Презентація на тему:
Видатні хіміки України

Конференція на тему ”Видатні хіміки України” До міжнародного року хімії

Міжнародний рік хімії Міжнародний рік хімії 2011 (МРХ 2011) має на меті відзначити внесок хімії у покращення добробуту людства у всьому світі. Під девізом року «Хімія – наше життя, наше майбутнє» уже запланований ряд інтерактивних, розважальних, та освітніх заходів для усіх вікових категорій.

ТВОРЦІ ХІМІЇ З УКРАЇНИ От де, люде, наша слава, Слава України! Тарас Шевченко

Вернадський Володимир Іванович (1863-1945) Вернадський, Володимир Іванович (1863-1945) - російський і український учений-природознавець, засновник вітчизняної геохімії та біогеохімії, вчення про біосферу і ноосферу, академік, перший президент АН УРСР (1918-1921). Народився у Петербурзі. За походженням українець. Його прадід - запорізький козак.

Сімферополь, колишній заміський будинок Воронцова в парці «Салгірка», 1827 рік. Вид з боку розарію ботанічного саду Таврійського Національного університету ім. В. І. Вернадського. На будівлі - пам'ятна дошка з написом (російською мовою): «Тут, у будівлі колишньої Салгирської помологічної станції, в 1920-1921 рр. працював академік Російської Академії наук, перший Президент Української Академії наук, ректор Таврійського університету Володимир Іванович Вернадський (1863-1945 рр.)»

Іван Горбачевський – перший у світі міністр охорони здоров’я Завдяки таланту і винятковій працьовитості він осягнув вершини світової науки. Біохімік Іван Горбачевський - його ім’я носить одна з вулиць Львова - став першим у світі міністром охорони здоров’я. Іван Горбачевський очолював кафедри Чеського і Українського вільного університетів, був ректором цих навчальних закладів. Великий період життя вченого пов’язаний з Прагою. Тут він створив і очолював Інститут лікарської біохімії. Як член гігієнічної комісії у Празі досліджував воду у міських водогонах і дав практичні рекомендації щодо приборкання епідемії черевного тифу. В Інституті лікарської біохімії відкрито пам’ятну дошку Івану Горбачевському . Життя славетного галичанина обірвалося у 1942 році. Похований він на невеличкому цвинтарі святого Матея. Днями виповнилося 150 років від того дня, коли на Тернопільщині, у селі Зарубинці, в родині греко-католицького священика Якова Горбачевського народився перший син на ім’я Іван.

Зелінський Микола Дмитрович Зелінський Микола Дмитрович (06.02.1861, м. Тирасполь Херсонської губ., тепер місто в Республіці Молдова — 31.07.1953, м. Москва, РФ) — винахідник протигазу. Синтезував низку органічних сполук, в т.ч. бензин з ацетилену. Великою заслугою Миколи Дмитровича перед наукою є створення всесвітньо відомої школи хіміків-органіків, куди ввійшли Верещагін, Баландій, Кочетков, Казанський, Несміянов, Лавровський та ін. Наукові праці стосуються органічного каталізу, хімії амінокислот і білків. Провів низку досліджень із встановлення органічного походження нафти, досліджував хімічний склад продуків її переробки, синтезував низку органічних сполук, у тому числі бензен з ацетилену. Винайшов вугільний протигаз. У 1930-ті рр. розв'язав нагальну для народного господарства проблему виробництва синтетичного каучуку.

Яцимирський Костянтин Борисович Академік НАН України Костянтин Борисович Яцимирський – видатний вітчизняний учений у галузі фізико-неорганічної, аналітичної і біонеорганічної хімії, академік НАН України, лауреат Державної премії України, премії АН СРСР ім. Л.О. Чугаєва та премії НАН України ім. Л.В. Писаржевського, нагороджений Золотою медаллю ім. Я. Гейровського Чехословацької АН. Він є автором понад 1000 наукових праць, у тому числі 24 монографій і підручників. К.Б. Яцимирський – засновник і голова вітчизняної школи з фізико-неорганічної хімії, серед його учнів 16 докторів і 55 кандидатів наук . Костянтин Яцимирський народився 4 квітня 1916 року в с. Пологи Тепликського району Вінницької області в родині вчителя.

