Презентація на тему:
Українська художня культура ХХ ст.

Презентація на тему: Українська художня культура ХХ ст.

Історичні обставини розвитку української художньої культури: У перший період, особливо з другого десятиріччя XX ст., яскраво позначаються новітні тенденції в розвитку української культури, яка, спираючись на фундамент класичних надбань XIX ст. прагне до новаторства і європеїзації.

За словами І.Франка, нова генерація прагнула "цілком модерним європейським способом зобразити своєрідність життя українського народу".

Новаторський напрям у художній культурі ХХ ст., для якого характерні прагнення докорінно оновити художню практику, пошук нових, незвичних засобів вираження форми і змісту творів. Особливістю авангарду є не тільки прагнення до розриву з художньою традицією минулого, її образною системою та виражальними засобами, але й активний, революціонізу - ючий суспільство протест, який потребує переоцінки духовних цінностей та нового сприйняття і бачення світу.  

Авангардне мистецтво представляли Олександр Богомазов, Михайло Бойчук, Казимир Малевич. Богомазов- художник - кубофутурист. Малевич - один із основоположників супрематизму. Бойчук - створив новий напрямок у монументальному мистецтві – неовізантизм.

Робота Малевича - засновника супрематизму “Чорний квадрат”

Давид Бурлюк. Прихід Весни та Літа. 1914 р.

Михайло Бойчук Тимофій Бойчук Софія Налепинська-Бойчук Василь Седляр Іван Падалка Пошуки сучасного стилю вітчизняного мистецтва, втілення національних традицій. Найважливіша роль серед засобів художньої мови відводилась лінії. Монументальні розписи бойчуківців: - Луцькі казарми у Києві; - санаторій поблизу Одеси; - Червонозаводський театр у Харкові. В 1937 році бойчуківці були розстріляні. Послідовники: Оксана Павленко, Олексій Кравченко, Ярослава Музика, Микола Федюк, Олександр Довгаль, Григорій Синиця.

Піднесення охоплює також сферу українського музичного та театрального мистецтва. В 1904 р. М. Лисенко започаткував у Києві музично-драматичну школу. М. Лисенко

З 1907 р. в Києві почав діяти перший стаціонарний український театр М. Садовського; В 1915 р. організував І.Мар'яненко Товариство українських акторів; Почали діяти численні театри і трупи як в Наддніпрянській Україні так і в Галичині.

В 1922 р. в Харкові під керівництвом С.Пилипенка організовано спілку селянських письменників "Плуг", активістами якої були А. Головко, О.Копиленко, П. Панч, В. Минко. В 1923 р. В. Еллан-Блакитний організував спілку пролетарських письменників "Гарт" до якої входили М. Йогансен, В. Сосюра, П. Тичина, М.Хвильовий.

Створено задушливу атмосферу навколо М. Хвильового. Полемічний заклик "Геть від Москви" з орієнтацією на "психологічну Європу", були всіляко перекручені та інкриміновані Хвильовому як буржуазний націоналізм. Свої думки він відстоював у блискучих полемічних статтях "Думки проти течії", "Камо грядеші?" . Тоталітарна влада заборонила памфлет "Україна чи Малоросія?", який став відомим лише в 1990 р.

Із середини двадцятих років українська тематика почала визначати розвиток кінематографу - у цей час переживав період розквіту. Найпотужнішими були центри кіновиробництва в Одесі, Києві, Харкові.

Навіть в архітектурі національні художні мотиви майже не використовувалися до середини 50-х років. В Києві в 30-х роках знищено Михайлівський золотоверхий монастир (XII ст.), церкву Богородиці Пирогощі на Подолі, оспівану в "Слові о полку Ігоревім", один з кращих зразків українського бароко - Микільський воєнний собор (XVII ст.), пам'ятник княгині Ользі

Презентацію готувала учениця 10 – А класу Калембет Юлія