Презентація на тему:
Перша світова війна

Франція після Другої світової війни

Після закінчення Другої світової війни Франція втратила становище великої держави . На тлі економічного занепаду країна потрапила в залежність від фінансової політики США . Після війни розпалася і французька колоніальна система . Літом 1944 р. у Франції було створено Тимчасовий уряд, який очолив Шарль де Голль. Воно почало підготовку до виборів Законодавчого зібрання. У країні був встановлений демократичний лад . До суду були залучені люди , які співпрацювали з гітлерівцями. В економіці країни були націоналізовані ряд галузей промисловості . Шарль де Голль

У післявоєнній Франції розстановку політичних сил визначали Французька комуністична партія (ФКП), Соціалістична партія ,Католицька партія і Народно-республіканський рух. У жовтні 1945 року відбулися вибори до Установчих зборів, перемогу на яких здобули ліві сили, які активно брали участь в русі Опору.На чолі сформованого уряду став Шарль де  Голль. У 1946 р. була прийнята нова Конституція, яка знаменувала собою встановлення у Франції Четвертої республіки(1946-1958). Але Ш.де Голль відмовився її очолити. Французи зустрічають Шарля де Голля

Франція: соціально-економічний та політичний розвиток Четвертої республіки.

Конституція IV республіки 1944—1946 рр. діяв Тимчасовий уряд, який очолив генерал Шарль де Голль. До складу уряду увійшли представники партій, що брали участь у русі Опору, а також антифашисти, які перебували в еміграції. 13 жовтня 1946 р. була затверджена П. Рамадьє Конституція Четвертої республіки і сформовано уряд на чолі з П. Рамадьє.

13 жовтня 1946 р. на референдумі була схвалена Нова Конституція IV Республіки. Вона була однією з найдемократичніших в історії Франції, оскільки розширяла демократичні та соціальні права трудящих. Крім того, вона проголосила республіканський лад, загальне виборче право з 21 року, двопалатний парламент, право громадян на працю, відпочинок, організацію страйків, безоплатну світську освіту. Вперше жінки отримали рівні права з чоловіками. Висновок: Це була Конституція парламентської республіки з президентом, позбавленим надзвичайних повноважень і урядом підзвітним парламенту.

Франція за часів IV республіки Внутрішня політика Зовнішня політика Політика «програмування економічного розвитку»: • надання кредитів підприємцям; • надання податкових пільг; • державні замовлення тощо Приєднання до плану Маршалла. Входження до НАТО. Колоніальна війна в Індокитаї 1946–1954 рр. («брудна війна»). Колоніальна війна в Алжирі 1954–1962 рр. Участь в інтервенції проти Єгипту 1956 р.

Уряди Четвертої республіки (1946-1958) За 12 років (1946-1958 pp.) існування IV Республіки змінилося 25 урядових кабінетів, що свідчило про політичну нестабільність у країні. У 1958 році значно погіршилася і економічна ситуація.

Становлення П’ятої Республіки 1958р. – Національні збори призначають Шарля де Голля прем’єр – міністром. Схвалено представлені де Голлем законопроекти про розширення повноважень президента. Розпуск парламенту Франції. 1958р. – проведено референдум про зміну форми правління – 80% населення проголосувало за президентську республіку 28 вересня 1958р. – прийняття Конституції П ’ятої Республіки. 21 грудня 1958р. – обрання Шарля де Голля президентом Франції, який був наділений правами одноосібно визначати внутрішню і зовнішню політику. Демократи вважали, що це був «режим особистої влади».

У 1958 р. за умов чергової урядової кризи Національні збори призначають Шарля де Голля прем’єр-міністром. Після цього обидві палати парламенту були розпущені. Четверта Республіка стала історією. Того ж року було проведено референдум про зміну форми правління — за президентську республіку 80 % населення проголосувало «за». Після цього було прийнято нову Конституцію, згідно з якою Франція ставала президентською республікою.

