Презентація на тему:
"Українська художня культура ХХ ст"

Презентація на тему: Українська художня культура ХХ ст. Підготувала: Білаш Іванна

Історичні обставини розвитку української художньої культури У перший період, особливо з другого десятиріччя XX ст., яскраво позначаються новітні тенденції в розвитку української культури, яка, спираючись на фундамент класичних надбань XIX ст. прагне до новаторства і європеїзації. У творчості І. Франка, Л. Українки, М. Коцюбинського, О. Кобилянської, В. Винниченка очевидне прагнення йти в руслі провідних надбань європейського новаторства.

Національно-культурне відродження За словами І.Франка, нова генерація прагнула "цілком модерним європейським способом зобразити своєрідність життя українського народу". Дістають визнання – М. Яцків, Г. Чупринка, Б. Лепкий, М. Рильський, П. Тичина.

Живопис і графіка Портрет невідомої Біле і чорне. Панно Жовта квітка Михайло Жук Фотопортрет Портрет Богдана Лепкого

Яскраві особистості європейського рівня постають у цей час в українському мистецтві Олена Кульчицька (1877-1967) - вихованка віденської художньої школи, вона прекрасно володіла технікою олійного живопису, гравюри. Іван Труш (1869-1941) - представник імпресіонізму, картини здебільшого присвячені природі та людям Закарпаття. Олександр Мурашко (1875-1919) - засвоїв традицію реалізму, про що говорить картина "Похорон Кошового".

Робота О.Мурашка “Селянська родина” відображає традицію реалізму

Картина І. Труша “Соняшники” представляє імпресіонізм

Олекса Новаківський Азалія Рання весна Довбуш – володар гір Гірський пейзаж Мертва природа

МАНЕВИЧ Абрам Аншелович Зимовий пейзаж. Околиця Києва. Пейзаж з будинками Пейзаж - Сільський пейзаж

Одним із найталановитіших графіків Європи всього XX ст. вважається Георгій Нарбут (1886-1920). Нарбут - творець українського національного стилю у графіці . У роки радянської влади творчість Нарбута замовчувалася. Національно-культурне відродження

Георгій Іванович Нарбут Ілюстрація до байки І. А. Крилова «Стрекоза и Муравей» (1912) Алегорія «1914 рік» Ілюстрація «Енеїди« І. Котляревського Куліш город До поеми “Пісня про Роланда”

Обкладинки книжок Ілюстрація "Української абетки" Проекти поштових марок УНР, створені Г.Нарбутом

Олександр Архипенко (1887-1964) – закінчив рисувальну школу О. Мурашка, у 1908 р. переїхав до Парижа, а згодом до Нью-Йорка, де здобув всесвітню славу скульптора-кубіста. Національно-культурне відродження

Скульптора-кубіста Олександра Архипенка “Материнство”

авангард Новаторський напрям у художній культурі ХХ ст., для якого характерні прагнення докорінно оновити художню практику, пошук нових, незвичних засобів вираження форми і змісту творів. Особливістю авангарду є не тільки прагнення до розриву з художньою традицією минулого, її образною системою та виражальними засобами, але й активний, революціонізу - ючий суспільство протест, який потребує переоцінки духовних цінностей та нового сприйняття і бачення світу. Основні течії кубізм, експресіонізм, абстракціонізм, футуризм, конструктивізм/  

Авангардне мистецтво представляли Олександр Богомазов, Михайло Бойчук, Казимир Малевич. Богомазов- художник-кубофутурист. Малевич - один із основоположників супрематизму. Бойчук - створив новий напрямок у монументальному мистецтві – неовізантизм. Авангардне мистецтво

Робота Малевича - засновника супрематизму “Чорний квадрат”

К. Малевич. Прибирання ржі

Давид Бурлюк. Прихід Весни та Літа. 1914 р.

Школа українських монументалістів Михайло Бойчук Тимофій Бойчук Софія Налепинська-Бойчук Василь Седляр Іван Падалка Пошуки сучасного стилю вітчизняного мистецтва, втілення національних традицій. Найважливіша роль серед засобів художньої мови відводилась лінії. Монументальні розписи бойчуківців: - Луцькі казарми у Києві; - санаторій поблизу Одеси; - Червонозаводський театр у Харкові. В 1937 році бойчуківці були розстріляні. Послідовники: Оксана Павленко, Олексій Кравченко, Ярослава Музика, Микола Федюк, Олександр Довгаль, Григорій Синиця.

