Презентація на тему:
Україна 1920 - 1921 рр.

Україна 1920 - 1921 рр. Тьютор курсу : Прокоп`єва Ольга Андріївна Клас: 10

Григорій Іванович Петровський голова Всеукрревкому радянський державний і політичний діяч. Народився у Харкові. Працював робітником на заводі. З 1897 р. член РСДРП. Керував нелегальними робітничими гуртками, організовував страйки робітників. Вів партійну роботу. У 1912 р. обирався членом ІV Державної Думи Росії від робітників Катеринославщини. Очолював у Державній Думі більшовицьку фракцію. Неодноразово виступав у Державній Думі з різкою критикою національної політики царизму на захист соціальних мовних та культурних прав українців. Після Лютневої революції був направлений в Україну для боротьби проти УЦР. Брав участь у мирних переговорах в Бресті з боку Радянської Росії. З березня 1919 до 1938 р. голова ВУЦВК. Активно сприяв проведенню в життя більшовицької політики в українському селі. З 1940 р. жив і працював в Москві, де і похований. На його честь місто Катеринослав було у 1926 р. перейменовано у Дніпропетровськ. 1878-1958

Врангель Петро Миколайович Барон Петро Миколайович Врангель ( 15 (27) серпня 1878 , Нєфтєкумськ , Ковенська губернія , Російська імперія - 25 квітня 1928 , Брюссель , Бельгія ) - російський воєначальник, учасник російсько-японської і Першої світової воєн , один з головних керівників ( 1918 - 1920 ) Білого руху в роки Громадянської війни . Главнокомандующий Русской Армии в Крыму и Польше ( 1920 ). Головнокомандувач Російської Армії в Криму і Польщі ( 1920 ). Генерального штаба генерал-лейтенант ( 1918 ). Генерального штабу генерал-лейтенант ( 1918 ). Георгиевский кавалер. Отримав прізвисько «Чорний барон» за свою традиційну (з вересня 1918 ) повсякденну форму одягу - чорну козацьку черкеску з газирями . Докладно про життя та діяльність можна познайомитись перейшовши за посиланням http://ru.wikipedia.org

Фрунзе Михайло Васильович революціонер, радянський державний і військовий діяч, один з найбільш великих воєначальників Червоної Армії під час Громадянської війни, військовий теоретик. 1885-1925 За розгром білої армії генерала Врангеля у Північній Таврії і в Криму Михайло Васильович Фрунзе був нагороджений Почесною революційною зброєю. М.В. Фрунзе похований на Червоній площі. Ім'я Фрунзе за радянських часів носили столиця Киргизії (колишнє місто Бішкек, де народився червоний полководець), одна з гірських вершин Паміру, кораблі військово-морського флоту, військова академія. Його ім'ям названо багато вулиць в містах і селах колишнього Радянського Союзу, населені пункти.

Тютюнник Юрій Йосипович Юрко (Ю рій Йо сипович) Тютю нник (*20 квітня 1891, с. Будище, Звенигородський район — †20 жовтня 1930, Москва) — український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.На військовій службі з 1913 року. Спочатку служив у 6-Сибірському полку в Владивостоці.Після утворення Української Центральної Ради взяв активну участь в українізації частин російської армії. У березні-квітні 1917 року організатор «Першого Сімферопільського полку імені Гетьмана Дорошенка».З 6 грудня 1919 року — по 5 травня 1920 року Тютюнник брав участь у Першому зимовому поході як помічник генерала Михайла Омеляновича-Павленка на чолі Київської (Стрілецької) дивізії, з якою воював проти більшовиків до осені 1920 року.Після інтернування українських частин у Польщі Тютюнник не склав зброї. Влітку і восени 1921 року підготував план Другого зимового походу на територію України з метою підняти антибільшовицьке повстання. Операція була проведена у листопаді 1921 року, але закінчилася трагічно: групу розбили більшовицькі війська, 359 полонених козаків було розстріляно поблизу Базару на Житомирщині.

Останні роки життя 16 червня 1923 року після переправи через Дністер генерал-хорунжого Юрка Тютюнника заарештовано. Для широкої публіки повідомлено, що він здався добровільно. Уряд УСРР запропонував співпрацю, з чим генерал погодився. Поселився у Харкові. Спочатку викладав у Харківській школі червоних старшин і працював у ВУФКУ сценаристом (сценарій фільму «Звенигора», спільно з Майком Йогансеном і Олександром Довженком). У художньо-документальному фільмі «П. К. П.» («Пілсудський купив Петлюру») Юрій Тютюнник зіграв самого себе. 12 лютого 1929 року заарештований в Харкові і висланий до Москви. Смертний вирок поставила колегія ОГПУ 3 грудня 1929 року. Розстріляний 20 жовтня 1930 року.