Презентація на тему:
"Північна Америка"

ПІВНІЧНА АМЕРИКА

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ

Площа (включаючи острови) 24 228 000км² Площа островів 4 100 000км² Довжина берегової лінії 75 500 км Середня висота над рівнем моря 700 м Найбільша висота над рівнем моря (г. Мак-Кінлі) 6 193 Найменша висота над рівнем моря —85 м Долина Смерті Найпівнічнішаточка мисМерчісон 71°58′ пн. ш.94°28′ зх. д. Найпівденнішаточка мисМар'ято 7°12′ пн. ш. 80°52′ зх. д. Найзахідніша точка мис Принца Уельського 65°35′ пн. ш.168°05′ зх. д. Найсхіднішаточка мисСент-Чарльз 52°24′ пн. ш.55°40′ зх. д. Чисельність населення: 460 млн. мешканців Густота населення: 22,9 осіб/км²

Материк омивається Тихим океаном з Беринговим морем, затоками Аляска і Каліфорнійською, Атлантичним океаном з морем Лабрадор, затоками Св. Лаврентія, Карибською і Мексиканською, Північним Льодовитим океаном з морями Бофорта, Баффіна, Гудзоновою затокою. Сполучається з Південною Америкою Панамським перешийком, від Азії відокремлена Беринговою протокою. Береги континенту сильно розчленовані на півночі, північному заході й північному сході. Істотний вплив на природу Північної Америки мають і морські течії, що омивають її береги: Аляскинська, Каліфорнійська,Лабрадорська і течія Гольфстрім.

ФІЗИЧНА КАРТА

Відкриття та дослідження Північної Америки

Руаль Амундсен Христофор Колумб Вітус Беринг

1867 рік США купили півострів Аляска в Росії Х ст. Вікінги (ЕрікРауді) (о.Ґренландія) 12.10.1492 р. Христофор Колумб – офіційне відкриття XVст. Італ. ДжонКабот- відкрив о. Ньюфаундленд XVІст. Фр. Жак Картьє: досяг затокисв.Лаврентія засноване поселення з назвою Канада XVІ-XVІІІст. англ. ДжонДевіс, Генрі Гудзон, ВільямБаффін,АлександрМаккензі досліджували пн. іпн.сх. материка XVІІІ ст. рос.ВітусБерінг, ОлексійЧириков, ГригорійШеліхов досліджувалиТихоокеанське узбережжя.

Рельєф       Побудова поверхні материка асиметрична: західну частину займає гірська система Кордильєр, східну - великі рівнини і невисокі гори. Поверхня західної частини материка розташовується на висоті в середньому близько 1700 м, східна близько 200-300 м. Середня висота Північної Америки - 720 м.       Широкий розвиток платформних структур сприяв формуванню великих плоскогір'їв і рівнин у центральній і східній частинах материка. На півночі і північному сході розташовується Лаврентійська височина. На південь від неї, переважно на території США, знаходяться Центральні рівнини, на заході вони поступово переходять у більш високі (500-1500 м) Великі рівнини, що утворюють велике передгір'я Кордильєр. На північ від Великих рівнин розташовується низовина Маккензі. Центральні рівнини облямовані зі сходу Аппалачами, що витягнуті з південного заходу на північний схід і продовжуються до о. Ньюфаундленд. Гірський рельєф характерний для східних частин Канадського Арктичного архіпелагу і берегових частин Гренландії; у сполученні зі сприятливими кліматичними умовами він сприяв нагромадженню великих льодовиків на півночі материка. Південно-східні краї материка утворюють Берегові низовини, що включають Приатлантичну низовину на сході і Примексиканську низовину на півдні.

геологічна будова       Центральну, велику частину Північної Америки займає докембрійська Північно-Американська (Канадська) платформа (включає також острів Гренландія без його північних і північно-східних окраїн), що облямовується складчастими гірськими нагромадженнями каледонського (північний схід країни, Гренландія, острів Ньюфаундленд, Північні Аппалачі), герцинського (Південні Аппалачі, хребет Уошіто і його продовження, Канадський Арктичний архіпелаг), мезозойсько-кайнозойського (Кордильєри) віків. Приатлантична і Примексиканська низовини в США вкриті чохлом мезозойсько-кайнозойських відкладень і є плитами платформ із палеозойським фундаментом.

