Презентація на тему:
Внутрішні води та водні ресурси

Внутрішні води та водні ресурси

Річка Рі чка (або ріка ) — природний водний потік, який витікає з джерел чи з озера, болота (рідше), має сформоване річище і тече під дією сил тяжіння; живиться поверхневими й підземними водами, з атмосферних опадів свого басейну. Розрізняють ріки сталі й сезонні, гірські та рівнинні.

Загальні відомості Річка характеризується довжиною, шириною, площею басейну, глибиною, падінням, похилом, витратами води і наносів, хімічним складом. Річками називають природні водотоки, які мають довжину понад 10 км, а коротші — струмками. Річки завдовжки до 100 км, вважають малими, до 500 км — середніми, а понад 500 км — великими. Річки, що безпосередньо впадають в океани, моря, озера або втрачаються в пісках і болотах, називаються головними; ті, що впадають у головні річки — притоками. У річищах чергуються глибші місця — плеса і мілководі ділянки — перекати. Лінія найбільших глибин русла утворює фарватер, а лінія найбільших швидкостей течії називається стрижнем. У кожній річці розрізняють місце її зародження — витік і місце (ділянка) впадання в море, озеро або злиття з іншою річкою — гирло.Естуарій — це вид гирла річки, де річка не утворює дельту, не відкладає формуючого матеріалу. Губи — це один із видів естуарію.

Класифікація У залежності від рельєфу місцевості, в межах якої течуть річки, вони поділяються на гірські і рівнинні. На багатьох річках чергуються ділянки гірського і рівнинного характеру. Гірські річки, як правило, відрізняються великими ухилами, бурхливою течією, течуть у вузьких долинах; переважають процеси розмиву. Для рівнинних річок характерна наявність звивин русла або меандрів, що утворюються в результаті руслових процесів. На рівнинних річках чергуються ділянки розмиву русла і акумуляції наносів, в результаті яких утворюються осередки і перекати, а в гирлах — дельти. Іноді відгалужені від річки рукави зливаються з іншою річкою. За розміром басейну річки поділяються на великі (понад 50 тис. км квадратних), середні (2-50 тис. км квадратних), малі (менше 2 тис. км квадратних). За способом живлення річки поділяють на снігові, дощові, річки підземного живлення, льодовикові, змішаного типу; За стійкістю русла — стійкі та нестійкі; За льодовим режимом — замерзаючі, незамерзаючі.

Водний режим Режим річки — це зміна величини витрати води за порами року, коливання рівня, зміна температури води. Режим річки значною мірою залежить від типу живлення. В водному режимі річок протягом року виділяють періоди з повторюваними рівнями, які називаються, межень, повінь, паводок. Межень — найнижчий рівень води в річці. Під час межені витрата води в річці незначна, головне джерело живлення — підземні води. В помірних широтах буває літня й зимова межень. Літня межень наступає в результаті поглинання води поверхнею й високою випаровуваністю, зимова межень — в результаті відсутності поверхневого живлення. Повінь — високий і тривалий підйом рівня води в річці, який супроводжується затопленням заплави. Спостерігається кожного року в один і той же сезон. Під час повені річки мають найбільшу водність, на цей період припадає більша частина річного стоку. Повені викликаються весняним чи літнім таненням снігу й льоду. Часто повені пов'язані з довгими дощами в теплу пору року. Паводок — швидке, але короткочасне підняття рівня води в річці. На відміну від повені паводки виникають нерегулярно. Виникає зазвичай через інтенсивні дощі.

