Презентація на тему:
Особливості історичного розвитку суспільної географії

Особливості історичного розвитку суспільної географії Семінарське заняття 1.

Питання для обговорення: Особливості розвитку географії як науки. Етапи формування суспільної географії (на прикладі України). Генетичні джерела і напрямки розвитку науки.

1. Особливості розвитку географії як науки

Наука — це думка, а історія науки — це рух думки Будь-яка наука як форма суспільної свідомості проходить складний шлях розвитку від описового етапу до етапу теоретичного і методоло-гічного осмислення. Розвиток науки найтіснішим чином пов'язаний також із запитами практичної діяльності людини, які не залишаються постійними в різні епохи.  

Географія зароджувалась в античний час з практичних запитів людства як землеопис, як землезнавство. Це одна з найдавніших наук, що мала на меті накопичення та систематизацію знань про країни і народи, що їх населяють, про природу і господарство таких країн. У цей час географія була унітарною – цілісною, недиференційованою наукою.

Протягом XVI – XVII століть географія диференціюється, в ній виділяються кілька галузевих напрямків. Впродовж ХІХ – ХХ століть і на даний час система географічних наук охоплює десятки, а в деталізованому переліку – сотні галузево-географічних дисциплін. Так, слід зазначити, що існує економічна і соціальна географія, соціально-економічна географія, суспільна географія, антропогеографія, географія людини. Кожна з цих галузей має свою історію, свої плюси та мінуси. Вважається, що найліпшим, всеохоплюючим поняттям є "суспільна географія".

Варениус, Бернхардус. География генеральная, небесный и земноводный круги купно с их свойствы и действы в трёх книгах описующая [Карти] / Бернхардус Варениус ; авт. тексту Б. Варениус. – . – [М.] : Б. изд-ва, 1718. - 1 кн. (647 с.), 1 цв. : печать ; 32х20 см. - Кириллица. Загл. взято из "БСЭ".- Т. 4.- С. 300. Анотація: Бернхард Варен (1622-1650 або 1651) - нідерланд. географ. Перше вид. книги вийшло в Амстердамі в 1650 р.; друге і третє - в 1672 і 1681 в Кембріджі за ред. І. Ньютона. За Петра І перекладена на рос. мову і надрук. у 1718 р.

Періодизація розвитку географічної науки за С. Рудницьким (1926 р.) старі часи (до XVIII ст.); нові часи (від XVIII ст.). С. Рудницький

Періодизація розвитку географічної науки за А. Ісаченко (1971 р.) рабовласницький устрій; середньовіччя; епоха Великих географічних відкриттів і початку нового часу (XV - остання чверть XVII ст.); новий час (остання чверть XVIII - кінець XIX ст.); зародження сучасної географії (кінець XІX - початок XX ст.); найновіший час (1918-1945); сучасний період (з 1945 р.). А. Ісаченко

Періодизація розвитку географічної науки за П. Джеймсом та Дж.Мартіном (1981 р.) класичний період (від древніх греків до кінця XVIII – початку XIX ст., тобто до О. Гумбольдта і К. Ріттера); новий період (від початку XIX до 60-х років XX ст.); сучасний період (починаючи з 60-х років XX ст.).

Періодизація розвитку географічної науки за О. Шаблієм класичний (від стародавніх часів до кінця XVII ст.); новий (XVIII – перша половина XIX ст.); новітній (від другої половини XIX ст). О. Шаблій

2. Етапи формування суспільної географії

Етапи формування суспільної географії за М. Пістуном стихійно-описовий етап (від античних часів і до кінця XV ст.); цілеспрямовано-описовий етап (XVI - XVII ст.); господарсько-статистичний етап (XVIII - кінець XIX ст.); економіко-географічний етап (кінець XIX ст. - 60-і роки XX ст.); етап економічної і соціальної географії (70-80-і pp. XX ст.); суспільно-географічний етап (90-і роки).

Стихійно-описовий етап Даний етап був представлений географічними описами українських земель іноземними вченими та мандрівниками, першими з яких були греки та араби (Геродот, Гіпократ, Страбон, Птоломей та ін.). В їх працях було описано історію і географію окремих частин території України (в основному її південного регіону), зокрема, їхні природні особливості та господарська діяльність населення. Важливим методологічним моментом цього періоду була наявність тісного зв'язку між історією, географією , філософією та медициною, що в сукупності стало значним поштовхом для зародження економічної географії.

