Презентація на тему:
Гаряча весна 1944 року. Визволення Миколаївщини

Гаряча весна 1944 року Визволення Миколаївщини Дубінка Л.П. ЗОШ № 57

Гул а, стогнала і ревла земля, Сивіли в горі мати і кохана. В огні була Вкраїнонька моя, Була війна жорстока, Вітчизняна. І мертві, мертві і живі Герої наші, воїни-солдати, Ми знаємо — в нещадній тій війні. Змогли страшного ворога здолати. 32 місяці - з 1 серпня 1941 року по 31 березня 1944 року йшла на території Миколаївщини Велика Вітчизняна війна. Лилася кров, нищилися матеріальні і культурні цінності, духовні надбання народу. На бій ішли мобілізовані і добровольці, чоловіки і жінки, робітники і селяни, комуністи і безпартійні, атеїсти і віруючі, люди різних поколінь, національностей, професій. На захист рідної землі стали всі, навіть діти "ворогів народу", молодь, якій судилося дивом вижити в голодному 1933, в`язні сталінських таборів. Мешканці Миколаєва слухають оголошення про початок війни (22 червня 1941 р.)

Війна на територію Миколаївщини прийшла з півночі в кінці липня 1941 року. Вже 5 серпня фашистські літаки бомбардували Миколаїв. Тисячі громадян намагалися піти на фронт добровільно. На 7 липня 1941 року в миколаївський військкомат надійшло 3573 заяви від добровольців.

Але сили були нерівні. 17 серпня 1941 року гітлерівськими військами було окуповано Миколаїв. З перших днів окупації в Миколаєві було запроваджено так званий «Новий порядок». Жителі Миколаєва, повішені нацистами на Базарній площі, 1941 р.

До визволення залишалося 2 роки: 2 жахливі, смертельні, криваві роки.

У березні 1944 року Миколаївська область була звільнена від німецько-румунських окупантів військами 2-го і 3-го Українських фронтів. Генерал К.В.Свиридов з офіцерами штабу корпусу, березень 1944 р. (№ 12297) Група офіцерів Червоної Армії на спостережному пункті під час звільнення Миколаєва (березень 1944 р.)

Березнігувато – Снігурівська операція. 6 березня 1944 року на території Миколаївщини розпочалася одна з блискучих наступальних операцій у Великій Вітчизняній війні — Березнегувато-Снігурівська. Саме завдяки їй було визволено більшу частину нашої області, створено сприятливі умови для звільнення Північного Причорномор'я, Одещини, виходу на Дністер і Дунай та на державні кордони.

Родіон Якович Малиновський Березнегувато-Снігурівська операція (6 — 18 березня 1944) — наступальна операція військ 3-го Українського фронту, проведена 6—18 березня 1944 року на півдні Правобережної України під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського. Операція полягала у наступі на Миколаївсько-Одеському напрямку з метою розгрому противника між річками Інгулець та Південний Буг. Після запеклих боїв радянським військам удалося розділити фронт оборони німецьких військ, водночас зайнявши позиції південніше міста Снігурівка, щоб запобігти відступові головних сил ворога. Опинившись у районі Березнегувате—Снігурівка під загрозою оточення, противник залишив значну частину бойової техніки і прорвався за Південний Буг у напрямку Миколаєва. Родион Яковлевич Малиновский

Одеська операція Одеська операція 1944 , бойові дії військ 3-го Українського фронту (командування генерал армії Р. Я. Маліновський) у взаємодії з Чорноморським флотом (командування віце-адмірал, з 10 квітня адмірал Ф. С. Жовтневий) 26 березня — 14 квітня з метою розгрому 6-ою німецької і 3-ої румунських армій групи армій «А» (з 5 квітня «Південна Україна», командування генерал-фельдмаршал Е. Клейст, з 1 квітня генерал-полковник Ф. Шернер) і звільнення Одеси. Після успішного проведення Березнеговато-Снігиревськой операції 1944 війська 3-го Українського фронту з ходу форсували в окремих місцях р. Південний Буг і захопили плацдарми на його західному березі. Одеська операція почалася в ніч на 27 березня, коли армії правого крила і центру 3-го Українського фронту (57-я, 37-я, 46-я і 8-я гвард.(гвардійський)) приступили до розширення захоплених раніше плацдармів. Успіху операції сприяв глибокий обхват південного угрупування противника військами 2-го Українського фронту, які до кінця березня форсували р. Пруть і вийшли на підступи до Ясс. До результату 28 березня 57-я і 37-я армії розширили плацдарм до 45 км. по фронту і на 25 км. в глибину. Для розвитку успіху, що намітився, у напрямі Роздільної були введені кінно-механізована група генерала І. А. Плієва і 23-й танковий корпус. На лівому крилі фронту удару у напрямі Миколаєва завдавали 5-я ударна і 28-я армії. 26 березня в порт Миколи був висаджений морський тактичний десант (67 чіл.) під командуванням старшого лейтенанта До. Ф. Ольшанського, самовіддані дії якого сприяли звільненню міста 28 березня.

