Презентація на тему:
територіальна структура природних угідь

територіальна структура природних угідь

Основним критерієм оптимального співвідношення сільськогосподарських угідь у ландшафтах є висока продуктивність агроценозів за мінімальних витрат матеріально-енергетичних ресурсів, попередження ерозійних процесів і забруд¬нення ґрунтових і поверхневих вод продуктами ерозії.

Найбільш ефективно на формування екологічно сталих ландшафтів впливають захисні лісосмуги, особливо сполучені з природними лісами. Вони покращують розподіл опадів на полях, зменшують поверхневий стік талих і зливових вод, сприяють зниженню інтенсивності водної ерозії та дефляції

Крім лісових насаджень, для комплексної екологізації агроландшафтів велике значення мають трав'янисті ценози (сіножаті, луки, пасовища). Чергування розораних і нерозораних смуг або окремих ділянок дає змогу попередити ерозію ґрунту, покращити екологічний стан території.

основний негативний наслідок зведення лісів і розорання степів — інтенсифікація ерозійних процесів, необхідну лісистість («цілинність») тери¬торії можна розрахувати, виходячи з кореляційної залежності між лісистістю й коефіцієнтом стоку.

Визначивши значення коефіцієнта стоку, за якого лімітується ерозія (воно близьке до 10—15 %), отримаємо, що для досягнення таких значень стоку в степу лісистість має становити 10 % , а в лісостепу — 15 %. В. В. Докучаєв та П. О. Тутковський вважали, що в степу лісистість має становити 10-20 %, а зараз лісистість степу України становить 2,0-2,8 %.

Оптимальну лісистість можна орієнтовно визначити також за максимального за величиною приросту підземного стоку в складі водного балансу. З досвіду його визначен¬ня видно, що в Межах України величини оптимальної лісистості зменшуються з північного заходу та півночі на південний схід і південь від 39-40 до 16-17 %.

Для зони мішаних лісів оптимальна лісистість становить 23-40 %, лісостепу — 17-23 %, степу — 15-17 %.

Природно-заповідний фонд України (станом на 1.01.2003 р.) має у своєму складі 7040 територій і об'єктів загальною площею близько 2715,4 тис. га, що становить 4,5% усієї території України

До складу національної екологічної мережі України включаються території та об'єкти природно-заповідного фонду, ліси, водні об'єкти, водоохоронні зони та прибережні захисні смуги водних об'єктів, інші землі водного фонду, водно - болотні угіддя.

Природні заповідники, заповідні зони біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, інші значні за площею цінні природні території із суворим заповідним режимом створюють ключові райони екологічної мережі.

Ряд питань охорони природних середовищ існування рослин і тварин регулюються Земельним, Лісовим, Водним кодексами та Кодексом про надра, що були прийняті за роки незалежності України.

Сучасна оптимізована природно- заповідна мережа Полтавщини (станом на 1.05.2002 р.) включає 341 територій та об'єктів загальною площею 96,8 тис. га, що складає 3,37 % від загальної площі області та дорівнює середньому показникові заповідності по Україні (2,2%).

В ПЗФ області зберігається 87% природної флори вищих судинних рослин, в тому числі понад 300 видів, які мають обмежене поширення в регіоні, 105 видів з поодинокими місцезнаходженнями, а також понад 400 видів, що поширені спорадично, та близько 500 видів типових для основних фітоценозів.

Полони на — безліса ділянка верхнього поясу Українських Карпат, що використовується як пасовисько та для сінокосу. Тягнуться на десятки кілометрів. За флороюподібна до альпійських луків. Ростуть едельвейси, фіалки, айстри, жовтець, мак, перстач, ломикамень. Полонини вкрити густим й соковитими луговими травами.