Цілеспрямовано-описовий етап Відзначався нагромадженням первинної інформації на основі проведених реєстрів (переписів) та ревізій населення у зв’язку з оподаткуванням (поголовним, а згодом подимним) у селах та дією магдебурзького права у містах. В цей період появилася велика кількість картографічного матеріалу про Україну, який поряд з матеріалами переписів слугував джерельною базою перших описів про населення та його заняття в Україні (С.Величко, Я.Маркевич, О.Шафонський), галузі господарства (С.Подолинський, В.Ляскоронський та ін.). Серед представників інших країн ці питання підняли З.Герберштейн, Е.Лясота, Г.Л. де Боплан та ін. Позитивну роль відіграло заснування в 1632 році Києво-Могилянської колегії, (згодом - академії), де викладалася географія.

Господарсько-статистичний етап Саме на цьому етапі, в середині 60-х років XVIII ст., вперше в історії науки російський вчений М.В. Ломоносов запропонував термін "економічна географія", розуміючи під ним науку, яка вивчає господарську діяльність населення. Проте в науковий обіг цей термін увійшов лише на початку XX ст., через півтора сторіччя після смерті вченого.    І надалі на формування української географії взагалі і економічної зокрема, значний вплив мали праці зарубіжних вчених, в першу чергу німецьких, російських і французьких. Одним з перших теоретиків у галузі статистики був К.Г. Герман, автор першого підручника з теорії статистики, а також схеми економічного районування. Праці K.I. Арсеньєва становили основу загальногеографічного і економічного районування Росії, в межах якої розглядалася й Україна. М.П. Огарьов виклав у своїх працях методологічні основи економічного районування та політичної економії. Першу концепцію розміщення виробництва висунув Й. Тюнен.

Українська економіко-географічна наука бере початок від господарсько-статистичних описів окремих регіонів, серед яких одним з перших був "Топографічний опис Малої Росії" (1770-1780 pp.). У XIX ст. з'явилася ціла низка таких ґрунтовних статистико-економічних описів, виконаних українськими науковцями М. Арандаренком, Д. Журавським, В. Марчинським, А. Скальковським, П. Чубинським та ін. Їх проведенню сприяло утворення в 1858 p. Центрального статистичного кабінету, а в 1873 p. – Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) у Львові та Південно-Західного відділу Імператорського географічного товариства у Києві.

Економіко-географічний етап Це був етап появи і розвитку великої кількості різноманітних теоретичних концепцій економічної географії, творчого наукового пошуку. Було виділено наступні напрямки : 1) комерційно-географічний; 2) етногеографічний; 3) антропогеографічний; 4) галузево-статистичний 5) районний

Етап економічної і соціальної географії Економіко-географічні дослідження в Україні весь час тематично і територіально розширювались. Економічна географія у 1970-80-і роки за своїм змістом переросла в економічну і соціальну, а в 1990-х роках трансформувалась у суспільну географію.

Суспільно-географічний етап Представлений в працях Г.В. Балабанова, І.О. Горленко, М.Д. Пістуна, О.Т. Ващенка, Я.І. Жупанського, О.І. Шаблія та інших

3. Генетичні джерела і напрямки розвитку науки.

Економічний напрям Представники — В. Петті, К. Маркс, А. Сміт. Напрям сформувався на засадах політекономії, географії торгівлі. Головний об’єкт дослідження – господарство країни чи світу, їх сфери — виробнича чи послуг, розміщення і геопросторова організація).

Демосоціальний напрям Представники — Ш. Л. Монтеск’є, Ф. Ратцель, С. Рудницький. Походження напряму відбулося із розвитком філософії суспільства (особливості культури, традицій, духовного життя населення). У демосоціальному напрямі в суспільній географії окремо виділяють соціальну географію та географію населення; вони становлять ядро того напряму, що тривалий час мав назву антропогеографії, тобто географії людини.

Формально-теоретичний напрям Витоки з праць Птолемея: географія – просторова (хорологічна) точна наука, головною є земна поверхня, територія. Представники — А. Геттнер, В. Бунге. Предметом дослідження даного напряму виступають відношення простору земної поверхні. Виникнення теорії переміщень, теорії центральних місць.

Висновки 1. Існує значна кількість підходів та схем періодизації розвитку суспільної географії, в основу яких покладено різні фактори та чинники, зокрема, історичні події, географічні надбання чи відкриття, виявлення нових закономірностей, законів тощо. 2. У розвитку суспільної географії можна виділити наступні етапи: стихійно-описовий; цілеспрямовано-описовий; господарсько-статистичний; економіко-географічний; етап економічної і соціальної географії; суспільно-географічний етап. 3. У суспільній географії виділяється економічний, демосоціальний та формально-теоретичний напрямки.