Корисні копалини

залізо мідь

Золото Срібло

Нафта Кам’яне вугілля

Клімат

Клімат Північної Америки характеризується надзвичайною різноманітністю внаслідок великої протяжності материка з півночі на південь та особливостей форм рельєфу. Північне узбережжя та острови, що прилягають до материка, розташовані в межах арктичного кліматичного поясу. Тут весь рік панує холодне арктичне повітря, узимку поверхня землі майже не одержує сонячного тепла, а влітку температури ледве сягають нуля. Саме за цих умов утворюються льодовики. На південь від Північного полярного кола до 60° пн. ш. розташований субарктичний кліматичний пояс із характерною суворою зимою, яка змінюється прохолодним літом із дощовою погодою. Більша частина материка (40—60° пн. ш.) розташована в межах помірного кліматичного поясу з холодною зимою й порівняно теплим літом. Узимку випадає сніг, улітку йдуть дощі, хмарна погода швидко змінюється теплою сонячною. У цьому поясі наявні помітні відмінності в різних його частинах. На території Північної Америки спостерігаються несприятливі погодні явища — урагани та торнадо (американська назва смерчу). Унаслідок переміщення циклонів у поясі від 10° до 30° пн. ш. утворюються шторми, які рухаються на захід і, діставшись узбережжя, відхиляються на північ. Коли швидкість вітру в цих тропічних циклонах перевищує 120 км/год, вони перетворюються на урагани. Формуючись над Мексиканською затокою, урагани рухаються на північ, відчутно впливаючи на погодні умови материка, бо охоплюють площі у сотні квадратних кілометрів та можуть тривати багато днів.  Торнадо мають велику руйнівну силу. Найвірогідніше, їх походження пов’язане з грозами. На території США на рік може відбуватися понад 700 торнадо, найчастіше — над Великими рівнинами та на Середньому Заході, навесні та на початку літа.

Льодовики

      Загальна площа заледеніння перевищує 2 млн. км2. Крижаний щит Гренландії, що представляє собою фрагмент пізнього четвертого заледеніння Північної Америки - найбільший. Інші льодовики, що також існують з того часу - крижані куполи, що покривають значні ділянки на острові Елсмір та інших островах Канадського Арктичного архіпелагу. Для цих островів, а також для берегових районів Гренландії характерні гірські карові льодовики, для північного узбережжя острова Елсмір - льодовики підніж і шельфові льодовики. На самому материку велике заледеніння на південній Алясці (Чугачські і Кенайські гори й особливо мис Святого Іллі) - 52 тис. км2, де льодовики спускаються до рівня океану. Крім того, льодовики є в хребтах Брукса, Аляскінському і Алеутському, Скелястих горах, Береговому хребті Канади, на окремих вершинах Каскадних гір і Вулканічного Сьєрра-Мадре.

Внутрішні води Північної Америки

Північна Америка досить багата річками й озерами. Вона має найдовшу річкову систему на земній кулі – р. Міссісіпі з Міссурі, а в районі Великих американських озер – найбільше скупчення прісної води. Проте територія континенту зрошується дуже нерівномірно, що зумовлено як кліматичними, так і орографічними особливостями. Великі простори заходу і південного заходу материка внаслідок інтенсивного випаровування і несприятливих топографічних умов мають дуже слабо розвинуту річкову сітку, тобто практично вона відсутня; ряд невеликих річок цього району не досягає моря. Найгустіша сітка повноводних річок – на добре зволожуваному південному сході материка.     Річки Північної Америки належать до басейнів Тихого, Північного Льодовитого й Атлантичного океанів; частина має внутрішній стік. Більшість річок впадає в Атлантичний океан.     Вододіл між басейнами річок Атлантичного і Північного Льодовитого океанів проходить по підвищених ділянках внутрішніх рівнин і виражений слабо.     Вододіл між басейнами річок Тихого й Атлантичного океанів проходить по середньовисотних ділянках Кордільєр, не далі як на 120—150 км від Тихого океану, тому річки Тихоокеанського басейну короткі. Проте в північній частині, яка отримує достатню кількість вологи, вони багатоводні і мають великі запаси гідроенергії.     Важливим вододілом є також Аппалачські гори.     Річки басейну Північного Льодовитого океану, більша частина якого зазнала недавнього покривного зледеніння, характеризуються молодістю русел, хоч деякі з них мають значну довжину і велику водоносність. Навпаки, річкова система Атлантичного океану має зрілий характер, річки тут утворюють досить розгалужену сітку і мають значну довжину.     Більшість річок Північної Америки багата на водну енергію, має велике транспортне значення. 

