Презентація на тему:
"Сучасний розвиток Японії"

Сучасний розвиток Японії Підготувала учениця ІІ курсу історико-правознавчого класу Ковтун Дар’я

План Загальна характеристика господарства Японії Промисловість Японії Транспортна система Японії Зовнішньоекономічна діяльність Японії Японське «економічне диво»

Японія - держава у Східній Азії на Японському архіпелазі, у північно-західній частині Тихого океану. Друга за рівнем економічного розвитку країна світу після США. Це "країна, де сходить сонце"

Імператор Акихито,

Загальна характеристика господарства Японії Японія є однією з найрозвинутіших країн світу. ВНП Японії складає біля 15% світового. На сучасному етапі розвитку економіки Японії головним структурним фактором є наука і освіта, тому їм приділяється особлива увага. Відповідно до державної програми розвитку національної системи науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) було здійснено перехід від імпортування технічних досягнень до розробки власної системи НДДКР.

Штаб-квартира Toyota Motor Corporation Штаб-квартира Sony Штаб-квартира Honda в Токио

Майже 99% японських компаній належить до сфери малого та середнього бізнесу. Особливо велика їх роль в автомобільній, електронній та електротехнічних галузях. Японія має низькі показники безробіття.

Промисловість Японії В Японії немає суто аграрних територій, але в той же час для країни характерна висока територіальна концентрація промислового виробництва.Японія є центром виробництва бавовняних тканин. Тихоокеанське узбережжя виявилось найкращим місцем і для розміщення важкої промисловості.

За розвитком атомної енергетики Японія поступається лише США і Франції. В 90-х роках вона почала самостійно збагачувати уран. АЕС є в усіх районах, але найбільше їх на березі Тихого океану в префектурі Фукусіма (Токійська енергосистема) і на березі Японського моря в префектурі Фукуї (Кансайська енергосистема). 

За розмірами енергоспоживання, Японія четверта в світі (понад 500 млн тонн у вугільному еквіваленті), хоч на 90 % залежить від імпорту енергоносіїв, у тому числі нафти імпортується 240 млн тонн, вугілля довозиться понад 110 млн тонн.

Обробна промисловість є вирішальним сектором у матеріальному виробництві Японії. Він має новітнє обладнання й технології. Особливою його рисою є співіснування великих та дрібних підприємств. 

В останні десятиліття, у зв'язку з розвитком новітніх галузей в Японії підвищився попит на кольорові та рідкісні метали.

У світовому виробництві машин і устаткування частка Японії становить понад 10 %. Машинобудівні фірми освоїли всю номенклатуру продукції галузі. Провідні машинобудівні концерни є основою експортної бази Японії, адже за межі Японії вивозиться 30% продукції машинобудування. Провідними галузями японського машинобудування є електромашинобудування (І/З продукції галузі), де половину продукції дає радіоелектроніка; транспортне машинобудування, в якому провідне місце посідає автомобілебудування (30% світового випуску автомобілів) та суднобудування (50% світового випуску суден); загальне машинобудування з великими фірмами, що виробляють промислове устаткування і верстати.

Особливе місце посідає Японія в електронному машинобудуванні. Її заводи випускають електроніку промислового призначення, робототехніку (понад 50 тис.роботів на рік), напівпровідники, комп'ютери, кольорові телевізори (20% світового виробництва) та відеоапаратуру (80% світового випуску відеомагнітофонів) тощо. Японія відома своїми точними приладами — оптика, фото- і кінокамери, годинники. Автомобілі, судна, електроніка, прилади і сталь — головні статті експорту Японії. Якість їх відповідає найвищим міжнародним стандартам.

Японія виділяється розвиненою хімічною і нафтохімічною, деревообробною і целюлозно-паперовою промисловістю.

В Японії створений потужний науково-виробничий комплекс. Це дає змогу розглядати виробництво наукоємної та технічно складної продукції як основний напрям спеціалізації країни в міжнародному поділі праці.

