Презентація на тему:
Богдан Зиновій Хмельницький

1863 - 1945 Володимир Іванович Вернадський “Царство моїх ідей попереду…”

Дитинство і родина майбутнього вченого Батько - Іван Васильович 1821 - 1884 Посади: зав. кафедрою політекономії в Київському, викладач політекономії та статистики в Московському університетах ; професор Головного педагогічного інституту в Петербурзі Мати – Ганна Петрівна Константинович 1837 - 1898 (друга дружина батька) Учителька музики та співів Володя з молодшими сестрами: Катериною та Ольгою 1868 рік

Володі 4 роки Володі 12 років 12.031863 Народився уПетербурзi 1868 Переїхав з родиною до Харкова. 1873 Навчався уПершiйХаркiвськiйгiмназiї. 1876 Повернувся з родиною до Петербургу, продовжив навчання уПершiйПетербурзькiйгiмназiї.

Володимир Іванович про своє дитинство (з листів до дружини): “я був здоровою, тихою і серйозною дитиною; любив поспати, добре поїсти, одним з моїх улюблених занять було розглядання різнокольорових клаптиків і прикрашання ними своєї власної персони…” “любив я роздивлятися і розкладати папери” “я любив завжди чудесне, фантастичне; мене захоплювали образи “Старого завіту”… Ці образи викликали в мене безконечний ряд запитань;… пам’ятаю, як глибоко і сильно мене цікавили питання про те, що робиться з душею після смерті…” “Найсвітлішими хвилинами уявляються мені в той час книги і думки, які ними викликались, і розмови з батьком та моїм двоюрідним дядею Є.М.Короленко, пам’ятається також сильний вплив дружби з моїм старшим братом…” “я читав все, що попадалось під руку, але в ті перші роки я особливо пам’ятаю різні географічні книги, не тільки подорожі, але навіть і досить сухі і, здавлось би, малодоступні для мого віку, наприклад Реклю «Земля» і потім …”Великі явища і начерки природи”… Крім цих географічних книг, любив я вірші, оповідання, але терпіти не міг тих, які погано закінчувалися…” “я любив завжди небо, зірки, особливо Молочний Шлях вражав мене” “ я зачитувався історією…” “головне дало домашнє життя – десятки журналів, російських та іноземних, які виписував батько”

Юність Володимира, студентські роки 1886 рік Навчався В.І.Вернадський в Петербурзькому університеті на фізико-математичному факультеті (1881 – 1885) Докучаєв В.В. 1846 - 1903 Мендєлєєв Д.І. 1834 - 1907 Бекетов А.М. 1825 - 1902 Воєйков О.І. 1842 - 1916 Вчителі Володимира Вернадського

1881- 1885 Навчався в Петербурзькомуунiверситетi, участь у 1884 р. векспедицiiпрофесора В. Докучаєва подослiдженнюземель Нижньогородськоїгубернiї 1885 Закiнчивунiверситет, залишений дляпiдготовкидо професорського звання 1886 Призначений хранителемМiнералогiчногокабiнетуПетербурзькогоунiверситету; обранийдiйснимчленом Петербурзького товаристваприрододослiдникiв 1887 Вiдрядженийза кордон (Iталiя,Нiмеччина,Францiя) для продовження навчання; обранийдiйснимчленомВiльногоекономiчноготовариства 1888 Публiкуєпершiнауковiпрацi: [О фосфоритахСмоленскойгубернии]:краткоесообщение//Тр.имп. Вольногоэконом.об-ва. - 1888. - N 3. - С. 84-85; О фосфоритахСмоленскойгубернии//Тр.имп. Вольногоэконом.об-ва. - 1888. - N 11 - С. 263-294

БРАТСТВО Під час навчання в університеті В.І.Вернадський увійшов до одного з народницьких гуртків – науково-літературного товариства. З надр товариства виникло у 1885 році Братство, діяльність якого прийняла науково-етичний характер. Члени Братства за власні кошти видавали книги для народу, відкрили в Петербурзі народні читальні, вели просвітницьку роботу. Внутрішнє життя Братства впорядковувалось трьома основними правилами: працюй якомога більше, споживай (для себе) якнайменше, на чужі біди дивись, як на свої. Братство проіснувало 35 років. Друзі листувалися, щороку 30 грудня зустрічалися сім’ями, проводили разом літні канікули. 30 грудня 1921 року в останній раз зібралось разом братство. Коли в 1942 році Вернадський одержав Сталінську премію (200 тис. руб.), то 100 тис. руб. він передав на оборону країни, а решту розділив між друзями і вдовами померлих друзів, собі не залишивши нічого. Ядро Братства (разом з дружинами) склали:

