Презентація на тему:
оаоа

ВСТУП Данило Галицький –  руський король з династії Романовичів, правитель Галицько-Волинського князівства, король Русі, якого вважають національним героєм України.

МОЛОДІ літа Після смерті батька, великого князя Романа Мстиславича (1205), його малолітні діти Данило та Василько не мали шансів утримати владу в Галичі. Вдова Романа, княгиня Анна з синами переїхала з Галича до Володимира на Волині, де був похований її чоловік. 1206 року вона з Васильком вирушила до Кракова, Данила відіслала до двору угорського короля Андраша ІI, де він провів 6 років. Анна виконувала роль реґента при малолітніх синах до 1215 року, коли Данило став правити у Володимирі самостійно — тоді пішла до монастиря. Андраш II

Боротьба за галицький трон Упродовж понад 10 років молоді Романовичі не відігравали майже ніякої ролі в бурхливих подіях, що розгорталися у їхній вотчині. В 1215 році за підтримки краківського князя Лешка I Білого Данило став князем у Володимир-Волинському. Заволодівши містом, князі почали вести самостійну політику. Головну роль відігравав Данило як старший, Василько став його помічником і союзником. Коли торопецький князь Мстислав Удатний опанував Галич, він поріднився з Данилом, видавши за нього свою доньку Анну в 1219 році. Цей шлюб був результатом порозумінням Волинських Мономаховичів із Смоленськими, які вели боротьбу за Галицьку спадщину, що спалахнула після загибелі Романа під Завихвостом в 1205 році. Лешко I Білий, посварившись з Мстиславом, вигнав його та посадив у Галичі зятя — королевича угорського Коломана 1220 року. Мстислав із допомогою Данила вигнав угорців із Галича 1221 року. Мстислав Удатний Лешко I Білий

Син Романа Мстиславича та доньки візантійського імператора Ісаака II Ангела. Брав участь у битві на Калці проти монголів, був поранений (1223). Після смерті батька відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену Романом. У союзі з половцями розбив галицьку боярську опозицію під проводом Ростислава Михайловича та угорсько-польських інтервентів у битві під Ярославом (1245). Зазнав нападу монголів (1241), визнав себе їхнім васалом (1245). Уклав союзи із Римом, Тевтонським орденом, польськими і угорськими правителями. Безуспішно намагався утворити європейську антимонгольську коаліцію. Сподіваючись на допомогу західних союзників прийняв від папи Іннокентія IV королівську корону та католицьких кліриків (1253). Як союзник угорців брав участь у війні за австрійську спадщину (1252—1253). Сприяв розвитку міст: збудував Холм, Львів, Крем'янець, Данилів, Стіжок, відновив Дорогочин. Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Помер у Холмі. Національний герой України.

осТанні РоКИ життЯ Для шістдесятирічного Данила, котрий усе своє життя провів у виснажливій боротьбі з числен ними ворогами, які зазвичай переважали його за силою, це стало важким ударом. Хвороби дедалі частіше долали його. У 1264 році він помер у місті-фортеці Холмі, передавши владу хоча й у залежній від Золотої Орди, але цілком відновленій і зміцнілій державі своєму сину Левові, який збе ріг за собою і королівський титул.

Свої династичні права на Галич заявили онуки Ярослава Осмомисла, Мстислав Удатний, інші нащадки родичів Романа, зять Романа Михайло Чернігівський і його син Ростислав. Також на галицькі землі претендували споріднені династії Арпадів (Угорщина) та П'ястів (Польща). 1211 року — бояри посадили Данила князювати в Галичі, але вигнали 1212-го. 1214 року — в Спиші угорський король Андраш II і краківський князь Лешко I Білий за згоди папи Іннокентія III вирішили посадити в Галичі угорського королевича Коломана та польську княжну Саломею (віком 5 і 3 роки відповідно). При цьому Галичина відходила до Угорщини, а Романовичам залишалася Волинь.

1223 року разом з іншими руськими князями брав участь у битві на Калці проти монголів. Був поранений у груди й відступив з поля битви. Незабаром між Данилом та його тестем виникли суперечки за владу в Галичі. Ще більше посварив їх двоюрідний брат Данила, белзький князь Олександр Всеволодович, який свого часу марно намагався опанувати Волинь. 1225 року він озброїв Мстислава проти Данила, який воював за Галич у союзі з Лєшеком I Білим. Мстислав закликав половців, Олександр тим часом запевняв його, що Данило має намір вбити тестя. Згодом Данило та Мстислав помирилися, 1228 року спільно воювали з угорським королем. Битва на Калці

