Презентація на тему:
Мікеланджело Буонарроті

життєвий шлях та творчість (2 частина) Мікеланджело Буонарроті

У Римі часів Юлія II і Лева X 1503 року Юлій II зайняв папський престол. Жоден із меценатів не використовував мистецтво в цілях пропаганди так широко, як Юлій II. Він почав споруду нового собору Святого Петра, ремонт і розширення папської резиденції за зразком римських палаців і віл, розпис папської капели і підготовку грандіозної гробниці для самого себе. У березні 1505 року він викликав Мікеланджело до Рима, щоб обговорити перший проект гробниці. Гробниця ніколи не була побудована за первинним проектом Мікеланджело, і ця «трагедія» переслідувала його майже 40 років. План гробниці та її ідейний зміст можливо реконструювати за попередніми малюнками та описами. Ймовірніше, що гробниця повинна була символізувати триступінчатий підйом від земного життя до вічного. На першому рівні, за планом, мали стояти статуї апостола Павла, Мойсея та пророків, символи двох шляхів досягнення порятунку. Вгорі — два янголи, що несуть Юлія II у рай. Протягом 1505 — 1506 рр. Мікеланджело особисто навідувався у Каррару, вибираючи матеріал для гробниці, тоді як Юлій II все більш наполегливо звертав його увагу на споруду собору Святого Петра. Також папа замовив фрески для Сікстинської капели. Гробниця ж залишалася тільки у планах. Надзвичайно роздратований, Мікеланджело втік із Рима 17 квітня 1506 року, за день до закладення фундаменту собору. Незадовго перед тим Мікеланджело купив собі маєток під Флоренцією.

Сікстинська капела була зведена у 1470-тих роках дядьком Юлія, папою Сікстом IV. На початку 1480-их років вівтар та бічні стіни були прикрашені фресками з євангельськими сюжетами та сценами із життя Мойсея, а над ними були розміщені портрети пап. 10 травня 1508 року Мікеланджело почав розпис стелі. Робота тривала більше двох років, у період між 1508 та 1512, за мінімальної участі помічників. Первинно передбачалося зобразити фігури апостолів на престолах. Пізніше, у листі від 1523 року, Мікеланджело з гордістю писав, що переконав папу в неспроможності цього задуму і одержав повну свободу. Згідно із задумом митця, на бічних стінах капели представлені Епоха Закону (Мойсей) та Епоха Благодаті (Христос), а сама стеля зображає початок історії людства, Книгу Буття. Фрески стелі Сікстинської капели є складною структурою, яка складається із намальованих елементів архітектурної декорації, окремих фігур і сцен. По боках від центральної частини стелі під намальованим карнизом розміщені гігантські фігури старозавітних пророків і язичницьких сивіл, що сидять на тронах. Між двома карнизами зображені поперечні смуги, що імітують зведення — ними розмежовано великі й дрібні оповідні сцени з Книги Буття. Численні фігури обрамляють сцени з Книги Буття. Сцени з Книги Буття, як і композиції на бічних стінах, розташовані в хронологічному порядку, від вівтаря до входу. Виділяються три тріади. Перша пов'язана зі створенням світу. Друга — «Створення Адама», «Створення Єви», «Спокуса і вигнання з Раю» — присвячена створенню людства та його гріхопадінню. Остання оповідає історію Ноя, що закінчується його сп'янінням. Адам у «Створенні Адама» і Ной у «Сп'янінні Ноя» зображені в однаковій позі: у першому випадку людина ще не володіє душею, у другому — від неї відмовляється. Таким чином, ці сцени показують, що людство не один раз, а двічі позбавлялося божого благовоління. Урочисте відкриття — 31 жовтня 1512 року. Сікстинська капела

«Мойсей» Характерною особливістю Мойсея Мікеланджело є наявність «рогів» — променів світла, що було спричинено помилкою у перекладі Біблії латинською мовою. «Мойсей» дивиться ліворуч, як і «Давид»; у ньому немов закипає обурення, коли він бачить поклоніння золотому тільцю. Права частина його тіла напружена, до боку притиснуті скрижалі, а різкий рух правої ноги підкреслено перекинутою через неї драперією. Цей гігант, один із пророків, втілює «загрозливу силу». Остаточно статуя була дороблена у 1542 році