Шаховський Д.І. (1861 – 1939), історик Ольденбург С.Ф. (1863 – 1934), індолог Гревс І.М. (1860 – 1941), історик Корнілов О.О. (1862 – 1925), історик Краснов А.М. (1862 – 1914), ботанік Вернадський В.І.

У 1886 році Вернадський одружується… З Наталією Єгорівною Старицькою (1861 – 1942) Володимир Іванович прожив, за його словами, “душа в душу і думка в думку” майже 56 щасливих років

Московський університет, фото 1880-ті роки Наукова діяльність 1889 Переїзд на роботу до Москви; обраний членом-кореспондентомБританськоiїасоцiацiiнаук; членом Французькогомiнералогiчноготовариства. 1890 Обраний приват-доцентом Московськогоунiверситету. 1891 Бере участь векспедицiїВ. Докучаєва в Полтавськугубернiю, захистивмагiстерськудисертацiюна тему "Огруппесиллиманитаи ролиглиноземавсиликатах", призначенийзавiдувачемкафедримiнералогiїМосковськогоунiверситету; обраний членом товариствалюбителiвприродознавства,антропологiїтаетнографiїпри Московськомуунiверситетi, членом Московського товариствасiльськогогосподарства.

1892-1911 ПризначенийзавiдувачемМiнералогiчногокабiнетуМосковськогоунiверситету. 1892 Публiкуєстаттю:Кременчугскийуезд:отчетПолтав.губерн. земству. -Спб.: Тип . Е.Евдокимова, 1892. - 145 с. 1893 Обраний членомМiнералогiчноготовариства (Петербург), членомдослiднихнаук приХаркiвськомуунiверситетi. 1894 Впроваджує вперше вРосiїв навчальну програмусистематичнiмiнералогiчнiекскурсiї, видає створений ним курс "Лекцiїпокристалографiї". 1897 Захищає в Петербурзькомуунiверситетiдокторськудисертацiюна тему "Явленияскольжениякристаллическоговещества", обраний професором Вищихжiночихкурсiв. 1899 Створюєтеорiюбудовисилiкатiв,дослiджуєсопки Криму iТаманi. 1902 Обраний членомПсихологiчноготовариства. 1903 Обраний членомЛьвiвськогонаукового товаристваiм. Т.Г. Шевченка. 1905 Обраний членомконституцiйно-демократичноїпартiiРосiї, членомВсеросiйськоїлiгиосвiти.

1906 Обраний ад'юнктомРосiйськоїакадемiїнаук. 1908 Обраний екстраординарнимакадемiкомРосiйськоїакадемiїнаук, членомКомiтетуслов'янського взаємозв'язку, членом товариства слов'янськоїкультури. 1909 Обраний членом товариства єднання народностейРосiї, членом товариства сприянняуспiхамдослiдницькихнаукiм. Х.С.Леденцова. 1911 Обраний членомРосiйськогогеографiчноготовариства, почесним членом Московського товариствадослiдникiвприроди, членом товариствадiячiвперiодичноiпреси йлiтератури. 1912 Обраний ординарнимакадемiкомРосiйськоiакадемiiнаук, членомЛiтературно-художньогогурткаiм. О.I. Герцена. 1914 Обраний директоромГеологiчногойМiнералогiчногомузеюiм. Петра Великого, почесним членомМiнералогiчноготовариства;публiкуєпрацю:ОчеркипоисторииестествознаниявРоссиив XVIII в. //Рус.мысль. - 1914. - N 1. - С. 1-23. 1915 Обраний Головою Ради по вивченню продуктивних силРосiї;публiкуєпрацi: ОближайшихзадачахКомиссиипоизучениюпроизводительныхсилРоссии. -Пг. - Тип.Имп. Акад. наук, 1915. - 15 с., ОбизученииестественныхпрозводительныхсилРоссии//Изв.Имп. Акад. наук. Сер. 6. - 915. - 15 с. 1916 Починає роботи поживiйречовинi.