Об'єднавши Волинь, Данило передав її братові Васильку (1230), сам розпочав боротьбу за Галицьку землю. 1229 року його прихильники в Галичі запросили Данила на престол. Він узяв місто в облогу та, попри спалення містянами мосту через Дністер, захопив Галич. Данило Романович відпустив захопленого в полон королевича Андрія, але згодом той, за підтримки боярина Судислава та свого батька — угорського короля Андраш II — зробив ще одну (невдалу) спробу захопити Галич. Галицькі бояри у змові з Олександром Белзьким готували вбивство Данила, але брат Василько випадково викрив змову. Данило з Васильком почали війну проти Олександра, який утік до Угорщини, звідки разом з угорським військом королевича Андрія підійшов до Галича і взяв його. 1232 року Данило в союзі з київським великим князем Володимиром Рюриковичем та половцями безуспішно воював проти угорців. Невдовзі, під час облоги Галича волинянами, помер королевич Андрій, і Данило посів галицький трон. 1233 року під Шумськом було розбито угорське військо. Перед битвою Данило Романович молився в міському храмі св. Симеона. 1235 року Михайло Чернігівський зайняв Галич і залишив там свого сина Ростислава. Леонтій Войтович не відкидає можливості коронації Данила Романовича, яку міг здійснити імператор Фрідріх ІІ Гогенштауфен у Відні 1237 р. 1238 року Данилу вдалось взяти Галич і остаточно опанувати Галицьке князівство. Розбив лицарів Добжинського ордену в битві під Дорогочином і повернув собі порубіжні з Мазовією землі Берестейщини. Того року підкорив Турово-Пінське князівство.

Монгольська навала.ЗАСНУВАННЯ МІСТА ЛЬВІВ.МІСТО ХОЛМ 1239 (1240) р. — зайняв Київ, де не було князя, посадив там свого намісника — воєводу Дмитра. У грудні 1240 року воєвода Дмитро очолив оборону Києва від орд хана Батия — місто відстояти не вдалося. 1241-го орди хана Батия рушили на Волинь та Галич. У цей час Данило не був на своїх землях — їздив в Угорщину з сином Левом сватати королівську доньку Констанцію. Коли отримав відмову, поїхав у Польщу, де залишався до відходу татар. Володіння його були спустошені; щоб урятувати хоча б щось, Дмитро переконав Батия йти на угрів. Повернувшись до Галичини, Данило змушений був придушувати боярський заколот. Після цього його давній ворог Ростислав Михайлович кілька разів протягом 1241—1245 років нападав на Галицьку землю в союзі з руськими князями, або з поляками, або з військом свого тестя — угорського короля. Монгольська навала на українські землі

У 1242 році Батий на загальномонгольському курултаї закріпив за со бою західну частину неосяжних володінь дому Чингізідів і, міцно утвер дившись на Нижній Волзі, почав будувати свою державу, названу пізніше Золотою Ордою. На землі Русі він дивився як на свою здобич, і не запе речуючи збереження там колишніх династій, наказав князям з'явитися до нього для виявлення покірності й отримання мандата на володіння їхні ми землями. Данило довше за всіх князів не їхав до ставки Батия. Він усе ще спо дівався, що європейські володарі об'єднаються для боротьби з монголь ськими завойовниками і підтримають його в цій справі. Але всі сподіван ня на західну допомогу виявилися марними, а хан вимагав негайної явки. Не знаючи, що очікує його в ханській ставці (не всі князі поверталися звідти), Данило Романович у 1246 р. наважився на подорож до берегів Волги. Батий прийняв його прихильно, і після запевнень у відданості й вірності, що супроводжувалися виконанням відповідних монгольських ритуалів, князь дістав "ярлик" - ханську грамоту, що підтверджувала йо го права на володіння Галицькою і Волинською землями. Хан Батий

Однак князь не збирався миритися з підпорядкуванням хану, й того ж року через папського легата Плано Карпіні, котрий повертався в Рим з монгольської столиці Каракоруму, встановив контакти з Ватиканом. В обмін на обіцянку ввійти з Римом у церковну унію (до якої на той час входив константинопольський патріарх) Папа Інокентій IV зобов'язався організувати Данилові допомогу з боку Європи. Жодної допомоги від папського престолу й монархів Європи отрима но не було. Втім, Данило не гаяв часу і відновлював колишній авторитет Галицько-Волинської держави серед її сусідів. У 1248 році він у складі іначної коаліції боровся з литовським князем Міндовгом, котрий поси лився внаслідок монгольського розорення Русі й претендував на частину Полісся, а 1252 року брав участь у конфлікті в Австрії, з дочкою герцога якої був одружений його син Роман. Повертаючись з Австії, Данило зус трівся в Кракові з папськими послами, які несли йому "благословення й вінець і сан королівський" з обіцянками надати збройну підтримку її боротьбі з монголами. 1253 року Данило був коронований цим вінцем і прийняв титул "короля Малої Русі".

