Презентація на тему:
Населення і господарство Латинської Америки

Населення і господарство країн Латинської Америки

Населення Населення Латинської Америки формувалося з трьох головних елементів: корінне індіанське населення, емігранти з Європи і негри-раби, вивезені з Африки. До приходу європейців основна частина корінного населення була зосереджена в гірських областях Південної Мексики та в Андах. Більша ж частина території Південної Америки була заселена нечисленними племенами.

До XIX ст. європейці були найнечисленнішою групою. У XIX ст. почалася масова імміграція європейців. У Латинській Америці відбулася асиміляція іммігрантів. Відбувалося формування нових націй - іспаномовних - перуанці, болівійці, еквадорці, гватемальці. Практично в усіх країнах Латинської Америки збереглися, але дуже нечисленні, корінні народи (індіанці).

Середня густота населення - 23 чол. на 1 км2. Але рівень заселення територій регіону різний. Велику густоту населення мають прибережнірегіону різний. Велику густоту населення мають прибережні території і багато які острови. Низька густота характерна для внутрішніх областей.

Латинська Америка - наймолодший регіон світу. 45% населення регіону - діти віком до 15 років. Сприяє цьому збереження високої народжуваності і зниження смертності. Але, у свою чергу, такий віковий склад населення обумовив одну з найсерйозніших проблем регіону - збільшення числа безробітних (18% працездатного населення).

Для регіону характерний високий рівень урбанізації. 65% населення проживає в містах. Темпи росту міст випереджають темпи індустріалізації. На континенті сформовані найбільші агломерації - Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу, Буенос-Айрес, Мехіко, Сант'яго, Гавана.

Господарство Господарство. Для всіх країн регіону з традиційно переважною експортною спеціалізацією господарства типова його висока територіальна концентрація в деяких найбільш розвинутих районах і їхніх центрах. Особливо це характерно для обробної промисловості. Близько 80% її потужностей зосереджено в 55 містах.

Досить високого рівня досягли гірничовидобувна і нафтова промисловості, чорна і кольорова металургія. Вони розвиваються в районах залягання рудних і паливних корисних копалин. З обробних галузей розвинуті автомобілебудування, суднобудування, нафтохімія, виробництво електротехнічних виробів, текстильна промисловість. Провідне місце у розвитку цих галузей належить Бразилії, Венесуелі, Аргентині, Колумбії, Мексиці, Чилі.

У сільському господарстві переважає рослинництво. Основну частину товарної продукції дають райони плантаційного господарства і зрошуваного землеробства. Країни Латинської Америки виробляють 21% фруктів, 19% бавовнику, 18% кукурудзи.

Тваринництво має прекрасну природну кормову базу - пасовищні ресурси. Але важливе значення воно має лише в країнах північної частини регіону. У трьох країнах (Аргентина, Парагвай, Уругвай) тваринництво відіграє провідну роль у сільському господарстві.

Головні райони виробництва сільськогосподарської продукції розміщені уздовж узбережжя океанів, а також навколо великих агломерацій. Близько 4/5 усієї продукції сільського господарства виробляється в п'ятьох країнах - Бразилії, Аргентині, Венесуелі, Колумбії, Мексиці. Найбільша з них -Бразилія, яка виробляє 30% сільськогосподарської продукції.

Транспорт. Транспортна інфраструктура в Латинській Америці розвинута недостатньо. Залізниці, більшість з яких були побудовані іноземними компаніями, з'єднують райони видобутку сировини з морськими портами. У Мексиці основні магістралі ведуть до кордону зі США, саме туди направляється значна частина експорту країни.

Зростає роль автомобільного транспорту. Основні автомагістралі з'єднують східні райони з західними. Зростає роль, особливо в пасажироперевезеннях, авіаційного транспорту. У вантажоперевезеннях провідне місце належить морському транспорту. Найбільші морські порти - Буенос-Айрес, Ла-Плата, Монтевідео, Ріо-де-Жанейро, Гуаякіль, Калья.

Трубопровідний транспорт розвивається у нафтовидобувних країнах (Аргентина, Бразилія, Венесуела, Мексика), де він з'єднує місця Аргентина, Бразилія, Венесуела, Мексика), де він з'єднує місця видобутку нафти з переробними підприємствами.