Презентація на тему:
Визначення географічних координат

Ніагарський водоспад (англ. Niagara Falls) — загальна назва трьох водопадів на річці Ніагара, що відокремлює американський штат Нью-Йорк від канадської провінції Онтаріо. Ніагарські водопади — це водопад «Підкова» (англ. Horseshoe Falls), іноді ще званий Канадським водопадом (англ. Canadian Falls), Американський водопад (англ. American Falls) і водопад «Фатам» (англ. Bridal Veil Falls). Хоча перепад висот і не дуже великий, водопади дуже широкі, і води, що за об'ємом проходить через нього, Ніагарський водопад — наймогутніший в Північній Америці. Висота водоспадів складає 53 метри. Підніжжя Американського водоспаду затуляє нагромадження каменів, із-за чого його видима висота — тільки 21 метр. Ширина Американського водоспаду — 323 метри, водоспаду «Підкова» — 792 метри. Об'єм падаючої води досягає 5700 і більше м/с. Краса цього дива природи привертає безліч туристів зі всього світу, що сприяє процвітанню міст, розташованих на берегах водоспаду, — Ніагара-фолс (англ. Niagara Falls), штат Нью-Йорк, США і Ніагара-фолс, провінція Онтаріо, Канада. Найбільш барвистий вигляд на водоспад відкривається з канадського берега. У декількох сотнях метрів нижче за течією від водоспаду через Ніагару перекинутий «Веселковий міст» (англ. Rainbow Bridge), відкритий для пересування легкового автотранспорту і пішоходів між двома країнами. Під водоспадом побудовані гідроелектростанції, які на даний момент виробляють до 4,4 гігават електроенергії в рік.

Аконкагуа (исп. Aconcagua) — найвищий в світі недіючий вулкан. Висота 6 962 м. Розташований в Аргентині. Є вищою точкою Американського континенту, Південної Америки, західної і південної півкуль. Перше сходження в 1897 році. Походження назви гори точно невідоме, ті, що існують виводять його з арауканского мови («з другого боку річки Аконкагуа») або від Ackon Cahuak, що на мові кечуа означає «Кам'яний вартовий». Гора виникла при зіткненні тектонічних плит Наська і Південно-Американської. Розташована в центральній частині Анд (Головна Кордільера) на території Аргентини. Обмежена гірськими хребтами Valle de las Vacas на півночі і сході і Valle de los Horcones Inferior на півдні і заході. Гора знаходиться на території Національного Парку Аконкагуа. Гора має безліч льодовиків, найбільші з них — північно-східний (Польський льодовик) і східний.

Азовське море (крымско-тат. Azaq denizi, др.-греч. Мбй_фйт лЯмнз, лат. Palus Maeotis, адыг. Хи МиутІе) — внутрішнє море на сході Європи. Це найдрібніше море в світі, його глибина не перевищує 14 метрів. В давнину Азовське море називалося у греків Меотійськоє озеро (др.-греч. Мбйeфйт), у римлян Palus Maeotis, у скіфів Каргалук, у меотов Темерінда (що означає «матір морить»); далі у арабів Нітшлах або Бахр аль-Азуф, у турок Бахр эль-Ассак або Бахр-и Ассак (Темно-синє море; суч. тур. Azak Denizi), у Генуї і венеціанців Mare delle Zabacche. Море перейменовувалося багато разів (Самакуш, Салакар, Майутіс і т. п.). На початку XIII в. затверджується назва Саксинськоє море. Татаро-монгольські завойовники поповнили колекцію імен Азова: Балик-денгиз (рибне море) і Чабак-денгиз (чабаче, лещеве море). За деякими даними Чабак-денгиз в результаті трансформації: чабак — дзыбах — забак — азак — азів — відбулася сучасна назва морить (що сумнівно). За іншими даними азак — тюркський прикметник, що означає низький, низовинний, за іншими даними, азак (тюркське гирло річки), яке трансформувалося в Азау, а потім в російське Азов. У проміжку вищезгаданих назв море отримувало ще і наступні: Барэль-Азов (Темно-синя річка); Фракийськоє море (під фракийцами розумілися Генуя і венеціанці); Сурожськоє море (Сурожем називався сучасне місто Судак в Криму); Каффськоє море (Каффа — італійська колонія на місці сучасного міста Феодосія в Криму); Кіммерійське море (від кіммерійців); Акденгиз (турецьке, таке, що означає Біле море). Найдостовірніше, що сучасна назва моря походить від міста Азова. По етимології слова «азів» існує ряд гіпотез: по імені половецького князя Азума (Азуфа), що убитого при узятті міста в 1067 г.; по назві племені осов (ассы), у свою чергу відбувся ніби то від авестийского, що означає «швидкий»; зіставляють назву і з тюркським словом азан — «нижний», і черкеським узэв — «горловина». Тюркська назва міста Азов — Аузак. Але ще в I в. н.е. Пліній, перераховуючи в своїх працях скіфські племена, згадує плем'я асоки, схоже із словом азів. Прийнято вважати, що сучасна назва Азовського моря прийшла в російську топонімію на початку XVII в., завдяки літопису Пімена. Причому спочатку воно закріпилося тільки за його частиною (Таганрозька затока). Лише під час Азовських походів Петра I назва «Азовське море» закріпилася за всім водоймищем. Море дала назва станицям Азовською і Приазовською, і місту Азов (у низинах річки Дон, Ростовська область), селищу Приазовському і хутору Азовка.