Пилипенко Анатолій Терентійович (1914-1993) Усе своє життя присвятив науці Анатолій Терентійович Пилипенко – академік НАН України, доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, відомий учений у галузі аналітичної хімії та хімії комплексних сполук. Роботи А. Пилипенка та очолюваної ним школи хіміків-аналітиків сприяли тому, що Україна посіла одне з провідних місць у галузі спектрофотометричних, люмінесцентних та інших методів аналізу. А.Пилипенко опублікував більше 1000 робіт. Він автор та співавтор 19 монографій, підручників, довідників. Учений опублікував монографії, присвячені аналітичній хімії мінералів та тугоплавких сполук: «Аналітична хімія мінералів» А.Пилипенко разом з іншими вченими є автором підручників «Фізико-хімічні методи аналізу», «Аналітична хімія» (у 1973 р. був удостоєний Державної премії УРСР), «Органічні реактиви в неорганічному аналізі». Крім того, учений був укладачем «Довідника з елементарної хімії», призначеного для учнів та вчителів.

Олексій Миколайович Бах Бах Олексій (05.03.1857, м. Золотоноша Полтавської губ., тепер р. ц. Черкаської обл. — 13.05.1946, м. Москва, Росія) — біохімік, політичний діяч, академік АН СРСР, лауреат Державної премії СРСР. О. Бах, як хімік, віддавав перевагу у своїх дослідженням трьом ключовим проблемам біохімії: хімізм асиміляції вуглецю зеленими рослинами, який лежить в основі утворення органічних речовин у природі; окислювальні процеси, що відбуваються у живій клітині, зокрема хімізм дихання; вчення про ферменти (ензимологію). Досліди у цих напрямках принесли вченому низку відкриттів. Наприклад, він дав своє пояснення змісту процесу утворення цукру внаслідок асиміляції вуглекислоти. Особливе значення відкриття О. Баха мали для розвитку yявлеь про хімізм дихання. Видатний біохімік створив нові експериментальні методи дослідження ферментів, котрі застосовуються і в наш час. Результати ензимологічних досліджень О. Баха використовуються в сучасній технічній біохімії для виробництва хліба, пива, чаю, тютюну тощо. Біохімік, академік АН СРСР, лауреат Державної премії СРСР, політичний діяч 05.03.1857—13.05.1946

Бабко Анатолій Кирилович Бабко Анатолій Кирилович (1905-1968) - хімік-аналітик. А.К.Бабко створив, напевно, найбільшу в Україні і відому за рубежем наукову школу хіміків-аналітиків, яка у своїх дослідженнях охопила найважливіші напрямки і розділи аналітичної хімії.

Лев Писаржевський Писаржевський Лев Володимирович (1874, м. Кишинів, Молдова — 1938) — вчений-хімік, організатор науки, громадський діяч. Академік АН України (1925), АН СРСР (1930), професор, лауреат Ленінської премії (1930), заслужений діяч науки України (1935). Лев Володимирович - видатний хімік, професор, з 1927 директор створеного з його ініціативи Українського інституту фізичної хімії (нині інститут фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського АН УРСР), академік АН СРСР (1930). Вчений-хімік, організатор науки, громадський діяч 1874—1938

Бродський Олександр Ілліч Бродський Олександр Ілліч (19 квітня 1895, Катеринослав — 21 серпня 1969) — український фізико-хімік, академік АН УРСР (з 1939), член-кореспондент АН СРСР (з 1943), професор (з 1926), директор Інституту фізичної хімії АН УРСР (з 1939). Народився 19 квітня 1895 року в Катеринославі (нині Дніпропетровськ). Основні наукові роботи відносяться до хімічної термодинаміки, електрохімії розчинів та хімії ізотопів. У 1929 році він встановив кількісну залежність електродного потенціалу від діелектричної проникності розчину. Під його керівництвом вперше в СРСР була створена установка з одержання важкої води (1934), концентратів важкого кисню (1937) та важкого азоту (1949). Вперше він застосував стабільні ізотопи для дослідження механізмів хімічних реакцій, дослідив ізотопний обмін водню, кисню, сірки та азоту. Двічі лауреат Нобелівської премії Л.Полінг (США, зліва) та академік О.І.Бродський під час лекції Л.Полінга в інституті (1961 рік)