Природне районування

Північна Америка розташована в межах шести кліматичних поясів. Виділяються дві великі частини: рівнинний Позакордильєрський Схід і гірський Кордильєрський 3ахід.       У межах Позакордильєрського Сходу виділяються: Гренландія - найбільший острів на земній кулі; Канадський Арктичний архіпелаг - один з найбільших на земній кулі; Південний і західний острови за характером природних умов близькі до північних частин материка, північно-східні - до північних частин Гренландії; Лаврентійська височина - основна частина Канадського щита; Центральні рівнини займають велику (східну) частина басейну Міссісіпі; Великі рівнини - великі передгірні плато Кордильєр, вкриті сухим степом; Аппалачі - система складчастих хребтів, долин, плато і плоскогір'їв; Берегові низовини - плоский рельєф, сильна заболоченість.       У межах Кордильєрського Заходу виділяються: Кордильєри Аляски - займають північну частину Кордильєр і включають усю територію штату Аляска, частина плоскогір'я Юкон, що лежить у Канаді. Канадські Кордильєри - найбільш вузька частина Кордильєр; Кордильєри США, або Південні Кордильєри, - найбільш висока частина цих гір; Мексиканське нагір'я - у рельєфі переважають високі плато і нагір'я, місцями сильно розчленовані.

ФАУНА

Антилопа Дик-дик

Бізон

Вівцебик

Білий Ведмідь Білий Ведмідь

Ведмідь грізлі

Скунс

Опоссум

Койот

Вовк

Рись

Лінивець

Антилопа Бейза

ФЛОРА

НАСЕЛЕННЯ

Зараз на території Північної Америки мешкає понад 460 млн осіб, причому переважна більшість — у США, а також на півдні материка. Саме з цих районів почалася європейська колонізація Північної Америки. Найменше заселені північні частини материка, де мешкають переважно аборигени — індіанці, ескімоси, алеути (представники монголоїдної раси). Основна маса населення Північної Америки — вихідці з європейських країн, тому на материку переважає англійська мова, у Канаді розмовляють ще французькою, у країнах Центральної Америки державною мовою є іспанська. Близько 5 % населення материка — представники негроїдної раси. Аборигенів-індіанців дуже мало — близько 1 %. Найбільша густота населення на островах Карибського моря та в Центральній Америці — понад 200 осіб/км2. Густо заселені також східна частина материка та район Великих озер. На території Північної Америки розташовані США, Канада та Мексика, а також близько двадцяти невеликих країн (Ґватемала, Гондурас, Сальвадор, Нікараґуа, Панама, Куба, Тринідад і Тобаґо тощо) — на перешийку і прилеглих островах.

   Жоден народ земної кулі не зв'язаний з морем так тісно, як ескімоси. Тюлені, моржі, риба - основні продукти їх харчування. У пошуках звіра і риби мисливці виходять у море на своїх легких шкіряних човнах - каяках. Влітку ескімоси полюють на водоплавну птицю і канадських оленів карібу. Жінки в цей час збирають щавель, дудник, різні мохи, роблячи запаси на зиму. 

політична карта північної америки

У Північній Америці проживає 8 %населення світу , переважно європеоїдної раси, а також негри й індіанці. Значні території безлюдні (переважно на півночі Канади), найгустіше населені Бермудські острови і північно-східне узбережжя США. Три четверті населення Північної Америки проживає в містах; найбільші міські агломерації: Місто (агломерація) Населення (2010) Площа Країна Мехіко 21 163 226 7 346 км² Мексика Нью-Йорк 18 897 109 17 405 км² США Лос-Анджелес 12 828 837 12 562 км² США Чикаго 9 461 105 24 814 км² США Даллас 6 371 773 24 059 км² США Делавер 5 965 343 13 256 км² США Х'юстон 5 946 800 26 061 км² США Торонто 5 593 212 7 124 км² Канада Вашингтон 5 582 170 14 412 км² США Маямі 5 564 635 15 896 км² США

Північна Америка Країна чи територія Площа (км²) Населення (оцінка 2008) Щільність населення (на км²) Столиця  Бермудські острови (Великобританія) 54 65 000 1203.7 Гамільтон  Ґренландія (Данія) 2 166 086 57 000 0.026 Нуук  Канада 9 984 670 33 573 000 3.4 Оттава  Мексика 1 964 375 112 322 757 57.1 Мехіко  Сен-П'єр і Мікелон (Франція) 242 6000 24.8 Сен-П'єр  США 9 629 091 311 630 000 32.7 Вашингтон