Сідней (англ. Sydney) — найбільше місто Австралії площею 12144.6 км², населення якого по оцінках на 2009 рік складало приблизно 4,5 мільйона чоловік. Сідней є столицею штату Новий Південний Уельс. Місто було засноване в 1788 році Артуром Філліпом, який прибув сюди на чолі Першого флоту, і був керівником першого колоніального європейського поселення в Австралії. Місто було назване колоністами на честь лорда Сіднея — що був на той момент міністром колоній Великобританії. Сідней розташовується на південно-східному побережжі Австралії. Поселення будувалося на березі красивої круглої маленької бухти — бухти (англ. Sydney cove) Сіднея, розташованої в середній частині унікальної протяжної бухти Сідней-Харбор, — південного відгалуження затоки (гавані) Порт-Джексон, відокремленої вузькою протокою (1км) від Тасманова моря. Надалі місто будувалося на південь від бухти Сідней-Харбор (вона завдовжки до 20 км. при ширині від 1 до 3 км. і глибині до 50 м), а потім і навколо неї. Це послужило причиною того, що Сідней часто називають «Місто біля бухти» (англ. The Harbour City). З часом міські споруди повністю охопили затоку Порт-Джексон, що включає три бухти, — Сидней-Харбор, Середню бухту (англ. Middle Harbour) і Північну бухту (англ. North Harbour). В даний час Сідней ще більш розрісся і включає розташовану на південь Ботанічну затоку (англ. Botany Bay) Тасманового моря, на північному березі якого розташований Міжнародний аеропорт Сіднея. Місто Сідней знамените своїм оперним театром, мостом Харбор-бридж і своїми пляжами. Житлові квартали великого Сіднея оточені національними парками. Берегова лінія (як зовнішня «морська», так і внутрішньоміська) украй порізана. Вона рясніє численними затоками, бухтами, островами і пляжами. Згідно класифікації університету Лоуборо 1999 року місто відноситься до категорії міст бета-класса. Сідней був містом проведення численних міжнародних політичних і спортивних заходів, таких як Ігри Британської імперії 1938 року, Олімпійські ігри 2000 року, Кубок світу по регбі 2003 року. В липні 2008 року тут пройшов Міжнародний день молоді 2008 року. Сідней є одним з самих багатокультурних і багатонаціональних міст світу, що викликане тим фактом, що місто є основним місцем мешкання іммігрантів що прибувають на постійне місце проживання до Австралії. Згідно дослідженню Мерсер, Сідней займає перше місце в Австралії за вартістю життя і 66 місце в світі по цьому показнику.

Кіліманджаро — потенційно активний стратовулкан на північному сході Танзанії, висока точка Африки над рівнем морить (5893 м, офіційні 5895 м). C 1902 по 1918 роки називався Вершина Кайзера Вільгельма (німий. Kaiser-Wilhelm-Spitze). Кіліманджаро підноситься над плоскогір'ям Масаї, яке розташоване на висоті 900 метрів над рівнем морить. Про походження назви є декілька версій (див. нижчий). У 2003 році учені прийшли до висновку, що розплавлена лава знаходиться всього в 400 метрах під кратером головної вершини Кибо. Хоча і не прогнозується іншій активності, окрім викидів газу, що відбуваються зараз, існують побоювання, що вулкан може обрушитися, що приведе до великого виверження на зразок гори св. Олени. Декілька обвалів і зрушень грунту вже відбувалися на Кибо у минулому. В результаті одного з них утворився так званий «західний пролом». У Кіліманджаро не було документованих вивержень, але місцеві легенди говорять про вулканічну активність 150—200 років тому. Високою точкою гори і Африки є пік Ухуру вулкана Кибо, 5895 м, що відноситься до «Семи вершин». Пік був вперше покірний Гансом Майєром в 1889 р. Два останніх спис — це теж вимерлі вулкани: Мавензі (5149 м, третій по висоті пік Африки після Ухуру і гір Кенія) і Шира (3962 м) . Перша згадка про ці засніжені гори відноситься до II століття н.е. Вони позначені на географічній карті Птолемея. Але датою відкриття Кіліманджаро вважається 11 травня 1848 р., а автором відкриття — німецький пастор Іоханес Ребман. У 1861 р. скорена висота 2500 м, в 1862 досягнута відмітка 4200 м, в 1883, 1884 і 1887 — відмітка 5270 м; всі ці сходження здійснені графом Телиці. 5 жовтня 1889 р. німецький альпініст Ганс Майєр і його австрійський провідник Людвіг Пуртшелер вперше досягли вершини. У 1996 р. в Марангу ще був живий їх товариш по сходженню з народу чага — Мзєє Лауво, якому повинно було бути більше 120 років. Мавензі була скорена тільки в 1912 р. Охлером і Клуте. У книзі «Життя, подорожі і робота в східній Африці» можна знайти опис того, як її автор Чарльз Нью спробував підкорити Кіліманджаро в 1861 році в тропічних шортах і легкій сорочці, при цьому його 13 портеров були абсолютно голими. Не дивно, що вони не змогли зійти на вершину, хоча і досягли межі снігу, що теж є добрим результатом. Назва походить з мови суахілі і імовірно означає «гора, яка виблискує».