В колі сім’ї син – Георгій дочка - Ніна 25 років разом 1911 З дружиною та дочкою, 1921 1940 рік З дочкою З внучкою Тетяною

Гео ргій (Джордж) Володи мирович Верна дський (* 20 серпня 1887, Санкт-Петербург — † 12 червня 1973, Нью-Гевен, штат Коннектікут, США) — російський і американський історик українського походження. Фахівець у галузі історії Русі і Росії. Син Володимира Вернадського, онук Івана Вернадського. Закінчив Московський університет. Захистив дисертацію, присвячену російському масонству доби Катерини II. Навчався в Берлінському та Фрайбурзькому університетах. У 1917—1918 роках був професором Пермського університету, у 1918—1920 роках — професором Таврійського університету в Сімферополі. Від 1920 року — в еміграції. У 1922—1927 роках був професором Карлового університету в Празі, у 1927—1956 роках — професором Єльського університету в США. Був прибічником євразійської історичної концепції.

В роки I світової війни жила з батьками в Україні. В 1922 р. переїжджає до Чехословаччини, закінчила там медичний факультет Празького Карлового університету. Працювала в представництві Російського червоного хреста в Празі. В 1926 році вийшла заміж за М.П.Толя[1]. В 1929 році народжується дочка Тетяна. В 1939 році вони переїхали в США, де в 1940-1953 рр. Ніна працювала в психіатричній клініці недалеко від міста Бостона. [ред.] Примітки ↑ Толь Микола Петрович (1894 — 1975) — археолог, чоловік дочки Вернадського, Ніни Володимирівни. Доктор філософії Карлового університету (Прага), співробітник Кондаковського інституту, потім в США - співробітник Art School Йельского університету. Толь (Верна дська) Ні на Володи мирівна (1898 — 1986) — лікар-психіатр, виїхала з Росії у 1922 р., жила і працювала у Чехословаччині (1922 — 1939), США (1939 — 1986), донька Володимира Вернадського.

Радянський період життя і творчості 1918 Призначений ГоловоюКомiсiїпо виробленню законопроекту по створенню Українськоїакадемiїнаук,нацiональноїбiблiотекиУкраїни, обраний першим Президентом Всеукраїнськоїакадемiїнаук уКиєвi;публiкуєпрацi:ВiдТимчасовогоКомiтетудля заснуванняНацiональноiїбiблiотекиУкраїнської держави вКиєвi- К.: Друк. А.I.Гросмана, 1918. - 16 с.; Всправiзаснування УкраїнськоїАкадемiїНаук уКиєвi: промова акад. В.I. Вернадського //ЗбiрникпрацьКомiсiїдля вироблення законопроекту про заснуванняУкраїнськоiАкадемiїНаук уКиєвi. - К.: 1919. - С. 5-8. 1920 Обраний ректоромТаврiйськогоунiверситету 1921 Переїжджає до Петрограду, починаєсерiюробiтпобiогеохiмiї, призначений директоромГеологiчногойМiнералогiчногомузеїв, створює метеоритнийвiддiлпри музеях,вiддiлживої речовини приРадiпо вивченню виробничих сил. 1922 Призначений директоромРадiєвогоIнституту. 1926 Обранийiноземнимчленом Чеськоїакадемiїнаук i мистецтв,iноземнимчленом Югославськоїакадемiїнаук i мистецтв, членомГеологiчноготоваристваФранцiї, членомНiмецькогохiмiчноготовариства, членомНiмецькогомiнералогiчноготовариства, членом Американськогомiнералогiчноготовариства,Таврiйськоготоваристваiсторiї,археологiїтаетнографiї;публiкуєпрацю: "Бiосфера" (Ленинград.Научн.хим-техн.из-во, 1926. - 232 с.).

