Презентація на тему:
Складові економічного потенціалу країни

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ Вчитель географії ЗОШ – інтернату І –ІІІ ступенів ІВЧЕНКО ЛЮДМИЛА АНТОНІВНА

Економічний потенціал України На політичній карті світу існують 193 держави. Вони різні за розмірами, правлінням і рівнем економічного розвитку

Ресурс - все що потрібно для задоволення потреб людини. Включають природні і людські ресурси. ВИРОБНИЧІ МАТЕРІАЛЬНІ ТРУДОВІ ПРОРОДНІ ФІНАНСОВІ НАУКОВО- ТЕХНІЧНІ ІНФОРМАЦІЙНІ

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ - це сукупність наявних та придатних до мобілізації основних джерел, засобів країни, елементів потенціалу цілісної економічної системи, що використовуються і можуть бути використані для економічного зростання й соціально-економічного прогресу.

Природний потенціал - це сукупність наявних і тих, що можуть бути мобілізовані, природних ресурсів у поєднанні з природніми умовами, які впливають на економічну діяльність та використовуються чи можуть бути використані у процесі виробництва економічних благ.

Україна має унікальний природно – ресурсний потенціал: Мінеральних ресурсів Земельних Водних Лісових

Трудовий потенціал - це кількість та якість наявних трудових ресурсів зурахуванням можливості їх збільшення при поточному рівні розвитку науки і техніки.

Науковий потенціал це сукупна можливість національної економічної системи генерувати необхідні знання, що втілюється в кількісних і якісних характеристиках винаходів та нововведень і визначається чисельністю та професійністю вчених, зайнятих у різних сферах науки.

Технічний потенціал (потенціал засобів праці) можна визначити як сукупність можливих та перспективних технічних засобів, що використовуються чи можуть бути використані у НДДКР та виробництві і спрямовані на підвищення продуктивності суспільної праці.

Технологічний потенціал це сукупність методів залучення засобів праці у виробництво для перетворення предметів праці на продукцію для кінцевого споживача чи для наступного залучення що визначається рівнем соціально-економічного розвитку

Інформаційний потенціал наявні та такі, що можуть бути мобілізовані обсяги інформаційних ресурсів, інформаційної техніки і технологій для створення власних і збирання, накопичення, обробки й використання різноманітних форм інформації для задоволення відповідних потреб суспільства.

РІВЕНЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ ПОКАЗНИКАМИ: ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ Якщо ви можете виміряти те, про що говорите, і виразити його у цифрах — ви дещо знаєте про це; якщо ви не можете виміряти і не можете виразити щось цифрами, то ваші знання недостатні і незадовільні; це, можливо, лишень початкові знання, і ви ще мало просунулися на ниві науки. Лорд Кельвін

Валовий внутрішній продукт (ВВП) один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. ВВП визначають, як суму первинних доходів, розподілених економічними одиницями-резидентами між виробниками товарів та послуг: оплата праці найманих працівників, чисті податки на виробництво та імпорт, валовий прибуток та валові змішані доходи.

СТАТИСТИЧНІ ДАНІ Україна — за обсягами ВВП підрахованого у 2009 році 40-ва економіка світу. У 2008 році ВВП країни склав 337 млрд. доларів. ВВП зріс порівняно з попереднім роком на 2,1%, а подушний ВВП за ПКС склав 6,9 тисяч доларів США (в 2007 р. — 7,1 тис. доларів США) За рівнем видатків на ведення домашнього господарства Україна посідає останнє місце серед країн Східної Європи. Основа української економіки — сформований ще у часи СРСР капітал, отриманий приватними власниками в незалежній Україні в період проведення масової приватизації.

ВВП зростає незалежно на негараздів 1996 року - 1595 гривень 2005 року – 9372 гривень 2008 року – 20495 гривень

ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ ( ВНП) - це найобширніша міра сукупного обсягу національного виробництва товарів і послуг. Це сума ринкових вартостей споживання, валових інвестицій, урядових покупок товарів і послуг та чистого експорту.

РЕЙТИНГ УКРАЇНИ ЗА ІНДЕКСОМ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ 1993 рік – 45 місце 1999 рік – 91 місце 2008 рік – 82 місце

ЕКОНОМІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ Не подолено фінансову кризу; Забожіння; Великі заборгованості; Прихована і відкрита корупція; Злочинність;

Сталий розвиток — це керований розвиток. Сталий ро звиток загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.

КОНЦЕПЦІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Концепція сталого розвитку ґрунтується на п`яти головних принципах 1. Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби. 2. Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов`язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення. 3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на більш благополучне життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем. 4. Необхідно налагодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії. 5. Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.

Приклади сталого розвитку Будівництво доріг, будівель має супроводжуватися відповідним зростанням зелених насаджень — щоб не погіршувати стан довкілля. Зростання виробництва зерна не повинно супроводжуватися виснаженням чи іншим погіршенням якості ґрунту. Видобування корисних копалин (наприклад металевих руд, вугілля) має супроводжуватися створенням підприємств, що не залежать від цього видобутку. Таким чином, щоб після вичерпання майбутні покоління (а часто й поточні) не мали економічних проблем. У приватному сенсі — заробітна плата повинна компенсувати витрати на відновлення здоров'я, погіршене через виконувану роботу.