Презентація на тему:
142

Виконала студентка 3-А курсу Коваленко Надія Музика Просвітництва

У країнах, де в цей час триває процес становлення націй (Італія, Франція, Англія, частково Німеччина) формуються високорозвинені національні музичні культури. Так в Італії зароджуються опера, ораторія і кантата, оновлюється інструментальна музика (творчість А.Вівальді, А. Кореллі). У Франції — опера-балет (Ж. Б. Люллі), нові форми клавірних мініатюр (творчість Рамо та Куперена); в Англії — клавірна школа верджиналістів.

Вершиною композиторської музики цього періоду вважають творчість видатного німецького композитора Й. С. Баха. З його ім'ям пов'язують також початок панування в європейській музиці рівномірної темперації. В українській та російській музиці цього періоду продовжується розвиток хорових жанрів, насамперед хорових концертів (творчість М.Березовського, Д.Бортнянського та А.Веделя). В культовій музиці розквітає партесний спів. З'являються також перші опери, написані за взірцем італійських (напр. «Демофонт» Березовського).

Віденський класицизм Видатним досягненням другої половини XVIII ст. є формування Віденської класичної школи, представниками якої є Й.Гайдн

В.Моцарт та Л.ван Бетховен

Йоганн Себастіан Бах

Георг Гендель Дата народження: 23 лютого 1685 року Дата смерті: 14 квітня 1759 року Місце народження: Римська Імперія

• 1685 р. з’явився на світ • 1692 р. переїзд у Вейсенфельс  • 1694 р. початок занять з Ф. Цахау • 1696 р. поїздка в Берлін • 1697 р. смерть батька • 1698 р. початок навчання в гімназії • 1701 р. почав періодично грати на органі в місцевому соборі • 1702 р. став студентом університету Галле

• 1703 р. переїзд в Гамбург • 1705 р. створив дві перші опери • 1706 р. від’їзд до Італії • 1711 р. прем’єра опери в Англії • 1712 р. переїзд в Англію • 1726 р. став британським підданим • 1752 р. операція на очах • 1759 р. помер

• 1703 р. переїзд в Гамбург • 1705 р. створив дві перші опери • 1706 р. від’їзд до Італії • 1711 р. прем’єра опери в Англії • 1712 р. переїзд в Англію • 1726 р. став британським підданим • 1752 р. операція на очах • 1759 р. помер

Вольфганг Амадей Моцарт

Людвіг ван Бетховен

Франц Йозеф Гайдн 

АНТОНИО СТРАДИВАРИ Засновниками італійської школи скрипкових майстрів були Андреа Аматі і Гаспар да Сало (Бертолотті), а найбільш видатними майстрами в період розквіту школи (з середини XVII до середини XVIII століття) - Нікколо Аматі і два його учня, Антоніо Страдіварі і Джузеппе Гварнері дель Джезу. 

Еволюція Страдіварі показує поступове звільнення від впливу вчителя і прагнення до створення нового типу скрипки, що відрізняється тембровим багатством і могутнім звучанням. Але період творчих шукань, протягом якого Страдіварі шукав власну модель, тривав понад 30 років: йогоінструменти досягли бездоганності форми і звуку лише на початку 1700-х років.  Загальновизнано, що найкращі його прекрасні інструменти були виготовлені з 1698 по 1725 (а найкращі в 1715), в тому числі перевищуючи за якістю інструменти, Виготовлені згодом з 1725 по 1730.

Беттс Серед прославлених скрипок Страдіварі - «Беттс" (1704, нині зберігається в Бібліотеці Конгресу США), «Віотті» (1709), «Алард» (1715) і «Месія» (1716).

Ніколо Паганіні Народився 27 жовтня 1782 року в невеликому кварталі Генуї, у вузькому провулочку під назвою «Чорна кішка», у сім’ї Антоніо Паганіні, колишнього портового робітника та Терези Боччардо, простої городянки. Антоніо мав в порту невеличку крамницю, пристрасно любив музику і грав на мандоліні та скрипці.

Ніколо було 7 років, коли він уперше бере до рук скрипку. Батько змушує талановитого сина займатися на інструменті цілими днями, не дозволяючи виходити на вулицю для ігор з однолітками. У восьмирічному віці Ніколо пише свою першу скрипкову сонату і кілька важких варіацій.  У віці 11-ти років виступає із самостійним концертом у Генуї (серед виконаних творів – власні варіації на французьку революційну пісню «Карманьола»).

Доменіко Гальвано – єпископ Ніцци, де перебував на лікуванні видатний скрипаль, відразу після смерті Паганіні звинуватив його в єресі, і на цій підставі заборонив церковне поховання його останків. Забальзамоване тіло декілька разів переховували, поки аж через 56 років після смерті (помер 17 травня 1840 року), з дозволу папи римського, не було поховане в Пармі.