Конституція П'ятої республіки (1958) У жовтні 1958 р. була прийнята Нова Конституція Франції, що означало кінець IV Республіки і початок V Республіки. Згідно з новою Конституцією повноваження парламенту були значно звужені, а президента — розширені. Він фактично одер - жав можливість одноосібно визначати внутрішню та зовнішню політику країни, призначати Прем'єр-міністра і міністрів без за твердження їх парламентом, право розпускати Національні збори, приймати, згідно зі ст. 16 Конституції, будь-які надзвичайні заходи, «які диктуються обставинами», при цьому він не несе ніякої політичної відповідальності за свої дії. Перелік основних прав громадян в Конституції був відсутнім.

Згідно з конституцією французька колоніальна імперія перетворилася у Французький Союз, до якого включалися і держави,котрі стали вже на шлях незалежності. Серед них були В'єтнам, Камбоджа, Лаос. Але комуністичний уряд В'єтнаму відмовився визнати це рішення, що призвело до війни Франції проти Демократичної Республіки В'єтнам (1946-1954 рр). Індокитай

Восени 1954 почалася друга колоніальна війна ,вже в Алжирі . У 1956 Франція змушена була визнати незалежність Марокко і Тунісу . Прихильники збереження французької колоніальної імперії не хотіли втратити ще й Алжир . Щоб не допустити цього , вони підняли в 1958 заколот проти уряду. Країна опинилася в стані глибокої політичної і моральної кризи . 1 червня 1958 національні збори надали Шарлю де Голлю надзвичайні повноваження і доручили розробити нову конституцію. Так з поверненням до влади де Голля в країні впала Четверта республіка. Договір про незалежність Алжиру Розпад колоніальної системи

Режим де Голя Режим П’ятої Республіки позначився посиленням втручання держави у сферу економіки і соціальних відносин. За допомогою державних законів, субсидій та інших пільг швидкими темпами розвивалися нові галузі, пов’язані з науково-технічним прогресом, — атомна і ракетна, виробництво ЕОМ, радіоелектроніка.

Основні сили країни бачили в Шарлі де Голлі сильну особистість . У 1958 р. де Голль став прем'єром і провів через референдум Конституцію , котра перетворювала Францію в президентську республіку. Подальший період увійшов в історію Франції під назвою П'ятої республіки.  У 1960р. Шарль де Голль надав незалежність всім колоніям , крім Алжиру, який став незалежним в 1962 р. Праві двічі намагались організувати на нього замах, але зазнали невдачі. У 1966 р. Франція вийшла з військової організації НАТО. На тлі зменшення залежності Франції від США поліпшувалися її відносини з СРСР. Внутрішня і зовнішня політика Шарля де Голля

Зовнішня політика Шарля де Голля (деколонізація) Разом з тим посилився розпад Французької колоніальної імперії. У 1960 р. більшість французьких колоній в Африці здобули незалежність (Судан, Сенегал, Чад... — всього 14 держав).

Де Ґолль багато зробив для підвищення її міжнародного авторитету та економічного розвитку. Зміцнення незалежності та самостійності Франції. Вона стала ядерною державою, посилила свою військову могутність. Проте Франція продовжувала брати участь у політичних структурах цієї організації. Відхід від «проамериканської  політики» та від впливу США. Знищення воєнних баз США на території Франції. Утворення ЄЕС під головуванням де Голля. Зовнішня політика Шарля де Голля (президент у 1958-1969)

Повернення Шарля де Голля В Алжирі у травні 1958 році спалахнув заколот реакційного шовіністичного офіцерства, яке вимагало встановлення влади «сильної руки». 1 червня 1958 національні збори надали генералу Шарлю де Голлю надзвичайні повноваження і доручили розробити нову Конституцію.

Економічна політика Шарля де Голля Економічна політика де Ґолля характеризувалася активним втручанням держави в управління промисловістю. За допомогою державних замовлень та кредитів швидко розвивалися атомна та ракетна галузі, виробництво ЕОМ, пластмас. За 10 років (1958-1968 pp.) обсяг промислового виробництва збільшився на 60%. Підприємства були обладнані новою технікою. Активно розвивались сільськогосподарські фірми.

Відставка Шарля де Голля У 1969 р. на референдумі більшість населення не підтримала проект де Ґолля про адміністративно-територіальну реформу та реорганізацію Сенату. Президент змушений був піти у відставку. Невдовзі (9 листопада 1970 р.) засновник V республіки помер.