1928 Обраний членом-кореспондентом ПаризькоїАкадемiїНаук. 1929 Публiкуєпрацю "Labiosphere". -Paris:Alcan. - 1929. - XII. - 232 p. 1930 Обраний членом-кореспондентом Чехословацькогомiнералогiчногойгеологiчноготовариства, президентомЛенiнградськоготоваристваприрододослiдникiв. 1934 СтворюєкомiсiюповажкiйводiАН СРСР 1935 Обранийвiце-президентомМосковського товаристваприрододослiдникiв. 1936 Обраний почесним членом товариствабiологiчноїхiмiїIндiї. 1938 Призначений Головоюкомiтетупо метеоритах; обранийiноземнимчленом-кореспондентомБельгiйськогогеологiчноготовариства. 1939 Організував і очолив комісію по ізотопах. Обраний членом 3-хвідділень АН СРСР: геолого-географічних, хімічних і фізико-математичних наук. 1940 Початок роботи над проблемою“Життявкосмосі”. Участь в роботі наукових конференцій по порівняльній фізіології та по проблемах пегматитів (Київ). 1941 Евакуація в санаторій Борове Кокчетавськоїобласті Казахстану. 1942 Нагороджений Державною (Сталінською)премією СРСР за багаторічну роботу в області науки і техніки. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору за заслуги в розвитку геохімії і генетичної мінералогії.

З асистентами (Ферсман О.Є. стоїть) 1911 В робочому кабінеті 1921 1930 Одне з останніх фото

Пам’ятник на могилі В.І.Вернадського 1943 Смерть дружини.Повернення із евакуації до Москви. 1944 Публiкуєпрацю“Несколькословоноосфере”//Успехисовременнойбиологии. - 1944. - Т. 18.,вып. 2. - С. 113-120; обраний почесним членом Всесоюзногохiмiчноготоваристваiм.Д.I.Менделєєва. Затверджений членом комісії АН СРСР зісторії біологічних наук в Росії. 1945 6сiчня Помер о5-й годині дня на 82 році життя від крововиливу в мозок, похований наНоводiвичомуцвинтарiвМосквi.

В.І.Вернадський і Україна В.І.Вернадський (у центрі) з родиною у Великих Шишаках (Полтавщина). 1916 р. Багато років життя Вернадського пов’язані з Україною. У Харкові минули його перші десять щасливих літ. На Полтавщині в селі Великі Шишаки Вернадські мали садибу, куди майже щороку приїздили на літо всією родиною. Батько багато розповідав Володі Про історію та культуру українсь- кого народу, про походження роду Вернадських. Один з предків по батьковій лінії належав до запорізької старшини, воював у війську Богдана Хмельницького. “Завжди, коли починаю якусь справу, у мене в голові проноси- ться запорізька приказка: “або збуду, або вдома не буду!”, з якою вони кидалися на якусь важку справу.” (з листа, 1886 р.)

Доля України і її народу хвилювали Вернадського завжди: “у Росії зовсім заборонено друкувати книги моєю рідною мовою. На канікулах я із всім завзяттям візьмуся за неї. У Києві, якщо в якомусь будинку побачать портрет Шевченка, то його відбирають.” (із щоденника, 1878 р.) “Відродження української мови та інтересу й відчуття своєї національної особистості я гаряче переживаю і цим відрізняюся від тутешніх кадетів. Слід сказати, що в Полтаві серед українців майже немає яскравих людей і справжнього національного міцного середовища немає. Чи можна за цих умов створити щось міцне? Особливо якщо вони діятимуть кулаком і палицею!” (з листа до М.П.Василенка,академіка, юриста, міністра народної освіти в уряді Скоропадського, 1918 р.) “Ви знаєте, яка мені дорога Україна, і як глибоко українське відродження проникає весь мій національний та особистий світогляд, і я вважаю, що на мою долю випало велике щастя взяти в ньому участь… І хоча в моєму світогляді сталися під впливом подій глибокі зрушення – моє ставлення до української культури та її майбутнього залишилося незмінним.” (з листа до М.П.Василенка, 1921 р.) В.І.Вернадський написав статтю “Українське питання і російське суспільство”, яка була вперше опублікована лише у 1988 році. Саме Володимир Вернадський, вчений та громадянин світу, доклав чималих зусиль для створення Української Академії Наук і став її першим “головою” (президентом) у 1918 році. Очолив універсальну Національну бібліотеку України при УАН у 1918 році.