Використання У далекому минулому береги наземних водойм, зокрема річок, найчастіше ставали місцями поселень людей, виникнення міст. Річки були головними шляхами сполучення. Вони використовувалися як транспортні артерії, якими на човнах та кораблях переправляли різні товари, худобу, людей. На річках будували водяні млини,сплавляли ліс. Деякі осередки залежали не лише від наявності річок як таких, а й від їхнього циклу. Зокрема, у Стародавному Єгипті чітко відстежувався цикл повеней Нілу, люди навіть навчилися передбачати їх наближення завдяки астрономічним спостереженням, оскільки на розливах Нілу ґрунтувався також сільськогосподарський цикл древніх єгиптян. У наші дні річки набули ще більшого значення. Вони досі використовуються як транспортні шляхи, причому зі зростанням обсягів виробництва та видобувної промисловості, обсяги перевезень річковими суднами тільки зростають. Річки також досі залишаються важливими джерелами питної води. Нині вода річок використовується для роботи фабрик і заводів, для систем охолодження (зокрема, на АЕС). На річках будують гідроелектростанції. Також вода річок використовується для зрошення полів.

Десять найдовших річок світу 1.Ніл 2.Міссісіпі з Міссурі 3.Амазонка 4.Янцзи 5.Об з Іртишем 6.Амур з Аргунь 7.Лена 8.Конго 9.Хуанхе 10.Макензі 6650 км 6420 км 6400 км 6300 км 5410 км 4410 км 4400 км 4380 км 4350 км 4240 км

Найдовші річки України  1.Дунай 2.Дніпро 3.Дністер 4.Десна 5.Сіверський Донець 6.Південний Буг 7.Західний Буг 8. Прип'ять 2960 км 2201 км 1362 км 1130 км 1053 км 806 км 772 км 761 км

Річкові басейни

Басейн річки Басе йн рі чки (або річкови й басе йн), сто чище — частина суходолу, з якого відбувається природний стік води в річку (річкову систему). Аналогічно географи означають басейни інших водних об'єктів: зокрема, басейн озера та басейн моря. Вживають також термін «водозбірний басейн» і говорять про водозбірні басейни річки (озера, моря). Також визначають водозбірний басейн як частину суші з доцентровою системою схилів і стоку.

Основні характеристики басейну До основних характеристик басейну річки, крім його площі, належить довжина, пересічна на найбільша ширина, похил, пересічна висота та коефіцієнт асиметрії басейну.

Басейни приток Притоки мають свої невеликі басейни, загальна сукупність яких становить площу басейну головної річки.

Басейни найбільших річок України Дніпро — 286 тис. км² Дністер — 72,1 тис. км² Дунай — 64 тис. км² Південний Буг — 63,7 тис. км² Сіверський Донець — 54,9 тис. км² Західний Буг — 10,1 тис. км²

Басейни морів . Територія водозбірного басейну Чорного та Азовського морів у кілька разів перевищує площу поверхні самих морів. Ця територія розподілена сімнадцятьма державами (серед яких і Україна). Уряди цих держав на політичному рівні є партнерами України у природоохоронному співробітництві. Передусім, це прибережні держави —Російська Федерація, Грузія, Туреччина,Болгарія,Румунія

Озера Озеро — природна водойма повільного водообміну, розташована в заглибинах суходолу і не пов'язана протоками з морями та океанами.

Типи озер

За типом утворення Дамбові Улоговинні Загатне озеро

За термічним режимом За термічним режимом виділяють: помірні — з чергуванням в році прямої термічної стратифікації, зворотної термічної стратифікації і гомотермії; тропічні — з переважанням прямої термічної стратифікації; полярні — з пануванням зворотної термічної стратифікації.

За способом живлення За водним балансом озера діляться на: стічні (стічно-припливні), такі, що живляться притокою вод з водозбору і що віддають стік в річку, безстічні (випарно-припливні), такі, що втрачають воду шляхом випаровування.

