Презентація на тему:
Мистецтво одягатися по-українськи

НАРОДОЗНАВЧИЙ ПРОЕКТ “МИСТЕЦТВО ОДЯГАТИСЯ ПО-УКРАЇНСЬКИ”

Тільки малоросіянки та парижанки вміють вдягатися зі смаком ! Ви не повірите, як чарівно вбираються дівчата, парубки теж ладно: ... це дійсно народний, зручний і граціозний костюм, дарма що здоровені чоботи. А які дукати, моніста !!! Головні пов'язки, квіти !! А які лиця !!! А якa мова !!! Просто краса, краса і краса !!! Ілля Рєпін

Головним невід'ємним складником народного вбрання є сорочка

Керсетка — жіноча безрукавка, яка мала багато місцевих варіантів довжини, пропорцій, декорування. Побутувала здебільшого на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, частково на Півдні України.

Лейбик (бруслик, катанка, горсет) — сукняна безрукавка жителів передгір'я Карпат, рівнинної частини Західної України та Полісся. 

     Кептар — хутряна безрукавка населення Карпат та Прикарпаття.  

Намисто — найпоширеніша складова жіночих нагрудних прикрас на всій території України. Було різним як за матеріалом, кольором, формою, так і за способами носіння. Найбільше цінувалося намисто з дорогих природних матеріалів — коралів, бурштину, перлів, гранатів, скла, смальти.

Плахта — частково зшитий розпашний святковий одяг, невід'ємна частина центральноукраїнського жіночого національного костюма.

Жупан — давній тип слов'янського верхнього одягу. У XVII—XVIII ст. був частиною святкового чоловічого або жіночого костюма заможної козацької старшини, шляхти та міщан, а пізніше набув поширення у селянському побуті.

Хустка — широко розповсюджене по всій Україні квадратне платове вбрання голови.

Фартух — біла полотняна спідниця бойківчанок, яка прикрашалася по низу вишивкою (циркою).

Звиті вінки — найскладніша стадія розвитку дівочих головних уборів

Кожух — зимовий одяг з овечих шкір хутром усередину, прикрашали вишивкою, аплікацією з кольорової шкіри, нашивками з яскравих плетених шнурів, китичками з різнокольорових вовняних ниток  

Намітка — прямокутне плахтове вбрання голови; лляна, зрідка конопляна тонка або взагалі прозора (часом підкрохмалена) тканина завдовжки до 5 м і завширшки до 50 см.

Дівочий стрій з північної Київщини: сорочка дводільна, спідниця - саян, безрукавка, пояс, віночок, запаска. Початок ХХ ст.

Жіночий стрій з північної Чернігівщини: сорочка додільна, спідниця-андарак, запаска вишита, пояс плетений, керсетка плисова, очіпок. Початок ХХ ст.

Жіночий стрій з центральної Чернігівщини: сорочка додільна, спідниця з нагрудником, запаска парчева, пояс плетений, очіпок.

Дівочий стрій з Житомирського Полісся: сорочка вишита, літник тканий, запаска килимова, крайка.

Жіночий стрій з Волинського Полісся: сорочка вишита, літник тканий, фартух тканий, крайка ткана, хустка.

Жіночий стрій з Сарненського р-ну Рівненської обл.: сорочка вишита, літник тканий, запаска-фартух ткана, крайка ткана, намітка ткана.

Жіночий стрій серпанковий з Дубровицького р-ну Рівненської обл.: сорочка ткана, спідниця ткана, фартух тканий, крайка ткана, намітка ткана.

Жіночий стрій з північної Київщини: сорочка вишита, літник-саян вишитий, запаска ткана, пояс тканий, керсетка вишита, очіпок вишитий.

Дівочий стрій з Дубровицького р-ну Рівненської обл.: сорочка ткана, спідниця ткана, фартух тканий, крайка ткана.

Житомирська обл., Олевський р-н, с. Кишин. Стрій поч. ХХ ст. сорочка, спідниця (місцева назва - андарак), жилет (місцева назва - кабат), фартух, пояс-крайка, очіпок, хустка.

Волинська обл., Любомльський р-н, с. Світязь. Стрій поч. ХХ ст. сорочка, спідниця, фартух, пояс-крайка, очіпок, хустка.

Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Крупове. Стрій серпанковий. Початок ХХ ст. сорочка, спідниця, фартух, пояс-крайка, намітка, коралі.

Київське Полісся. Костюм поч. ХХ ст. сорочка, спідниця (місцева назва - літник), керсетка, фартух, намисто «добре».

Чернігівське Полісся. Костюм поч. ХХ ст. сорочка, плахта, керсетка, фартух-запаска, пояс плетений, очіпок "кораблик", намітка, намисто «добре».

Традиційний одяг українців є одним з найбагатших видів народного мистецтва

Дякуємо за увагу!