Переправа частин Червоної Армії через р. Південний Буг у Миколаєві

Удосвіта 8 березня було визволено перше місто – Новий Буг, наступного дня – Баштанка і Казанка. Колона частин Червоної Армії проходить через визволене м. Новий Буг, березень 1944 р. Після нальоту радянської авіації на колону ворожої техніки біля м. Новий Буг Миколаївської області, 1944 р

Розвернулися наступальні операції у напрямі півдня і південного заходу. Просуватися довелося в неймовірно важких умовах бездоріжжя. Нерідко військову техніку, машини солдати буквально несли на руках. У ході визволення області активно взаємодіяли з наступаючими військами жителі області. Разом з солдатами вони ремонтували мости і дороги, евакуювали поранених, на плечах доставляли снаряди, патрони, пальне.

Легендарний десант під командуванням ст. лейтенанта К. Ф. Ольшанського Золотою сторінкою в історії Великої Вітчизняної війни був подвиг 68 десантників під командуванням ст. лейтенанта К. Ф. Ольшанського. У ніч на 26 березня 1944 року на чолі десантного загону, що складався з моряків-добровольців, саперів, зв'язківців і провідника, висадився в тил противника в районі села Ковалівка, звідки був здійснений марш-кидок в порт міста Миколаєва. Зайнявши декілька будівель порту і пристосувавши їх до оборони, загін дві доби до підходу своїх військ вів бій, відбивши вісімнадцять запеклих атак противника. Старший лейтенант Костянтин Ольшанський поліг смертю хоробрих у бою 27 березня 1944 року. Похований у братській могилі в місті Миколаїв у сквері 68-ми десантників.

28 березня 1944 року війська 5-ї ударної та 28-ї армій 3-го Українського фронту оволоділи нашим містом. Вступ у Миколаїв визволителів – бійців Червоної Армії (28 березня 1944 р.) Бійці Червоної Армії на одній з вулиць звільненого Миколаєва, березень 1944 р Бійці Червоної Армії на одній з вулиць Миколаєва в день звільнення його від нацистської окупації (28 березня 1944 р.) Парад військ Червоної Армії у звільненому Миколаєві,

 Після визволення міста війська лівого крила 3 Українського фронту, форсуючи річку Південний Буг, зав'язали бої на підступах до Очакова. 

2 квітня 1944 р. територія Миколаївщини була повністю звільнена від нацистських військ. 

Військові з'єднання, що брали участь у звільненні Миколаївщини ІІ Український фронт 72-а гв. Червоноградська Червонопрапорна СД 53-а Новоукраїнська Червонопрапорна, ордена Суворова 2-го ступеню СД 8-а гв. Первомайська ордена Суворова 2-го ступеню, Червонопрапорна повітряно-десантна дивізія 81-а гв. Червоноградська Червонопрапорна, ордена Суворова 2-го ступеню СД 36-а гв. Верхньодніпровська Червонопрапорна, орденів Суворова і Кутузова 2-го ступеню СД 14-а гв. Вінницька Червонопрапорна, орденів Леніна, Кутузова 2-го ступеню СД 84-а Харківська Червонопрапорна, ордена Суворова 3-го ступеню СД 95-а гв. Полтавська орденів Леніна, Червоного прапора, Б. Хмельницького, Суворова 2-го ступеню СД ІІІ Український фронт 57-а гв. Лозовська, Новобузька Червонопрапорна, орденів Суворова, Б. Хмельницького СД 82-а гв. Запорізька Червонопрапорна, ордена Б. Хмельницького СД 88-а гв. Запорізька Червонопрапорна, ордена Суворова СД 152-а Дніпропетровська Червонопрапорна, орденів Леніна, Суворова СД 35-а Лозовська Червонопрапорна, орденів Суворова і Б. Хмельницького СД 39-а гв. Барвенківська двічі Червонопрапорна, орденів Леніна, Суворова і Б. Хмельницького 2-го ступеню СД 74-а гв. Нижньодніпровська СД 79-а гв. Запорізька Червонопрапорна орденів Леніна, Суворова, Б. Хмельницького СД