Раби «Вмираючий раб» — знесилений, він немов намагається піднятися, але в безсиллі завмирає, схиливши голову під заламаною назад рукою. «Раб, що рве пута» зображений в різкому повороті, подібно до «Євангеліста Матвея». Раби не ввійшли до остаточного варіанту гробниці — і Мікеланджело подарував їх Роберто Строцці

Повернення до Флоренції Роки між 1515 та 1520 були часом пригніченості Мікеланджело. На нього чинили тиск спадкоємці Юлія ІІ, й одночасно він служив новому папі з роду Медичі. У 1516 він одержав замовлення на оздоблення фасаду родинної церкви Медичі у Флоренції, Сан Лоренцо. У 1517 році Мікеланджело провів багато часу у Каррарі, розробив модель фасаду церкви. 19 січня 1518 року договір було підписано, але уже через два роки, 10 травня 1520 р., його скасували. У 1519 році він розпочав роботу над «Христом із хрестом» яку закінчив 1520. Можливо, саме в цей же час скульптор почав роботу над статуями чотирьох рабів (Академія, Флоренція), що так і залишилися незавершеними. 1525 роком датовано четвертий проект гробниці Юлія ІІ. З 1526 року Мікеланджело перестав підписуватися «Мікеланджело, скульптор», а почав використовувати своє повне ім'я. На початку 1500-их років Мікеланджело постійно їздив із Флоренції до Рима, й назад, але перемовини із Джуліо ді Джуліано де Медичі (майбутнім папою) щодо Нової сакристії (капела Медичі) у церкві Сан Лоренцо та бібліотеки Лауренціана утримували Мікеланджело у Флоренції до 1534.

Ранній ескіз капели — з чотирма вільно розташованими гробницями — датований листопадом 1520 року 1528 року Мікеланджело одержав нове замовлення від Флорентійської республіки — на статую «Геркулеса», але воно не було виконане. Того ж року, 2 липня помирає від чуми брат Буонаррото. З жовтня 1528 року по серпень 1530 року Мікеланджело займається інженерними роботами щодо оборони міста, входить до складу Вищої воєнної ради Флоренції. «Ранок» та «Ніч» остаточно завершені в 1531 році. Ефект скульптур «Джуліано» та «Лоренцо» побудований на контрастах. Лоренцо задумливий і споглядальний. Алегорії «Вечора» й «Ранку», що розміщені під ним, настільки розслаблені, що, здається, можуть зісковзнути із саркофагів, на яких лежать. Фігура «Джуліано», навпаки, напружена — він тримає у руці жезл полководця. Розташовані під ним «Ніч» і «День» — могутні, атлетичні фігури, скорчені в болісній напрузі. Існує припущення, що «Лоренцо» втілює споглядальний початок, а «Джуліано» — дієвий. Коли Мікеланджело, в 1534 році, виїхав до Рима, скульптури ще не були встановлені й перебували на різних стадіях завершеності. Нариси, що збереглися, свідчать про напружену роботу, що передувала їх створенню: були проекти єдиної гробниці, подвійної гробниці, і такої, що стоїть вільно. Капела Медичі

1534 року Мікеланджело переїхав до Рима. У цей час Климент VII обдумував тему фрескового розпису вівтарної стіни Сикстинської капели, зупинившись на темі Страшного суду. 25 вересня того ж року він помер, а новим папою став Павло III Уже 1 вересня 1535 року Мікеланджело було призначено головним архітектором, скульптором та живописцем Ватикану «Страшний Суд» Робота над фрескою розпочалася у квітні-травні 1536 року і тривала до жовтня 1541. Урочисте відкриття вібулося — 31 жовтня 1541 року. Тут Мікеланджело відступив від традиційної композиції Страшного суду — його робота не є сукупністю окремих частин. Твір наповнений могутнім рухом: скелети встають із землі, врятована душа піднімається вгору по гірлянді з троянд, чоловік, якого диявол тягне вниз, із жаху закриває обличчя руками. Твір піддавався критиці ще у процесі роботи — зображення такої кількості голих тіл вважалося за «безсоромність». А вже на Тридентському соборі це було засуджено, як і зображення безбородого Христа та включення до композиції Харона. Ще за життя митця на деяких постатях було домальовано шати, перемальовано деякі фрагменти. Після смерті Мікеланджело цензура посилилася. Часткове відновлення первинного вигляду фрески відбулося протягом 1990 —1994 років, коли було проведено реставрацію роботи