Гулий Максим Федотович Народився 3 березня 1905 року у селі Нова Басань Бобровицького району Чернігівської області. У 1915–1925 рр. навчався в середній школі, у 1925-1929 рр. - у Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті; у 1929-1932 рр. - аспірантурі Київської сільськогосподарської академії; у 1936-1940 рр. - докторанті Інституту біохімії АНУ. З січня 1929 року - доцент Київської сільськогосподарської академії. З березня 1932 року - працював в Інституті біохімії АН УРСР. Впродовж майже 40 років керував відділом біосинтезу й біологічних властивостей білка. У 1950-1988 рр. - завідуючий відділу, у 1971-1978 рр. – директор, потім - радник при дирекції, керівник групи науковців Інституту біохімії НАНУ. У 1941-1943 рр. брав участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни. М.Ф. Гулий безпосередньо причетний до зародження вітчизняної молекулярної біології та імунохімії. Його наукові інтереси охоплюють надзвичайно широке коло проблем. У 1930-ті роки — це питання харчування й вуглеводний обмін у м'язах, у літа повоєнні — дослідження тканинних та мікробних білків, установлення зв'язку між обміном пуринів і злоякісним ростом, питання регуляції біосинтезу білків і ліпідів. У останні роки вчений працював над розв'язанням актуальних проблем медицини. За його участю розроблено принципово новий антиалкогольний засіб "Медихронал", який забезпечує профілактику алкоголізму. Препарат "Коректин", появі якого ми теж зобов'язані зусиллям М. Гулого, призначений для терапії уражень опорно-рухового апарату при гострому лейкозі у дітей. ГЕРОЙ УКРАЇНИ

Ягупольський Лев Мусійович (6.02.1922 — 05.04.2009) Лев Мусійович Ягупольский (6 лютого 1922, Умань — 5 квітня 2009) — український хімік-органік, засновник наукової школи фторорганічних сполук в Україні, завідувач відділу (1965—1987) Інституту органічної хімії НАН України, доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії України.

Алла Григорівна Бондар А.Г.Бондар – фундаторка кафедри кібернетики ХТП хіміко-технологічних процесів професор. Життєвий шлях цієї жінки без перебільшення можна вважати героїчним. Вона народилася 12 травня 1921 року в с. Цибулеве Черкаської області. Після закінчення школи в 1938 році дівчина вступає на факультет хімічного машинобудування Київського індустріального інституту (так тоді називався КПІ).

Кістяківський Володимир Олександрович Кістяківський Володимир Олександрович (1865 - 1952) - хімік, член Академії наук — української і всесоюзної, 31 рік був професором петербурзького Політехнічного інституту. Має особливі заслуги в організації фізико-хімічних наукових дослідів у Ленінграді. Закінчив Санкт-Петербурзький університет, отримав ступінь магістра й доктора хімії в Московському університеті, був професором політехнічного інституту у Санкт-Петербурзі. Короткий час працював у Києві. Член-кореспондент фізичних наук (хімія) Відділення фізико-математичних наук з 6 грудня 1924 р., академік Відділення фізико-математичних наук (фізична хімія) з 12 січня 1929 р. У 1929 у Ленінграді організовував та очолював Колоїдно-електрохімічну лабораторію (ЛАКЕ). В 1934 лабораторію перетворюють на Колоїдно-електрохімічний інститут (КЕІН), який він і очолив. Автор низки фундаментальних закономірностей у фізичній хімії, зокрема, в електрохімії. Виконав великі дослідження з електрохімії магнію, хрому, заліза, алюмінію та інших металів.

Майбутні професії 1. Спеціальність “Хімічна технологія та обладнання опоряджувального виробництва” (Спеціалізація: "Хіміко-екологічний контроль та управління виробництвом") 2. Спеціальність “Технічна електрохімія” (Спеціалізації: "Електрохімічні технології знешкодження промислових викидів"; "Функціональна гальванотехніка")