Центральна америка Країна чи територія Площа (км²) Населення (оцінка 2008) Щільність населення (на км²) Столиця  Беліз 22 966 307 000 13.4 Бельмопан  Гватемала 108 889 14 027 000 128.8 Гватемала  Гондурас 112 492 7 466 000 66.4 Тегусігальпа  Коста-Рика 51 100 4 579 000 89.6 Сан-Хосе  Нікарагуа 130 373 5 743 000 44.1 Манаґуа  Панама 75 417 3 454 000 45.8 Панама  Сальвадор 21 041 6 163 000 293.0 Сан Сальвадор

Карибське море Країна чи територія Площа (км²) Населення (оцінка 2008) Щільність населення (накм²) Столиця  Американські Віргінські острови (США) 347 110 000 317.0 Шарлотта-Амалія  Ангілья (Великобританія) 91 15 000 164.8 Валлі  Антигуа і Барбуда 442 88 000 199.1 Сент-Джонс  Аруба (Нідерланди) 180 107 000 594.4 Ораньєстад  БагамськіОстрови 13 943 342 000 24.5 Нассау  Барбадос 430 256 000 595.3 Бріджтаун  Бонайре (Нідерланди) 294 12 093[7] 41.1 Кралендейк  Британські Віргінські острови (Великобританія) 151 23 000 152.3 Род-Таун  Гаїті 27 750 10 033 000 361.5 Порт-о-Пренс  Гваделупа (Франція) 1628 401 784[8] 246.7 Бас-Тер  Гренада 344 104 000 302.3 Сент-Джорджес  Домініка 751 67 000 89.2 Розо  Домініканська Республіка 48 671 10 090 000 207.3 Санто-Домінго

 Кайманові острови (Великобританія) 264 56 000 212.1 Джорджтаун  Куба 109 886 11 204 000 102.0 Гавана  Кюрасао (Нідерланди) 444 140 79 317.1 Віллемстад  Мартініка (Франція) 1128 397 693[9] 352.6 Фор-де-Франс  Монтсеррат (Великобританія) 102 6000 58.8 Плімут; Брейдс  ОстровиТерксіКайкос (Великобританія) 948 33 000 34.8 Кокберн-Таун  Пуерто-Ріко (США) 8870 3 982 000 448.9 Сан-Хуан  Саба (Нідерланди) 13 1537 118.2 Боттом  Сен-Бартельмі (Франція) 21 7448 354.7 Густавія  Сент-Кітс і Невіс 261 52 000 199.2 Бастер  Сент-Люсія 539 172 000 319.1 Кастрі  Сен-Мартін (Франція) 54 29 820 552.2 Маріго  Сент-Вінсент і Гренадини 389 109 000 280.2 Кінґстаун  Сінт-Естатіус(Нідерланди) 21 2739 130.4 Ораньєстад  Сінт-Мартен (Нідерланди) 34 40 009 1176.7 Філіпсбурґ  Тринідад і Тобаго[6] 5130 1 339 000 261.0 Порт-оф-Спейн  Ямайка 10 991 2 719 000 247.4 Кінгстон Всього 24 500 995 541 720 440 22.9

Статуя свободи

Північне сяйво

Національні парки

    На території Північної Америки створено 55 національних парків (у тому числі 19 у Канаді, 27 у США, 6 у Мексиці і 3 на Кубі), у яких поєднуються охорона флори і фауни і добре розвинутий туризм. Найбільш відомі національні парки: Єллоустонський, Великий Каньйон, Йосемітський, Банф, Джаспер, Секвоя, Еверглейдс.

Великий каньйон Колорадо 

Довжина каньйону 446 км, глибина — до 1600 м, ширина на рівні поверхні плато 8 — 25 км, поблизу дна — менше 1 км (на окремих ділянках — до 120 м). У межах каньйону річка Колорадо тече зі швидкістю до 25 км/год. Поверхня плато, яке прорізає каньйон, розташована на висоті від 1525 до 2745 м над рівнем моря. Щороку Великий Каньйон забирає життя кількох необережних туристів, які відправляються в «останню 12-секундну подорож».

Ніагарський водоспад

Ніагарський водоспад знаходиться на території штату Нью-Йорк на річці Ніагара, яка витікає з великого озера Ері та знаходиться на кордоні США та Канади. Спокійний, рівний і дуже сильний шум водоспаду чути аж за 20 км навкруги. Індіанці племені ірокезів назвали водоспад Нікакаре – “Великий шум”. Європейці побачили Ніагарський водоспад в 17 ст., а 180 років тому тут було збудовано перший готель.    Потік води настільки сильний, що його використовують для створення електроенергії. Саме тут у 1881 році було збудовано першу в США велику ГЕС.