Франція зробила помітні успіхи і в області економіки. З ростом приватного сектора в економіці збільшувалися і капіталовкладення у виробництво. Уряд підтримував розвиток новітніх галузей господарства та реконструкцію старих. Все це призвело до зрушень у структурі населення країни: зменшилася питома вага населення, зайнятого у сільському господарстві, і збільшилася частина населення, занятого у невиробничій сфері. На виробництві зріс прошарок робітників високої кваліфікації. Але поступово в країні почало наростати невдоволення авторитарним стилем керівництва, характерним для Ш. Де Голля.

Тоді профспілки і уряд підписали угоду, яка покращує економічне становище робітників. У ній нічого не говорилося про соціальні реформи і робочі продовжили страйк. Де Голль вилетів до Німеччини і домовився з французькими генералами про підтримку. Він оголосив про комуністичну загрозу і розпустив парламент . Опозиція побоюючись громадянської війни вирішила припинити виступи . У 1969 р. з ініціативи де Голля було проведено референдум , на який було винесено питання про реформу системи самоврядування в країні. Більше половини учасників референдуму не підтримали де Голля і він пішов у відставку. Антиурядова демонстрація в Парижі

Жорстокість поліції збільшила ряди руху. У Франції почався загальний страйк, що проходив під соціалістичними гаслами. Студенти зайняли Сорбонну, театр Одеон і впровадили систему самоуправління, вбачаючи в ній основу майбутнього справедливого суспільства. Генерал де Голль втратив контроль над країною. З'явилися людські жертви.

Франція наприкінці ХХ початок ХІ століття У 1981 p., під час гострої економічної кризи, до влади у Франції прийшов блок лівих партій. Урядом лівих сил була здійснена націоналізація великих банків і деяких промислових підприємств, частково децентралізована влада, прийняті закони про права працівників і профспілок. Усе це спричинило посилення інфляції, падіння курсу франка, а введення державного контролю за цінами та заробітною платою викликало масове незадоволення. Наприкінці 1980-х років було скасовано деякі закони, денаціоналізовано окремі промислові групи та банки, скорочено державний сектор. Було обмежено державне регулювання промисловості, відпущено ціни, скорочено витрати на соціальні програми.

У 1981 р. на президентських і парламентських виборах перемогу здобули ліві сили. Президентом став лідер Соціалістичної партії Франсуа Міттеран (1981-1995). Проведена новим урядом політика, спрямована на розширення держсектора в економіці і підвищення соціальних витрат, призвела до деяких диспропорцій в економіці, але популярність мала. Гарні відносини з СРСР. Франсуа Міттеран

Потужні виступи студентів пройшли по всій Франції. Безробіття серед молоді, авторитарні порядки в студентських містечках призвели до соціального вибуху. На початку травня 1968 була розігнана студентська демонстрація. У відповідь студенти зайняли Латинський квартал Парижу. Їхній лідер, Кон-Бендіт закликав до рішучої боротьби з капіталістичною системою. Кон-Бендіт

Після виходу у відставку де Голля президентом був обраний менш владний Жорж Помпіду. Після його смерті в 1974 р. президентом став лідер незалежних республіканців Валері Жискар д'Естен . З середини 70 -х рр. . Франція вступила в смугу економічних і політичних труднощів , які були пов'язані з мировою економічною кризою. Уряд почав проводити політику «жорсткої економї». Це зустріло опір з боку населення і призвело до падіння популярності незалежних республіканців та їх програшу на президентських і парламентських виборах в 1981 р.

У 1993 р. на парламентських виборах, а потім в 1995 р. і на президентських виборах перемогу здобули праві партії. Президентом став Жак Ширак. Він проводив політику, спрямовану на звільнення французької економіки і суспільства в цілому від засилля держави. У 1995 р. були проведені випробування ядерної зброї. У 1996 р. Франція повернулась у військову організацію НАТО. Жак Ширак

Отже, впродовж кількох останніх трьох–чотирьох століть Франція була,-і досі залишається одна з головних держав Європи та світу. Місце Франції у світі визначається не тільки її економічними, військовими та політичними можливостями, а й багатьма іншими чинниками які досі залишають її на високому рівні розвитку.

Презентацію підготував Учень 11 класу Хейло Владислав