, а обидві вони мають іншу мету – поставити глядача перед проблемою.

Втручання автора в дію Персонажі у п’єсах англійського драматурга цілком залежні від авторської волі. Їхні характери повністю визначені ідейним завданням. Шоу супроводить вчинки і репліки героїв коментарями та ремарками, а також широко використовує систему передмов і післямов, за допомогою яких владно вривається у дію, скеровує її та надає їй сенсу.

Театр і політика Шоу-новатор усунув бар’єри між театром і політикою, між театром і публіцистикою. Його сатиричні п’єси – грізна зброя у боротьбі за власні ідеали. Вони також є дуже оригінальними, звичайно ж, парадоксальним засобом пропаганди і агітації.

Висновок Творчість Шоу – розгорнута і всеосяжна панорама інтелектуального й політичного життя Західної Європи та світу у першій половині ХХ ст. З 1900р. і до 30-х років він був найвпливовішим драматургом Великобританії. Унаслідок його діяльності англійський театр , як і за часів Шекспіра, став одним із вирішальних чинників розвитку світового театрального мистецтва. Шоу був патріот своєї землі. У 1950 році Джордж Бернард Шоу помер. Шоу в 1925, коли отримав Нобелівську премію