Презентація на тему:
Напрями в мистецтві та літературі

Урок 33 Тема. Напрями в мистецтві та літературі. Мета уроків: схарактеризувати рівень розвитку культури, науки, тех ніки в міжвоєнний період; з'ясу вати значення наукових відкриттів для розвитку індуст ріального суспільства в міжвоєнний період; розкрити суть технічного прогресу; показати відмінності в роз витку культури демократичних і тоталітарних держав; формувати вміння готувати реферати з використанням різних джерел знань: документів, науково-популярної літератури, періодичних видань; працювати з порів няльною таблицею;ознайомити учнів із культурною спадщиною різних народів; показати значення культу ри для розвитку особистості.

План Розвиток мистецтва. Розвиток театру, музики, кіно. Розвиток літератури.

Розвиток мистецтво Особливості розвитку Зв'язок мистецтва з усіма сферами життя суспільства. Ідеологізація і політизованість мистецтва у зв'язку з посиленням громадянської активності, соціальними потрясіннями, встанов ленням диктаторських режимів. Зростання песимізму і розчарованості. Поширення декаденства – течії у мистецтві кінця XIX – поч. XX ст., що характеризується опозицією до загальноприйнятої «міщанської» моралі, культом краси як самодостатньої цінності. Множинність художніх напрямків і авторських стилів (від реа лізму до модернізму). Зміна художньої географії світу, виникнення регіональних художніх шкіл з національними коренями: – індіанський фольклор (Перу, Мексика); мистецтво країн Азії, яке поєднувало естетику східного мистецтва і новоєвропейські віяння («бенгальське відродження» в Індії, школа «гохуа» у Китаї, поєднання традицій середньовічної східної мініатюри, народного живопису з європейськими тенденціями у Туреччині та на Цейлоні тощо).

Художні напрямки: 1. «Новий реалізм», для якого характерні соціальні теми, критика й аналіз дійсності – портрети В. Сєрова, пейзажі І. Грабарл, К. Коровіна (Росія), А. Марне (Франція), Ф. Ходлера (Швейцарія). 2. Символізм – напрям мистецтва, який одухотворював дійсність додавав їй особливої глибини; його представники насичували твори яскравими обов'язково «зримими» образами (серія картин М. Врубеля, роботи О. Скрябіна, М. Чюрленіса, М. Реріха). 3. Абстракціонізм – напрямок у європейському мистецтві 1910-20-х рр., який відходив від традиційних образів та основним завданням ставив «прорив» у нову духовну реальність, тому все зриме і матеріальне, на думку його представників, – оманливе («Імпровізації» і «Композиції» В. Кандіпського, роботи Г. Малевича, П. Мондріана). 4. Кубізм – напрямок у мистецтві початку XX ст., який спирався на геометричний аналіз форм реальності (П. Пікассо).

6. Фовізм – напрямок у мистецтві XX ст., який одержав назву її одній з рецензій на виставку Осіннього салону (Париж, 1905); це живопис «без правил», без урахування світла і тіні, обсягу і перспективи (А. Матісс, А. Дерен, А. Марке). 7. Експресіонізм – напрямок у мистецтві XX ст., який висунув принцип виразності мови і форми як ознаки «перемоги Духа над матерією»; він виражає насамперед емоційний стан людини. Конструктивізм – напрямок у мистецтві XX ст., який створює абстрактні форми з нових промислових матеріалів і тісно пов'язаний з науково-технічним прогресом. Цей напрямок відіграв важливу роль в архітектурному мистецтві, дизайні і про мисловому будівництві. 8. Сюрреалізм – напрямок у мистецтві XX ст., який спирається на людську підсвідомість як єдину справжню реальність та намагається зобразити ірраціоналістичний світ (С. Далі).

Театр – Виникнення багатьох прогресивних театральних напрямків; зве дення різноманітних течій до двох великих, шкіл – реалістичної й умовної. – Визнання реалізму системи К. Станіславського, заснування ним Московського Художнього Академічного театру (МХАТ, 1898). – Діяльність режисерської школи В. Мейєрхольда, яка представ ляла умовний, або експресіоністський напрямок. У 1940 р. цей режисер став жертвою сталінських репресій. Творчість у СРСР видатних акторів М. Єрмолова, І. Москвіна, В. Качалова, М. Царьова, М. Черкесова та інших (дехто був ре пресований сталінським режимом, деякі покінчили життя само губством).

