Презентація на тему:
Освіта України в 30-х роках ХХ століття

Освіта України в 30-х роках ХХ століття

Успіхи в ліквідації неписьменності Ліквідація неписьменності для радянської влади – справа честі; Завдання – до середини 30-х рр. «закрити проблему»; На подолання неписьменності дорослого населення в роки перших п’ятирічок виділялись значні кошти; За потреби до неписьменних вживались примусові заходи;

Чисельність відвідувачів шкіл лікнепу 1933 1934 1938 799 тис. ≈ 870 тис. 620 тис.

Підсумки багаторічної кампанії лікнепу ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалили рішення завершити кампанію до кінця ІІ п’ятирічки, тобто до 1938 року. Ліквідувати товариство «Геть неписьменність», очолюване Г.Петровським; Всю роботу з лікнепу покласти на наркомати освіти в союзних республіках ( спеціальні управління); 1936 року створено вечірні школи для дорослих, в яких навчання починалось з лікнепу; У селах за стан справ у лікнепі відповідали політвідділи радгоспів, транспортних підприємств, заступники директорів МТС по політичній частині Г.І. Петровський голова ВУЦВК

Результати не стовідсоткові, але вагомі 1897 р. – 72 % неписьменних; 1939 р. – 15 % неписьменних у віці до 50 років; ( багато людей похилого віку вчитись не бажали)

Стан шкільної освіти 1930 р. ЦК ВКП(б) ухвалив постанову «Про загальне обов’язкове навчання» Школа – найвагоміший ідеологічний інститут; Не залишити поза впливом комуністичної ідеології жодної дитини; Початок нової грандіозної кампанії « Всенародний похід на всеобуч»;

Реалізація принципу обов’язковості навчання При Раднаркомі УСРР створено комітет сприяння всеобучу на чолі з В.Чубарем; Мережа таких комітетів створена і на місцях; Спорудження нових шкіл; Перебудова діючої шкільної мережі: початкові школи – семирічне навчання семирічки – десятирічний термін у містах

Запровадження єдиної структури загальноосвітньої школи Травень 1934р. – постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР « Про структуру початкової і середньої школи в СРСР» Єдина структура : початкова – 4 роки навчання неповна середня – 7 років середня – 10 років

Результати 1932-1933 н.р. – охоплено навчанням в Україні 98% дітей віком до 10 років (голод зменшив кількість учнів сіл на 170 тис. учнів); У ІІ п’ятирічці збудували 1864 школи на 556 тис. учнівських місць (ліквідовано третю зміну навчання); Кількість середніх шкіл зросла у 10 разів і склала 2531, у них навчалось 1/3 всіх учнів;

Зміст навчання Початкова та середня школа « повинна виховувати покоління, здатне остаточно встановити комунізм» ( з постанови ЦК ВКП(б) 1931 р.) Контроль над викладанням історії в усіх республіках; Єдиний курс для всіх республік – історія в СРСР. 80% учнів українських шкіл навчалось українською мовою до ІІ п’ятирічки; З 1938-1939 н.р. в неросійських школах України запроваджено обов’язкове вивчення російської мови, з 2 до 10 класу 4-5 уроків щотижня російської мови і літератури – це основні предмети.; Таким чином почалась повзуча русифікація загальноосвітніх шкіл України.

Вчительські кадри Найбільш масовий загін української інтелігенції; Наркомат освіти очолювали М.Скрипник та пізніше В.Затонський; 1933 р. звинувачено вчительство у «послідовництві куркулям, махнівцям, петлюрівцям, деніківцям». Відповідно репресіям підлягало до 5 тис. чол. Учительство найбільше постраждало від сталінсько - постишевських репресій 30-х рр; Катастрофічно знизилась якість шкільної освіти «Піонер більшовизму на Україні тов. М. О. Скрипник разом з іншими піонерами. 1929 рік

Розвиток вищої школи Зростають масштаби підтримки фахівців робітничо-селянського походження (робітфаки, технікуми, ВНЗ); 1914-1915 н.р. – 19 ВНЗ, 27 тис. студентів; 1938-1939 н.р. – 129 ВНЗ, 124 тис. студентів (це більше, ніж у Великобританії – 50 тис., Німеччині, Франції – 70 тис.); Вперше центрами освіти стали 28 міст України; По 4 Інститути мали – Вінниця, Полтава, Сталіно. Більше уваги якості навчання, подовжені терміни навчання,, систему короткострокової підготовки ліквідовано; 1933 р. відновлено діяльність 4-х університетів (Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Харків) Зросла можливість науково-дослідницької роботи професорсько-викладацького складу; 1934р встановлено наукові ступені кандидатів та докторів наук, наукові звання доцентів і професорів;

1935р. Скасовано обмеження пов’язані з соціальним походженням абітурієнтів; 306 тис. спеціалістів було підготовлено за роки І та ІІ п’ятирічок – це майже дорівнювало кількості спеціалістів всієї дореволюційної Росії; Проте значна частина фахівців робітничо-селянського походження розділила сумну долю репресованих і з дореволюційними дипломами