Презентація на тему:
Передумови економічного піднесення після революції 1905–1907 рр.

Передумови економічного піднесення після революції 1905–1907 рр. Передвоєнне промислове піднесення та його соціальні наслідки. Стан сільського господарства. Столипінська аграрна реформа. Розвиток кооперативного руху. Трудова міграція українців у 1900–1913 рр. Зміни в повсякденному житті населення України.

Передвоєнне промислове піднесення та його соціальні наслідки. Промислове економічне піднесення 1909–1913 pp. було зумовлене кількома чинниками. Серед них виділяють такі: врожайні роки, столипінська аграрна реформа, зростання попиту на сільськогосподарську техніку. Крім того, приплив вільних коштів у промисловість сприяв збільшенню основних капіталів приватних акціонерних комерційних банків і торгово-промислових підприємств, зростанню акціонерних това- риств. Чималий вплив на масштаби промислового піднесення мало і сут- тєве збільшення військових замовлень державної скарбниці. Активно розвивалися практично всі галузі промисловості. Так, видобуток вугілля в Донбасі зріс з одного у 1910 р. до 1,5 млрд пудів у 1913 р. (тобто на 66,5 %). На цей час у вугільній промисловості України функціонувало 1200 шахт, на яких працювали 1684 тис. робітників. Видобуток залізної руди майже подвоївся, а марганцевої руди збільшився в чотири рази. Виробництво чавуну виросло з 126 (1910) до 190 млн пудів. Розвивалося судно- та машинобудування. У 1913 р. в Україні налічувалося 450 машинобудівних і металообробних підприємств, на яких працювали 57 тис. робітників.

Металургійний завод Новоросійської компанії в Юзівці. 1912 р.

Катеринослав. Початок ХХ ст.

Стан сільського господарства. Столипінська аграрна реформа Прагнучи розв’язати політичні та економічні протиріччя в розвитку Росії, що призвели до революції 1905–1907 рр., голова ради міністрів міністр внутрішніх справ П. Столипін (1862–1911) започаткував у 1906 р. проведення аграрної реформи. Внаслідок її здійснення селяни отримували право виходу з общини, земля передавалася з общинної у приватну власність, селянин дістав можливість заснувати окреме індивідуальне господарство – хутір (відруб). Держава скуповувала землю в поміщиків і продавала її селянам, надаючи останнім позику на 55 років. Якщо орної землі в місцях проживання не вистачало, уряд заохочував переселення селян на Далекий Схід, до Сибіру, Казахстану, Середньої Азії. В Україні, на відміну від Росії, реформа здійснювалася швидкими темпами. Якщо в цілому по країні землю у приватну власність закріпили 22 % селян, то в Україні на Правобережжі з общини вийшли 48 % селян, у степовій зоні – 42 %, на Лівобережжі – 17 %. Особисте приватне землеволодіння почало переважати у Чернігівській, Таврійській, Херсонській, Катери- нославській, Харківській губерніях

Одеса. Початок ХХ ст.

Розвиток кооперативного руху. Çароджений ще в 60-х роках ХІХ ст., кооперативний рух у Наддні-прянській Україні на початку нового століття бурхливо розвивався. Його масовому зростанню та високій популярності кооперативних форм діяльності серед широких верств населення сприяли політико- правові, соціальні та економічні чинники. Чималу роль у цьому процесі відіграла українська інтелігенція. Бажаючи проявити свої професійні й організаторські здібності, сільські вчителі, лікарі, агрономи, священики бралися до популяризації та організації кооперативних справ.

Обкладинка довідкової книги для переселенців, 1909 р У цілому кооперація стала одним із найпомітніших суспільних процесів початку ХХ ст. Вона охопила значну частину виробників матеріальних благ. Цей рух, згуртувавши мільйони людей, також набув ознак загальнонаціональної об’єднавчої сили.

Трудова міграція українців у 1900–1913 рр. На початку ХХ ст. не припинявся розпочатий ще з кінця XVIII ст. переселенський рух (трудова міграція) з українських земель. Людський потік з Наддніпрянської України спрямовувався на східні й південно-східні окраїни Російської імперії. Найвіддаленішими регіонами розселення трудових емігрантів були безлюдні терени Сибіру і Далекого Сходу. До Сибіру найбільше українців переселилося із Харківської губернії, яка посіла одне з провідних місць у переселенні не тільки в Україні, але й усій Росії. За 28 років (1885–1913) з Харківщини переселилося близько 200 тис. осіб.

Зміни в повсякденному житті населення України. Швидкий промисловий розвиток початку ХХ ст. позначився й на повсякденному житті населення України. Особливо зміни відчувалися в містах. Значний приплив населення до них спровокував так зване квартирне питання – нестачу житла. Ця проблема спонукала до зростання обсягів і темпів житлового будівництва. Одним із провідних типів житла в містах став багатоквартирний багатоповерховий будинок. При цьому в забудові міст використовувалися різні стилі – еклектика, модерн, неокласицизм із застосуванням окремих елементів української народної архітектури. Окрім глобальних результатів технічного прогресу були й менші винаходи та вдосконалення, які покращували побут пересічних громадян. Усе частіше використовуються речі фабричного виробництва – шафи, стільці, ліжка, дитячі іграшки, друкарські та швейні машинки тощо, згодом з’являються перші плити для приготування їжі. Технічні новинки існували як у дорогому, так і в дешевшому варіанті, що сприяло їх придбанню менш заможною частиною населення.

Школа ім. Міцкевича. Поштівка початку ХХ ст.

Полтавська духовна семінарія. Поштівка початку ХХ ст.

В умовах економічного піднесення швидко зростали міста, створювалися нові промислові та культурні центри. Збільшилася кількість порівняно великих і середніх міст, зросла загальна чисельність міських жителів. Висновок: