Презентація на тему:
Окупація України під час другої світової війни

ОКУПАЦІЯ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Підготувала учеНИця 11-б класу оренбургська марина

План 1. Поразка радянських військ 2. Російська тактика «спаленої землі» 3. Окупаційний режим. 4. Німецький новий порядок.

Тяжкі втрати Південно-західного фронту у перші тижні війни значно підірвали його боєздатність, але вермахту не вдалося знищити головні сили, які вже наприкінці червня завдали противнику удару в районі міста Дубна. Німецькі війська наступали по всьому фронту. Цілі девізії потрапляли у могутні танкові кліщі противника і гинули. Моральний дух невдало керованих і часом погано озброєних частин Червоної Армії падав, наслідком чого була велика кількість військовополонених, прикладом цього є трагічна загибель військ усього Південно-Західного фронту у ході Київської оборонної операції.

У липні 1941 р. німецьке командування кинуло на столицю України 17 дивізій, але протягом 2 місяців подолали опір її захисників не вдалося. Гітлер був змушений перекинути з московського напрямку польову армію і танкову групу, які навели над Північним Кримом фронту. Становище викликало негайно залишити Київ, відвести війська. Але ще у липні Сталін попередив М.Хрущова: «Якщо ви зробите хоч один крок у бік відводу на лівий берег Дніпра, вас усіх настигне жорстока кара як боягузів так і дезертирів»

Диктатор слів на вітер не кидав, на Киркиноса і Хрущова чекала доля генерала Павло (розстріляного за таку поразку у Білорусії), тому вони трималися до останнього.

Наслідки були трагічні. У серпні 1941 р. розгорнулись бої під Одесою. Два місяці тривали бої, місто обороняли 25-та Чапаєвська стрілецька дивізія Петрова та частини моряків Чорноморського флоту. Тільки 16 жовтня радянські війська залишили Одесу і відступили в Крим.

За суворим наказом Москви в Україні застосовувалась традиційна російська тактика «спаленої землі». Знищувались промислові, транспортні об’єкти, зібраний як ніколи багатий рожай, запаси продовольства, затоплювались шахти, були зруйновані у тюрмах України, яких не встигли вивезти, розстріляли. Київ зазнав страшних руйнувань в умовах відступу радянських військ. За словами Сталіна, «це могло зробити життя в тилу ворога нестерпним».

У ході східної кампанії вермахту України стала першочерговим і найважливішим об’єктом німецької колоніальної експансії. Ще до війни Берлін розробив план її нещадної окупації, який став частиною «Ост». Згідно нього передбачалось знищити і переселити в Сибір 31 млн. нас. Польщі та західної частини СРСР і переселити сюди 10 млн. німців. Гітлер запропонував депортувати 51 млн.

Берлін розділив Україну на кілька окремих частин з відмінним окупаційним режимом. Львівська, Станіславська, Тернопільська і Дрогобицька обл. склали дистрикт «Галичина» який приєднано до Краківського генерального губернаторства.

У перспективі Галичина повинна стати територією рейху, 20 серпня 1941 р. рейх комісаріат «Україна» складав 12 областей. Його очолив лютий ворог українства Еріх Кох. Українські землі Закарпаття фюрер подарував Угорщині . Там була утворена окрема адміністративна одиниця «Підкарпатська територія», якою керував угорський регент. На землях Південної України між Дністром і Південним Бугом з центром в Одесі утворено «Трансністрію», яку передано Румунії.

Окупаційна влада управляла захопленими територіями Сходу через створене міністерство А.Розенберга. Рейхскомісаріат ділились на генеральні комісаріати, а вони – генеральні округи. Керівні посади посідали німці. Українці могли займати лише пости в нижчому ешелоні – міських та волосних управах, староствах. З них формувалась «допоміжна українська поліція». Будь-яка політична діяльність українцям була заборонена. Тільки в генеральному губернаторстві існував УЦК, який визнавала німецька влада. Комітет опікувався дітьми, хворими, інвалідами, біженцями.

Згідно з «планами Гітлера, економіка ставала на службу рейху. Поділені між німецькими солдатами підприємства України. Окупанти нещадно грабували село, перетворили колгоспи в «общинні господарства» і запровадили кріпацький режим. На селянські двори накладено 12 видів різних податків. Під суворою карою запроваджена обов’язкова трудова повинність. Грабунок, свавілля, терор введені в ранг державної політики. Ніяких законів на захист населення окупованої України не існувало. Здійснювався шалений наступ на духовне життя поневоленого народу. Закривались культурно-освітні установи, вищі, середні навчальні заклади.

«Ні в якому разі не надавати місцевому населенню право на отримання вищої освіти» - вимагав Гітлер 1942 р. на нараді під Вінницею – цілком достатньо навчити трохи читати і писати по-німецьки. Берлін дозволив відкривати в України початкові школи. Відбувалось пограбування пам’яток історії та культури. До Німеччини вивозили унікальні експонати з Києва, Харкова, Львова, Одеси. Тільки з фондів Академії наук України вивезено 320 т. рідкісних книг.

Водночас на окупованих землях розгорнулася нацистська пропагандистська машина; видавались 120 газет української мовою, діяло 16 радіостанцій, кіномережа, видавництва, Греко-католицька церква діяла без перешкод. На початку 1942 р. Берлін дав вказівки розгорнути вербування і вивіз українців до Німеччини, де використовували їх на роботах у військовій промисловості, на шахтах, у с/г. Людей ловили як звірів, масовими облавами, вивозили під конвоєм. Окупаційні власті жорстоко ставились до українців за порушення встановлених режиму, за прояви непокори, співчуття партизанам, повстанцям.

За планом «Ост» загарбники встановили: Україна розглядалась як «лебенсраум» - життєвий простір для німецького народу Призначенням України було постачання продуктів та сировини «новій Європі» Народи, які населяли окуповані території, підлягали виселенню, чи зниженню, а та частина, яка виживе, стане рабами

Це був тотальний терор. Порушуючи міжнародні конвенції, кати на території України масово знищували військовополонених. За військовими підрозділами вермахту просувались загони карателів - айнзац –групи СС, які масово знищували населення. Із 4 груп «А», «В», «С», «Д» два останні діяли в України. Щоб запобігти опору, німці запровадили систему колективної відповідальності за акт терору. Розстрілу підлягали 50% від загальної кількості заручників-євреїв і 50% - представники інших національностей. За часи гітлерівської окупації на всій території України нацисти здійснювали політику «Юденфай» - чистий від євреїв».

Українські міста і села повторювали трагедію Лірще у Чехії і Орадур у Франції, населення яких спалили живцем – на Полтавщиці (Баранівка). Спалено 320 сіл. На окупованій території запроваджено комендантську годину.

Один з діячів ОУН Ю.Бойко так охарактеризував тодішнє становище України: «Нині Україна – типова колонія, методи колоніального поневолення мало чим відрізняються від тих, які європейці запроваджують серед чорношкірих в Африці». Такий «новий порядок» викликав загальне обурення народу, сприяючи наростанню руху Опору.

Дякую за увагу!