Презентація на тему:
До 196-річниці з дня народження великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка

До 196-річниці з дня народження великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка.

    Перші березневі дні пов’язані з іменем Шевченка, його славою, його духом, його мудрістю, його любов’ю до України.

Після тривалого часу наймитувань, Шевченкр прибився до панського двору Павла Енгельгардта. . У панських покоях Тарас вперше побачив картини справжніх художників і був ними зачарований Тарас багато малює, зокрема на цей період припадає намальований аквареллю портрет П. Енгельгардта

Іван Сошенко У 1836 році Шевченко познайомився з Іваном Сошенком

Доленосним для Тараса стає знайомство з Карлом Брюлловим і Василем Жуковським, стараннями яких у 1838 році його було викуплено з кріпацтва. Шевченкова воля коштувала його друзям 2500 карбованців, які вони одержали, продавши портрет Жуковського, виконаний Брюлловим.

Репродукція картини художника Петра Сулименка "Вручення відтпускної Тарасу Шевченку". Сльози болю і радості котилися по обличчю молодого Шевченка, коли він тримав у руках вручену йому друзями 22квітня1838 року відпускну, що свідчила про звільнення його з кріпацтва.  

У листопаді 1838 році Шевченко знайомиться із своїм земляком Семеном Степановичем Гулаком-Артемовським, для якого, як і для Шевченка, Петербург став містом становлення його як оперного співака, композитора, актора.

У вересні 1840 ж року Шевченка відзначено третьою срібною медаллю 2-го ступеня за картину "Циганка-ворожка". Акварель «Циганка-ворожка» можна віднести до одного з програмних творів Шевченка-побутописця. Це бувальщина про те, як молода дівчина вирішила вдатися до гадання циганки щодо своєї майбутньої долі

З -під рук Шевченка виходять малюнки "Козацький бенкет" - 1838, "Натурниця" - 1840 та низка портретів. Він ілюструє чимало художніх творів. У 1840 "Марія" - малюнок до поеми О. С. Пушкіна "Полтава", 1841 - до оповідань Квітки-Основ'яненка "Знахарь", "Сила волі", 1842 -"Зустріч Тараса Бульби з синами" до повісті "Тарас Бульба".

Визначним твором цього періоду є картина олійними фарбами "Катерина", 1842 рік.

Вирок був суворим: заслати рядовим Оренбурзького лінійного батальйону під суворий нагляд з забороною писати й малювати. Гіршого для Шевченка не можливо було й придумати. Тяжко було волелюбному Шевченку терпіти солдатську муштру, деспотизм офіцерів, своє казармове становище довгі кошмарні 10 років. Не міг він ні писати, ні малювати.

«Любезный брате Тарасе. Получил я от неизвесного подателя письмо со вложением 15 рублей серебром и с присовокуплением убедительнейшей просьбы прислать их тебе. Не зная достоверно твоего адреса, посылаю означенные деньги наобум, сердечно буду рад, если ты их получишь». Із листа С.С. Гулака- Артемовського Т.Шевченку

Шевченко, одержуючи цю щиру допомогу, писав у відповідь листи, проникнуті великою дружбою і глибокою любов’ю до Семена: «Всякое деяние благо, тем более, если оно неожиданно, как, например, твои 20 рублей, полученные сегодня. Благодарю тебя, искренний друже мой! Трижды благо дарю! Ты знаєш, я прежде, в щастливое мое время, не ворочал, можно сказать, капиталами, а тепер, когда я уже шестой год и кисти в руки не беру (мне рисовать запрещено), то можеш представить, что значат для меня твои 20 рублей».

Так писав Тарас Гулаку-Артемовському у 1852 році: «Благороднейшей ты из людей, брате, друже мой единственный Семене! Не следовало б тое… но, знать, у тебя столь затылок глубокий, ибо врешь себе нивроку и не спохватишься. Ну скажи, правда,- есть ли такая большая душа на свете, кроме твоей благородной души, чтобы вспоминала меня в глубокой неволе да еще и 15 рублей дала? Благодарю тебя всем серцем и всеми помыслами моими».

Навесні 1859 року Тарас Григорович одержав дозвіл відвідати рідні місця. За поетом встановили суворий таємний нагляд. Шевченко кілька днів жив у Кирилівці, бачився з рідними. В цей період він написав чимало поезій та малюнків. Наприкінці травня поет прибув до Городища, на цукровий завод Яхненка і Симиренка. Платон Федорович Симиренко

«Щиро шануємий і многоуважаємий Олексій Іванович! Мені оце прийшлось до скруту: сьогодні цензура випустила із своїх пазурів мої безталаннії думи, та так, проклята, одчистила, що я ледве пізнав свої діточки, а іздатель... (Кожанчиков) половини не дає того, що я прошу і що мені притьмом треба. З таким моїм лихом я оце до вас з Платоном Федоровичем: вишліть мені, будьте ласкаві, 1100 карбованців, і я вам з великою дякою пришлю к Новому року екземплярів книги на такую суму або через рік гроші з невеликим процентом. Зробіть як знаєте і як вам бог на розум положе. Поклоніться од мене тричі Кондрату Михайловичу (Яхненку), Федору Степановичу і всім, і всім! Титарівну ж (дочку Хропаля) тричі поцілуйте за мене, нехай воно здорове росте та щасливе буде! Оставайтесь здорові! Нехай вам бог помагає на все добре! Не забувайте іскреннього вашого Т. Шевченка.» Із листа Т.Шевченка до Симиренка

П. Ф. Симиренко відразу ж дав розпорядження надіслати поетові необхідні для видання книжки гроші й при цьому такого листа: «Шановний Добродію Тарасе Григоровичу! Велике спасибі Вам за лист і ще більше за те, що Ви не забули нас і ввернулися до нас у справі видання ваших пісень. З цією поштою я надіслав лист у Москву до С. Д. Пурлевського і просив його переслати Вам 1100 карбованців. Після виходу книг прошу Вас відіслати їх на 1100 карбованців у Москву Саві Дмитровичу, а він перешле нам їх сюди — і ми з Вами розквитаємося. Зичу Вам того, що Вам може бути корисне, а особливо здоров’я: воно потрібне всім. Бачите мій егоїзм. Ваш найпокірніший слуга Платон Симиренко. 11 грудня 1859 р. Городищенський завод — богом бережений».

24 р. (1814-1838) кріпацтва;      9 р. (1838-1947) волі;      10 р. (1847-1857) солдатської муштри;      біля 4 р. (1857-1861) відносної волі.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,      І голос твій нам душі окриля,      Встає в новій красі, забувши лихоліття,      Твоя, Тарасе, звільнена земля.      У росяні вінки заплетені суцвіття      До ніг тобі, титане, кладемо.      Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття      Тебе своїм сучасником звемо. Василь Симоненко