За наявністю життя оліготрофні  бідні фітопланктоном та поживними речовинами для нього. Характеризується великою прозорістю, кольором води від синього до зеленого, неоднорідністю розподілутемператури по вертикалі, поступовим зниженням вмісту кисню до дна і рівномірним розподілом його протягом року. евтрофні  озера з великим вмістом в воді поживних речовин, зазвичай не глибокі (10—15 м), добре прогріваються. Колір води від зеленого до бурого, вміст кисню різко знижується до дна, взимку інколи буває замороженим. Дно торфянисте або покрите органічним мулом. Влітку спостерігається «цвітіння» води за рахунок сильно розвинутого фітопланктону. Мають сприятливі умови для розвитку рослинності та тваринного світу. дистрофні (від гр. dys — порушення, втрата і trophé — їжа, живлення)  зазвичай неглибока водойма, бідна на кисень та поживні речовини для організмів. Вода слабомінералізована, відрізняється повищеною кислотністю, малою прозорістю, жовтим або бурим кольором унаслідок великої кількості в ній гумінових речовин. Часто майже відсутній фітопланктон та донні тварини на покритомуторфом мулистому дні. Дистрофні озера розповсюджені в сильно заболочених районах.

Цікавий факт про озера Шведські та естонські вчені встановили, що число всіх озер планети близько 117 млн і вони покривають майже 4% поверхні Землі (без озер Гренландії та Антарктиди). Загальна протяжність берегів всіх озер планети у 250 разів перевищує довжину екватора.

Найбільші озера України Сасик Ялпух Кагул Кугурлуй Катлабух Китай

Болота та підземні води

Болота Болото — біотоп, надмірно зволожена ділянка земної поверхні, вкрита вологолюбними рослинами, наприклад, мохом (Маскег), з залишків яких звичайно утворюється торф.

Типи боліт Болота розділяють на 3 основних типи: Низинні болота утворюються в низинах, де збираються ґрунтові води. Завдяки багатому мінеральному складу ґрунтових вод низинні болота мають рясну рослинність і, зазвичай, вкриті зеленими мохами, хвощем, високою густою осокою, очеретом, заростями верби, вільхи та берези. Верхові болота живляться лише за рахунок опадів. Ґрунтових вод в таких болотах або дуже мало, або ж вони розташовані занадто глибоко. Оскільки дощова вода майже не містить мінеральних речовин, на верхових болотах розвиваються лише рослини, пристосовані до дуже бідного харчування. Головним чином це мох сфагнум (Sphagnidae). Перехідні болота мають добре виражені ознаки як низинного, так і верхового боліт. На перехідних болотах росте велика кількість сфагнума, можна зустріти журавлину та росичку.

Географія боліт Болота переважно зосереджені в Північній півкулі Землі. Загальна площа боліт у світі приблизно становить 3,5 млн км², з них близько 50% — торфові з глибиною торфу більше ніж 0,5 м. Найбільші території, зайняті болотами, зосереджені в Білорусії, Канаді, Фінляндії, США, Росії. В Україні болота займають понад 1 200 тис. га з запасами повітряно-сухого торфу більш як 3 млрд. тон. Найбільше боліт в Україні на Поліссі (900 тис. га), менше — в Лісостепу (близько 300 тис. га), ще менше — в Степу і гірських районах. В Україні проводилась велика робота з осушення боліт, внаслідок чого багато видів рослин, в тому числі й цінних лікарських (Вовче тіло болотне, Латаття біле, Лепеха звичайна) та інші, були занесені до Червоної книги України.

Підземні води Підземні води  — води, що містяться у верхній частині земної кори. Заповнюють проміжки, пори,тріщини, пустоти. У ґрунті заповнюють капіляри. Поділяються на води зони аерації, ґрунтові і артезіанські.

Підземні води України На початок 2010 року в України розвідано 450 родовищ питних і технічних підземних вод, 209 родовищ мінеральних вод, 1 родовище теплоенергетичних підземних вод і 1 родовище промислових підземних вод. Упродовж 2009 року розвідано і поставлено на державний баланс 20 ділянок родовищ питних і технічних підземних вод із запасами промислових категорій 31,9 тис. м³/добу і 4 ділянки родовищ мінеральних підземних вод із запасами промислових категорій 505,5 м³/добу.

Види підземних вод України Питні та технічні підземні води Мінеральні підземні води Специфічні підземні води Теплоенергетичні підземні води Промислові підземні води