висота 53м ширина 323м

Великі Американські озера

Найцікавішою у Північній Америці є система Великих озер, до складу якої входять Верхнє, Мічіган, Гурон, Сент-Клер, Ері, Онтаріо та ряд дрібніших. Усі вони сполучаються між собою, утворюючи єдиний прісноводний басейн. Загальна площа Великих озер становить 246,4 тис. кв. км, а Верхнє є найбільшим прісним озером на Землі.    Рівні Великих озер утворюють три сходинки. Найвище розташоване Верхнє озеро, що короткою річкою сполучається з озером Гурон. На другому рівні лежать озера Гурон і Мічіган. Третій рівень утворює озеро Ері. З Ері витікає річка Ніагара. Вона єдина здійснює стік усієї системи Великих озер. Ніагара тече майже строго на північ і впадає в озеро Онтаріо. При прориві через уступ силурійського куестового плато річка утворює грандіозний Ніагарський водоспад.    Велика водна маса помітно впливає на кліматичні умови прилягаючих територій. Взимку вода нагріває, а влітку охолоджує нижні шари атмосфери; крім того, взимку тут посилюється циклонічна діяльність. Рівні озер від сезону до сезону зазнають помітних коливань; навесні, коли тане сніг, вони підвищуються на 40—60 см, а в посушливу пору року знижуються. Замерзають озера не на тривалий час.    

Канадські скелясті гори

)   Країна Канада Провінції Британська Колумбія,Альберта Найвища точка ГораРобсон3954 м

Геологія Гірські породи, з яких складається північна частина Скелястих гір у провінціях Альберта і Британська Колумбія, — в основному палеозойські вапняки й сланці. У Вайомінгу і Колорадо більшість гір мають ядра з гранітів та інших магматичних порід, перекриті товщами палеозойських і мезозойських осадових порід. Південні Скелясті гори, або Скелясті гори США складаються з коротких хребтів, складенихпіщаниками, глинистими сланцями, вапняками. Крім того, у центральній і південній частинах Скелястих гір широко представлені різноманітні вулканічні породи, зате на півночі цих гір вулканічних порід практично немає. Хребти розділені обширними басейнами — «парками». Є значні родовища молібдену, міді, золота, срібла, поліметалів, нафти, кам'яного вугілля. Спостерігаються поствулканічні явища: гейзери, термальні джерела, а також землетруси.

Клімат У Скелястих горах типовий гірський клімат. Середня річна температура в долинах знаходиться в межах 6 °C. У липні, найтеплішому місяці, середня температура сягає 28 °C. У січні середня температура становить близько −14 °C, і це самий холодний місяць у році. Середньорічна кількість опадів близько 360 мм. В області Скелястих гір улітку зазвичай тепло і сухо, оскільки дощові хмари з заходу, затримуються гірським хребтом на його західній стороні. Середня температура літа становить 15 °C і середня кількість опадів близько 150 мм. Зими бувають багатосніжними та холодними, середня температура −2 °C, а середня товщина снігового покриву становить 29 см. Навесні середня температура 4 °C і з опадами у кількості 107 мм. Осінь приносить середню кількість опадів 66 мм і температуру близько 7 °C.

Гори Аппалачі

Гори Аппалачі простяглися на північний схід на 2300 км від штату Алабама до затоки Св. Лаврентія і продовжуються на острів Ньюфаундленд. Ширина їх – 200-300 км, середня висота – 1000-1300 м. За своїми природними умовами це типовий район середньовисотних лісових ландшафтів помірного і субтропічного поясів. 

   Найвища точка Північних Аппалачів – гора Вашингтон у Білих горах. Висота її 1916 м. Далі на північ гори знижуються і переходять у плоскогір'я, над якими височать окремі останці, наприклад гора Монаднок до 1000 м заввишки.     На узбережжі Атлантичного океану гірські хребти вклинюються й утворюють ряд півостровів з малими і великими затоками. Між півостровом Нова Шотландія і материком знаходиться затока Фанді, відома найбільшими в світі припливами (до 18 м). 

Гора Вашингтон

кордильєри

Розташування США,Канада,Мексика Довжина більше 7 тис. км Ширина 800-1600км Найвища точка Г. Мак-Кінлі-6193 м

Виконали учні 7 класу нвк ( сзш ііст.- ліцей): Галак Богдан Мацьків Іван Наконечний Андрій Сухомлин Назар Шибіко Василь