Київ— столиця і найбільше місто України, місто-герой. Знаходиться на річці Дніпро. Є центром Київської агломерації. Київ — окрема адміністративно-територіальна одиниця України, культурний і урядовий центр країни, а також адміністративний центр Київської області. Розташований на півночі центральної частини України. Населення постійно росте в середньому на 20 тыс.ч. у рік. Київ — восьме по населенню місто Європи. З 30 січня 1918 року по грудень 1919 рік — столиця Української Народної Республіки, а з червня 1934 року по 24 серпня 1991 року — столиця УРСР. Місто має свій герб і прапор. Через своє історичне значення як центр Київської Русі з IX по XII століття, місто іноді називають «Мати міст росіян». По одному з переказів, назва міста відбувається від імені Кия — самого старшого з трьох братів, які, згідно легенді, вважаються засновниками Києва. Ця легенда дійшла до нас в літописі XII століття «Повість тимчасових років»: Є і інша гіпотеза походження назви міста. Київ такий названий тому, що його першими жителями були робочі (кияне, кияни), які обслуговували переправу через Дніпро. Переправа була дерев'яним настилом на стовпах (киях) вбитих в дно.

Байкал (бур. Байгал далай) — озеро тектонічного походження в південній частині Східного Сибіру, якнайглибше озеро планети Земля, найбільший природний резервуар прісної води. Озеро і прибережні території відрізняються унікальною різноманітністю флори і фауни, більша частина видів ендемічна. Місцеві жителі і багато хто в Росії традиційно називає Байкал морем. Байкал знаходиться в центрі Азії, в Росії, на межі Іркутської області і Республіки Бурятія. Озеро протягнулося з півночі на південний захід на 636 км. у вигляді гігантського півмісяця. Ширина Байкалу коливається від 25 до 80 км. Площа водної поверхні складає 31 722 км (без урахування островів), що приблизно рівне площі таких країн, як Бельгія, Нідерланди або Данія. За площею водного дзеркала Байкал займає шосте місце серед найбільших озер миру. Довжина берегової лінії — 2100 км. Озеро знаходиться в своєрідній улоговині, з усіх боків оточеній гірськими хребтами і сопками. При цьому західне побережжя — скелясте і обривисте, рельєф східного побережжя — пологіший (місцями гори відступають від берега на десятки кілометрів).

Ріо-де-Жанейро (порт. Rio de Janeiro, буквально — січнева річка) — друге за величиною (після Сан-Паулу) місто Бразилії, адміністративний центр однойменного штату, з 1764 до 1960 — столиця Бразилії. Має напівофіційне прізвисько «Дивовижне місто». Ріо-де-Жанейро розташовується на смузі Атлантичного побережжя Бразилії, поблизу від Тропіка козерога. В основному місто орієнтоване на південь. Місто було засноване у бухти Гуанабара, вхід в яку передує гора під назвою Цукрова Голова, «візитна картка» міста. Центр Ріо знаходиться на рівнинах західного берега бухти Гуанабара. Велика частина міста, так звана Північна зона, розташовується на північно-західних рівнинах, горбах і невеликих скелястих горах. Південна зона міста — пляжі, що обрамляють море, — відокремлена від центральної і північної частини міста прибережними горами. Ці гори і горби є відгалуженням Серра-ду-Мар, стародавньої гірської системи в південно-східній частині Бразилії, яка утворює південні схили Бразільського плоскогір'я. Вільний доступ в обширну Західну зону, відсічену гірськими хребтами, був відкритий до кінця XX століття з появою нових доріг і тунелів. Місто займає площа 1260 км.