Презентація на тему:
Воєнні дії 1649 – 1651 рр.

Розгортання Національно-визвольної війни

Не вірячи у тривалість досягнутого восени 1648 р. замирення, обид - ві сторони передбачали неминучість подальшої війни й готувалися до неї. У травні 1649 р. польські війська перейшли р. Случ і почали атакувати пограничні українські залоги. Водночас литовські війсь- ка рушили в напрямку Києва. Хмельницький провів широку мобілі- зацію і рушив на Волинь, відтіснивши поляків до Збаража. У червні Збараж було взято в облогу. Польський король спішив на допомогу оборонцям Збаража. Хмельницький вирішив атакувати військо, яке очолив Ян ІІ Казимир. Раптова атака викликала паніку серед поля – ків. Поляки пішли на переговори, хан вимагав припинити бій.

Під натиском хана Б. Хмельницький пішов на переговори з поляка- ми. Ян ІІ Казимир використовував кримського хана як посередника. Умови Зборівського договору: 40 тис. реєстрового козацтва; влада гетьмана поширювалася на Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства; державні посади мають право обіймати тільки українці; на розгляд сейму передавалося питання про скасування Берес- тейської унії; євреї та єзуїти повинні були залишити Україну.

Народні маси протестували проти Зборівського миру та гетьман змушений був з ним рахуватися. Адже Польща відродила армію, по- зиція хана була непевною, Московська держава не надавала воєнної допомоги. Гетьману треба було зміцнити сили для подальшої боро – тьби. Б. Хмельницький та старшина зволікали зі складанням реєстру в 40 тис. козаків, випищики залишалися у війську під виглядом джурів і обозної служби. Гетьман вимагав, щоб поляки не переслі – дували учасників повстання. Наприкінці 1649 року поляки затведи- ли умови Зборівського договору. Але шляхта цю угоду не хотіла визнавати, карала учасників повстання. Польські війська почали збиратися на кордоні України. Назрівав новий етап війни.

Модавський господар В.Лупул був союзником Польщі і Б. Хмель- ницький хотів розірвати цей союз. Ініціатором молдавського походу був кримський хан, який мав свої порахунки з Молдавією. 70-тисяч- не військо гетьмана й татарське несподівано перейшли молдавський кордон. Передові полки козаків ввійшли в столицю Молдавії Ясси. В. Лупул пішов на переговори й прийняв умови Хмельницького: не підтримувати Річ Посполиту, видати заміж дочку Розанду за гетьма- нового сина Тимоша, який згодом мав стати господарем Молдавії. А тим часом Польща готовилася до війни і звинуватив король Хмель- ницького у зв’язках з іншими державами. Б. Хмельницький шукав підтримки у турецького султана.

Уранці поляки побачили козацький табір уже обнесеним по- тужними укріпленнями. Вони оточили козацький табір з пів- дня, зайняли пагорб, на якому раніше стояв хан. Козаки пішли на переговори, але польські умови були неприйнятними. Козаки обрали наказним гетьманом І. Богуна. Ухвалили будувати міст через Пляшівку, щоб прокласти шлях для відступу всього війська. Під час відступу почалася паніка. Багато загинуло в болоті під час переправи. Більша частина козацької армії вийшла з оточення. У хо- ді битви під Берестечком загинуло багато повстанців. Утрати поля – ків також були значні: тільки визначних шляхтичів загинуло понад 300 чоловік.

Та боротьба народу не припинялася. Викуплений козаками з полону Б. Хмельницький став готувати оборону. Універсалами він закликав народ до подальшої боротьби і зібрав знову 50 тис. козаків і селян та 40 тис. татар. Центром його оборони була Біла Церква, яку він укріплював. Наприкінці липня в Київ увійшло 10-тисячне польсько- литовське військо. Польське командування запропонувало Б. Хмель- ницькому перемир’я, і він прийняв пропозицію, як того вимагала си- туація. 18 вересня 1651 року у Білій Церкві було підписано мир.

Влада гетьмана поширювалася тільки на Київське воєводство; Козацький реєстр – 20 тис. чол.; Польська шляхта поверталася до своїх маєтків, селяни – до шляхти; Розрив союзу з Кримом; Заборона дипломатичних зв’язків для гетьмана; Старшину і полковників затверджує король; Амністія учасників повстання.

Зростаюча кількість переселенців – коза - ків, селян та міщан – в Слобожанщину. Народні маси України й запорозькі козаки були незадоволені. Боротьба повинна була розгорітися з но- вою силою.