Переговори Данила з Папою Римським і центральноєвропейськими правителями були складовою розробленого ним широкомасштабного плану створення антимонгольської коаліції християнських народів. Неод норазово переконавшись у тому, що не варто покладатися на допомогу Заходу, він хотів бачити своїми союзниками насамперед князів Русі, шо починала оклигувати від нашестя Батия. 1249 року престол Володимиро-Суздальського князівства із санкції монгольського хана посів молодший брат Олександра Невського (який правив у вцілілому від монгольського погрому Новгороді) Андрій Ярославич. Цей молодий князь, як і Данило, виношував плани звільнення від панування завойовників. Незабаром вони налагодили контакти, і вже 1251 року укладений між ними союз було скріплено шлюбом Андрія з дочкою Данила. Свою допомогу обіцяв і католицький світ. Андрій Ярославич

Шанси скинути ординське ярмо були цілком реальними, одначе мон голи, довідавшись про виступ, що готувався проти них, завдали упереджувального удару. 1252 року проти Андрія виступило величезне ханське військо під командуванням Неврюя, і нашвидкуруч зібрані війська моло дого князя були розбиті, а сам він утік до Швеції. Ярлик на Володимиро-Суздальське княжіння дістав Олександр Невський, лояльний до монголь ської влади через те, що підвладним йому землям загрожували насамперед німецькі рицарі та шведи. Того ж таки 1252 року монгольські загони під командуванням Куремси з'явилися біля кордонів Галицько-Волинського князівства. Данило з сином Левом зуміли відбити їхні атаки, а наприкінці наступного року самі перейшли в наступ, завдавши Куремсі низку поразок. Наприкінці 1254 р. почав військову кампанію проти татар. Куремса спробував перейти у контрнаступ і виступив зі своїм військом під Крем'янець, потім під Володимир-Волинський і Луцьк, але був розгромлений. Це була перша руська перемога в боротьбі проти Орди. Успішними бу ли також бойові дії проти полчищ Куремси у 1256—1257 роках. Куремеса

Успіхи Данила багато в чому зумовлювалися реорганізацією війська. За зразком західних сусідів були сформовані загони важкої кавалерії, де обладунок захищав і вершника, і коня. Так на Русі з'явилася рицарська кіннота, що чудово зарекомендувала себе в боях із монголами. У війську Данила з'явилися спеціальні, екіпіровані за монгольським зразком, заго ни легкої кінноти, захищені китайськими шкіряними панцирами. У ті ро ки були відновлені укріплення старих міст і фортець, і водночас споруд жені нові. Одне з молодих міст, Львів, названий на честь старшого сина Данила Лева, уперше згадане літописцем під 1256 роком.

У 1240-х роках Данило на річці Угорці заснував місто Холм. Сюди, на західні кордони своєї держави, подалі від татар, він переніс свою столицю з Галича. На заклик Данила її заселили численні ремісники, будівничі, що тікали від татар, а також іноземці. Головною спорудою Холма стала велична й багато оздоблена церква Іоана Златоуста. Зводилися й інші храми: Кузьми та Дем'яна, пресвятої Богородиці. 17 серпня 1245 року в битві під Ярославом війська Данила та його брата Василька розбили полки чернігівського князя Ростислава, галицьких бояр, угорців і поляків, що завершило майже 40-річну боротьбу за владу над Галицько-Волинським князівством. Ця битва була однією з найбільших в історії Русі XIII століття. Церква Іоана Златоуста Битва під Ярославом

У ситуації, що склалася, Данило з братом Васильком і сином Левом кілька років стримували монгольський натиск, фактично вийшовши з під корення Золотій Орді. Це були перші перемоги Русі над монголами, їм сприяла плутанина в Золотій Орді, зумовлена смертю Батия 1255 року, а рік потому — його сина і спадкоємця Сартака, християнина й особистого дру га Олександра Невського. Престол успадкував інший син Батия, Улагчі, але і його правління виявилося недовгим. Смерть Улагчі 1258 року відкрила трон братові Батия Берке, принциповому прихильнику ісламу, котрий виз начив подальший мусульманський цивілізаційний вибір Золотої Орди. Берке реально оцінював небезпеку з боку міцніючого Данила Романо вича, і ледь зійшовши на престол у 1258 році, послав проти нього свої ос новні сили під командуванням досвідченого й обережного Бурундая Берке

Союзників у короля Данила не виявилося — Бела був послаблений поразкою від чехів (він знову намагався оволодіти австрійським спадком). Коли Бурундай зажадав, аби король прибув до нього, він відправив замість себе сина Лева, сам поїхав до Польщі. Продемонструвавши свою силу, Бурундай прийшов на землі Галичини й Волині з великим військом, заявивши: «Якщо хочете жити з нами у злагоді, то розкидайте всі ваші міста». Данило й Василько змушені були зруйнувати все, що будували довгі роки. Вони розібрали фортифікації Луцька, Крем'янця, Данилова, Львова (названого на честь княжого сина Лева). Галицько-Волинська держава позбулася головних пунктів опору у війні з ординцями. Вдалося зберегти лише Холм. 1260 року загони Бурундая залишили Галичину та Волинь. Бурундай

Список джерел https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%BE_%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9#%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%96_%D1%82%D0%B0_%D0%A0%D0%B8%D0%BC%D1%83