Транспортна система Японії Японія має ефективну транспортну систему, її особливостями є відсутність трубопроводів (вони не потрібні) і річкового транспорту (для нього немає умов). Натомість розвинені залізничний, автомобільний, морський, авіаційний види транспорту. Специфіку транспортної системи визначають гірський рельєф, зосередження населення і господарської діяльності на невеликих ділянках прибережних рівнин, а також відокремленість островів один від одного. Звичними елементами японського ландшафту стали мости, акведуки, естакади, тунелі. їхня сумарна довжина вимірюється тисячами кілометрів. У перевезенні вантажів найбільше значення мають автомобільний і каботажний транспорт, а частка залізниць мінімальна (лише 7%). У перевезенні пасажирів, навпаки, головними є залізниці, включаючи внутрішньоміські, а вже потім — автомобілі. Зростає роль повітряного флоту.

Зовнішньоекономічна діяльність Японії На Японію припадає понад 6 % імпорту та понад 9 % експорту, 15 % прямих зарубіжних інвестицій світу. Головними статями японського експорту є продукція машинобудування, чорної металургії, хімічні продукти і текстильні вироби

Японське «економічне диво — це перетворення, які відбулися у цій країні в галузі народного господарства і перетворили її за декілька деся тиліть на найрозвиненішу країну світу.

Які ж причини такого «економічного дива»?

Після підписання акту про капітуляцію Японії (2 вересня 1945 р.) аме риканці розпустили збройні сили Японії. За статтею 9 нової Конституції (листопад 1946 p.), Японія відмовлялася від війни як суверенного права нації, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу розв'язання міжнародних суперечок. Концепція Сігеру Йосіда (1946 р.) післявоєнного розвитку Японії також сприяла економічному успіху. Основна суть доктрини — відновлення та посилення позицій Японії у міжнародній торгівлі. Енергію японського наро ду слід направити на розбудову економіки, використовуючи дешеву привізну сировину, а зовнішню політику проводити під захистом США.

Здійснено прогресивні реформи: розпущено найбільші монопольні концерни; реформу податкової систе ми (зменшені податки на підприємницьку діяльність); встановлено твер дий обмінний курс єни; земельну реформу (держава викупила у поміщи ків і продала селянам 80% сільськогосподарських угідь, це привело до скорочення частки населення, зайнятого у сільському господарстві з 48% до 8% на сучасну пору). Впроваджено трудове законодавство: встановлено восьмигодинний робочий день, обумовлено охорону праці, систему оплачуваних відпусток.

Реформовано освіту:  запроваджено 12-річний термін навчання у середній школі з шкільних програм вилучені матеріали, пов'язані з ідеологією мілітаризму запроваджено спільне навчання хлопчиків та дівчаток.

Сан-Франциським мирним договором (вересень 1951р.) у повній мірі було відновлено суверенітет Японії. Також було укладено систему договорів (про торгівлю і навігацію, угоду про допомогу у взаємній обороні та інші), яка зробила Японію союзницею США. У 1956 р. Японію прийнято до ООН, таким чином вона стала повноправним членом міжнародного співтовариства. У середині 60-х рр. японський парламент прийняв резолюцію, яка про голошувала «три неядерні принципи» — не виробляти ядерної зброї, не во лодіти нею, не розміщувати її на власній території.

Японія наприкінці 70-х років перетворилась на один з найпотужніших світових центрів металургії.

Критерієм гідності у японському суспільстві визнавалося ставлення до праці і навчання. Кожен японець прагнув стати висококваліфікованим фахівцем.

На сучасному етапі Японія є одним із трьох центрів сучасного ринкового світу поряд із США та Західною Європою.

Список використаної літератури http://djerelo.com/sex/230-sex-teoria/1218-20-yaponske-ekonom%D1%96chne-dyvo-rozvytok-yapon%D1%96yi-na-sychasnomy-etap%D1%96 http://www.geograf.com.ua/japan/652-japan-zed http://www.geograf.com.ua/japan