Революційність наукових поглядів В.І.Вернадського “Найперше місце у моєму житті займав і займає науковий пошук, наукова робота, вільна наукова думка, і творче шукання правди особистістю”. (запис у щоденнику) В одному із французьких наукових журналів В.І.Вернадського названо хрещеним батьком глобальної екології

В.І.Вернадський читав наукову літературу на 15 іноземних мовах, деякі свої наукові статті писав французькою, англійською, німецькою мовами. Окремі праці Вернадського за його життя не друкували, інші – вилучали з друку і продаж та забороняли. Його думки та наукові погляди часто були пророчими: “Неможливо відкласти турботу про вічне і велике на той час, коли буде досягнута для всіх можливість задоволення своїх елементарних потреб. Інакше буде пізно.” “Ми стоїмо перед майбутнім владарюванням радіоактивної енергії, більш потужної, ніж електрична” “Вдивляючись у зміни, що вносяться новою геологічною силою – силою культурного людства - створеною підготовкою мільйонів років змін живої речовини, - бачиш, що агентом, який приводить її в рух, є свідомість, розум, нова сила на нашій поверхні” “В науці нема до цих пір ясної свідомості, що явища життя і явища неживої природи, взяті з геологічної, тобто планетної, точки зору, є проявами єдиного процесу”

“З усього обсягу фактів, точно встановлених, мені здається випливає, що цим майбутнім людства є автотрофність людства – більш простими словами, незалежність його існування від навколишньої живої матерії – рослин і тварин” “Ідеї вічності та безначальності життя, тісно пов’язані з її організованістю, є тією течією наукової думки, послідовне проявлення якої відкриває перед науковою творчістю надзвичайно широкі горизонти”

Роботи Вернадського, сучасні видання:

“Десятиліттями, цілими століттями будуть вивчатися і поглиблюватися його геніальні ідеї, а в працях його - відкриватись нові сторінки, що послужать джерелом нових пошуків; багатьом дослідникам доведеться навчитись його гострій, наполегливій і відточеній, завжди геніальній, але важко зрозумілій творчій думці; молодим же поколінням він завжди буде служити учителем в науці і яскравим зразком плідно прожитого життя” (академік О.Є.Ферсман, учень В.І. Вернадського)

Вшанування пам’яті Володимира Івановича Вернадського Проспекти ім. Вернадського у Києві та Москві

Меморіальні дошки Вернадському на будівлях Радієвого інституту (Москва) та готелю “Вікторія” (Кременчук)

Пам’ятники Вернадському у Києві та Кременчуці

Таврійський Національний Університет ім. В.І.Вернадського (Сімферополь) Інститут геохімії та аналітичної хімії ім. Вернадського РАН, Москва

Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського м. Київ

Антарктична науково-дослідна станція “Академік Вернадський” 65º15´пд.ш., 64º16´зах.д. – о. Галіндез

Наукові читання академіка В.І.Вернадського в Національній Бібліотеці України (Росія)

З метою відзначення вчених за видатні досягнення в галузі природничих, технічних та соціогуманітарних наук, наукові праці, відкриття та винаходи, що мають важливе наукове й практичне значення та утверджують авторитет української науки, на честь першого президента Української академії наук – видатного вченого, академіка Володимира Івановича Вернадського, а також з нагоди святкування  85-річчя створення Академії у 2003 році Президією НАН України засновано золоту медаль імені В.І.Вернадського Національної академії наук України. Золота медаль імені В.І.Вернадського є найвищою відзнакою НАН України, яка присуджується щорічно до дня народження академіка В.І.Вернадського (12 березня) двом вченим – одному вітчизняному і одному зарубіжному. Медаль присуджується лише окремим особам персонально як за окремі наукові досягнення, так і за сукупність наукових праць. Одна і та ж особа не може бути нагороджена медаллю більше одного разу. Медаль не присуджується посмертно, окрім випадку, коли лауреат помер після прийняття рішення про його нагородження.

“Мені чужий капіталістичний лад, але чужий і тутешній (соціалістичний). ЦАРСТВО МОЇХ ІДЕЙ ПОПЕРЕДУ…” (із щоденника В.І.Вернадського, 1931 рік)