Капела Паоліна Павло III замовив фрески для капели Паоліна (капела Павла). Там Мікеланджело створив композиції «Навернення Павла» та «Розп'яття Святого Петра» (між 1542 — 1550 рр.) — твори, в яких порушені ренесансні норми композиції. Їх духовна насиченість не була оцінена; у них бачили лише те, що «живопис, зокрема робота над фрескою, для старих людей не годиться». У кінці 1530-х років Мікеланджело займався в основному архітектурними проектами, і побудував декілька будівель в Римі, серед них найзначнішим є комплекс споруд на Капітолійському горбі, а також проекти для собору Святого Петра.

Гробниця папи Юлія ІІ: Завершення Майстер встиг зробити тільки три статуї — «Мойсея», «Рахіль» та «Лію». Надгробок встановили в церкві Сан П'єтро ін Вінколі, де папа служив за життя, а не у соборі Святого Петра, як планувалося раніше. Центральною статуєю проекту став «Мойсей» Кондіві стверджував, що гробниця була «трагедією» всього життя Мікеланджело, адже йому так і не вдалося У жовтні 1546 року Мікеланджело починає керувати будівництвом Палаццо Фарнезе у Римі.

У 1546 помер Антоніо да Сангалло, і Мікеланджело став головним архітектором собору 1 січня 1547 року. План Браманте 1505 року передбачав споруду центричного храму, але невдовзі по його смерті був прийнятий традиційніший базилікальний план. Мікеланджело вирішив повернутися до простого, строго організованого центричного простору, над яким домінував величезний купол на чотирьох опорах. Мікеланджело не вдалося повністю утілити цей задум, але він встиг побудувати задню та бічні стіни собору із велетенськими пілястрами коринфського ордеру, з нішами й вікнами між ними. Купол завершив Джакомо делла Порта, уже після смерті Мікеланджело. 1548 року португальський художник Франциско д'Оланда завершив свій трактат «Про античний живопис», у другій частині якого містилися т. зв. «Римські діалоги» або «Діалоги з Мікеланджело». Ці «діалоги» стосувалися періоду розпису Сикстинської капели (фреска «Страшний суд»). 9 січня 1548 року помер брат Джовансімоне. Наступного року були завершені проекти для бібліотеки Лауренціана. 1550 — обидві фрески капели Паоліна. Собор Святого Петра

«П'єта ІІ» З кінця 1540-х років до 1555 року Мікеланджело працював над скульптурною групою «П'єта» (Собор Санта Марія дель Фйоре, Флоренція). Мертве тіло Христа тримає Святий Никодим, а з двох сторін підтримують Богоматір і Марія Магдалина (закінчена фігура Христа і частково Святої Магдалини). На відміну від «П'єти» собору Святого Петра, ця група є більш площинна й незграбна, а увага зосереджена на зламаній лінії тіла Христа. Розташування трьох незавершених голів створює драматичний ефект, рідкісний у творах із цим сюжетом. Можливо, голова Святого Никодима була ще одним автопортретом старого Мікеланджело, а сама статуя призначалася для його могили. Виявивши тріщину в камені, він розбив скульптуру молотком. Пізніше статую було відновлено його учнями. 13 листопада 1555 року помирає брат Джизмондо, а 3 грудня — помічник Урбіно[

Смерть та поховання Мікеланджело помер 18 лютого 1564 в Римі. Свідками його смерті були Томмазо Кавальєрі, Даніеле да Вольтерра, Діомеде Леоні, лікарі Федеріґо Донаті та Ґерардо Фіделіссімі.ьМікеланджело заповів «душу — Богові, тіло — землі, майно — найближчим родичам». Він сказав, що хоче, щоб його поховали у Флоренції. Три дні по тому до Рима прибув його племінник, Ліонардо, якому 15 лютого, на прохання Мікеланджело, написав листа Федеріґо Донаті. Папа Пій IV збирався поховати Мікеланджело у Римі, звівши йому гробницю в соборі Святого Петра. 20 лютого 1564 року тіло Мікеланджело було тимчасово покладено в церкві Санті Апостолі. На початку березня тіло скульптора було таємно перевезено до Флоренції й урочисто поховано 14 липня 1564 року у францисканській церкві Санта Кроче, неподалік могили Макіавеллі.