Піднесення охоплює також сферу українського музичного та театрального мистецтва. В 1904 р. М. Лисенко започаткував у Києві музично-драматичну школу. Українське театральне мистецтва М. Лисенко

З 1907 р. в Києві почав діяти перший стаціонарний український театр М. Садовського; В 1915 р. організував І.Мар'яненко Товариство українських акторів; Почали діяти численні театри і трупи як в Наддніпрянській Україні так і в Галичині. Українське театральне мистецтва

"Поворотом до Європи" оголошує головний напрям своєї творчої діяльності видатний режисер-новатор Лесь Курбас (1887-1937). У "Молодому театрі" (1916) вівся інтенсивний пошук нових експресивних засобів сценічної дії, яка відбивала б ритм сучасної епохи. Театр У 1922 р. створений театр “Березіль” .

В 1922 р. в Харкові під керівництвом С.Пилипенка організовано спілку селянських письменників "Плуг", активістами якої були А. Головко, О.Копиленко, П. Панч, В. Минко. В 1923 р. В. Еллан-Блакитний організував спілку пролетарських письменників "Гарт" до якої входили М. Йогансен, В. Сосюра, П. Тичина, М.Хвильовий. Розвиток літератури

Одним з найвидатніших літературних об'єднань 20-х років є ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури) створене у 1925р. До її складу увійшла блискуча плеяда літераторів, серед яких були М. Куліш, М. Бажан, П. Тичина, П. Панч, Ю. Смолич, О. Досвітній, Г. Епік. Література Очолив ВАПЛІТЕ М.Хвильовий

Створено задушливу атмосферу навколо М. Хвильового. Полемічний заклик "Геть від Москви" з орієнтацією на "психологічну Європу", були всіляко перекручені та інкриміновані Хвильовому як буржуазний націоналізм. Свої думки він відстоював у блискучих полемічних статтях "Думки проти течії", "Камо грядеші?" . Тоталітарна влада заборонила памфлет "Україна чи Малоросія?", який став відомим лише в 1990 р. На межі 20-30-х років ситуація в українській культурі докорінно змінилася.

Створено задушливу атмосферу навколо М. Хвильового. Полемічний заклик "Геть від Москви" з орієнтацією на "психологічну Європу", були всіляко перекручені та інкриміновані Хвильовому як буржуазний націоналізм. Свої думки він відстоював у блискучих полемічних статтях "Думки проти течії", "Камо грядеші?" . Тоталітарна влада заборонила памфлет "Україна чи Малоросія?", який став відомим лише в 1990 р. На межі 20-30-х років ситуація в українській культурі докорінно змінилася.

До її лав у різний час входили поети О. Слісаренко, М. Терещенко, М. Бажан, В. Поліщук, критик В. Коряк. Пропагували урбанізацію культури, захоплювались технікою і виробництвом, футуристи інколи войовничо нападали на прихильників традиційних художніх течій. Течію авангардизму в українській літературі 20-х років найяскравіше репрезентували футуристи на чолі з М. Семенком.

Неокласики були найменш заангажованими в радянській дійсності. У їхній творчості відсутні революційні і соціальні мотиви. До їх складу входили М.Драй-Хмара, П.Филипович, О.Бургардт( Юрій Клен), М.Рильський. Неокласики На чолі неокласиків стояв Микола Зеров.

Із середини двадцятих років українська тематика почала визначати розвиток кінематографу - у цей час переживав період розквіту. Найпотужнішими були центри кіновиробництва в Одесі, Києві, Харкові. Кінематограф

Фільми Олександра Довженка (1894-1956) "Звенигора" (1928), "Арсенал" (1929), "Земля" (1930), "Іван" (1932) - це шедеври світового кіно, їх новаторська мова поєднує поетику і гуманізм із яскравою експресією. Кінематограф Олександр Довженко

Навіть в архітектурі національні художні мотиви майже не використовувалися до середини 50-х років. В Києві в 30-х роках знищено Михайлівський золотоверхий монастир (XII ст.), церкву Богородиці Пирогощі на Подолі, оспівану в "Слові о полку Ігоревім", один з кращих зразків українського бароко - Микільський воєнний собор (XVII ст.), пам'ятник княгині Ользі Архітектура

Пам'ятник княгині Ользі скульптора Кавалерідзе споруджений в Києві 1911 р. і у 30-х ХХ ст. зруйнований.

Будівля Національного банку у Києві(арх.Скобелєв, О.Вербицький)

Бессарабський ринок у Києві (арх.Г.Гай)

Український державний краєзнавчий музей у Полтаві (арх. В.Кричевський)

Харківське художнє училище (арх. К.Жуков, М.Пискунов)

Владислав Городецький (1863—1930) Російський та польський архітектор, підприємець, меценат. Автор будинку з химерами та Собору святого Миколая в Києві. Прозваний «київським Гауді».