– Панування на радянській сцені псевдореалістичних спектаклів, які прославляли «досягнення соціалістичної держави», керівну роль ВКГІ(Б) та її вождів. – Діяльність німецького режисера М. Рейнхардта, який уславинся мистецтвом постановки масових сцен і епізодів. – Початок нового етапу у розвитку німецького театру, пов'язаного з діяльністю режисера Б. Брехта (вистави «Тригрошова опера» (1928), «Матінка Кураж та її діти» (1939)). – Велика популярність у Франції новаторського театру «Картель», діяльність якого була в опозиції до театрів класичних традицій «Комеді Франсез» та розважальних «театрів бульварів»; твор чість талановитого французького режисера Ш. Дюплена. Діяльність видатних англійських акторів Дж. Гілгуда, С. Торндайка, Е. Еванса та ін., які зіграли багато чудових ролей у спек таклях класичної і сучасної драматургії. Своєрідність стилів та жанрів італійського театру, який представ ляли Л. Піранделло «Хто, ніхто, сто тисяч» (1926), Е. де Філіппо та ін.

Музика –Праця видатних композиторів Німеччини П.Хіндеміта, К. Вайля та ін. –Затвердження в музичному мистецтві Франції тенденцій нео класицизму, експресіонізму, конструктивізму (творчість ком позиторів на чолі з Е. Саті, які виступали проти витонченості). Виникнення за правління Народного фронту творчої групи «Мо лода Франція», яка прагнула створювати живу, зрозумілу, гу маністичну музику. – Всесвітня слава італійських майстрів оперного мистецтва Е. Ка рузо, Т. Руффо, Б. Джильї; центрами світового оперного мистец тва стали театри «Ла Склала» (Мілан), «Сан-Карло» (Неаполь), Римська опера. – Розвиток блюзу, джазу. – Діяльність у США композитора і піаніста С. Рахманінова, ди ригентів А. Тосканіні і Л. Стоковського, піаністів Я. Хейфіца й А. Рубіншнейна. – Початок епохи масової естрадної музичної культури з появою радіо (найпопулярніші виконавці – М. Дитріх (Німеччина), М. Шевальє (Франція), В. Козін, І. Юр'єв (СРСР). – Радянська масова пісня представлена творчістю І. Дунаєвського, М. Блантера, Д. Шостаковича.

Кіно • Початок масового виробництва кінофільмів у Голлівуді (1908). • Випуск новин зі звуковим супроводом (компанія «Фокс», 1927). • Випуск першого мультфільму В. Діснеєм (1928). • Винайдення кольорового кіно (друга пол.30-х рр.). • Формування різних національних шкіл у кінематографії: діяльність у Франції режисерів-реалістів Р. Клера, Ж. Рей дера, Ж. Ренуара; домінування в кіномистецтві Німеччини експресіонізму; звер нення до фантастичного і потойбічного світу; створення філь мів реалістичного напрямку («Остання людина» Ф. Мірнау, «Безрадісна людина» Г. Пабста; великий внесок у його розвиток С. Ейзенштейна, В. Пудовкіна, Д. Вєтрова, О. Дов женка, Г, Олександрова; всенародна слава акторів Л. Орлової, Л. Утьосова; створення кінострічок «Чапаєв» братів Васильєвих (1934) «Олександр Невський» С. Ейзенштейна (1938)); різноманіт ність американських фільмів за стилями та жанрами – му зично-розважальні (мюзикли), сімейно-побутові, гостросоціальні, історичні; зірки американського кіно міжвоєнного періоду – Д. Фербенкс, М. Пікфорд, К. Гейбл, Г. Ллойд та ін.; творчість режисера-новатора і актора Ч. Чапліна

Література Основні напрямки в розвитку світової літератури – Відображення в літературі західних країн політичних, еконо мічних та духовних реалій 1920-1930-х рр. – Антивоєнна тематика, протест проти насильства. – Виникнення нового явища в літературі – творчість письменників «втраченого покоління» – Е. Хемінгуея (США), Р. Олдінгтона (Велика Британія), Е.-М. Ремарка (Німеччина). – Зародження авангардизму, для якого характерні розрив з існу ючими, усталеними нормами і традиціями художньої практики, насамперед з реалізмом, та пошуки нових, незвичайних засобів художньої виразності: створення нового художнього методу – «потоку свідомості», який полягав у передачі за допомогою літературних засобів безперервності людського мислення; творчість письменників-авангардистів М. Пруста («У пошу ках утраченого часу»), Дж. Джойса («Улісс»), В. Фолкнера («Сарторіс», «Шум і лють», «Світло в серпні», Ф. Кафки «Споглядання», «Вирок», «Перетворення», «Процес».) –– Перетворення літератури на інструмент пропаганди і засіб впли ну на особистість

Е. Хемінгуей – автор роману «По кому подзвін»

«Гертруда Стайн»

Радянські письменники – делегати Міжнародного конгресу на захист культури. Париж, 1935 р.

«Т. Манн – нобелівський лауреат з літератури (1929 р.)» та «Ліон Фейхтвангер»

Еріх-Марія Ремарк»

А. де Сент-Екзюпері

«Е. Хемінгуей» «Т. Драйзер»

М. Шолохов «Франц Кафка»

«Автор детективних романів – А. Крісті» та «Жорж Сіменон»