Презентація на тему:
Сталінська індустріалізація України

Тема уроку: Сталінська індустріалізація України. Мета: Обладнання: Структура уроку: І. Організаційний момент. ІІ. Пояснення нового матеріалу. План. ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу. IV. Підсумки уроку. У. Домашнє завдання.

Розкрити причини згортання непу і переходу до форсованої індустріалізації, розглянути труднощі і особливості індустріалізації, підвести загальні підсумки індустріалізації та її значення; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати учнів в дусі патріотизму, національної свідомості та гідності. Назад

Назад Ф.Г. Турченко “Новітня історія України”10 кл.” В.В, Найтов “Історія України”, атлас.

Назад 1. Радянська індустріалізація та її причини. 2. Наслідки радянської індустріалізації

Назад Особливості і наслідки радянської індустріалізації в Україні. У 1920-ті рр. за темпами промислового розвитку СРСР суттєво відставав від передових країн. У грудні 1925 р. на XIV з'їзді ВКП(б) було взято курс на проведення індустріалізації. Індустріалізація — система заходів, спрямованих на створення великого машинного виробництва і прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння і зміцнення обороноздатності країни. Причини проведення індустріалізації: необхідність технічного переозброєння економіки; створення військово-промислового комплексу; створення матеріально-технічної бази для економічної самостійності країни за умов ворожого оточення й можливої економічної ізоляції; необхідність технічної підготовки до кооперування села (випуск тракторів, машин тощо); необхідність зміни соціально-класової структури населення в бік збільшення чисельності робітничого класу. Проведення індустріалізації в Україні мало ряд особливостей: вона почалася не з легкої, а з важкої промисловості; мала різко завищені темпи; розвиток отримали сировинні галузі; на території Правобережної України процеси індустріалізації не набули поширення. Далі

16 липня ЦР розробила “Статут вищого управління Україною”, який відіграв важливу роль у налагодженні справ управління. Делегація на чолі з В. Винниченко передала його Тимчасовому урядові. З таким самоуправством не могли змиритися в Петрограді. На початку серпня звідти у Київ була направлена т. зв. “Інструкція для Генерального Секретаріату Тимчасового уряду на Україні”. В ній права автономії України значно урізувалися: Генеральний Секретаріат на пропозицію ЦР призначався Тимчасовим урядом, а отже це був орган не ЦР, а Тимчасового уряду; число Генеральних секретарів зменшувалося, в компетенцію ЦР не входили: військова справа, транспорт, міжнародні зв'язки, продуктова справа, пошта, телеграф, тобто усі командні висоти держави; у складі Секретаріату за вимогою Т. У. мусило бути 4 не українця; повноваження ЦР розповсюджувалися не на 9, а на 5 губерній (Київську, Подільську, Волинську, Чернігівську, Полтавську). В сферу влади УЦР не входили Таврія, Харківщина, Херсонщина з Миколаївщиною. “Інструкція” Т. У. викликала незадоволення УЦР. 9 серпня 1917 р.— засідання ЦР, на якому визнано, що “Інструкція” ліквідовує угоду від 3 липня, і тому необхідно готувати скликання Українських Установчих зборів. Зміст “Інструкції” означав, що Т. У. розпочав наступ на український національно-визвольний рух. Головні джерела індустріалізації: примусові державні позики; інвестування у важку промисловість за рахунок легкої та харчової; збільшення випуску спиртних напоїв; продаж за кордон нафти, газу, деревини та хутра за низькими цінами; продаж за кордон творів мистецтва; використання безкоштовної праці у вихідні дні (суботники, недільники); широке використання праці в'язнів; режим економії. Варто особливо підкреслити ще одне джерело ресурсів, яке важко пояснити нашим сучасникам,— народний ентузіазм — незвичайну за масштабами духовну енергію народу, що наочно виявилася в соціалістичному змаганні, масовій ударній праці та стаханівському русі. Після цього в усіх галузях промисловості почали з'являтися «стаханівці». Завдяки розвиткові стаханівського руху стало можливим постійне підвищення трудових норм у промисловості. Індустріалізація здійснювалася відповідно до п'ятирічних планів розвитку народного господарства. У роки першої п'ятирічки (1928—1932 рр.) на території України було збудовано заводи ХТЗ, «Запоріжсталь», «Азовсталь», «Криворіжсталь»; у наступні п'ятирічки — Харківський турбінний завод, Новокраматорський завод важкого машинобудування та інші. Підсумки індустріалізації: країна (і Україна також) з аграрної перетворилась на індустріально - аграрну; зміцнилась обороноздатність; відбулися структурні зміни в промисловості: перевага була віддана не легкій, а важкій промисловості; було ліквідовано безробіття, але знизився життєвий рівень населення (інфляція, карткова система, нестача товарів широкого вжитку); монополізм державної власності, відсутність конкуренції та матеріальної зацікавленості призвели до сповільнення темпів розвитку економіки; створено нову модель керівництва економікою — адміністративно-командну. Назад

1. Як ви розумієте термін “індустріалізація”? 2. Що означає вислів “сталінська індустріалізація”? 3. Як позначилась сталінська індустріалізація на становище селян? 4. Поясніть, чому саме в кінці 1920-х років Сталін відмовився від Непу? Назад

Унаслідок проведеної індустріалізації у 1937 р. за абсолютними обсягами промислового виробництва СРСР вийшов на друге місце у світі після США. Припинилося ввезення з-за кордону кольорових металів, рейкопрокатних станів, екскаваторів, турбін, паровозів та інших видів промислової продукції. Було забезпечено техніко-економічну незалежність СРСР від країн Заходу. Україна стала індустріальна розвиненою республікою СРСР. Назад