Військові з'єднання, що брали участь у звільненні Миколаївщини ІІ Український фронт 214-а Кременчуцька, Олександрійська Червоно-прапорна, орденів Суворова, Б. Хмельницького СД 13-а гв. Полтавська ордена Леніна, Червоно-прапорна, орденів Суворова і Кутузова СД 13-а гв. Полтавська ордена Леніна, Червоно-прапорна, орденів Суворова і Кутузова СД 97-а гв. Полтавська Червонопрапорна, орденів Суворова і Б. Хмельницького СД ІІІ Український фронт 27-а гв. Новобузька Червонопрапорна, ордена Б. Хмельницького СД 47-а Нижньодніпровська Червонопрапорна, ордена Б. Хмельницького 2-го ступеню СД 48-а гв. Криворізька Червонопрапорна, орденів Суворова, Кутузова 2-го ступеню СД 34-а гв. Єнакіївська Червонопрапорна, ордена Суворова 2-го ступеню СД 4-а гв. Апостолівсько-Венська Червонопрапорна СД 153-я Червонопрапорна Дніпропетровська СД 259-а Артемівська СД 236-а Дніпропетровська Червонопрапорна, ордена Суворова 2-го ступеню СД 394-а Криворізька Червонопрапорна СД

Військові з'єднання, що брали участь у звільненні Миколаївщини ІІІ Український фронт 40-а гв. Єнакіївсько-Дунайська, Будапештська Червонопрапорна, ордена Суворова СД 20-а гв. Криворізька Червонопрапорна, ордена Суворова СД 195-а Новомосковська Червонопрапорна СД 320-а Єнакіївська Червонопрапорна, ордена Суворова СД 49-а гв. Херсонська Червонопрапорна ордена Суворова СД 109-а гв. Бериславська, Хінганська орденів Червоного прапора, Суворова 2-го ступеню СД 86-а гв. Миколаївська Червонопрапорна СД 395-а Херсонська ордена Леніна Червонопрапорна, ордена Суворова СД 59-а гв. Краматорська Червонопрапорна, ордена Суворова, Б. Хмельницького СД 61-а гв. Слов'янська ордена Червоного прапора СД …. За героїзм, проявлений у боях за визволення Миколаївської області понад 100 воїнів Червоної Армії удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 19 з'єднанням і частинам Червоної Армії присвоєно найменування "Миколаївських", "Первомайських" і "Новобузьких". 

Визволителі Миколаївщини Карп Свиридов Герой Радянського Союзу, генерал-лейтенант танкових військ Карп Васильович Свиридов був командиром 2-го гвардійського Миколаївського, Будапештського Червонопрапорного ордена Суворова механізованого корпусу. Навесні 1944 року, виконуючи наказ командування 3-го Українського фронту, в холод і сльоту, прориваючи оборонні рубежі фашистів, 2-й гвардійський механізований корпус під командуванням Свиридова впевнено просувався у бік Миколаєва та Одеси. 28 березня 1944 разом з іншими сполуками військ 3-го Українського фронту, 2-й гвардійський механізований корпус увірвався до Миколаєва і звільнив його від окупантів. 

Визволителі Миколаївщини Микита Андрійович Гребенюк Уродженець с. Мар'янівка, Баштанського району, Миколаївської області  У другій половині березня 1944 року увійшов до складу десантної групи під командуванням старшого лейтенанта Костянтина Ольшанського. Завданням десанту було полегшення фронтального удару радянських військ в ході відвоювання міста Миколаєва, що був частиною Одеської операції. Після висадки в морському порту Миколаєва загін впродовж двох діб відбив 18 атак супротивника, знищивши близько 700 гітлерівців. У цих боях героїчний загинули майже усі десантники, а Микита Гребенюк був важко поранений. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і виявлені при цьому відвага і героїзм старшині 2-ої статті Микиті Андрійовичу Гребенюку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна і медалі «Золота Зірка»